< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЕКОНОМІКА ОСНОВНИХ МАКРОРЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Формування та розвиток економіки індустріальних регіонів України

Донецький економічний регіон

Територія регіону охоплює Донецьку і Луганську адміністративні області загальною площею 53,2 тис. км2 (8,8 % площі території України). Економіко-географічне положення Донецького економічного регіону є окраїнним і прикордонним. Регіон розташований на крайньому сході держави, він межує з Придніпровським, Харківським економічними регіонами та з Росією.

У міжрайонному територіальному поділі праці регіон виділяється насамперед як важлива вугільно-металургійна база з розвитком важкого машинобудування, теплової електроенергетики, галузей хімічної, цементної та скляної промисловості. На території регіону залягають цінні мінерально-сировинні ресурси, що стало однією з головних передумов формування потужного промислового комплексу.

У функціонально-галузевій структурі Донецького економічного регіону різко переважає важка промисловість. Формування промислового комплексу відбувалося на основі розвитку вугільної промисловості і чорної металургії. Ці галузі стали передумовою розвитку хімічних виробництв, металомісткого машинобудування і залізничного транспорту. На території регіону сформувались потужні міжгалузеві комплекси - вугільно-металургійний, паливно-енергетичний, хімічний і машинобудівний. Наявність значних запасів енергетичного вугілля зумовлює розвиток тут паливної і електроенергетичної промисловості, а також коксівного вугілля, вапняків, доломітів, вогнетривких глин, створює сприятливі умови для розвитку чорної металургії. Тут видобувається харчова сіль, яка слугує сировиною для розвитку основної хімії. Є значні запаси сировини для розвитку індустріально-будівельного циклу. Виробничий профіль Донецького регіону визначає передусім група таких провідних енерговиробничих циклів (ЕВЦ): вуглеенергохімічний, пірометалургійний чорних металів, гірнично-хімічний, машинобудівний.

Вуглеенергохімічний цикл має найбільш повну структуру і представлений декількома ланками. Найважливіші з них - вуглеенергетична і газохімічна. Вуглеенергетична ланка (підцикл) представлена видобутком і збагаченням вугілля. Газохімічний підцикл базується на одержанні і хімічній переробці коксових газів, які утилізуються на підприємствах коксохімії, а також природних газів, що надходять у регіон з інших регіонів України та з Росії.

Коксовий і природний гази - це основа для розвитку азотної промисловості (Горлівка, Сєверодонецьк). На цій базі працюють підприємства, що випускають синтетичні барвники і хімічні реактиви у Донецьку. На основі утилізації коксових газів випускаються сотні видів хімічної продукції: сульфат амонію, бензол і його похідні, фенол, азотні добрива, азотна кислота, стирол, полістирол, поропласти та ін.

Розвиток окремих ланок вуглеенергохімічного ЕВЦ приурочений до промислових вузлів, центрів чорної металургії і хімічної індустрії, в яких споживається велика кількість електро- і тепло-енергії, що виробляється на потужних теплових електростанціях і міських ТБЦ.

Пірометалургійний цикл чорних металів охоплює такі стадії: одержання коксу, виплавка чорних металів (чавун, сталь, прокат) і виробництво феросплавів (м. Стаханов). Виробництво коксу розміщено переважно в межах металургійних центрів. Коксохімічні підприємства Донецького регіону поставляють кокс для потреб металургійних заводів України, а також на експорт. Вони розміщені в Авдіївці, Донецьку, Горлівці, Маріуполі,

Комунарську, Єнакієвому, Макіївці та інших господарських центрах.

Виробництво чорних металів зосереджено на великих металургійних заводах повного циклу. їх розміщення має певні особливості. Потужні комбінати зосереджені в центральній частині регіону, де видобувається коксівне вугілля (Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Горлівка). Другим великим металургійним підрайоном є Приазовський (Маріупольський), розміщений між родовищами донецького коксівного вугілля і керченської руди.

На території Донецького регіону зосереджено майже половину основних підприємств пірометалургійного циклу чорної металургії України і більшість допоміжних (з видобутку флюсів і вогнетривів).

Гірничохімічний цикл сформувався на базі потужних родовищ кам'яної солі, а також газового вугілля. Величезними масштабами характеризується содова промисловість (Лисичанськ, Слов'янськ). На довізній сировині базується виробництво фосфорних добрив (Костянтинівна). До гірничохімічного циклу входить також нафтохімічна промисловість (Лисичанськ).

Серед підприємств циклу виділяється група механізованих гірничопромислових об'єктів, які видобувають карбонатну сировину, цехів сирого росолу, які спеціалізуються на виробництві кальцинованої і каустичної соди, та деякі види іншої продукції (сірчана і фосфорна кислота, хлористий кальцій і амоній, гідроокиси кальцію і т. ін.). У результаті диверсифікації виробництва рівень комплексного використання гірничохімічної сировини постійно підвищується (рис. 3.1).

Машинобудівний цикл Донецького економічного регіону охоплює дві групи підприємств - машинобудівні і металообробні заводи. Останні виконують роль допоміжного виробництва для машинобудівних галузей. Вони ремонтують технологічне устаткування і прилади, різні засоби механізації і автоматизації виробничих процесів для підприємств усіх галузей промисловості. Ці підприємства розміщуються здебільшого поблизу тих виробництв, які вони повинні обслуговувати.

Головний напрям спеціалізації заводів машинобудівного циклу - випуск металомісткого і складного устаткування для металургійної, гірничодобувної і будівельної індустрії, транспортних засобів, верстатобудування. Найбільшими центрами машинобудівного циклу виступають: Краматорськ, Луганськ, Маріуполь, Горлівка, Донецьк, Дружківка, Стаханов, Слов'янськ, Ясинувата, Дебальцеве.

Гірничохімічний цикл (Поділ зв'язків за значенням на основні та додаткові показано товщиною лінії.)

Рис. 3.1. Гірничохімічний цикл (Поділ зв'язків за значенням на основні та додаткові показано товщиною лінії.)

Крім чотирьох провідних енерговиробничих циклів у Донецькому економічному регіоні розвинуті такі цикли: індустріально-будівельний, текстильно-промисловий, рибопереробний та система агропромислових циклів.

У територіальній структурі промислового комплексу Донецького регіону переважають великі промислові утворення - промислові центри і вузли, що сформувались на основі агломераційного та вузлового ефекту.

Серед промислових вузлів можна виділити три основні групи: 1) найбільші полігалузеві вузли, що сформувалися історично, - Луганський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакіївський; 2) великі нові моногалузеві вузли - Лисичансько-Рубіжанський, Кра-маторсько-Слов'янський, Стаханово-Алчевський, Торезо-Сніжнянський, Краснодонський; 3) моногалузеві вузли, формування яких продовжується, - Краснолиманський, Краснолуцько-Антрацитовий, Свердловсько-Ровеньківський.

Донецько-Макіївська промислова агломерація - найпотужніше полігалузеве промислове утворення в центральній частині Донецької області з широко розгалуженою мережею залізничних і автомобільних магістралей, що сприяє хорошому сполученню між промисловими центрами. До складу промислової агломерації входить центральна приядерна частина Шахтарського району, південь Ясиноватського, Марийський, північ Волновахського, Старобешівський та Амвросіївський адміністративні райони і міста Донецьк, Макіївка, Ясинувата, Красногорівка, Мар'їнка, Докучаєвськ, Харцизьк, а також Моспине, Авдіївка, Зугрес, Іловайськ, Амвросіївка. В межах цього промислового утворення розташоване місто-мільйонер Донецьк (1016 тис. осіб), а всього проживає майже 1900 тис. осіб.

Вугільно-металургійна спеціалізація промисловості Донець-ко-Макіївської агломерації стала одним з важливих чинників створення на її території машинобудування і металообробки, хімії, коксової промисловості, виробництва будівельних матеріалів. Потужний промисловий комплекс розвивається завдяки наявності великих запасів коксівного вугілля для металургії, глини і мергелю для виробництва цементу, кварцових пісків - основної сировини для скляної промисловості, будівельних пісків для виробництва силікатної цегли. На південь від Донецька широкою смугою тягнеться "вапняне поле", в межах якого зосереджені поклади флюсових вапняків для металургії.

Ядром промислової агломерації є м. Донецьк - адміністративно-господарський центр Донецької області. Тут розміщені найбільші промислові підприємства, зокрема такі: металургійний завод, машинобудівні заводи з виробництва гірничо-металургійного устаткування, вугільні шахти, коксохімічний завод, підприємства легкої та харчової промисловості. Донецькі машинобудівники випускають підйомні машини, що забезпечують підйом вантажів до 50 т з глибини 1600 м. Науково-технічний потенціал машинобудування зосереджений у таких інститутах, як "Дондіпровуглемаш", "УкрНДІметалургмаш" та ін. Найбільші підприємства машинобудівного комплексу - "Донецькміськмаш", "Топаз", "Норд".

Другим великим центром промислової агломерації є м. Макіївка (390 тис. осіб). До нього тяжіють промислові поселення, утворюючи локальну підсистему, в межах якої проживає майже 500 тис. осіб. Усі поселення мають тісні трудові відносини з Макіївкою. Тут розвинені вугільна, металургійна, коксохімічна галузі. Працює одна з найбільших в Україні бавовнопрядильна фабрика.

У зв'язку з розвитком галузевої структури промислової агломерації відбувається подальший промисловий розвиток міст і поселень міського типу: Харцизська (трубний завод), Ясинуватої (машинобудівний завод гірничошахтного устаткування), Авдіївки (коксохімічне виробництво), Амвросіївки (цементне виробництво). Промислові підприємства цих міст мають тісні виробничі відносини з Донецьким і Макіївським заводами.

Енергетика цього промислового утворення представлена потужними тепловими електростанціями - Старобешівською, Зуївською, Курахівською, а також міськими ТЕЦ. У перевезенні промислових вантажів головну роль відіграють Ясинуватський та Іловайський залізничні вузли.

Специфічні умови розвитку промисловості Донецько-Макіївської промислової агломерації, переважання галузей важкої промисловості в структурі промислового співробітництва погіршили екологічну ситуацію в регіоні. Тому сьогодні у розвитку промисловості серйозну увагу необхідно приділити екологізації виробництва.

Горлівсько-Єнакієвський промисловий вузол охоплює великі центри - Горлівку, Єнакієве, Дзержинськ, Дебальцеве, а також деякі інші міста і міські поселення. Найбільшого розвитку у вузлі досягли вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, електроенергетична галузі. Профіль вузла визначають енерговиробничі цикли: вуглеенергохімічний, представлений видобутком, збагаченням і коксуванням вугілля, виробництвом аміаку й азотних добрив, а також напівпродуктів органічного синтезу (Горлівка), чорних металів (Єнакієве); машинобудівний (устаткування для шахт), чорної металургії, будівельної індустрії (Горлівка, Дебальцеве). Особливе положення займає підцикл кольорових металів - збагачення і металургійна переробка ртутно-сурм'яних руд (Горлівка). Енергетична база представлена потужною Вуглегірською і Миронівською тепловими електростанціями, а також міськими ТЕЦ. Основні місцеві споживачі електроенергії - вугільна промисловість (понад 40 %), металургія (майже 20 %), машинобудівні і хімічні галузі.

Високий рівень територіального зосередження промисловості, висока концентрація населення приводять до надмірного забруднення території Горлівсько-Єнакієвського вузла: забруднення повітря тут у 20-25 разів перевищує норму, води - у 5-25 разів, а ґрунту - в 1,5-8,5 раза.

Краматорсько-Слов'янський промисловий вузол об'єднує підприємства Краматорська, Слов'янська, Дружківки, Костянтинівни, Артемівська та інших поблизу розміщених поселень міського типу. Вузол спеціалізується на машинобудуванні, чорній і кольоровій металургії, хімії, електроенергетиці та промисловості будівельних матеріалів. Провідна роль у вузлі належить важкому машинобудуванню (виробниче об'єднання "Новокраматорський машинобудівний завод", заводи: Старокраматорський, Краматорський важкого машинобудування, Дружківський машинобудівний, Краматорський "Енергомашспецсталь"). Ці підприємства випускають металомістку продукцію - гірничошахтне, металургійне, енергетичне, хімічне, будівельне, дорожнє устаткування, екскаватори і т. ін. У містах Артемівську та Слов'янську зосереджені підприємства неметаломісткого машинобудування. Гігантом машинобудування є Новокраматорський машинобудівний завод, який виробляє устаткування для доменних і мартенівських печей, машини для шахт, вантажопідйомні механізми, ковальсько-пресове устаткування, металорізальні верстати, крокуючі екскаватори.

У Краматорську і Костянтинівці працюють металургійні заводи, у Часов-Ярі та Сіверську зосереджено видобуток вогнетривів. На базі видобутку і переробки кухонної солі (поблизу Артемівська і Слов'янська) сформувався гірничохімічний цикл, що охоплює виробництво каустичної і кальцинованої соди та хлору. Розвинуто виробництво цинку (завод "Укрцинк"), який використовує довізні концентрати та виробництво скла (завод "Автоскло") в Костянтинівці. За основними показниками розвитку промисловості Краматорсько-Слов'янський промисловий вузол є одним з провідних промислових утворень Донецького регіону і всієї України. Промислова продукція вузла вивозиться в усі регіони країни. Це насамперед вироби фабрики олівців, єдиної в Україні, продукція содового і солеварного заводів, поліхлорвінілових плівок, арматурно-ізоляторного заводу.

Основне багатство надр у межах території вузла - потужні запаси кухонної солі (поблизу Артемівська і Слов'янська), а також гіпс, вогнетривкі глини, доломіт, крейда, скляні піски.

Торезо-Сніжнянський промисловий вузол сформувався у східній частині Донецької області. Для нього характерна насамперед вугільна промисловість (видобуток антрациту). Тут працюють шахти, збагачувальні фабрики, які входять до системи вугле-енергохімічного циклу Донбасу. Розвинені галузі машинобудування, зокрема виробництво електротехнічних виробів, легка промисловість! виробництво будівельних матеріалів. Розміщення промислових підприємств зосереджено у трьох основних промислових центрах - Торезі, Сніжному, Шахтарську. У Сніжному працює велике підприємство хімічного машинобудування. Цей завод постачає устаткування підприємствам великої хімії, нафтопереробній, металургійній і харчовій галузям. Хімічну апаратуру Сніжнянського заводу купують зарубіжні країни. Тут також розміщена швейна фабрика, яка спеціалізується на виробництві дорожних валіз та інших подібних виробів. У м. Торез працює електротехнічний завод - провідне підприємство з виробництва низьковольтної апаратури для шахт та апаратури для дистанційного управління механізованими вугледобувними комплексами.

Найбільш гострими проблемами промислового вузла є закриття шахт, зокрема нерентабельних, та екологізація виробництва. При транспортуванні вугілля відкритою канатною дорогою у повітря потрапляє велика кількість вугільного пилу, а при загоранні териконів атмосфера забруднюється продуктами окислення.

Красноармійський промисловий вузол сформувався на базі гірничих центрів: Красноармійськ, Димитров, Добропілля, Селідове. Вони спеціалізуються на видобутку коксівного вугілля (початкова стадія вуглеенергохімічного ЕВЦ). У Красноармійську працює комбінат великопанельного будівництва. Він постачає свою продукцію на будівельні майданчики всіх міст вузла і за його межі. Тут також розміщений динасовий завод, який випускає вогнетриви для металургійних, коксохімічних, машинобудівних підприємств України та на експорт. Подібних заводів на території колишнього Радянського Союзу було всього два. У перші роки роботи підприємство виробляло лише нормальний фасований динас для мартенівських печей, а тепер воно випускає також фігурні вогнетриви і фасонні вироби для коксових батарей, електроди-нас, цирконієві стакани для установок безперервного розливу сталі тощо.

На території промислового вузла закладено 20 шахт у містах Селідово, Гірник, Українськ, Новогродівка. Для збільшення вуглевидобутку необхідно провести їх реконструкцію і збудувати нові шахти. Починаючи з 1992 р. видобуток вугілля зменшився, деякі промислові підприємства зупинилися, або знизили випуск продукції. Гострою є проблема дефіциту водних ресурсів, оскільки на території вузла розміщені водоємні виробництва. Надзвичайно складна екологічна ситуація. Для вирішення цих проблем необхідно провести реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, передусім шахт, підвищити рівень комплексного використання природних ресурсів і відходів виробництва.

Маріупольський промисловий вузол об'єднує насамперед підприємства Маріуполя (500 тис. осіб) та прилягаючих до нього приміських поселень. До нього належить південна частина Волновахського району, а також Тельманівський, Володарський, Першотравневий, Новоазовський адміністративні райони. У межах території вузла виявлені значні запаси мінерально-сировинних ресурсів для промислової переробки. Тут залягають діабази, порфірити, каоліни, вогнетривкі глини, вермикуліт, плавиковий шпат, графіт, залізні руди (Маріупольське родовище з прогнозними запасами від 1,5 до 2 млрд т).

Вузол є одним з найбільших металургійних утворень України (заводи "Азовсталь", ім. Ілліча), у структурі виробництва якого домінуючим виступає пірометалургійний цикл чорних металів. За часткою виробництва перше місце посідає чорна металургія - 72 %, далі йде машинобудування - 19 %, а решта припадає на інші галузі.

У технологічному поєднанні циклу чорної металургії розвивається коксохімія, виробництво чавуну, сталі і прокату, а металургійні шлаки використовуються як сировина для виробництва будівельних матеріалів. У тісному зв'язку з металургією розвивається важке машинобудування, яке спеціалізується на виробництві вантажних вагонів, цистерн, металургійного устаткування (виробниче об'єднання "Маріупольський завод важкого машинобудування"). У межах Маріупольського промислового вузла розвивається хімічна промисловість, суднобудування і судноремонт, вилов риби і її переробка, а також деякі галузі легкої і харчової промисловостей.

У хімічній промисловості перспективним напрямом е переробка коксового газу, завдяки якій Маріуполь може стати важливим постачальником різноманітних продуктів і напівпродуктів для великої хімії і одним з найбільших центрів хімічної промисловості Донецької області. Тут виробляються мінеральні добрива, хімічні засоби для боротьби зі шкідниками сільського господарства, синтетичні смоли і пластмаси, штучні та синтетичні волокна, штучна шкіра.

Маріуполь - це одне з найбільш індустріальних міст не лише Донецької області, а й України. Місто знаходиться на перехресті основних внутрішніх і зовнішньоекономічних вантажопотоків півдня України. Воно зв'язане автодорогами з Донецьком, Ростовом-на-Дону, Мелітополем, через які перевозяться вантажі всередині України та за її межі. Державне значення має вантажоперевалочна база Маріупольського морського торгового порту, який за обсягом вантажообороту посідає друге місце після Одеського. Особливу роль у господарських та економічних зв'язках з іншими регіонами і зарубіжними країнами відіграє залізничний транспорт.

Луганський промисловий вузол об'єднує переважно підприємства Луганська (463 тис. осіб) та поселення міського типу, розміщені в зоні тяжіння до обласного центру, - Лагу ті не, Успенка, Щастя, Станично-Луганське. Провідне місце у промисловому комплексі вузла належить машинобудуванню і металообробці. До машинобудівного циклу входять такі виробництва: тепловозобудування, виробництво устаткування для вугільної промисловості, верстатобудування, інструментальне виробництво. В Луганську розвинені також галузі будівельної, легкої і харчової промисловості.

Розвиток провідної галузі вузла - машинобудування - пов'язаний з наявністю енергетичної бази, металургійної сировини, висококваліфікованих кадрів, що зумовило розміщення в Луганську найбільшого заводу "Луганськтепловоз". Важке машинобудування представлене також виробництвом мостових кранів, установок для переплавлення сталі, устаткування для збагачувальних фабрик та іншої продукції. В Луганську сконцентровані підприємства енергетичного машинобудування (електроапаратний завод), верстатобудування, електронної промисловості. Розміщені також такі великі підприємства, як Луганський трубопрокатний завод та завод прокатних валів у Лагутіному.

У машинобудуванні Луганського промислового вузла до 1991 р. значну частку мали підприємства військово-промислового комплексу, які після здобуття Україною незалежності поступово знизили виробництво або зовсім його припинили, оскільки потреба у виробництві продукції для військово-промислового комплексу різко зменшилась. Легка промисловість вузла представлена взуттєвою, шерстяною, трикотажною і швейною галузями, а харчова - борошномельно-круп'яною, макаронною, м'ясною, молочно-маслосироробною, кондитерською та ін. Підприємства розміщені переважно у Луганську і частково у Лагутіному.

Розвиток галузей промисловості став можливим завдяки потужній електроенергетиці, яка базується на місцевому вугіллі і газі. В межах Луганського промислового вузла працює велика теплоелектростанція потужністю 2400 тис. кВт. Вона постачає електроенергію підприємствам промисловості, транспорту та всім іншим галузям.

За останнє десятиріччя відбувся спад у розвитку промислового виробництва на підприємствах вузла, що призвело до занепаду провідних базових галузей - вугільної і машинобудівної. Причиною спаду промислового виробництва є несвоєчасне поновлення основних виробничих фондів, відсутність деяких видів сировини і залежність спеціалізованих підприємств від поставок з інших регіонів.

Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол об'єднує промислові об'єкти Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного та менших за кількістю жителів міських поселень. Профільними галузями промислового вузла є виробництво хімічної промисловості на базі переробки місцевих ресурсів - газових довгополу м'яких сортів вугілля, кухонної солі, а також довізної нафти. Сировинні ресурси вузла є базовою стадією гірничохімічного циклу, який охоплює виробництво соди, анілінових барвників, азотної кислоти, синтетичного волокна. Крім хімії спеціалізацію вузла визначають також скляна і машинобудівна галузі. Галуззю міжрайонного значення виступає скляна промисловість Лисичанська (більше половини випуску віконного скла України).

У формуванні Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла важливу роль відіграла вугільна промисловість (11 шахт). Поступово на базі вугільної виникли підприємства хімічної промисловості та машинобудування.

Найбільшим заводом є Рубіжанський хімічний комбінат. Розвивається хімія органічного синтезу, яку представляє Лисичанський завод гумотехнічних виробів. Тут же розміщений один з найбільших нафтопереробних заводів держави та содовий завод.

Важливим центром великої хімії є Сєверодонецьк. Основна продукція провідного підприємства міста - виробничого об'єднання "Азот" - азотні добрива, а також деякі інші продукти органічного синтезу (капролактам, поліетилен тощо). У Рубіжному розміщене наукове виробниче об'єднання, що випускає анілінові (кубові) барвники.

Машинобудування Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла представлено Сєвєродонецьким науково-виробничим об'єднанням "Імпульс", яке спеціалізується на випуску обчислювальної техніки. Скляна промисловість спеціалізується на випуску технічного скла - дзеркального, для автомобілів, вагонів, телевізорів. У Рубіжному розміщений потужний завод силікатної цегли. На території промислового вузла діє Лисичанська теплова електростанція потужністю понад 2 млн кВт, яка працює на мазуті і природному газі.

Стаханово-Алчевський промисловий вузол об'єднує підприємства Стаханова, Алчевська, Первомайська, Брянки та навколишніх міських поселень. Галузями спеціалізації вузла виступають вугільна промисловість, чорна металургія і машинобудування. Головними центрами вугільної промисловості є Первомайськ, Брянка, Горське. Чорна металургія представлена Алмазнянським металургійним заводом повного циклу, Алчевським металургійним заводом феросплавів. Розвивається у промисловому вузлі хімія органічного синтезу. Найбільше підприємство хімічної промисловості- завод технічного вуглецю. Діють також коксохімічний та сажовий заводи.

Машинобудування спеціалізується на виробництві бурового устаткування і зварних металоконструкцій. Найбільше підприємство галузі - Стаханівський вагонобудівний завод.

Галузі легкої і харчової промисловості розвинуті слабо, тому продукти харчування і товари легкої промисловості сюди завозяться з інших міст Донбасу.

Екологічні проблеми Стаханово-Алчевського промислового вузла - це дефіцит води, забруднення атмосфери, проблема стоку забруднених шахтних вод, а також нагромадження відвалів гірничих порід.

Красно луцький, Свердловсько-Ровеньківський і Красно-донський промислові вузли спеціалізуються на видобутку вугілля. Підприємства вугільної промисловості розміщені в межах території міст Красний Луч, Антрацит, Свердловськ, Ровеньки, Краснодон.

В основі Краснолуцького промислового вузла лежать два промислових міста: Антрацит І Красний Луч. Вони спеціалізуються на видобутку кам'яного вугілля - антрацитів, яке вважається за якісними характеристиками одним з найкращих у світі. Крім вугільної промисловості, тут розвивається машинобудування і металообробка. Особлива роль належить Краснолуцькому заводу, що спеціалізується на виробництві устаткування для вугільної промисловості. Розвинені легка і харчова галузі у м. Красний Луч і Антрацит (швейна фабрика, трикотажне підприємство, шкіряно-галантерейний завод, хлібокомбінати).

Сучасні межі Свердловсько-Ровенківського промислового вузла охоплюють поселення Дзержинськ, Кленовий, Михайлівна, Новодар'ївка, Пролетарський. Вони спеціалізуються на видобутку вугілля, а тому весь комплекс проблем економічного і соціально розвитку поселень пов'язаний з розвитком вугільної промисловості. У Свердловську розвивається машинобудування і металообробка, у Ровеньках - меблева і легка промисловості.

В основі Краснодонського промислового вузла лежить промисловість міст Краснодона і Молодогвардійська. У Краснодоні і приміських поселеннях працюють 12 шахті 10 промислових підприємств, у тому числі завод автозапасних частин, три збагачувальні фабрики, завод "Буддеталь", хлібокомбінат, м'ясокомбінат, молокозавод. Формування промислового вузла відбувається на основі вугільної промисловості. На його території зосереджені великі запаси коксівного вугілля. Однак робота деяких шахт збиткова, тому їх необхідно реконструювати або закривати. Для того щоб закрити шахти, слід вирішити такі складні соціальні проблеми: працевлаштування шахтарів, створення нових робочих місць, розгортання системи перекваліфікації та ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >