< Попер   ЗМІСТ

Висновки

  • 1. 1 липня 2002 р. євро стало єдиною валютою країн ЄС Впровадження євро дасть сприятливі результати в економіці країн-учасниць, як-от: стабільність, низькі процентні ставки, нульовий валютний ризик. Роль євро у співтоваристві визначають шість головних показників: частка у валютному ринку; частка у приватних інвестиційних портфелях; частка у державних грошових зобов'язаннях; частка в зовнішньоторговельних розрахунках; частка в офіційних резервах; маса іноземних валют, обмінні курси яких прив'язані до євро.
  • 2. Введення євро уже тепер демонструє такі наслідки для банківського сектора країн-членів ЄВС:
    • - загострюється конкуренція між банками і виникає необхідність зміни стратегії їх розвитку, пошуку можливих способів зниження собівартості банківських послуг;
    • - зростає у конкурентній боротьбі міжнародних банків роль електронного банкінгу;
    • - злиття та об'єднання банківських капіталів витручує з ринку дрібні банки на регіональні (периферійні) позиції;
    • - зростають роль і значення управління активами та інвестиційними банківськими операціями.
  • 3. Зараз розвиткові банківської системи України заважають такі головні вади: нерівні для банків правила гри; недостатня захищеність прав кредиторів; високі витрати банківської діяльності через особливості її регулювання; надмірний тягар бартеру й неплатежів; недостатня кількість кредитоспроможних клієнтів; відсутність довіри клієнтів до банківського сектора; недостатні якість і асортимент банківських послуг; повільна реструктуризація банків.
  • 4. Основними проблемами, що заважають належному розвиткові небанківських фінансових установ, є: несприятливий макроекономічний клімат; відсутність цілеспрямованої довгострокової урядової політики щодо створення ефективного сектора; слабкий захист учасників основних ринків; глибока недовіра населення до будь-яких фінансових інститутів; недостатньо якісний рівень професійного середовища.
  • 5. Для нинішнього банківського сектора України є характерними такі особливості: наявність великої кількості банків і небанківських фінансових установ; існування банків, які служать потужним владним структурам; слабкість значної кількості фінансових установ викликає недовіру громадян до фінансового сектора в цілому; внаслідок недовіри громадян до фінансового сектора виникають проблеми з мобілізацією заощаджень та вкладенням їх для підтримки виробництва; намагання НБУ та інших регулятивних органів створити здорові банки практично зводилися нанівець під тиском могутніх бізнесових об'єднань і політичних груп, які насправді не зацікавлені у створенні таких банків; переважна більшість українських підприємств (ймовірно понад 90%) фінансують себе, затримуючи вчасну виплату заробітної платні працівникам, а не за допомоги середньо- та довгострокових банківських кредитів; в Україні переважають виплати готівкою, бартерні розрахунки, неплатежі та взаємозаліки.
  • 6. Досвід ЄС у сфері грошово-кредитної політики з метою забезпечення стабільності євро становить великий інтерес для України. Це стосується, передусім, банківської політики, надання короткострокових кредитів, управління ліквідністю тощо.
  • 7. Основними способами зміцнення банківської системи в Україні є: підвищення якості корпоративного управління та внутрішнього аудиту в банках; посилення ролі та якості зовнішнього аудиту на основі впровадження Міжнародних стандартів аудиту й підвищення рівня вимог до аудиторських фірм; вживання заходів шодо недопущення конфлікту корпоративних інтересів; впровадження в банках ефективних систем управління ризиками; забезпечення прозорості діяльності банків; підвищення рівня капіталізації банків; підвищення відповідальності за неправомірне розголошення банківської таємниці; врегулювання на законодавчому рівні захисту прав кредиторів; врегулювання на законодавчому рівні захисту прав вкладників; забезпечення своєчасного виведення з ринку тих банків, чия діяльність загрожує інтересам вкладників чи кредиторів; підвищення професійного рівня підготовки керівного складу і чільних власників банків.
  • 8. Для розширення обсягу і структури кредитних продуктів і послуг банків потрібно: розширювати форми кредитування підприємств малого й середнього бізнесу; розширити сферу застосування іпотеки; активніше використовувати консорціумне кредитування; розширити спектр і територіальне охоплення кредитними послугами населення; активніше використовувати лізингові схеми кредитування; створити систему розкриття інформації про виконання позичальниками зобов'язань перед банками.
 
< Попер   ЗМІСТ