< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Предмет геополітики

Розгляд предмету геополітики є необхідним з урахуванням потреби в осягненні суті геополітики як явища, і геополітичної безпеки як процесу. Предмет являє собою своєрідний каркас, знаючи змістовне наповнення якого можна говорити про геополітичну безпеку як окремий вид діяльності міжнародних транснаціональних організацій і держав. Причому хибним є погляд на проблеми геополітики як якісь відірвані від контексту національної безпеки.

Це пов'язано передусім з неточним розумінням геополітики лише в якості зовнішньої політики держави щодо використання своїх географічних і культурних чинників для здійснення лише активної міжнародної політики, оминаючи проблеми внутрішньої.

Сучасна парадигма геополітики полягає у розгляді змісту геополітики крізь синтез дослідження розвитку подій на глобальному, регіональному, субрегіональному і внутрішньодержавному рівнях, що відображають інтереси держав. Під впливом нових обставин світ постійно змінюється, його база насичується новими елементами, які не скасовують географічні чинники, а додаються до них і формують геополітичну модель сучасного світу. Ця модель знаходиться швидше в динаміці, ніж у статиці. Саме тому усвідомлення геополітичної ролі України є необхідним для формування системи геополітичної безпеки нашої країни.

До предмету геополітики належать:

  • • науково-технічна революція;
  • • економічні процеси. Економічні чинники у XXI ст. надаватимуть ще більший вплив, і економічні конфлікти лише закріпляться на першому місці серед міждержавних, міжнаціональних конфліктів. Для їх вирішення частіше використовуватиметься сила — військова та військово-політична, яка в свою чергу залежить від стану економіки. Тому сьогодні будь-який аналіз геополітичної ситуації без аналізу економічних чинників не дозволить зробити науково обґрунтованих висновків і надати розумних рекомендацій політичним лідерам;
  • - викликані науково-технічною революцією військово-технічні засоби: зброя масового ураження і засоби Ті доставки, виявлення і ураження зброї супротивника, керування військами і їх маневри

ми і т.д. Сучасний стан справ у військовій сфері такий, що піддає сумніву основну тезу батьків геополітики про невразливість країн Північної Атлантики — зовнішнього півмісяця, або Хартленда;

  • • електронні засоби зв'язку. Вони сформували комунікативну світову спільноту, зокрема мережа Інтернет. Країни і народи, розмежовані раніше величезними відстанями, зараз стали завдяки електронному спілкуванню — сусідами. Від стану електронного зв'язку багато в чому залежить існування всіх сфер суспільства, але першорядного значення набувають військова й економічна сфери;
  • • важливе значення відіграють темпи розвитку науки, розроб ка нової техніки і технологій, а також суспільно-політичних наук, що забезпечують стратегію і тактику геополітичної лінії в міжнародних відносинах;
  • • рівень освіти й культури населення. Від цих якостей неабиякою мірою залежать застосування на практиці технологій непрямих дій, розвиток економічної сфери та науки, військової справи, формування безпекового простору відповідно до національних інтересів і т.д.
  • • стан світових релігій, які в останні десятиліття XX ст. (особливо іслам) роблять все більший вплив на геополітичний баланс сил;
  • • ефективність діяльності політичного режиму держави, рівень мислення, компетентності правлячої еліти, пошана до президента й уряду, рівень правового нігілізму з боку населення країни, суспільства.

Результатом науково-технічного прогресу з'явилося зниження ролі окремих географічних елементів: великих просторів, океанів, морів, гір, річок, лісів, степів. Разом з ними знизився ранг багатьох видів комунікацій: залізниць, водних комунікацій. Зросла роль трубопроводів, автотранспорту та повітряних перевезень. Збільшилося значення малих країн, що володіють науковим потенціалом, технологіями та фінансами.

При розв'язанні геополітичних і регіональних проблем зараз все частіше застосовується військова сила, так звані локальні війни (Афганістан, Ірак, Югославія, Чечня, Карабах, Абхазія і т.д.). У майбутньому частота застосування сили зростатиме через загострення головних суперечностей планети:

переділ світу — формування поствестерністської цивілізації, право за основну роль у якій виборюватимуть Китай і Росія;

джерела сировини — зважаючи на той факт, що XXI ст. стане рубіжним у використанні невідновлювальних ресурсів, перед планетою постає дуже відповідальне завдання щодо розроблення альтернативних джерел енергії, або опанування ще нерозроблених, більша частина яких перебуває на території Росії. Відтак Росія стає об'єктом зазіхань світової еліти щодо встановлення контролю над природними ресурсами. Демократизація Росії у форматі надання незалежності суб'єктам РФ стане стратегічно помилковим політичним курсом цієї держави і призведе до відокремлення від неї окремих суб'єктів із подальшим встановленням контролю над ними з боку вестерністської цивілізації;

економічне протистояння — проведення активної міжнародної політики уможливлюється за наявності ефективно діючої економіки, саме тому протистояння відбуватиметься не лише у воєнній сфері, яка є завершальним етапом.

Звідси зростатимуть вимоги до якості збройних сил: їх навчання, оснащення, управління відповідно до національних інтересів і дійовості алгоритму управління загрозами та небезпеками. Розширення НАТО слід розглядати крізь призму корисності та відповідності даної організації цілям забезпечення українських національних інтересів. Економічну співпрацю із Росією не слід ототожнювати із тотальним прийняттям її власних оцінок щодо НАТО. Диверсифікований підхід до забезпечення національної безпеки передусім передбачає співпрацю з іншими країнами або організаціями крізь призму національних інтересів України. Відтак, економічна співпраця не є однозначним наслідком аналогічної співпраці у політичній сфері. І хоча така пов'язаність існує в принципі, оскільки політика не існує поза економікою, у кожному конкретному випадку дані зв'язки мають аналізуватися із застосуванням методу геополітичної кон'юнктури.

Основні закони геополітики

Геополітика, як і інші науки про суспільство і природу, вивчає закони становлення, функціонування і розвитку соціальних, економічних, географічних, політичних, військових і інших систем.

Головним законом, який понад усе привертає увагу дослідників цієї науки, на думку фахівців, є закон фундаментального дуалізму, що виявляється в географічному устрої планети і в історичній типології цивілізацій. Наприклад, західні учені Р. Челлен, А. Мехен, X. Макиндер (1861-1947), К. Хаусхофер (1869-1946), російські дослідники цієї проблеми МЛ. Данільовській і ВЛ. Семенов-Тян-Шанській (1870-1942), ПМ. Савицький і ЛМ. Гумільов вважали, що цей дуалізм виражається у зіставленні сухопутної могутності (теллурократії) і морської могутності (талассократії). Перше виявляється у вигляді військово-авторитарної цивілізації (наприклад,

Стародавня Спарта, Стародавній Рим), друге — торгової цивілізації (Стародавні Афіни і Карфаген).

Інший закон геополітики: посилення чинника простору в людській історії. Це особливо підкреслює А. Мехен в роботі "Вплив морської сили на історію". Зокрема, він зазначає, що англійська нація зобов'язана своєю величчю морю більше, за будь-яку іншу. Зростання впливу талассократії починається разом з епохою великих географічних відкриттів, а досягає вершини своєї могутності в кінці XX ст., коли англосакський капіталізм і індустріалізм сформувалися як єдиний комплекс. У середині XX ст. геополітичний дуалізм досяг свого апогею, коли теллурократія ототожнювалася з СРСР, а талассократія — зі США і підконтрольними їм сферами впливу.

Як на похідний основний закон геополітики — дуалізму талассократи і теллурократії, НА. Нартов вказує на закон синтезу суші і моря — "берегова зона". Це теж ключове поняття в геополітиці, берегова зона, або Кітіало1 — фрагмент талассократії або теллурократії. Вплив моря і зумовлює в береговій зоні більш активніша розвиток, ніж на суші, тому вона — складніша, культурніша та освіченіша. Кііпїалсі нагадує одночасно, як вважає російський геополітик О.Дугін, "острів і корабель", а з іншого боку •— "імперію і будинок". На його думку, Rimland — складна реальність, що має самостійну логіку і у величезній мірі впливає і на талассократію, і на теллурократію.

Таким чином, Rimland виступає поясом, прикордонною зоною, або межею. У геополітиці цей термін має інше смислове навантаження, ніж поняття межі між державами. Морські прибульці бачать берег не як лінію для самого материка, а як територію, яку можна відірвати від континентальної маси, перетворити на базу, торговий, військовий анклав для подальшого наступу на сушу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >