< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають:

  • - взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів з охорони навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;
  • - визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
  • - встановлення лімітів на використання природних ресурсів, на скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів;
  • - встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;
  • - надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
  • - відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Основні моделі еколого-економічного розвитку

Техногенний тип економічного розвитку.

В основі будь-якого економічного розвитку закладено три фактори економічного росту:

  • - трудові ресурси,
  • - штучно створені засоби виробництва,
  • - природні ресурси.

Останнім часом екологічний фактор став усе більше обмежувати економічний розвиток.

Сучасний тип еколого-економічного розвитку економіки можна визначити як техногенний тип економічного розвитку. Характерними рисами техногенного типу розвитку є швидке використання невідновлюваних видів природних ресурсів (насамперед, корисних копалин) і надмірне використання відновлюваних ресурсів (ґрунтів, лісів та ін.) зі швидкістю, яка перевищує можливості їхнього відновлення. При цьому завдається значна економічна шкода, а саме: деградація природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища внаслідок людської діяльності.

Варто зазначити, що до 70-80-х років XX століття основну увагу в економічній теорії і на практиці приділяли двом факторам економічного росту - праці і капіталу. Природні ресурси передбачались невичерпними, рівень їхнього споживання щодо можливостей їхнього відтворення і запасів не розглядався. Поза увагою залишались і наслідки економічного розвитку у вигляді різних забруднень, деградації навколишнього середовища та ресурсів. Не вивчався і зворотний вплив, зворотні зв'язки між екологічною деградацією та економічним розвитком, станом трудових ресурсів, якістю життя населення. Цільову функцію такої економіки можна визначити словами І. Мічуріна: "Не потрібно чекати милостині від природи, взяти її у неї - наше завдання".

Існують різні моделі техногенного типу розвитку. Сьогодні в цій сфері є значна кількість концепцій та теорій. Деякі з них наведено в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1. Основні моделі еколого-економічного розвитку

Модель економічного розвитку

Концепція економічного розвитку

Основні риси концепції

1

2

3

Фронтальна економіка

- Природа розглядалась як необмежене джерело ресурсів (повітря, води, ґрунтів, мінеральної сировини та енергоресурсів), які використовуються людиною як "стічна труба" для різних промислових та побутових відходів

  • - природні ресурси та екосистеми визначались як невичерпні;
  • - співвідношення масштабів спожитих ресурсів та їхніх запасів не розглядалося;
  • - основними чинниками, що обмежують розвиток, вважалися праця та капітал

Екотопія

- У проблемі "людина і природа" особливий акцент надається моральним, соціальним і духовним її аспектам (основа руху "зелених")

  • - повернення до природи;
  • - скорочення людської популяції;
  • - товарний обмін всередині регіонів зі спільними екологічними характеристиками;
  • - сприяння біологічному та культурному різноманіттю;
  • - децентралізоване планування;
  • - прості технології

Концепція охорони навколишнього

природного середовища

- Система впровадження природоохоронних принципів та реалізація екологічного законодавства в галузі природокористування

  • - плата за забруднення;
  • - оцінка соціальної вартості забруднення;
  • - розвиток виробництва на основі чистих технологій;
  • - встановлення плати за природні ресурси тощо.

Концепція помірного розвитку економіки

- Задоволення потреб нашого суспільства в природних ресурсах з урахуванням потреб майбутніх поколінь

  • - поступова стабілізація рівня виробництва;
  • - принципова зміна ставлення до ресурсів - перехід до їхнього раціонального використання.

Варто підкреслити, що деяким країнам вдалося досягти певної екологічної стабілізації, однак якісного поліпшення не відбулось. Це пояснюється тим, що головними вважаються інтереси економіки, максимальне збільшення виробництва, широке використання досягнень науково-технічного прогресу з метою більш повного задоволення людських потреб. У цих умовах природоохоронна діяльність, витрати на охорону навколишнього середовища уявляються як дещо суперечливе економічному росту. Однак урахування екологічного фактора вже визнається необхідним. Необхідність проведення природоохоронної діяльності базується на положенні про те, що деградація навколишнього середовища шкодить людині і затримує економічний розвиток. Однак реальне вирішення протиріч між економікою і природою неможливе, про що свідчить лавиноподібне наростання екологічних проблем.

Екологізація виробництва та споживання, усієї економічної системи - обов'язкова умова успішного вирішення екологічних проблем, запобігання екологічної катастрофи.

І в цьому легко переконатися. Падіння внутрішнього валового продукту в Україні становило 3%, а втрати його через забруднення навколишнього середовища та неефективне природокористування досягли 10%. В економічно розвинених країнах вже давно зрозуміли: треба примирити два чинники - екологію та економіку. Прикладом того, як можна відрегулювати відносини "економіка-екологія", є історія відродження річки Рейн у Німеччині. Інтенсивна експлуатація цієї водної артерії призвела до того, що води Рейну не лише не можна було пити, а й використовувати без величезних додаткових витрат у виробництві. Була розроблена така система податків, що плата за забруднення набагато перевищувала вартість очисних споруд. У Рейн повернулася риба. Сьогодні багато підприємців у Німеччині розуміють: дбати про довкілля вигідно. Більше того, ставлення до природи є частиною їхнього іміджу. Чиста й гарна територія біля кафе чи магазину - складова бізнесу, адже до такого господаря покупці приходять частіше. І ще один приклад взаємозв'язку екології та економіки. Оцінюючи роботу підприємства, необхідно враховувати не лише прибутки, які отримає це підприємство внаслідок виробничої діяльності, але й збитки (обов'язкові від'ємні екологічні ефекти). Бо якщо підприємство отримало 100 тисяч гривень прибутку, а буде потрібно 180 тисяч гривень, щоб очистити забруднені після цієї виробничої діяльності повітря, воду, ґрунти, то підприємство може і збагатіє, а довкілля втратить.

Таким чином, потрібна зміна техногенного типу розвитку на сталий тип розвитку.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >