Статистика пропозиції та купівельного попиту

Пропозиція - це обсяг продукції (товарів і послуг), призначених для продажу і запропонованих покупцям на певному ринку протягом певного періоду за визначеною ціною. Пропозиція пов'язана з попитом, який її породжує, але вона певним чином впливає на попит. Зокрема, на ринку продавця попит узгоджується з обмеженими можливостями пропозиції, а на ринку покупця пропозиція орієнтується на попит.

Попит - обсяг продукції, яку споживач хоче і в стані придбати за певною ціною протягом певного періоду часу та на певному ринку.

Попит, як і пропозиція, виявляється на оптовому і споживчому ринках і відповідно диференціюється. Диференціація попиту дає змогу гнучкіше оцінити стан ринку і при аналізі кожного виду попиту використовувати відповідний набір чинників. Розрізняють макропопит - на всі товари або велику їх сукупність, і мікропопит - на конкретний товар або його різновид. Залежно від суб'єкта виокремлюють попит індивідів, колективних покупців, сімей, окремих соціальних та економічних груп населення. За частотою пред'явлення - попит повсякденний, періодичний, поодинокий. За формами утворення - потенційний; такий що формується; стійкий; згасаючий. За намірами покупців: твердо сформований, альтернативний, спонтанний. Для кризових умов характерний ажіотажний попит. Залежно від стану ринку виділяють такі види попиту: негативний, відсутній, прихований, повноцінний. На ринку дорогих товарів існує відкладений попит. За територіальною ознакою розрізняють глобальний та регіональний попит, в тому числі міський і сільський. За ступенем задоволення -пред'явлений, задоволений та незадоволений.

Попит на продукти відрізняється від попиту на послуги, по-перше, фізичною субстанцією; по-друге, зв'язком між їх виробництвом та оплатою. Продукти переважно спочатку виробляються, а потім продаються. Послуги, навпаки, спочатку оплачуються, а потім надаються. По-третє, виробники і споживачі продуктів ізольовані один від одного, а послуги надаються за безпосередньої присутності споживача (перукарські, поштові, касові тощо). По-четверте, послуги не можна накопичувати в запасах.

Еластичність попиту і пропозиції - це їх реагування на зміну соціально-економічних умов. Кількісну міру такого реагування статистична наука оцінює коефіцієнтом еластичності (Б), який характеризує процентну зміну попиту (пропозиції) при зміні фактора впливу на 1 %.

Емпіричний коефіцієнт еластичності розраховують за формулою

Процентну зміну факторної ознаки визначають шляхом ділення її абсолютної зміни на початкове значення. Аналогічно процентна зміна попиту (пропозиції) - це відношення зумовленого зміною факторної ознаки приросту попиту (пропозиції) до початкового значення. Перетворена формула набуде вигляду:

Абсолютне значення коефіцієнта еластичності вказує силу та напрям впливу на приріст попиту (пропозиції) зміни факторної ознаки (табл. 11.2).

У практичних розрахунках коефіцієнт еластичності обчислюють у динаміці та статиці. У першому випадку еластичність можна оцінювати в кожен момент часу (точкова еластичність), застосовуючи формулу

де Лу - приріст попиту (пропозиції); Ах - приріст факторної ознаки; у(У у1- відповідно базовий і звітний показники попиту (пропозиції); Хд, хІ - відповідно базове і звітне значення факторної ознаки.

Зокрема, для оцінювання реакції зміни попиту від цінового чинника можна використати формулу

де <77, д0- кількість товару відповідно у звітному і базовому періодах; рг р0- ціна товару відповідно у звітному і базовому періодах.

Таблиця 11.2. Реакція попиту (пропозиції) на зміну факторної ознаки

Приклад 11.2. До зміни ціни у середньому за день продавалося 400 од. товару, після підвищення ціни з 40 грн/од. до 50 грн/од. продаж скоротився до 250 од. на день. Тоді коефіцієнт еластичності дорівнює 1,5 (-:-) і показує, що із зростанням ціни на 1 % попит скорочується на 1,5%. Це означає, що товар ультраеластичний і його попит сильно реагує на зміну цінового чинника.

Точкову еластичність можна визначати також на базі даних звітного періоду:

Щоб уникнути невизначеності при виборі моменту часу, зазвичай використовують середні за досліджуваний період значення факторної та результативної ознак. Такий спосіб розрахунку називають коефіцієнтом дугової еластичності:

У статиці (на основі групувань) коефіцієнт еластичності визначають для кожної групи:

де Уп;уп.г' у - попит відповідно у п-й групі, у попередній та у середньому за всіма групами; х рх - факторна ознака, відповідно, в п-й групі, у попередній та у середньому за всіма групами.

Застосовують також варіант розрахунку коефіцієнта еластичності на основі показників попередньої групи:

Для всіх груп загальний коефіцієнт еластичності розраховують за середньою арифметичною зваженою з групових коефіцієнтів, використовуючи як ваги частотні характеристики груп.

За умов інфляції доцільно моделювати еластичність попиту від відносного рівня цін, який виражається через середній дохід:

де П - попит; р - ціна; Д- середній дохід споживачів.

Еластичність структури попиту, витіснення одного товару іншим під впливом цінового чинника найчастіше визначається за допомогою емпіричного коефіцієнта перехресної еластичності:

Перетворення цієї формули дає змогу обчислювати або точкову або дугову перехресну еластичність.

У першому випадку використовують формулу:

де Ао4 - приріст попиту на товар А; Ар8 - приріст ціни товару В; р- - ціна товару В у базовому періоді; д- - попит на товар А в базовому періоді.

У другому випадку перехресну еластичність визначають за середніми показниками попиту та ціни:

Істотним недоліком емпіричного коефіцієнта еластичності є умовне припущення, що зміна попиту зумовлена зміною лише однієї факторної ознаки. Насправді ж попит залежить від різних чинників, що можна описати багатофакторними моделями. У цьому випадку використовують формулу теоретичного коефіцієнта еластичності (коефіцієнта Аллена-Боулі):

де Е. - коефіцієнт еластичності і-ї факторної ознаки (без урахування впливу інших ознак); у'- перша похідна функції розвитку попиту (пропозиції); хі - і-а та факторна ознака, ух- теоретичне значення результативної ознаки.

Лінійне багатофакторне рівняння розвитку попиту (пропозиції) описують формулою

де в - коефіцієнти регресії; х - факторні змінні.

Коефіцієнти регресії мають економічну інтерпретацію. Вони показують, на скільки одиниць власного виміру зросте (в>0) чи зменшиться (в<0) значення результативної ознаки зі зміною факторної на одиницю власного виміру.

Оскільки перша похідна цієї функції дорівнює коефіцієнту регресії, то формула теоретичного коефіцієнта еластичності матиме такий вигляд:

де у - теоретичне значення результативної ознаки.

За цією формулою визначають еластичність у кожній точці кривої. Середню еластичність розраховують, підставляючи середні значення результативної і факторної ознак. На практиці середній розмір теоретичної результативної ознаки заміняють середнім розміром емпіричного значення результативної ознаки.

Аналіз сукупного попиту за укрупненими напрямами дає змогу як на макро-, так і на мікрорівні прогнозувати канали і розміри надходжень прибутків.

Для визначення прибутку, який підприємство отримає внаслідок зміни попиту, використовують формулу

де Ппр П0- відповідно, прогнозне та базове значення прибутку; (). б0- відповідно прогнозне та базове значення попиту.

Перетворення цієї формули дає змогу обчислити прогнозований обсяг попиту під впливом зміни прибутку:

Приклад 11.3. Підприємство реалізує продукцію одного виду. Структурний розподіл попиту на продукцію підприємства наведено в табл. 11.3.

Таблиця 11.3

Найбільш вигідною для підприємства "ЕРА" є зовнішньоекономічна діяльність, оскільки коефіцієнт співвідношення "прибуток-попит" для цього сектору найвищий і становить 2 (10/5). Порівняймо значення цього коефіцієнта для інших секторів: попит виробників і підприємців на капітальне обладнання 1,33 (20/15), попит домогосподарств - 1 (30/30), попит держави - 0,8 (40/50).

Попит на товари чи послуги підприємства "ЕРА" з боку держави є найменш вигідним, однак його частка як у загальному обсязі попиту (50%), так І в обсязі прибутку (40%) є найвагомішою. Це означає, що за таких умов названий сектор економіки належить до групи найвищого ризику. Зниження попиту з боку держави призведе до погіршення фінансових результатів підприємства. Зокрема, якщо попит у цій групі знизиться на 20% і становитиме в структурі попиту підприємства не 50%, а 40% (0,5-0,8=0,4), або 400 тис. грн (500-0,8=400).

Визначимо прибуток, який отримає підприємство внаслідок зміни попиту: П =200-400/500=160 тис.грн.

Отже, зі зниженням попиту на 20%, прибуток становитиме 160 тис. грн, тобто відносно базового значення також знизиться на 20% (160/200 х 100-100 = -20).

Аналогічно можна вирахувати, який обсяг попиту для конкретного сектору економіки слід замінити, якщо прибуток цього сектору знизився на певну величину Нехай через неплатежі з боку держави прибуток підприємства "ЕРА" для даною сектору знизиться на 60 тис. грн і становитиме не 200 тис. грн, а 140 тис. грн, тобто знизиться на 30% (140/200-100= -30). Очевидно, що в загальному обсязі прибутку його частка становитиме 28% (140/500=0,28) порівняно з базовим значенням 40%. Темп зміни прибутку можна обчислити іншим способом:

(0,28:0,4) -100-100= -30%.

Визначимо обсяг попиту, для якого в цьому секторі економіки слід знайти платоспроможного покупця:

Qnp= (500-140) /200=350 тис. грн.

Порівняймо з базовими даними: частка попиту, який сплачує держава, становитиме 35% (350/1000=0,35). Відносно базового значення ця частка знизилася на 15% (50-35), що означає втрату 15% обсягу попиту на продукцію підприємства.

Прогнозування попиту і пропозиції - це науково обгрунтоване передбачення їх розвитку в майбутньому на основі вивчення причин-но-наслідкових зв'язків, тенденцій і закономірностей. Найчастіше для прогнозів застосовують такі прийоми і методи: аналогові моделі (як прогноз розглядаються сприятливі показники ринкової ситуації у певному регіоні чи країні); імітаційні моделі (замість реальних даних використовують змодельовані бази даних); нормативні, або раціоналізовані, прогнозні розрахунки (на базі раціонального бюджету чи раціональних норм споживання); експертні оцінки; методи екстраполяції; коефіцієнти еластичності.