Поняття та ознаки платоспроможності малого підприємства. Показники оцінки платоспроможності та методика їх аналізу
У процесі виробничої та фінансово-господарської діяльності малого підприємства здійснюється неперервний процес кругообігу його капіталу, варіюється структура використовуваних засобів і джерел їх формування, змінюється наявність і потреба у фінансових ресурсах. Наслідком цих процесів є зміна фінансового стану малого підприємства, зовнішнім виявленням якої є його платоспроможність.
Платоспроможність - здатність малого підприємства здійснювати оплату вимог відповідно до прийнятих зобов'язань. Це одна з характеристик фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу у загальній сумі використовуваних фінансових засобів. Платоспроможним вважається мале підприємство, яке має достатні кошти для оплати всіх короткострокових зобов'язань і одночасно безперебійно здійснює процес господарської діяльності. Таким чином, платоспроможність відображає рівень ризику діяльності малого підприємства та її залежності від позикового капіталу.
Фінансова стійкість і платоспроможність взаємопов'язані та здійснюють взаємний вплив. Так, фінансово стійкі малі підприємства спроможні вести свою діяльність на принципах самофінансування. Це забезпечує їм високу платоспроможність протягом тривалого періоду. З іншого боку, своєчасне виконання малим підприємством своїх зобов'язань - запорука недопущення штрафних санкцій, залучення позикових засобів на взаємовигідних умовах, можливості купівлі товарів та сировини з розстрочкою платежу та ін. Безумовно, усе це зміцнює фінансовий стан малого підприємства на ринку, підвищує його імідж.
Близькими, але не тотожними, є поняття платоспроможності й ліквідності підприємства. Поняття платоспроможності більш широке, оскільки інтегрує у собі як наявність коштів для покриття зобов'язань, так і форму, в якій ці кошти перебувають. Якщо ліквідність характеризує підприємство з огляду можливості розрахуватися за своїми зобов'язаннями за певний час унаслідок перетворення своїх активів на гроші, то під платоспроможністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, удень настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними на платіжні засоби. Отже, коли стан розміщення малим підприємством залучених ним фінансових ресурсів у вигляді кредитів банків, кредиторської заборгованості та інших фінансових зобов'язань відповідає умовам ліквідності, це засвідчує платоспроможність малого підприємства.
Основними критеріями платоспроможності малого підприємства є:
- - забезпеченість підприємства власними оборотними коштами та ефективність їх використання;
- - рентабельність господарсько-фінансової діяльності;
- - ліквідність боргових зобов'язань;
- - стан розрахунково-платіжної дисципліни. Ознаками платоспроможності малого підприємства є:
- - наявність грошей у касі, на поточних рахунках;
- - відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Водночас наявність незначних залишків грошей на поточних рахунках ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, бо кошти на поточні рахунки підприємства можуть надійти впродовж кількох днів. При цьому оптимальною є наявність на розрахунковому рахунку підприємства та в його касі суми, яка дорівнює необхідному обсягу грошей для виконання поточних платежів.
Аналіз платоспроможності малого підприємства здійснюється за даними балансу підприємства з урахуванням ліквідності його активів та розрахунку таких основних показників (табл. 12.6):
- - коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);
- - коефіцієнта фінансування;
- - коефіцієнта фінансового левериджу;
- - коефіцієнта покриття відсотків за кредити;
- - коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами;
- - коефіцієнта загальної платоспроможності.
Основним показником платоспроможності малого підприємства є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); інші показники мають допоміжний характер. Його можна записати як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства:
де ВК - сума власного капіталу.
Таблиця 12.6. Показники оцінки платоспроможності малого підприємства
Частина власного капіталу у загальній сумі фінансових ресурсів має бути не меншою 50 %. Що нижче значення коефіцієнта, то вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта засвідчує можливість виникнення у малого підприємства дефіциту грошових коштів. За значенням цього показника можна зробити висновок щодо запасу фінансової міцності підприємства. Підприємство характеризується: значним запасом міцності (Кя > 0,5); незначним запасом міцності (0 <Кй < 0,5); вкрай низьким запасом міцності (Ка < 0).
Коефіцієнт фінансування обчислюють як співвідношення залучених та власних засобів за формулою
де ЗК - сума залученого капіталу.
Він характеризує залежність підприємства від залучених засобів і має бути меншим 1,0.
Коефіцієнт фінансового левериджу визначає залежність малого підприємства від довгострокових зобов'язань і обчислюється як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу малого підприємства за формулою
де ДПК - сума довгострокових позичених коштів.
Коефіцієнт покриття відсотків за кредити характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати малим підприємством відсотків за наданий кредит і показує, у скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму відсотків за позикою. Він визначається як відношення чистого прибутку підприємства до сплати відсотків і податків до відсоткових виплат за позиками:
де ЧИ - чистий прибуток малого підприємства.
Забезпеченість діяльності підприємства власними засобами - один із критеріїв оцінки задовільності структури бухгалтерського балансу, що характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - це відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства:
де ЧОК - чистий робочий капітал.
Нормальним вважається випадок, коли зазначений показник перебуває в межах від 0,6 до 0,8. Значення коефіцієнта менше 0,1 засвідчує високу ймовірність банкрутства.
Коефіцієнт загальної платоспроможності малого підприємства визначають як співвідношення вартості оборотних активів малого підприємства та загальної суми його зобов'язань:
де 33 - загальна сума зобов'язань малого підприємства.
У динаміці цей показник має виявляти тенденцію до зростання.
Для інтегральної оцінки рівня платоспроможності малого підприємства можна послуговуватися методикою Credit-Men, розробленою французьким економістом Ж. Депаляном. Вона передбачає використання п'ять коефіцієнтів:
- - коефіцієнта швидкої ліквідності;
- - коефіцієнта кредитоспроможності (співвідношення суми власного капіталу та величини всієї кредиторської заборгованості підприємства);
- - коефіцієнта іммобілізації власного капіталу (співвідношення суми власного капіталу та залишкової вартості необоротних активів);
- - коефіцієнта оборотності запасів (співвідношення собівартості реалізованого продукції та середньої вартості виробничих запасів);
- - коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості (відношення валового виторгу від реалізації продукції до суми дебіторської заборгованості та отриманих векселів).
По кожному із зазначених коефіцієнтів визначають нормативну величину з урахуванням галузевої специфіки та інформації про стан цільових ринків, а потім обчислюють загальний показник платоспроможності за формулою
де Дг..Дв - порівняльні індекси, що визначаються як співвідношення значень коефіцієнтів досліджуваного підприємства з нормативними (рекомендованими) значеннями.
Результати розрахунків дають можливість зробити такі висновки: якщо N = 100, то фінансова ситуація на підприємстві (у тому числі рівень платоспроможності) вважається нормальною; якщо N < 100 або N > 100, то платоспроможність підприємства є сумнівною і потребує детального вивчення [18, С. 206-206].
Аналіз платоспроможності малого підприємства доцільно здійснювати і за поточний, і на прогнозований періоди. Поточну платоспроможність варто оцінювати згідно зі звітним балансом, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями, з використанням платіжного календаря. Якщо сальдо в активі платіжного балансу, то це засвідчує неплатоспроможність підприємства.
До платіжних засобів належать суми за такими статтями балансу, як грошові засоби, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та замовниками та інші активи, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов'язань належать: заборгованість з оплати праці, короткострокові і прострочені кредити банку, заборгованість перед постачальниками та іншими кредиторами, першочергові платежі.
Платіжний календар, як правило, формується на місяць з деталізацією за декадами або тижнями. Інформаційною базою для його складання є:
- - відомості про випуск і реалізацію продукції (товарів" робіт, послуг);
- - кошториси витрат на виробництво;
- - укладені договори про поставку матеріальних ресурсів;
- - відомості про строки виплати заробітної плати, премій (відповідно до чинного законодавства);
- - відомості про строки внесення платежів до Державного бюджету та позабюджетних державних фондів (узгоджені з податковими органами);
- - укладені кредитні угоди з банками (відомості про строки одержання та повернення кредитів і сплату відсотків за користування ними);
- - відомості про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;
- - витяги з банківських рахунків підприємства;
- - оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів підприємства щодо надходження коштів у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в певний період.
Балансуючою величиною під час формування платіжного календаря є залишок (сальдо) поточного рахунка малого підприємства в банку, адже саме стан цього рахунка визначає на кожний конкретний момент платоспроможність підприємства. Вважається, що на поточному рахунку малого підприємства має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (тиждень, декада тощо) та поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у той самий період [16, с. 157].
Незбалансованість платіжного календаря спонукає мале підприємство негайно шукати резерви збільшення фінансових ресурсів завдяки прискоренню відвантаження продукції, посиленню фінансово-розрахункової дисципліни зі споживачами продукції, зменшенню (або тимчасовому відкладенню) певних витрат, налагодженню партнерських відносин з банками. Якщо ж дані платіжного календаря показують, що в досліджуваний період мале підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що принесе підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку малого підприємства недоцільна.
Для прогнозу платоспроможності малого підприємства використовують коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами та коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.
Неплатоспроможність - стан фінансової діяльності малого підприємства, за якого сума майбутніх термінових платежів перевищує наявні платіжні засоби. Вона може виникнути внаслідок збиткової господарської діяльності, вилучення власних коштів з обороту в основні засоби та інші необоротні активи, вкладення коштів у важколіквідні оборотні активи, збоїв у матеріально-технічному забезпеченні й нагромадження наднормових запасів товарів та інших товарно-матеріальних цінностей, неналежного рівня комерційної, планово-економічної та фінансової діяльності, низького рівня фінансової дисципліни тощо. Підприємство визнається неплатоспроможним, якщо коефіцієнт загальної ліквідності на кінець звітного періоду менше 1,5 або коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами менше 0,1.
Здатність підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність через певний період дає можливість визначити коефіцієнт відновлення (втрати ) платоспроможності за формулою
де Кп0, Кп1- коефіцієнт загальної ліквідності на початок та кінець звітного періоду відповідно; Т - досліджуваний період у місяцях; 6 - період відновлення платоспроможності у місяцях; 2 - нормативне значення коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності.
Якщо К0ІДЦВЛАТ > 1, мале підприємство має реальні можливості відновити свою платоспроможність протягом півроку. Якщо Яв1діі щ|ат < 1, у підприємства в найближчі 6 місяців відсутня реальна можливість відновити платоспроможність.
Для своєчасного відслідковування ознак майбутньої неплатоспроможності прибутково працюючого малого підприємства використовується коефіцієнт Вівера. Він характеризує здатність підприємства генерувати надходження коштів у достатньому обсязі для погашення зобов'язань і визначається за формулою
де Ам - сума амортизації, грн.
Відповідно до Методичних рекомендацій з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 10 від 17.01.2001 р., якщо значення коефіцієнта Вівера протягом тривалого часу (1,5-2,0 роки) не перевищує 2,0, існує реальна загроза неплатоспроможності.
Отже, за результатами розрахунків та вивчення показників платоспроможності малого підприємства можна зробити висновки щодо інтенсивності використання позикових засобів, ступеня залежності підприємства від короткострокових зобов'язань, рівня довгострокової стійкості підприємства без позикових засобів.
Важливе завдання аналітика - відповідно до матеріалів аналізу розробити й здійснити комплекс перспективних заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності малого підприємства. Це передусім:
- - покращення діяльності маркетингової служби з пришвидшення реалізації товарів, готової продукції;
- - зміцнення платіжної дисципліни, зокрема розрахунків з покупцями, постачальниками тощо;
- - збільшення прибутку - однієї зі складових власних засобів;
- - удосконалення нормування окремих видів оборотних засобів;
- - виважена амортизаційна політика;
- - підвищення ефективності використання всіх необоротних активів тощо.
