< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Прикмети, погода та господарська діяльність.

Прислів'я і приказки відображають тісний зв'язок між явищами природи і погодою, що засвідчує спостережливість наших предків.

Науковий аналіз поетики українських прикмет дає підстави розглядати їх як "окремий самостійний жанр українського фольклору". Трансформація прикмет у суміжні паремії (господарські рекомендації, приказки, тексти магічних дій, примовки, загадки тощо), побутування у народнопісенній ліриці виявляє генеративні можливості прогностичного вислову (Пасічнюк, 2003).

Найдавніші прикмети наші предки враховували у господарській діяльності:

Багряні зорі — на вітер.

Блимають зірки — погода погіршиться.

Журавель прилетів — тепло приніс.

Ластівки низько літають — дощ обіцяють.

На траві роса — легше ходить коса.

Трубний клич лебедів — до бурі.

Хмари зачепились за гай — буде грибів урожай.

Червоний місяць — на вітер, блідий — на дощ.

Чорниця дозріла — дозріло й жито.

Шпак прилетів — весна біля порога.

Весняний день рік годує.

Весна багата на квітки, а осінь на сніпки.

Ранні опеньки — рання сівба.

Ярі сій у грязюку, озимі — в пилюку.

Доки не співав соловейко, не сійте гречки і не стрижіть овечки.

Цвіте, розкошує дика морква — зима буде тепла.

Народні прикмети стосовно певної пори року давали змогу прогнозувати можливі наслідки хліборобської праці:

Євдокія несе селянину затії: треба плуга гострити, борону чинити (14 березня).

Федот заметіль приніс — довго трави не буде (15 березня).

Березневий великий сніг — на добрий урожай. Квітень з водою — травень з травою.

Травень холодний — рік хлібородний.

Липень спекотний — літо без хліба.

***

Юрій на поріг весну приволік (6 травня).

Теплий Єгор весну починає (6 травня), а Ілля закінчує літо (2 серпня).

Єремій, Єремій, про посіви розумій (13 травня).

(15 травня — Борисів день, солов'їний день).

Миколин дощ зайвим не буває: на Миколи дощовито — влітку буде гарне жито (22 травня).

***

Купальська ніч зоряна — будуть гриби (7 липня). Андрій озимі хліба наливає, а овес і половини не сягає (17 липня).

***

Осінь дощова — на врожай. Довго не відлітають шпаки — осінь буде суха. Волога, але тепла осінь — на довгу зиму. Журавлі у вирій першими відлетіли — холода прийшли, лебеді рушили — настала пора заморозків. Гуси у вирій — буде сніг.

***

Жолудів і горіхів багато, а грибів мало — зима буде суворою.

Пізній гриб — пізній сніг.

Ворони влаштовують у небі "хоровод" — на снігопад.

Грак прилетів — чекайте снігу.

Земля в снігу — бути пирогу.

Сніг лапатий — урожай багатий.

Грудень холодний та сніжний — хліб буде пишний.

Січень холодний — липень сухий і спекотний.

Прийшли Прокіп і Влас — уже весна в нас (23 січня).

Федот теплий — буде рання весна (24 січня).

Місяць лютий — гостро кутий.

На Стрітення півень води нап'ється (15 лютого) — на Юрія віл напасеться (6 травня).

***

Інею багато у лютому — влітку багато роси.

Лютий без снігу — літо без хліба.

Ранній іній — до тривалої зими.

На полях сніг хвилястий — на врожай.

У народних прислів'ях відображена трудова етика визнає за найвищі моральні чесноти шанування землі, хліба:

Землі кланяйся низько, до хліба будеш близько.

Рідна земля і в жмені мила.

Хліб житній — то батько рідний, гречана каша — то матір наша.

Добрим зерном землю засівай — збереш гарний урожай.

Гріх землю бити — вона наша мати.

Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.

Глибше орати — більше хліба мати.

Повний колос до землі гнеться, а пустий вгору дереться.

Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно.

Пшениця колоситься — життя веселиться.

Хто полю годить, тому жито родить.

Влітку день віз хліба дає.

Коли хліб на возі, то нема біди в дорозі.

Гріє не зимова шуба, а літній хліб.

Очищали ми зерно, щоб родило і росло.

Які зерна, такий і сніп.

У жнива в селянина три турботи: і косити, і орати, і сіяти.

Сій густо — не буде пусто.

Як сіно косять, то дощів не просять.

Як жнива закінчиш впору9 буде що возити в комору.

Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Один урожай збирай, а про інший дбай.

Яка пшениця — така й паляниця.

Паляниця — хлібові сестриця.

Чим нива чорніша, тим хліб біліший.

Шанування батьків, повага до матері — головна моральна заповідь українського народу. При зустрічі з дорослими дітям належало вклонятися, доторкаючись рукою до землі, чим виражалося побажання добробуту. Вихованість дітей оцінювалася їх турботою про батьків, зокрема, коли вони досягали похилого віку.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Ласкава дитина — мов щаслива година.

Та земля мила, де мати родила.

Які мама й татко, таке й дитятко.

Хто матір забуває, того Бог карає.

Приказки і прислів'я відображають усталені цінності родинного життя українського народу — цінності роду, сім'ї, домівки:

Дерево міцне корінням, людина родиною.

Пізнай свій рід — побачиш свій шлях у житті.

Козацькому роду нема переводу.

Рід пізнавай — все добре переймай.

Згода дім будує, а незгода руйнує.

Веселий гість — дому радість.

Найдорожчий клад — коли в родині лад.

Ми з такого роду, що любимо свободу.

За народною етикою і філософією, найголовнішими морально-етичними ознаками людини є честь, гідність, прав да, мудрість, доброта:

Честю гордись, а батьком-матір'ю — не хвались.

Честь втратиш — пропадеш, добро втратиш — наживеш.

Чуже переступи, та не займай.

Правда світліша за сонце.

Стій за правду горою, то й люди з тобою.

Не шукай правди в інших, якщо в тебе її нема.

Розум — скарб людини.

По одягу стрічають, по розуму проводжають.

Труднощі мучать, зате розуму учать.

Мудрий не говорить, коли робить, а скаже, коли зробить.

Аби розум — щастя буде.

Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш.

Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, іншого не гудь.

Ґречність і відвага — козакові слава.

Зрубав дерево — посади два.

Добре діло — твори сміло.

Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.

Все добре переймай, а зла уникай.

На особливу повагу, з погляду народної моралі, заслуговують люди, яким властиві працелюбність і відповідальність:

По труду і честь.

Талант — це наполеглива праця.

Трудовий хліб — солодший за мед.

Аби вмів робити, навчишся як жити.

Аби руки і охота, буде зроблена робота.

Праця людину годує, а лінь марнує.

Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй.

З погляду народної моралі заслуговують на зневагу люди, котрим властиві такі негативні риси, як безвідповідальність, заздрість, пияцтво, лінощі:

Хто без діла, той без хліба.

Що спішно, то смішно.

Вперта коза — вовкові радість.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

У кожної Федорки свої відговорки.

Без відваги зазнаєш зневаги.

Ґав хто ловить — сам собі шкодить.

Було ремесло, та хмелем поросло.

Заздрий від чужого щастя сохне.

За спання не купити коня, а з лежі — не справити одежі.

Де хміль у голові, там розум мовчить.

Запив — і совість пропив.

Горілку полюбив — родину занапастив.

Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.

Без трудів не їстимеш пирогів.

Завдяки коротким і влучним висловам активніше засвоюється народна життєва етика спілкування:

Де добрі люди, там біди не буде.

Слово до слова — зложиться мова.

Щире слово, добре діло — Душу й серце обігріло.

Гостре словечко коле сердечко.

Слово не горобець, вилетить — не піймаєш.

Слова ласкаві, та думки лукаві.

Орла не вчи літати, а соловейка співати.

В чужому домі будь привітний, а не примітний.

Вмій пожартувати, знай, коли перестати.

Посієш вчинок — виросте звичка.

Семеро одного не чекають.

Один у полі не воїн.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Що собі не мило, того й людям не зич.

Шануй сам себе, шануватимуть люди тебе.

Народні приказки і прислів'ях утверджують високу моральну цінність дружби:

Без вірного друга великая туга.

Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже.

Нових друзів май, старих не забувай.

У народі завжди особливо цінуються навчання, знання, ремесло, освіта:

Азбука — до мудрості дорога.

Більше науки — спритніші руки.

З ремеслом дружити — в житті не тужити.

Не лінуйся рано вставати, щоб змолоду більше знати.

Книжка вчить, як на світі жить.

Книжку читай — розуму набувай.

Книжка — найкращий друг.

Щоб не зазнати злої долі, працюй у школі, вдома, в полі.

Не вмієш — життя навчить, не хочеш — воно заставить.

Наука і труд хороші плоди дають.

Здобудеш освіту — побачиш більше світу.

Народна мораль найвищими духовними вартостями вважає свободу, мир і взаємоповагу між людьми, шанування традицій рідного краю, а відтак — шанування України:

Без верби і калини немає України.

Україна — рідний край, про її добробут дбай.

Людина без Вітчизни — як соловей без пісні.

У чужій сторонці не так світить і сонце.

У всякім подвір'ї — своє повір'я.

Народ без свободи — як риба без води.

Єдність і братерство — велика сила.

Воля пташці краща від золотої клітки.

Ліпше пташці на сухій гілці, ніж у золотій клітці.

Степ та воля — козацькая доля.

За рідний край життя віддай.

Мир будує — війна руйнує.

Від краю до краю — всім добра бажаю.

Простежуються певні взаємозв'язки між прислів'ями і загадками. Як жанр усної народної творчості загадки відомі в різних народів світу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >