Контроль та безпека діяльності комерційних банків

Фінансовий аналіз діяльності комерційних банків

Сутність фінансового аналізу діяльності комерційних банків

У Законі України "Про банки і банківську діяльність" в главі 10 "Банківська таємниця та конфіденційність інформації" проголошено, що "інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню", а також "інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю".

Отже, внутрішній та зовнішній аналіз мають кілька суттєвих відмінностей. Ці види аналітичної роботи різняться за цілями, складом інформаційної бази, суб'єктами аналізу, спрямованістю та інструментарієм досліджень.

Порівняльна характеристика зовнішнього та внутрішнього аналізу діяльності банку

Завдання аналізу діяльності комерційних банків:

визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів

дотримання всіх вимог щодо ліквідності

підтримання стану адекватності і достатності капіталу

порівняння фінансового стану і результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків

узагальнення результатів аналізу і підготовка рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на покращення діяльності банку

Аналіз фінансового стану банків

Основним інформаційним джерелом аналізу є баланс комерційного банку.

Баланс - це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату

Структура балансу комерційного банку (статті активу та пасиву подаються у балансі у порядку зменшення їх ліквідності)

Склад та зміст статей балансу банку

Вертикальний аналіз балансу банку полягає у розрахунку процентного співвідношення (частки) балансових статей у загальній сумі активів та пасивів. При цьому балансові статті можна об'єднати у більші групи, наприклад, у робочі активи (вкладення, що приносять доход), високоліквідні активи (грошові кошти на коррахунках та в касі банку), залучені кошти (поточні та строкові депозити клієнтів), позичені кошти (кредити та депозити банків).

Це дозволяє оцінити рівень ліквідності банку (шляхом порівняння частки робочих активів та грошових коштів), визначити нишу, в якій він працює (за розподілом вкладень банку у різні банківські операції), активність банку на ринку ресурсів (порівняння залучених та позичених коштів).

Приклад структурного аналізу балансу банка

Відображення інформації в балансі досягається за допомогою методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням:

А = П = З + К,

де: А - активи, П - пасиви, З - зобов'язання, К - капітал

Це рівняння відображає фінансовий стан банку.

Фінансовий стан - це наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь капітал, який протистоїть їм на певний момент часу

Активи банку - це ресурси, що контролюються банком, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу економічну вигоду в майбутньому; це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому доход

Активи балансу комерційного банку:

основні засоби

готівка в національній або іноземній валюті в касі банку заборгованість за наданими позичками

цінні папери в портфелі банку

Зобов'язання (залучений капітал) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла в результаті попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Зобов'язання банку передбачають зменшення доходів, які пов'язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше проведених операцій

Зобов'язання:

залишки грошових коштів на поточних рахунках

вклади

боргові зобов'язання банку (векселі, облігації, емітовані банком)

Власний капітал банку - це різниця між активами та зобов'язаннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку

Рахунки власного капіталу банку:

сплачений зареєстрований статутний капітал банку

емісійні різниці

резерви банку

Різниця між банківськими активами і зобов'язаннями складає реальну величину власного капіталу комерційного банку.

Комерційний банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу більша, ніж 0.

Неплатоспроможний банк - це такий банк, який має нульову чи негативну величину власного капіталу.

Вертикальний аналіз дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з іншими банківськими установами

Коефіцієнтний аналіз балансу проводиться з використанням трьох основних коефіцієнтів:

Коефіцієнт ліквідних активів:

Кла = Готівка та прирівняні до неї кошти + міжбанківські активи - міжбанківські пасиви - позички від НБУ

Може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів

Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів:

Кспд = Активи з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо) / Основні депозити (включаючи до "запитання", термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запозичень)

Кспд характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити

Вищий коефіцієнт означає більш високі елементи ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність, уразливість від дій кредиторів, негативні економічні умови, наслідки відпливу депозитів.

Низький рівень співвідношення відображає недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик.

"Нормальний" рівень залежить від країни, однак 70-80 % є помірним співвідношенням між ліквідністю (вимагає меншого коефіцієнта) та дохідністю (потребує більш високого коефіцієнта).

Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100 % , тоді у промисловості можуть бути структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центробанком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що "позики", які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чистими від резерву під збитки.

Коефіцієнт достатності капіталу - подає "реальний" капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. І капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів.

Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складностям

Цей коефіцієнт розглядається наглядовими органами та кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку.

Повний підрахунок достатності капіталу включає зваження кожної категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних зобов'язань до зважених на ризик активів.

Дохідні активи до загальних активів:

Кдза = Доходні активи (процентні депозити, розміщення цінних паперів, позики, авізо та інструменти капіталу) / / Загальні активи

Цей показник має показувати, наскільки продуктивно керівництво використовує активи

Однак деяке "непродуктивне" використання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи.

Цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.

Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик.

Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів