< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дефлятор ВВП

Дефлятор — це коефіцієнт переведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у ціни порівнюваного (базового) періоду.

Зміна показників обсягів вироблених товарів, виражених в грошових одиницях (наприклад, валового національного продукту (ВНП) тощо) за певний період може зумовлюватися не лише зміною фізичних обсягів, а й зміною цін. Щоб елімінувати вплив цінової складової та отримати характеристику змін реальних обсягів виробництва, застосовують метод приведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у постійні ціни. Типовим прикладом є дефлювання ВВП і встановлення реального ВНП.

Індекс Пааше, обчислений для набору товарів та послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП.

Дефлятор ВВП оцінює ступінь інфляції для всієї сукупності благ, які виготовляються та споживаються в країні. Цей показник враховує не тільки зміни цін на товари народного споживання, а й ціни на інвестиційні товари, товари, які використовуються в державних інтересах, експортовані та імпортовані товари і послуги. В більшості країн дефлятор ВВП розраховується за методом Пааше.

Дефлятор ВВП — це відношення номінального ВВП до реального ВВП, тобто це індекс рівня цін вироблених товарів (послуг).

За допомогою дефлятора ВВП здійснюють визначення реального ВВП, що який фактично відображає зміну фізичних обсягів вироблених товарів (послуг):

У Р1 а1 — ВВП поточного періоду;

Уд р0д1 - ВВП в цінах базисного періоду, який розраховують за формулою:

де

І деф — індекс-дефлятор, який визначають за формулою:

де

Кі — частка впливу оптових цін на індекс-дефлятор ВВП;

ІОЦ1 — індекс оптових цін у І-му році (в середньому до попереднього року);

ІСЦІ — індекс споживчих цін у І -му році (в середньому до попереднього року).

Цей метод переоцінки ВВП називається методом прямого дефлятування.

Крім методу прямого дефлятування у статичній практиці застосовують метод подвійного дефлятування. Він передбачає використання двох індексів цін (на валовий випуск та проміжне споживання) і окрему переоцінку в зіставні ціни показників валового випуску та проміжного споживання, що дозволяє визначити валову додану вартість поточного року в зіставних цінах:

де

ДВ1( ) — валова додана вартість поточного року в зіставних цінах;

  • 2 р1Ч1 — валовий випуск у поточних цінах;
  • 2 тр1 — проміжне споживання в поточних цінах;

Ір — індекс цін на валовий випуск;

Ір — індекс цін на проміжне споживання.

Між зростанням реального і номінального ВВП існує залежність:

де

Трвш — темп зростання реального ВВП; ТРввп — темп зростання номінального ВВП.

Для аналізу динаміки інфляції розраховують норму інфляції (N) з використанням дефлятора ВВП:

Іі і І(_1 — дефлятори ВВП суміжних періодів.

Норма інфляції показує, на скільки процентів змінився рівень інфляції за певний період часу. Відповідно до значення показника норми інфляції N ідентифікують вид інфляції за темпами знецінення грошей.

Норму інфляції можна також розраховувати за формулою:

де

І/ 0 і І -1у 0 — дефлятори ВВП поточного та попереднього періоду відносно базисного періоду;

а-v) — дефлятор ВВП поточного року до попереднього (на основі базисних індексів цін).

Залежно від значення норми інфляції ідентифікують інфляцію за темпами знецінення грошей: повзуча, помірна, галопуюча або гіперінфляція.

Індекс купівельної спроможності

Для вимірювання інфляції використовується індекс купівельної спроможності грошової одиниці (Ікс ), який показує, у скільки разів знецінилися гроші:

Цей показник може розраховуватися відносно грошової одиниці у поточному або базисному періоді.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >