Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

Пошуки шляхів до розвитку відносин з державами Близького та Середнього Сходу

Близький і Середній Схід має велику геостратегічну значущість, оскільки в ньому перехрещуються інтереси глобальних економічних потуг та низки великих держав, зокрема США, Об'єднаної Європи, Російської Федерації. Західні компанії, а відтак і уряди відповідних країн безпосередньо зацікавлені в контролі над природними багатствами Середньосхідних і Центральноазіатських держав, країн Чорноморсько-каспійського регіону чи принаймні в участі у прибутках від їхньої експлуатації. Реалізація масштабних транс азійських транспортних проектів сприяє переорієнтації країн Центральної Азії на Захід. У такій ситуації Україна стає з'єднувальною ланкою, яка веде зі Заходу на Схід, а отже, має шанс сфокусувати на собі один із центрів тяжіння нових систем міжнародного спілкування.

Національні інтереси України на Близькому Сході потребують першочергового розвитку економічних відносин з країнами регіону, що визначається традиційними (з часів СРСР) торговельно-економічними зв'язками, значним обсягом товарних ринків та їхньою відносною невибагливістю, зростаючим товарообігом зі стійким позитивним для України сальдо, перспективами збуту продукції військово-технічного призначення та ремонту військової техніки й озброєння радянських зразків, наявністю запасів сировинних і енергетичних ресурсів, можливостями участі в реалізації перспективних проектів розвитку інфраструктури цих країн, надання транзитних послуг для руху їхніх товарів і на європейські ринки, і в зворотному напрямку.

З огляду на необхідність розв'язання проблеми диверсифікації джерел енергозабезпечення, особливої уваги потребує розроблення політики України стосовно країн ризикової групи - Ірану, Іраку, Лівії, Сирії. Йдеться про гнучкішу і, можливо, неекспліковану лінію поведінки на межі припустимого. Дивіденди від цього можуть значно перевищити певні моральні втрати. Для налагодження співпраці з цими державами Україні доцільно активізувати свою дипломатію у напрямі домовленостей з Російською Федерацією та європейськими країнами.

Потенційними інтересами України щодо Ізраїлю є можливе сприяння останнього в залученні інвестицій з джерел, контрольованих єврейськими фінансовими колами, отримання новітніх технологій та ноу-хау, використання лобістського потенціалу єврейської діаспори у США в інтересах України. Однак реалізація зазначених інтересів залишатиметься в осяжній перспективі проблематичною. Сподівання на отримання значних коштів від світових фінансових потуг не є достатньо виправданими. Ізраїльські інтереси до України полягають у запобіганні розширенню співпраці України з ісламськими країнами, розвитку нових ринків збуту власної продукції відповідно до стратегії розширення експорту. Стосовно Ізраїлю важливо дотримуватися толерантної та виваженої позиції, розвивати відносини лише на двосторонній основі з урахуванням потенційних можливостей, не виходячи за межі арабо-ізраїльського мирного процесу. Україна має враховувати ставлення до Ізраїлю провідних країн Європи, котрі демонструють збалансованішу позицію в арабо-ізраїльському протистоянні. Протидію Ізраїлю та СІЛА щодо конкретних проектів співпраці України з ісламськими країнами можна брати до уваги лише за умов компенсації у вигляді адекватної фінансової допомоги чи пільгових кредитів.

Проте ефективність економічної взаємодії у широко розрекламованому стратегічному трикутнику "Ізраїль - Україна - США" далека від оптимальної. Стратегічні партнери України переважно використовують "особливі відносини" насамперед як засіб тиску на Україну у своїх політичних інтересах (достатньо згадати питання, пов'язані з ракетними технологіями, поставками турбін Ірану і под.). Причому взамін вагомих політичних поступок та прямих економічних втрат Україні в ліпшому випадку пропонуються нові кредити, котрі треба віддавати. Між тим симбіоз нових високих технологій і капіталу Ізраїлю і дешевої сировини й робочої сили України міг би бути ефективною основою взаємовигідного розвитку україно-ізраїльських відносин. Не менш важливо й те, що Ізраїль через Україну міг би отримати безперешкодний вихід на ринки пострадянського простору, а Україна за допомогою Ізраїлю могла б ефективно розв'язувати багато проблем у відносинах зі США.

Посилення співпраці України з Туреччиною та Ізраїлем не повинно сприяти її втягуванню у проамериканський військово-політичний трикутник, що формується у регіоні, оскільки це спричинить істотні втрати у зв'язках з іншими країнами Близького Сходу.

З країн Близькосхідного регіону до проєвропейської парадигми найближчий Єгипет, за ініціативою якого і був розпочатий середземноморський діалог. Єгипет належить до лідерів арабо-ісламського світу, але на відміну від інших арабських держав має виваженішу й поміркованішу позицію у відносинах з міжнародним співтовариством. Головні ознаки цього курсу - орієнтація на власні національні інтереси та балансування між різними політико-ідеологічними схемами орієнтацій, що мають вплив у регіоні. Зацікавленість Єгипту в партнерстві з Україною зумовлена прагненням знайти в її особі надійного й рівноправного партнера в реалізації власних інтересів як щодо європейського світу, так і в аспекті розв'язання проблем регіону.

Розвиваючи партнерські відносини з Єгиптом та здобувши підтримку європейських країн (Франція, Італія), Україна одержала шанс долучитися до середземноморського діалогу, який має аналог у системі ЧЕС, де Єгипет є спостерігачем. В обох випадках маємо периферійні економічні зони західноєвропейської сфери тяжіння, і в перспективі вони можуть бути більше інтегровані між собою. Отже, йдеться про розроблення стратегії формування загальної зони економічного співробітництва від Гібралтару до Кавказу під егідою ЄС, що разом з транспортною системою "Великого шовкового шляху" утворила би простір, сприятливий для реалізації українських інтересів.

Особливу позицію в регіоні займає Іран, який завдяки зусиллям американської дипломатії опинився в певній зовнішньополітичній ізоляції, принаймні щодо Заходу. Ісламська революція в Ірані - приклад відштовхування від західної модернізації, але також і спроба адаптації суспільства до змін без порушення його культурної цілісності. Геостратегічне розміщення Ірану дає йому змогу слугувати мостом між Центральною, Південною, Східною Азією та Європою.

Іран - друга після Саудівської Аравії нафтова держава, яка має близько 20 млрд дол. прибутку від експорту нафти. Це допомагає йому утримувати значні Збройні сили і здійснювати масштабні переозброєння. На Заході панує думка, що Іран створює інфраструктуру для виробництва ядерних озброєнь за допомогою Китаю.

Однак центральноазійські експерти не вважають Іран джерелом загрози безпеці регіону, оскільки нарощування власного військового потенціалу йому потрібне швидше для формування регіонального центру сили в районі Перської затоки.

Іран сприймає себе в трьох іпостасях: як спасителя ісламських цінностей, провідного члена третього світу в боротьбі проти неоколоніалізму і гравця в нафтогазовій політиці на міжнародній арені. Він здатний здійснювати політичний та економічний патронаж регіону і має життєві інтереси стосовно забезпечення стабільності в регіоні, але міжнародна ізоляція всіляко стримує таку активність. Шанси Ірану зменшуються також унаслідок домінації його власної економічної моделі. Послаблення приватного сектору-наслідок того, що іранські товари поступаються якістю китайським. Іран не здатний запропонувати сучасні технології, котрі вкрай потрібні новим незалежним державам регіону.

Іран веде самостійну зовнішньополітичну гру, протистоїть західним країнам, конкуруючи з Туреччиною й Пакистаном та намагаючись не загострювати взаємини з РФ. Він розвиває економічне і політичне співробітництво з північним сусідом - Туркменистаном, значно впливає на етнічно й культурно споріднений з ним Таджикистан, підтримує таджицько-узбецьку антиталібську коаліцію в Афганістані.

Туреччина й Іран після розпаду СРСР опинилися в ситуації конфлікту інтересів, фактично - боротьби за вплив у регіоні. Причому Іран намагається нав'язати регіону так званий політичний іслам, тобто сформувати можливості для безпосереднього впливу на політику нових держав, використовуючи ідеологічну гегемонію. Туреччина ж активно застосовує чинник політичного й економічного впливу у середовищі тюркських народів. Зростання усвідомлення ролі етнічної близькості спричиняє посилення консолідаційних процесів тюркських країв, що особливо активізувалися останнім часом.

У вагу України до питання підтримки політичного діалогу з країнами Близького Сходу та Півночі Африки засвідчують, зокрема, виступ 21 листопада 2008 р. Президента України під час вручення вірчих грамот Послами іноземних країн та візити до Лівії Прем'єр-міністра України (двічі впродовж 2009 р. - 25-26 травня та 1- 2 вересня), візит до України Прем'єр-міністра Лівії (20-21 липня 2009 р.). Під час зазначених візитів було досягнуто домовленості щодо низки перспективних інвестиційних проектів з метою реалізації потенціалу двостороннього співробітництва у сфері агропромислового комплексу, нафтопереробки, авіабудівництва та просування продукції українського авіапрому на африканський ринок.

Упродовж 2009 р. відбувався інтенсивний обмін візитами на рівні керівників міністерств і відомств, делегацій експертів, у тому числі з такими близькосхідними країнами, як Ізраїль, Ірак, Сирія, Йорданія, Єгипет, нафтовидобувні країни Перської затоки та ін. Належно використовувався механізм політичних консультацій зі зовнішньополітичними відомствами близькосхідних країн, зокрема відбулися консультації з МЗС Катару, Ізраїлю, Лівії, Саудівської Аравії, Сирії, Йорданії, Єгипту, Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАБ) та Бахрейну.

З метою захисту прав та інтересів громадян України вжито заходи з метою оптимізації дипломатичної присутності України в країнах Близького Сходу. Наприклад, у 2008 р. започатковано діяльність Постійного представництва України при Палестинській Національній Адміністрації, відкрито Генеральне консульства України в м. Хайфа (Ізраїль).

Важливою складовою близькосхідної політики України залишається її співпраця з впливовими регіональними організаціями - Лігою арабських держав (ЛАД), Радою співробітництва арабських країн Перської затоки (РСАДПЗ), Організацією ісламської конференції (ОІК).

У серпні 2009 р. Посол України в Єгипті Є. Микитенко був акредитований при ЛАД як повноважний представник України. Меморандум про співробітництво між Міністерством закордонних справ України та ЛАД був підписаний у вересні 2009 р. у процесі роботи сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку.

Значна увага приділяється питанням подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва з країнами Близького Сходу.

Міжурядові комісії, які Україна має з багатьма країнами Близького Сходу, залишаються дієвим механізмом узгодження взаємоприйнятних та ефективних рішень, спрямованих на активізацію співпраці в різних сферах. У 2009 р. були проведені чергові спільні засідання українсько-лівійської, українсько-сирійської, українсько-саудівської, українсько-кувейтської та українсько-йорданської комісій з торговельно-економічного співробітництва.

У 2009 р. регіон Близького Сходу, попри несприятливі наслідки світової економічної кризи, залишався важливим ринком збуту української продукції. За перші сім місяців 2009 р. товарообіг з країнами регіону становив 2,5 млрд дол. США (експорт - 2,49 млрд дол. США; імпорт -13,2 млн дол. США). Серед найперспективніших напрямів співробітництва, котрі Україна реалізовувала на Близькому Сході впродовж цього року, - авіабудування, нафтовидобування та нафтопереробка, використання космосу в мирних цілях. Так, ОАЕ висловили зацікавленість у розміщенні замовлень і участі в проекті відновлення серійного виробництва літаків Ан-124 та Ан-225. Відповідні пропозиції було передано на розгляд керівництва "Abu Dhabi Aviation".

Під час візитів Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко до Лівії було домовлено про заснування там регіонального Центру з виробництва, ремонту і реалізації літаків і їхніх запчастин, сервісного обслуговування, навчання спеціалістів, здійснення маркетингових досліджень з метою продажу й просування літаків моделі "Антонов" на ринки країн Африки та інших регіонів.

Успішно реалізувався проект за участю HAK "Нафтогаз України" з видобутку вуглеводневої сировини. Згідно з Виробничою програмою планувалося пробурити п'ять пошукових свердловин, загальні видобувні ресурси яких становлять близько 70 млн т, вийти на комерційний рівень видобутку продукції із подальшою її реалізацією. З початку 2009 р. Україна опрацьовувала питання про можливості постачання з Єгипту скрапленого природного газу. Єгипетська газова холдингова компанія запропонувала взяти участь у будівництві терміналу СПГ на узбережжі Чорного моря. HAK "Нафтогаз України" має реальні шанси підписати контракт на імпортування СПГ з Єгипту за результатами тендера 2012 р.

У 2009 р. за особистої ініціативи народного депутата України П. Климця і за підтримки депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з ОАЕ, а також Комітету Верховної Ради України у закордонних справах була створена Благодійна ініціатива "Україна - Близький Схід" з метою налагодження співпраці з країнами Близького Сходу, визначення ефективних шляхів розвитку ділових і культурних зв'язків між Україною та країнами Перської затоки. У сферу інтересів Благодійної ініціативи входять усі країни Перської затоки: Іран; Оман; ОАЕ; Саудівська Аравія; Катар; Бахрейн; Кувейт та Ірак. Благодійна ініціатива має два офіси - центральний у Києві та представницький у Дубаї (ОАЕ).

Від 25 до 26 листопада 2010 р. за ініціативою та за сприяння Благодійної ініціативи в Україні перебував директор Інвестиційної адміністрації Абу Дабі шейх Хамед бін Заїда Аль Нагаян, молодший брат чинного Президента ОАЕ шейха Халіфи бін Заїда Аль Нагаяна, керівник Офісу спадкового принца Абу Дабі шейха Мухаммеда бін Заїда Аль Нагаяна, член Виконавчої Ради (Уряду) емірату Абу Дабі. Це перший офіційний візит члена правлячої родини ОАЕ та посадової особи Еміратів такого рівня в Україні з моменту початку дипломатичних відносин між країнами. Результатом візиту стало знайомство з новим керівництвом України й обговорення можливостей започаткування співробітництва між країнами в інвестиційній та інших сферах діяльності, в тому числі за довгостроковими проектами.

На продовження візиту шейха з 31 січня до 3 лютого 2011 р. в Україні перебувала делегація з ОАЕ, очолювана його ясновельможністю Хусейном Джасімом Аль Новаісом (головою правління "General Holding Corporation"), уповноваженим продовжувати переговори про експорт зернових і співпрацю у сфері АПК.

Активно розвивається політичний діалог зі Саудівською Аравією, який характеризується стабільністю. У липні 2004 р. ум. Джидда відбулось Перше спільне засідання Міжурядової українсько-саудівської комісії з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. У Києві 20-24 лютого 2006 р. відбулося Друге її засідання, а Третє - 8-9 квітня 2008 р. в Ер-Ріяді. Четверте засідання пройшло у травні - червні 2011 р. У червні 2010 р. делегація Міністерства сільського господарства Саудівської Аравії на чолі зі заступником міністра відвідала Україну для участі у сільськогосподарській виставці "Агро-2010". Під час візиту Саудівський посадовець зустрівся з міністром аграрної політики України і засновником Благодійної ініціативи "Україна - Близький Схід". За результатами переговорів сторони погодились розпочати системну роботу в галузі АПК, зокрема домовилися про експорт 1 млн т зерна в Саудівську Аравію, а також заявили про намір створення спільних підприємств і технопарків у галузі АПК в Україні. У 2010 р. 2-3 листопада відбувся візит до Королівства делегації Національного космічного агентства України (НКАУ ) на чолі з генеральним директором НКАУ Ю. Алексєєвим. Його наслідком стало підписання Угоди між Урядом України й Урядом Королівства Саудівська Аравія про співробітництво у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях.

Розвиткові відносин України з Іраком суттєво перешкоджають складна внутрішньополітична ситуація в країні та незадовільний рівень безпеки практично на всій території Іраку. Політичний діалог обмежується переважно зустрічами міністрів закордонних справ у рамках щорічної сесії Генеральної Асамблеї ООН. Незважаючи на складну безпекову ситуацію в Іраку та низький рівень політичного діалогу, зберігається позитивна динаміка розвитку торговельних відносин.

Щодо Оману, то його Уряд налаштований розвивати двосторонню договірно-правову базу. Так, 21 лютого 2010 р. тут перебувала з візитом делегація з України за участю міністра закордонних справ України П. Порошенка та засновника Благодійної ініціативи "Україна - Близький Схід" П. Климця. Головна мета візиту забезпечення посилення присутності України у регіоні Перської затоки, відновлення діалогу на найвищому рівні, встановлення безпосередніх контактів між керівництвом України й Оману, створення передумов для активізації двосторонньої політичної та економічної співпраці. Обговорювалися питання інтенсифікації політичного діалогу між двома країнами, поглиблення торговельно-економічного й інвестиційного співробітництва, лібералізації візового режиму. Окрему увагу приділено співпраці у сфері боротьби з тероризмом. 25 лютого цього ж року делегація Султанату Оман, яку очолював міністр торгівлі та промисловості Макбул бін Алі бін Султан, брала участь в інавгурації Президента України В. Януковича.

Позитивна динаміка притаманна торговельно-економічному співробітництву між Україною та Кувейтом. Представники кувейтських урядових інституцій продовжують висловлювати готовність вести діалог щодо реалізації інвестиційних проектів на території України за умови визначення Урядом України найпріоритетніших проектів, котрі потребують залучення кредитів від Уряду Кувейту через державні кредитні установи, зокрема Кувейтського фонду Арабського економічного співробітництва.

Активно розвивається і співпраця України із Державою Катар. У 2011 р. 12-13 січня відбувся візит міністра закордонних справ України К. Грищенка до Катару. Центральне місце в переговорах посіло питання залучення катарських інвестицій в економіку й інфраструктуру України. Зважаючи на значні запаси газу (трете місце у світі після Росії та Ірану), пріоритетне значення Уряд Катару надає проектам зі спорудження нових потужностей з видобутку природного газу та його зрідження. Перспективність і навіть необхідність налагодження економічних зв'язків між Києвом та Дохою обумовлена провідною роллю Катару на світовому енергетичному ринку.

Дипломатичні відносини між Україною та Королівством Бахрейн встановлені 20 липня 1992 р., але політичні контакти мають здебільшого односторонній характер (ініціатива належала українській стороні). Торговельно-економічні відносини з Бахрейном перебувають у стадії становлення.

Активно розвивається культурно-гуманітарне співробітництво з країнами регіонів. Важлива сфера цього напряму - освітня нива, яка наповнюється численними обмінами студентами та участю у спільних культурно-освітніх проектах.