< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Облік нематеріальних активів

В умовах ринкових відносин у бюджетних установах, як і у підприємствах виробничого (матеріального) сектора економіки України, виникає специфічний об'єкт бухгалтерського обліку — нематеріальні активи.

У загальному вигляді під нематеріальними активами розуміють умовну вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, визнаних об'єктом власності даної установи (підприємства).

Основні характерні особливості нематеріальних активів:

  • — відсутність матеріальної (фізичної, речової) структури;
  • — використання протягом тривалого часу (більше одного року);
  • — здатність приносити користь підприємству;
  • — високий ступінь невизначеності щодо можливого у майбутньому прибутку від їх застосування й терміну ефективного використання.

Тобто нематеріальні активи — це затрати установи у заходи, що не створюють матеріальних об'єктів, але тривалий час повинні приносити певну користь від їх використання. До того часу, доки вони виконують цю свою функцію — приносити користь установі, необхідно відображати їх у бухгалтерському обліку в складі коштів (активів) підприємства (установи).

До нематеріальних активів належать: права на об'єкти промислової власності, авторські права, права користування землею

та іншими природними ресурсами, програмне забезпечення ЕОМ, гудвіли тощо. Розглянемо деякі з цих понять детальніше.

Об'єкти промислової власності — це права на винаходи, захищені патентами, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо. Патент на винахід може бути придбаний установою у його автора з мстою використання цього винаходу в господарській діяльності установи протягом тривалого часу. Промислові зразки — це створені наданому підприємстві зразки готової продукції (виробів) і зареєстровані у встановленому законодавством порядку, що забезпечує ексклюзивне право даного підприємства випускати таку продукцію. При цьому інші підприємства не мають права випускати ідентичну продукцію без згоди (дозволу) підприємства — розробника цього виробу. Аналогічні властивості мають зареєстровані товарні знаки і знаки обслуговування. Наприклад, українські підприємства не мають легального права випускати продукцію під знаком зарубіжних компаній "Coca-Cola", "Adidas", "Renault" тощо без відповідної згоди цих компаній. За порушення цього правила винні притягуються до судової відповідальності у вигляді штрафів, інших економічних санкцій, заборони діяльності тощо.

До ноу-хау зараховують технічний досвід, нові технології, технічні та інші рішення, інші конфіденційні відомості і привілеї (секрети виробництва), які приносять користь у процесі їх господарського використання. Ноу-хау, як правило, не купляються (як патенти), а вносяться засновниками (учасниками) у рахунок свого внеску до статутного капіталу підприємства. Останні - не підтверджуються якимись документами на зразок опису технологічного процесу, що мали б юридичну силу і могли бути засвідчені експертами в установленому порядку. Ноу-хау часто є предметом комерційної таємниці і підлягають особливій охороні. їх вартість визначають за домовленістю сторін і оформляють окремою угодою. За цією вартістю їх приймають на облік.

Авторські права — це права на видання, публічне виконання або інше використання творів науки, літератури, мистецтва. Установа може придбати таке право в автора твору або ж одержати його безоплатно (як подарунок). Використання творів, захищених авторським правом, без дозволу їх власника може призвести до тих же наслідків, що й несанкціоноване використання об'єктів промислової власності.

Гудвіл (ціна фірми) — це різниця між вартістю придбання підприємства та чистою вартістю його активів за даними обліку. Наприклад, вартість активів підприємства 50 тис. грн., сума його зобов'язань — 20 тис. грн. Підприємство продано за 35 тис. грн. Звідси чиста вартість активів становить 50 — 20 = 30 тис. грн. Це та сума, яка буде оприбуткована покупцем у вигляді основних і оборотних засобів. А різниця між фактично сплаченою сумою і обліковою вартістю активів становить гудвіл (35 — 30 = 5 тис. грн.), який і буде відображено у складі нематеріальних активів. Гудвіл виникає, як правило, при купівлі прибуткового підприємства, коли власник (продавець) хоче компенсувати частково втрачений прибуток внаслідок продажу підприємства. У практиці зарубіжних країн гудвіл інколи називають "репутація фірми", "добре ім'я фірми" і т. ін., за що покупець і переплачує при її придбанні.

Права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо) можуть бути оформлені у вигляді ліцензії або рішення відповідного державного органу на довгострокове використання природних ресурсів. Такі права не слід ототожнювати з платою за використання ресурсів, яка вноситься періодично (пропорційно часові або обсягові використаного ресурсу).

Права користування майном — це може бути право користуватися земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщення тощо. Наприклад, право на використання ділянки державного лісу в зоні санаторно-курортного комплексу (без права його вирубування і використання деревини) та ін.

Програмне забезпечення ЕОМ — це вартість придбаного програмного забезпечення для електронно-обчислювальних машин, яке використовується протягом тривалого часу і зафіксоване на магнітних носіях інформації (дискетах). Передача такого програмного забезпечення іншим користувачам без дозволу його автора, як правило, не дозволяється.

До нематеріальних активів можуть належати інші засоби, що відповідають наведеним вище вимогам: права на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв, баз даних тощо.

У бухгалтерському обліку нематеріальні активи оцінюють сумою витрат на їх придбання і доведення до стану готовності для використання. При цьому сума ПДВ за придбані нематеріальні активи в їхню вартість не включається, а відноситься прямо на витрати діяльності установи. Вартість нематеріальних активів погашається шляхом нарахування зносу за нормами, розрахованими безпосередньо в установі, виходячи з їхньої первісної вартості та очікуваного періоду корисного використання (але не більше строку дії підприємства або не більше 20 років, якщо термін діяльності підприємства не обмежений у часі).

Для обліку нематеріальних активів у плані рахунків бюджетних установ передбачено активний синтетичний рахунок 12 "Нематеріальні активи", до якого відкривають два субрахунки першого порядку.

На субрахунку 121 "Авторські та суміжні з ними права" обліковуються права установи на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо.

На субрахунку 122 "Інші нематеріальні активи" обліковують всі інші нематеріальні активи, що належать установі, за такими групами:

  • 1) права користування природними ресурсами;
  • 2) права користування майном;
  • 3) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
  • 4) права на об'єкти промислової власності;
  • 5) гудвіл;
  • 6) інші нематеріальні активи.

Оприбуткування придбаних нематеріальних активів оформляється відповідними супровідними документами: актами, угодами, рахунками-фактурами тощо. На їх підставі в бухгалтерії оформляються відповідні бухгалтерські проведення за дебетом субрахунків рахунка 12 і кредитом відповідних субрахунків класу З "Кошти, розрахунки та інші активи" або 6 "Поточні зобов'язання". Одночасно робиться запис у дебет відповідного субрахунку класу 8 "Витрати" і кредит субрахунки 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами".

Оприбуткування безоплатно одержаних нематеріальних активів відображається за дебетом субрахунків рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами".

Знос нематеріальних активів у бюджетних установах нараховується один раз на рік, перед складанням річного звіту, тобто в останній день грудня, і відображається за дебетом субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами" і кредитом субрахунку 133 "Знос нематеріальних активів".

Вибуття нематеріальних активів відображається за кредитом субрахунків рахунка 12 та дебетом субрахунку 401 (на залишкову вартість вибуваючих нематеріальних активів) і субрахунку 133 (на суму їх зносу).

Розглянемо кореспонденцію рахунків при відображенні деяких господарських операцій з нематеріальними активами (табл. 5.4).

Таблиця 5.4. Основні господарські операції з обліку нематеріальних активів

Зміст господарської операції

Кореспондуючі субрахунки

Дт

Кт

1. Одержано програмне забезпечення ЕОМ:

на купівельну вартість без ПДВ

на суму ПДВ

одночасно другий запис на суму без ПДВ

  • 121
  • 801,802
  • 801,802
  • 364, 675
  • 364, 675
  • 401

2. Зараховано на баланс майно придбаного підприємства (з гудвілом): на облікову вартість

на суму зносу необоротних активів на суму гудвілу

одночасно другий запис на облікову вартість необоротних активів (разом з гудвілом)

  • 103 104,105, 231 та ін.
  • 103, 104, 105 122 801,802
  • 364,675
  • 131 364, 675 401

3. Нараховане знос нематеріальних активів

401

133

4. Списано нематеріальні активи, непридатні для подальшого використання:

на суму нарахованого зносу

на залишкову вартість

  • 133
  • 401
  • 121, 122
  • 121, 122

Операції на вибуття і переміщення нематеріальних активів відображають в окремому меморіальному ордері № 9 — накопичувальній відомості т.ф. № 438 (бюджет), підсумки якої переносять до книги Журнал-головна.

В установах, що запровадили автоматизацію обліку, ці операції відображають у відповідних машинограмах згідно з програмним забезпеченням.

Для аналітичного обліку нематеріальних активів доцільно використовувати типові форми інвентарних карток з обліку основних засобів, пристосувавши їх до потреб обліку нематеріальних активів (т.ф. № 03—6 (бюджет) та № 03—9 (бюджет) або "Інвентарний список основних засобів" (т.ф. N9 03—11 (бюджет).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >