< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Форми індосаменту

Індосамент передає вексельні права лише при його здійсненні у письмовій формі.

Це означає, що індосант чи уповноважена ним особа може зробити передавальний напис будь-яким способом, але підписатися має власноручно. До того ж індосамент обов'язково повинен бути простим, беззастережним і нічим не обумовленим. Будь-яке обмеження його передавальних умов не має сили. Частковий індосамент, тобто спроба передати лише частину вексельної суми, також вважається недійсним.

Світова практика вексельного обігу напрацювала три форми індосаменту:

  • • простий іменний Індосамент, який вказує того, на кого переходить право за даним векселем. Він містить найменування нового набувача векселя і складається за такими ж правилами, як і вексель, і має такі ж наслідки;
  • • індосамент, котрий виключає відповідальність індосанта за платіж вексельно! суми;
  • • індосамент, що виключає необхідність опротестування векселя щодо даного індосанта.

Розглянемо детальніше ці форми та їхні особливості. Найпоширенішою з них є перша.

Форма простого іменного індосаменту передбачає ім'я нового власника і нічим не обумовлений напис найменування банку, якому або за наказом якого необхідно сплатити замість індосанта, і його юридичну адресу. Дана форма індосаменту може бути двох видів: іменного (повного, теперішнього, спеціального), якщо вказано найменування нового власника; бланкового, коли в індосаменті такої вказівки не міститься.

Повний індосамент забезпечує збереження властивостей іменного векселя, а бланковий індосамент векселя, що означав вексель на пред'явника, він перетворює на іменний. Бланковий індосамент не містить найменування особи, на користь якої він зроблений. Приміром, індосамент виписано так: "Платіть і далі підписи індосанта) або "Платіть пред'явникові" (підписи). Індосамент може складатися лише з одного підпису індосанта.

Згідно з міжнародним правом у тексті індосаменту може бути застереження, яке забороняє передавати даний вексель у власність іншої особи. Такий вексель також має назву іменного. Його лише можна переуступити іншій особі у формі й за наслідками простої цесії. Іншими застереженнями в індосаменті можуть бути призначення посередників, скорочення строку пред'явлення векселя до акцепту чи платежу, виключення протесту ("оборот без затрат").

Якщо простий іменний індосамент вживається для передання векселя у заставу, на інкасо, для уступки прав на користь якоїсь особи, він виписується як заставний індосамент, інкасовий індосамент (перепоручительський), бланковий і на пред'явника. Суть цих форм індосаменту така.

Заставний індосамент застосовується у разі передання векселя банкові як забезпечення під наданий кредит. Він складається у формі іменного індосаменту, в якому записано: "валюта в заставу", "як забезпечення" або щось подібне. Вексель із таким написом до врегулювання проблем договору застави перебуває у векселетримача на основі заставного права і за потреби може передаватися далі лише для стягнення платежу в разі невиконання умов заставного договору шляхом проставлення перепоручи-тельського індосаменту, а, отже, збереження права власності попереднього власника, що поставив заставний індосамент. Передання векселя шляхом заставного індосаменту супроводжується позначкою "на інкасо". Заставний індосамент переважно використовується для отримання платежу за векселем через банк. При цьому заставний індосамент підкреслює, що банк, якому слід заплатити вексельну суму, є заставотримачем цього векселя.

Перепоручительський індосамент робиться за дорученням векселетримача і має форму іменного індосаменту з позначкою "для отримання", "на інкасо" та ін. Він, як правило, використовується для отримання платежу за векселем через банк, зобов'язанням якого є суворо виконувати функції, що доручені йому клієнтом через договір інкасо.

В інкасовому індосаменті підкреслюється те, що банк, отримавши вексель за цим індосаментом, не стає його власником. Він виступає лише як довірена особа власника-індосанта і має право за його дорученням отримати належну йому суму грошей. При цьому доручення, що міститься у перепоручительському індосаменті, не припиняється зі смертю чи втратою дієздатності особи, якій дано це доручення, а спрямовувати вексель на інкасо може лише ремітент (отримувач вексельної суми).

Індосамент, що означає лише факт передання векселя і конкретно не вказує назви особи, на користь якої він зроблений, належить до бланкових. Такий вексель його тримач може:

заповнити як бланк на власне ім'я чи ім'я іншої особи;

індосувати на конкретний банк або на ім'я іншої особи;

передати третій особі, взагалі не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту.

Бланковий індосамент проголошує: "Замість мене сплатіть..." Його функцією є передання власності на вексель іншій особі, що отримує статус самостійного кредитора, яким був попередній векселетримач. Права набувача векселя за бланковим індосаментом випливають лише із самого документа і законного володіння ним. Практика вексельного обігу свідчить, що бланковий індосамент надає векселеві значних переваг. Зокрема, він спрощує обіг векселя, робить передання його від одного до іншого набувача звичайним актом, що регулюється нормами майнового права. При цьому особа, яка отримала і передала вексель за бланковим індосаментом, не вказується в індосаментовій низці і не несе відповідальності за положеннями вексельного права. Тобто її відповідальність може тлумачитися лише на основі загальноцивільного права.

Передання за бланковим індосаментом наближає вексель до звичайного фінансового документа на пред'явника. А головне — дає змогу передавати вексель без зайвих формальностей. Але тримач векселя з бланковим індосаментом є легітимним лише тоді, коли інші індосаменти пов'язані між собою нерозривно. Відомий німецький вчений К. Ейнерт уважав вексель із бланковим індосаментом його природним станом. Він найлегше передається, не потребує додаткових написів, а за економічною суттю та функціями наближається до грошей. У будь-який час векселетримач може перетворити бланковий індосамент на іменний, вписавши своє найменування чи вказавши іншу особу Індосамент, що не містить зазначення особи, на користь якої він зроблений, або складається лише з одного підпису, також належить до бланкового і має силу тоді, коли на звороті векселя чи на алонжі міститься вказівка щодо особи, на користь якої він зроблений.

Індосамент на пред'явника означає наказ сплатити будь-кому, хто пред'явить даний вексель. Він формулюється так "Замість мене сплатіть пред'явникові цього векселя".

Якщо ж за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Будь-хто з індосантів залежно від вибраного тексту індосаменту може:

  • • заборонити подальшу переуступку векселя і цим самим зняти з себе відповідальність перед наступними власниками векселя в порядку регресу;
  • • зробити безоборотний індосамент, яким позбавити себе відповідальності за даним векселем. Але подібний індосамент знижує довіру до даного векселя, яка має велике значення. Написавши індосамент у вигляді "Без обороту на мене" чи "Без відповідальності", індосант може зняти з себе відповідальність лише за витрати на опротестування, позов, надсилання повідомлень і ведення пов'язаних з цим облікових операцій. А зняти з себе повну відповідальність за сплату вексельної суми індосант ні в якому разі не може.

Водночас проста форма передавального напису дає змогу перетворити бланковий індосамент на пред'явницький чи повний. А перекреслення повного індосаменту і збереження його підпису робить можливим передання векселя наступному тримачеві простим його врученням. Нині бланковий індосамент є найпоширенішим. Як і пред'явницький, він належить до відкритих індосаментів. Інші ж види індосаментів класифікуються як закриті.

Передання векселя за різними видами індосаментів може охоплювати необмежене коло осіб. Вексель може ін-досуватися навіть на користь трасанта або платника. У свою чергу останні безперешкодно можуть індосувати вексель далі. Лише у виняткових випадках, коли векселедавець зацікавлений в тому, щоб не допустити свій вексель на ринок, він може виписувати необоротний вексель, який буде передаватися тільки за нормами цивільного права. Для цього він на зворотному боці векселя вміщує, скажімо, такий напис: "Усі права за даним векселем пере-уступаються Промінвестбанкові".

Векселедавець і наступний індосант, що здійснив бланковий індосамент (якщо інше не застережене), відповідають за акцепт і платіж. Аби зняти з себе цю відповідальність, як відомо, у передавальному написі вони можуть подавати застереження "Без обороту на мене", "Без відповідальності" тощо. Такий індосамент називають безоборотным. Він знімає відповідальність із векселетримача за неоплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Тобто дана особа, що помістила безоборотний індосамент, вибуває із кола осіб, що несуть солідарну відповідальність за векселем. Але якщо його зробив векселедавець, то за Женевською системою вексельного права таке застереження не має юридичної сили. Відповідальність за платіж також не можуть зняти з себе ні трасат переказного, ні векселедавець простого векселя. Векселедавець тратти може зняти з себе лише відповідальність за акцепт.

Англійсько-американське вексельне право передбачає інше. За його положеннями безоборотний індосамент визнається законним і для векселедавця. Цього права позбавляється лише той векселедавець, у векселі якого містяться слова "власному наказу".

Втім у цілому безоборотні індосаменти стають серйозною перешкодою на шляху обігу векселів. Адже векселі приймаються кредиторами від боржників лише на підставі особистої довіри до них та до інших зобов'язаних за векселем осіб. Тому надписувані, намагаючись зняти з себе відповідальність за платіж вексельної суми, породжують сумнівне ставлення до даного векселя, а отже Й відмову прийняти його як основу розрахунку. В цих випадках формою застереження можуть бути лише такі написи: "Без протесту", "Без видатків", "Оборот без затрат".

Якщо подібні застереження роблять індосанти й авалісти, воно має силу тільки відносно них самих. Тоді підписувані, поза нотаріальною конторою, не вчиняючи протесту в неплатежі, можуть безпосередньо звертатися з позовами до зобов'язаних перед ними осіб. У разі їхньої відмови від оплати векселетримач звертається до суду. Це здешевлює, прискорює і полегшує вирішення вексельних проблем.

У підсумку передавальних операцій особа, яка отримала вексель на основі безперервного ланцюга індосаментів, набуває статусу законного векселетримача. Якщо ж вексель не передавався з рук у рухи, то законним тримачем стає особа, вказана у самому тексті векселя як перший його тримач. Загалом же законним може бути кожний із векселетримачів, хто законно придбав вексель, коли цей документ за формою і змістом відповідає вимогам вексельного законодавства. Права такого векселетримача не залежать від відносин і взаєморозрахунків між векселедавцем (акцептантом) та іншими надписувачами, а останніх — між собою.

Якщо вексель виписано на користь кількох набувачів, то передати його далі можна лише після здійснення індосаменту всіма ними. Напис, зроблений одним з усіх указаних векселетримачів, не визнається дійсним, а особа, до якої дійшов такий вексель, не вважається законним тримачем. Таким є і той, хто придбав вексель недобросовісним способом або ж допустився необережності.

Разом із тим для законного векселетримача виявлення підробки чи фальшування тих чи інших підписів значення не має. Винятком є лише факти, що доводять вилучення векселя з рук власника без його згоди (викрадення, передання під примусом) чи відчуження іншим протиправним способом, про що векселетримачеві було відомо. Доведення таких фактів покладається на особу, яка висуває подібну аргументацію, і стає підставою для позбавлення прав на вексель та проголошення векселетримача недобросовісним власником. Тоді він зобов'язаний передати вексель його законному тримачеві.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >