Основні концепції, які визначають діяльність поліції зарубіжних країн

Після падіння тоталітарних режимів у діяльності країн Західної Європи почався період перегляду ролі поліції у суспільстві. Адже специфічність правового положення та функціонування поліцейських органів обумовлена в основному ставленням нації до держави в цілому. Якщо держава (а в її особі і поліція) сприймається як гідна довіри організація, з якою за необхідності можна досягти компромісу, то населення схильне надати поліції досить широкі повноваження, навіть дискреційні, без побоювань, що вони будуть використані на шкоду інтересам громадян, і навпаки, при негативному ставленні до поліції населення вимагає детальної регламентації діяльності поліції у нормативних актах. Воно вбачає в цьому гарантію від свавілля держави.

У цілому ж, якщо розглянути законодавство зарубіжних країн, особливо країн розвиненої демократії, то виявляється, що завдання поліції концепція, яка визначає її діяльність, досить широкі, і, разом з тим, не регламентовані чітко.

Одна з причин полягає в тому, що завдання поліції досить різноманітні і всі їх перерахувати неможливо. На думку окремих дослідників, існує багато теоретичних положень про роль та завдання поліції, які, як правило, підтверджені практичними дослідженнями. Наприклад, Дж. Лівістон виділяє такі напрями та завдання поліції:

• - робота з розкриття злочинів проти особи та власності;
• - регулювання дорожнього руху;
• - охорона громадського порядку;
• - допомога тим, хто заблукав та потребує іншої допомоги;
• - адміністративна діяльність (підготовка матеріалів для розгляду в судах, свідчення в судах, доставлення правопорушників до суду, збирання різних довідок, допит свідків та потерпілих тощо).

У свою чергу, Дж. Інсіарді визначає два основних напрями роботи поліції.

Перший - це боротьба зі злочинністю куди входять:

• - переслідування, виявлення та арешт злочинців;
• - утримання злочинців, їх допит, збирання матеріалів до суду;
• - збір усіх даних, свідчень потерпілих, свідків, проведення аналізів та ін.;
• - проведення спеціальних операцій з метою затримання злочинців;
• - виявлення прихованих злочинів у сфері наркобізнесу, економіки тощо.

Другий напрям - це адміністративна та соціальна діяльність, яка включає в себе:

• - контроль за дорожнім рухом, за вуличною агітацією та натовпами;
• - охорону громадського порядку взагалі, ізоляцію осіб у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;
• - залагодження конфліктів за місцем проживання в сім'ях та між сусідами, які порушують спокій;
• - розшук зниклих дітей та домашніх тварин;
• - надання допомоги хворим, інвалідам та безпорадним, навіть приймання пологів, якщо немає можливості доставити породіллю до медичного закладу, тощо.

Одночасно проблема класифікації різнобічних специфічних видів діяльності поліцейських і зараз становить значний інтерес. У 1973 р. національна дорадча комісія зі стандартів та мети кримінального судочинства в США запропонувала приблизну класифікацію діяльності поліції і відповідно її співробітників.

На цій основі відбулося формування концепції діяльності поліції США, яка потім була запроваджена і в деяких інших країнах. Разом із формуванням концепції була запропонована і класифікація співробітників, яка була заснована на системі вислуги років і повинна була допомогти в створенні багаторівневої структури з глибоко диференційованою сталою оплатою праці. Щоб створити додаткові стимули для співробітника в просуванні по службі, а для керівництва правоохоронного органу кар'єрний ріст офіцера, були визначені напрями діяльності поліції.

Патрульно-постова діяльність пов'язана з контролем за порядком на вулицях, дорогах, в урядових та громадських установах і будинках, школах та навчальних закладах і характерна для муніципальної, окружної поліції штату (землі, області, регіону).

Аналіз змісту роботи співробітників дозволив виділити 102 головні функції та 40 інших важливих напрямів цієї діяльності. Головним є спостереження та припинення злочинів. Домінуючі завдання: арешт-затримання, розслідування, регулювання дорожнього руху, патрулювання, спілкування з населенням.

До змісту патрульного компонента діяльності належать:

• - управління поліцейським автомобілем на високому рівні, яке пов'язане з виїздом на виклики, що надходять до чергової частини, ескортом та перевезенням затриманих;
• - здійснення обшуків громадян, автомобілів, помешкань та територій;
• - надання першої невідкладної допомоги, а також допомоги літнім людям та інвалідам;
• - здійснення евакуації громадян з місць, які є небезпечними;
• - реагування на скарги стосовно домашніх тварин;
• - патрулювання території пішки;
• - перевірка відповідності приватних підприємств ліцензійним вимогам;
• - запобігання різноманітним правопорушенням;
• - виявлення антигромадських груп неповнолітніх.

До змісту компонента регулювання та контролю за дотриманням правил дорожнього руху належать:

• - розслідування дорожніх пригод, зокрема встановлення свідків пригод та власників автомобілів, які зникли з місця пригоди;
• - переслідування правопорушників;
• - накладання штрафів;
• - надання допомоги при пошкодженні та поломці транспортних засобів;
• - перевірка реєстрації автомобілів;
• - застосування тестів на алкоголь стосовно водіїв, які можуть керувати транспортними засобами в стані сп'яніння;
• - контроль, регулювання та спрямування руху пішоходів та автомобілів;
• - ліквідація перешкод та заторів на вулицях і дорогах. Зміст компоненту арешту (затримання) це:
• - встановлення особи;
• - обшук та вилучення документів, зброї та інших заборонених предметів;
• - застосування зброї та спеціальних засобів;
• - ознайомлення осіб, які затримуються, з їх конституційними правами;
• - зняття відбитків пальців;
• - переслідування підозрілих осіб;
• - затримання осіб, які перебувають у розшуку. Детективна діяльність поліції включає:
• - документування злочинних дій за допомогою технічних засобів;
• - проведення оперативно-розшукових заходів, які включають

таємне спостереження та переслідування з застосуванням методів конспірації;

• - використання методів психологічного впливу на осіб, пов'язаних зі злочинною діяльністю, з метою встановлення довірливих стосунків;
• - застосування засад класифікації та кваліфікації злочинів, тактики та методики їх розкриття та розслідування;
• - проведення і фіксування слідчих дій, особливо допитів;
• - складання опису майна та криміналістичного аналізу місця злочину тощо.

Профілактична діяльність включає в себе такі види:

• - обслуговування навчальних закладів (шкіл, коледжів, університетів) та профілактика злочинів і правопорушень;
• - активне спілкування з різними верствами населення та виявлення потенційно кримінальних обставин і ситуацій;
• - виявлення та усунення причин та умов, які можуть впливати на скоєння правопорушень та злочинів;
• - спостереження за громадянами за місцем проживання, роботи, відпочинку тощо;
• - взаємодія з громадськими організаціями та об'єднаннями громадян з метою створення груп допомоги поліції та охорони правопорядку на вулицях.

Пенітенціарна діяльність пов'язана з арештами, затриманням та виконанням покарань. Специфічним змістом такої діяльності є:

• - проведення обшуків, оглядів та спостереження за особами, які перебувають під слідством або засуджені;
• - проведення службових перевірок з метою недопущення злочинів;
• - забезпечення охорони затриманих та засуджених;
• - проведення профілактичної роботи серед засуджених з метою недопущення правопорушень.

Виходячи з вищевикладеного, визначимо загальні риси концепцій поліцейської діяльності в зарубіжних країнах на сучасному етапі:

• - вся діяльність поліції регламентується нормативними актами або заснована на чітких установках керівництва;
• - поліцейська діяльність - це професійна діяльність, і чим вище рівень професіоналізму, тим чіткіше працює поліція;
• - у поліції можуть працювати лише спеціально відібрані, навчені та треновані кадри, при чому їх навчання та тренування охоплює всі сфери життя суспільства;
• - поліцейська діяльність спрямована не тільки на репресивну функцію, пов'язану з виявленням та припиненням правопорушень, але й на допомогу громадянам (соціальна функція), обсяги якої постійно збільшуються;
• - діяльність поліції змінюється разом з суспільством і головне в цій діяльності - відслідковувати основні тенденції розвитку суспільства та запобігати правопорушенням.

Значну увагу привертає до себе так звана концепція комунального поліціювання, яка отримала значне поширення в західних країнах.

У кінці 80-х років минулого століття багато дослідників дійшли висновку, що проблема встановлення "контролю над злочинністю" та боротьба з нею не можуть розв'язуватися тільки правоохоронними органами. Було зазначено, що рівень злочинності залежить великою мірою від соціальних та економічних факторів, багато яких зараз перебуває поза межами впливу поліції. Склад населення, його економічний статус та активність, соціальні особливості окремих районів, які містять у собі високий потенціал злочинності, терпимість населення, суспільна та громадянська відповідальність, освіта, концентрація промислових підприємств та вплив психології на лінію поведінки, все це відіграє важливу роль у визначенні обсягу та рівня злочинності.

Найбільш радикальним методом боротьби зі злочинністю визнано використання спеціальних програм, у реалізації яких поряд з поліцією та іншими державними органами значна роль відводиться місцевій владі, бізнесовим структурам та громадськості.

Особливо активного розповсюдження набув, перш за все, у США, такий підхід, як концепція комунального (місцевого, районного) поліціювання. Він розроблявся як альтернатива традиційному патрульному напряму охорони громадського порядку та громадської безпеки, в основному включаючи більшість елементів адміністративної діяльності поліції. Газета "Нью-Йорк Таймс" назвала цю ідею першим кроком до очищення вулиць від злочинності. Вона була надзвичайно популярна і знаходила підтримку широких верств населення.

Основні базові напрями концепції комунального поліціювання були розроблені Робертом Трояновичем на таких принципах.

• 1. Комунальне поліціювання є новою філософією у сфері охорони порядку та організаційної стратегії, яка повинна дозволяти і спонукати мешканців району та поліцейських, які його обслуговують, тісно співпрацювати, по-новому розв'язувати проблеми злочинності, соціальних проблем та занепаду. Ця філософія заснована на тому, що законослухняні громадяни певною мірою отримують доступ до процесу поліціювання та охорони порядку, а також право впливати на цей процес. Вони отримують таке право завдяки активній підтримці дій поліції у питаннях охорони порядку та участі їх самих у цій діяльності. Основою цієї філософії є те, що розв'язання проблем сучасного суспільства вимагає пошуку нових підходів як з боку поліції так з боку населення та його окремих груп.
• 2. Комунальне поліціювання вимагає участі всього особливого складу поліції, тобто кожен співробітник, який носить форму чи ходить у цивільному одязі, повинен розуміти необхідність нових підходів до роботи, нових шляхів вирішення проблем. Сам процес комунального поліціювання покладає велику відповідальність на простих виконавців (лінійних офіцерів), які повинні мати високий професійний рівень та чітко усвідомлювати своє завдання.
• 3. Ця програма вимагає формування нового типу офіцера (офіцера з комунального поліціювання), який би здійснював прямий зв'язок між поліцією та населенням. Як спеціаліст з комунального поліціювання він не повинен бути обмеженим патрульним масштабом та підпорядковуватися командам по радіо, а здійснювати прямий контакт з людьми на території обслуговування.
• 4. Працівники поліції, втілюючи в життя програму комунального поліціювання, зобов'язані активно співпрацювати з добровольцями з числа громадян. Як і всі працівники поліції, спеціалісти з комунального поліціювання відповідають на виклики про допомогу, здійснюють арешти, вживають заходів до припинення дрібних правопорушень тощо. Але їх основне завдання встановлювати та розвивати найширші зв'язки з населенням, громадянами, які живуть у районі обслуговування, та намагатися всіляко покращити їх життя. Такі поліцейські повинні створити єдиний ланцюг, який об'єднає всі групи населення та індивідуальних добровольців задля досягнення позитивних змін у житті громадян та у боротьбі з правопорушеннями.
• 5. Комунальне поліціювання передбачає формування нового типу взаємовідносин між поліцією та громадянами. Ці взаємовідносини базуються на взаємній довірі і передбачають, що громадяни беруть на себе частину відповідальності за те, що поліція повільніше реагує на виклики, які не потребують термінового втручання, а громадянам самим пропонується розв'язувати свої дрібні проблеми, даючи можливість поліції зосередитися на основних напрямах діяльності з охорони громадського порядку.
• 6. Програма комунального поліціювання привносить у роботу поліції певний елемент запобігання, а не швидкого реагування, як це було завжди. Тобто поліція сприяє створенню такого мікроклімату в районі, який би був спокійним, врівноваженим та розміреним як завдяки діяльності поліції, та і добровільних помічників з числа жителів цієї території.
• 7. Робота з комунального поліціювання насамперед спрямована на захист тих верств суспільства, які в першу чергу стають об'єктами злочину. Це так звані маргінальні групи: молодь, особи похилого віку, представники національних меншин, бідняки, безпритульні тощо.
• 8. Система комунального поліціювання спрямована на те, щоб встановити баланс між технічними досягненнями та людськими навичками. Тобто комунальне поліціювання передбачає використання в діяльності поліції найновіших технологічних досягнень і найсучаснішої техніки, але разом із тим, не відкидається і пряме людське спілкування та особливо спільна праця над розв'язанням проблем.
• 9. У цілому комунальне поліціювання - це повністю інтегрована система, яка зачіпає всі верстви суспільства і всіх працівників поліції, які в будь-який час можуть і повинні надавати допомогу і, у свою чергу, звертатися до населення по допомогу.
• 10. Комунальне поліціювання передбачає досить високий ступінь децентралізації в роботі поліції, тобто громадяни самі повинні думати про поліцію як про один з головних ресурсів покращання життя. Це не тимчасова тактика, яка застосовується на певний період, а потім про неї забувають, це повністю новий спосіб мислення та ставлення поліції до громадян, а громадян до поліції.