< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОСОБЛИВОСТІ ВЕКСЕЛЬНОГО ПРАВА

Складові системи.

За своєю суттю і формою вексель істотно вексельною права відрізняється від усіх інших боргових зобов'язань. Виконуючи функції знаряддя кредиту, засобу платежу та інструменту для інкасування боргів, вексель творить особливу сферу вексельного права.

Вексельне право — це сукупність законодавчих і звичаєвих норм, які регулюють відносини між векселезобов'язаними особами.

Права і обов'язки учасників вексельного обігу в Україні, його норми та правила визначені у Положенні "Про переказний і простий вексель", що є Додатком № 1 до Уніфікованого закону, прийнятого Женевською конференцією як Конвенція № 358, у низці законодавчо-нормативних актів і передусім у Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Загалом економічно-правові особливості вексельних зобов язань відображаються у таких принципах:

безумовність: необмеженість і простота вексельного зобов'язання чи наказу, неможливість заперечень;

формальність: утрата вексельної сили документом через недотримання форми, відсутність якогось із реквізитів, установлення інших, ніж визначені законом, термінів платежу;

абстрактність: відокремленість вексельних зобов'язань від основоположних угод;

оборотність: спрощена і мобільна форма уступки вексельних прав;

односторонність: неможливість одночасних зустрічних вимог, прав і обов'язків чи зобов'язань;

регресивність: право зворотної вимоги;

солідарна відповідальність: право позовної вимоги як від усіх зобов'язаних за векселем осіб, так і від кожного з них окремо.

Цей перелік відображає не лише сукупність особливостей вексельного права, а й його матеріальний зміст. Зокрема, основу вексельної угоди становить комерційний кредит, який учасники господарського життя надають один одному в процесі розрахунків. Беззастережність сплати визначеної суми грошей має виражатися просто і не обтяжуватися будь-якими умовами, застереженнями чи посиланнями на них. Право вимоги платежу за векселем передається разом із ним. Для того ж, хто зобов'язаний, дотримання положень вексельного тексту становить лише зобов'язання, яке слід виконати без будь-яких заперечень з його боку. А письмова, строго встановлена законом форма передбачає, що вексельне зобов'язання може міститися лише у тексті векселя і однозначно засвідчуватися підписом.

Численність нормативних актів щодо вексельного обігу насамперед визначається функціями векселя як провідного знаряддя кредиту. Законодавства усіх країн світу належним чином охороняють права учасників вексельного обігу, а порушення норм вексельного права карається з найвищою суворістю. Наприклад, у разі неплатежу боржника за векселем його майно роз'єднується на такі частини, що придатні для продажу з публічного торгу; неплатникові перекриваються можливості отримання кредиту. Більше того, недоторканність його особи може бути порушеною.

Розглянемо основні складові вексельного права.

По-перше, грошовий вираз вексельних зобов'язань. Тобто зобов'язання можуть виражатися у векселі лише у вигляді відповідної грошової суми.

По-друге, строковість і визначеність. Термін існування вексельного зобов'язання або розраховується наперед й заноситься у реквізит векселя, або ж визначається за даними тексту векселя чи на основі вексельного закону. Тривалість чинності векселя не може ставитись у залежність від будь-яких подій.

По-третє, безумовність і беззастережність. Наказ у переказному і зобов'язання у простому векселі про сплату вказаної грошової суми мають бути простими і не обтяженими якимись застереженнями.

По-четверте, абстрактність. Ця складова вексельного зобов'язання полягає у відсутності інформації про характер угоди, яка відображається у тексті. Допускається лише посилання на який-небудь документ, що став підставою видачі векселя. Але таке посилання не повинно торкатися беззастережності наказу (зобов'язання) платежу і має бути юридично нейтральним.

По-п'яте, оберненість і односторонність. Це означає, що право вимагати платіж за векселем передається разом із векселем шляхом нанесення індосаменту. Односторонність вексельного зобов'язання полягає у дотриманні умов зобов'язання і не передбачає будь-яких вимог зобов'язаного. Тому ж, хто має право, вексель дозволяє отримати вказане зобов'язання без будь-яких зобов'язань з його боку.

По-шосте, письмова, суворо визначена законом форма. Роль форми у вексельному праві розглядається з двох боків:

  • а) позитивного, якщо йдеться про суворі вимоги до фінансового документу, яким є вексель. У своїй цілісності форма векселя передбачає, з одного боку, сукупність обов'язкових положень, позицій тощо, а з іншого — певні якості, провідними з яких є визначеність і точність виразу. Неясність виразу зумовлює визнання векселя недійсним. Крайній формалізм пронизує весь характер вексельного права, яке є більш суворим, ніж цивільне. Зокрема, якщо цивільне боргове зобов'язання не вимагає зазначення терміну його виконання, то у вексельному праві таке зазначення є обов'язковим;
  • б) негативного. Ця сторона формалізму у вексельному праві проявляється в абстрактності й незалежності вексельного зобов'язання від своєї матеріальної основи, тобто від тих обставин, які змусили векселедавця виписати і видати вексель.

Недотримання форми веде до втрати векселем його правового статусу. Вексельне зобов'язання може міститися лише у тексті векселя і скріплюється підписом. Характерною особливістю в Україні є нанесення на вексель підписів керівника і головного бухгалтера та скріплення їх печаткою.

Всі учасники вексельного обігу підпорядковуються особливим, дещо відмінним від цивільних, нормам права.

До таких норм належать:

  • • солідарна відповідальність. Кожен, хто поставив свій підпис на векселі, цим самим гарантує платіж за векселем у визначений термін. У разі несвоєчасності платежу векселетримач може пред'явити свої вимоги будь-кому із векселезобов'язаних осіб і навіть усім одночасно, не дотримуючись ніякої послідовності й не очікуючи ніяких строків;
  • • право зворотної вимоги. Не отримавши вексельного платежу, кредитор має право на прямий позов до особи, зобов'язаної платити за векселем у переказному векселі, або до особи, що видала простий вексель;
  • • неможливість заперечень боржника кредиторові. Винятком може стати лише випадок, коли кредитор, одержуючи вексель, свідомо прагне завдати шкоди боржникові. Але це потрібно довести. Такий обов'язок покладається на боржника;
  • • право векселетримача і будь-кого з надписувачів, що сплатив вексельну суму, пред 'явити регресивну вимогу до попередніх векселетримачів, векселедавця та їхніх авалістів, незалежно від черговості їхніх зобов'язань за векселем. Як правило, цьому передує опротестування векселя у його неакцепт! або неплатежі основним боржником. Право на регрес може виникнути також унаслідок затримки тратти платником, коли вона надіслана йому для здійснення акцепту, що тлумачиться як різновид фактичної відмови від виконання вексельних зобов'язань; • швидкість І суворість стягнення боргу. Тому боржникові не можна не враховувати того, що за векселем обов'язково і своєчасно доведеться розраховуватися.

Узагальнюючи особливості вексельного права, варто наголосити, що юридична сила векселя дуже велика. Практично всі системи законодавства світу сприймають вексель як беззаперечний документ, який усуває будь-які непорозуміння між боржником і кредитором, не допускає жодних умов, застережень чи заперечень з боку зобов'язаної особи. Не допускає спорів вексель також відносно мотивів його виписування і стягнення суми вексельного зобов'язання. На випадок виникнення спорів мотиви не беруться до уваги, а факт отримання чи неотримання суми не з'ясовується.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >