< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вищі спеціалізовані суди (касаційна інстанція)

Однією із стадій судочинства є касаційне провадження, змістом якого є перевірка судом вищої інстанції за касаційною скаргою судових рішень апеляційних судів, а також вироків місцевих судів і ухвал апеляційних судів, постановлених щодо цих вироків.

У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ.

Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду безстроково, з їх числа призначаються голова та його заступники.

У вищому спеціалізованому суді створюються палати з розгляду окремих категорій справ в межах відповідної судової юрисдикції. Очолює судову палату секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про створення палати, її склад, призначення секретаря приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією його голови. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати та контролює здійснення аналізу і узагальнення судової практики у справах, які віднесені до її компетенції, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати.

У межах своїх повноважень вищий спеціалізований суд:

  • o розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;
  • o у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;
  • o аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;
  • o надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;
  • o здійснює інші повноваження, визначені законом.

Очолює вищий спеціалізований суд голова, який представляє відповідні спеціалізовані суди як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародних організацій. До його компетенції також входить визначення адміністративних повноважень заступників голови вищого спеціалізованого суду. Голова суду контролює ефективність діяльності апарату суду, подає до Державної судової адміністрації України пропозиції про призначення та звільнення керівника апарату суду, його заступника, а також про їх заохочення або накладення дисциплінарного стягнення. Видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ, повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність у суді вакантних місць, вносить пропозиції відповідно до Закону щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції, а також щодо кількості суддів у них.

Він також контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення і узагальнення судової практики та дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення судів з метою підвищення якості правосуддя, здійснює інші повноваження передбачені законом.

Заступники голови вищого спеціалізованого суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою цього суду.

У вищому спеціалізованому суді діє пленум у складі всіх суддів названого суду для вирішення питань, які пов'язані із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції та інших питань, віднесених до його повноважень.

Скликає пленум вищого спеціалізованого суду голова цього суду, який вносить на розгляд пленуму питання та головує на його засіданнях.

Пленум за поданням голови вищого спеціалізованого суду призначає та звільняє з посади секретаря пленуму, узагальнює з метою однакового застосування норм права практику застосування матеріального і процесуального закону; приймає рішення про звернення до Верховного Суду України про направлення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, правових актів ВР Автономної Республіки Крим і щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ; за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції (ці роз'яснення носять рекомендаційний характер); розглядає та вирішує інші питання, віднесені до його повноважень.

Пленум скликається його головою у разі потреби або на вимогу не менше як п'ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не менше двох разів на рік. Про день і час скликання пленуму його учасники повідомляються не пізніше як за десять днів до засідання.

На засідання пленуму можуть бути запрошені судді судів відповідної спеціалізації, представники органів державної влади, наукових установ, засобів масової інформації та інші особи.

Постанови пленуму приймаються більшістю голосів членів пленуму відкритим голосуванням, підписуються головуючим та секретарем пленуму. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, в якому публікуються постанови пленуму, а також матеріали судової практики вищого спеціалізованого суду та інших судів відповідної судової юрисдикції, інші матеріали.

При вищому спеціалізованому суді створюється Науково-консультативна рада з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов вищого спеціалізованого суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення. Пленум вищого спеціалізованого суду затверджує положення про Науково-консультативну раду та визначає її персональний склад.

Крім апеляційного і касаційного перегляду судових рішень процесуальне законодавство України передбачає перегляд судових рішень, що набрали законної сили за ново-виявленими обставинами. На цій стадії судочинства проводиться перегляд судових рішень, які набрали законної сили, внаслідок нових обставин, а також неправильного застосування закону та істотних порушень вимог процесуального закону, що істотно вплинули на правильність судового рішення. Перегляд судових рішень необхідний, оскільки він створює додаткові процесуальні гарантії захисту прав учасників процесу, виправляє помилки, допущені судом.

Нововиявлені обставини - факти, які хоча й існували та мали значення для вирішення справи, але про них не було відомо раніше ні особам, що проводили розслідування по справі, ні суду під час постановления вироку, рішення, ухвали чи постанови1.

Приводом для перегляду справ на цій стадії є заяви зацікавлених як фізичних, так і юридичних осіб. Заяви подаються прокурору, який з метою перевірки вправі витребувати справу із суду. Залежно від результатів перевірки прокурор вирішує питання про подання заяви до суду про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Заява про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом за правилами, встановленими для касаційного перегляду рішень.

Відповідно до ст. 4005 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок; зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження по справі; всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

У ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства визначені підстави для перегляду постанов або ухвал суду за нововиявленими обставинами. До цих обставин віднесено: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення; встановлення вироком, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Аналогічними є підстави перегляду рішень або ухвал суду, які набрали законної сили у зв'язку із нововиявленими обставинами, визначені у ст. 361 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є додатковою важливою гарантією забезпечення законності та справедливості при здійсненні судочинства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >