< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Історія розвитку філософської думки: загальна характеристика

Цей розділ присвячено історії філософії. Його завдання - дати уявлення про логіку розвитку світової філософської думки, про важливі проблеми, які ставились і по-різному вирішувалися в історії філософії протягом понад двох з половиною тисяч років її існування та розвитку. Саме проблемний підхід дасть можливість підійти до історії філософії не як до антикварної спадщини, не як до музейного експонату, а як до живого і на сьогодні актуального багатства людської думки, що має довічну цінність. Розгляд центральних проблем, які поставали перед філософами того чи іншого періоду, водночас допоможе здобути знання про історичні таємниці філософії, про своєрідність культур різних народів на конкретному етапі їх історії. Етапи розвитку філософської думки можна зобразити таким чином: філософія Стародавнього світу (VII ст. до н. е. - VI ст. н. е.); середньовічна філософія (V-XV ст.); філософія епохи Відродження (ХІУ-ХУІ ст.); філософія Нового часу (XVII-XIX ст.) та сучасна філософія (XX ст. - початок XXI ст.).

Мета цього розділу-дати уявлення про історичну логіку розвитку філософської думки, про найважливіші проблеми, котрі ставились і по-різному розв'язувались у зазначені періоди.

Загальна характеристика античної філософії

Філософія зародилася практично одночасно у трьох найбільших осередках стародавньої цивілізації - Китаї, Індії, Греції і Римі. Майже у цей час відбувається зародження філософії у стародавньому Вавилоні та Єгипті. Однак тут філософська думка не набула рівня, властивого більш розвиненим рабовласницьким країнам. Ми розглянемо сукупність філософських вчень, що розвивалися в давньогрецькому (з кінця VII ст. до н. с. до початку VI ст. н. е.) і пізніше в давньоримському (з II ст. до н. с. до початку VI ст. н. е.) суспільствах. Це так звана антична філософія (від лат. antiguitas -давнина, старовина). Саме тут виробляється стиль філософствування та проблематика, які визначили подальший розвиток філософії на Європейському континенті. Філософія античного світу виростає з міфології та епосу греків, що позначилося на її розвитку. Основні характерні риси цієї філософії такі:

  • - наявність у ній значної кількості міфологічних та епічних образів;
  • - присутність елементів антропоморфізму (наділення предметів і явищ природи зовнішністю і фізичними властивостями людини);
  • - наївний пантеїзм, тобто ототожнення богів із силами природи;
  • - пов'язування природних процесів з моральною проблематикою і оцінка їх у категоріях "добра", "зла", "справедливості", "блага" та ін.;
  • - пошуки початку всього існуючого, що пізніше в новоєвропейській філософії постане як проблема субстанції.

У розвитку античної філософії вирізняють три основних етапи.

Перший етап охоплює VIІ-V ст. до н. е. Його називають натурфілософським, або ранньою класикою. У центрі уваги філософів того етапу перебували проблеми фізики (природи), Космосу, Всесвіту.

Другий етап - висока класика. Він охоплює V-IV ст. до н. е. У цей період відбувається антропологічний поворот у грецькій філософії - помітна чітка тенденція теми людини в системі інших проблем.

Третій етап у розвитку античної філософії-(кінець IV ст. до н. е. - початок VI ст. н. с.) - пізня класика, або завершальний етап античної філософії. До нього, у свою чергу, входять періоди: елліністична філософія (IV-! ст. до н. е.), олександрійська філософія (І ст. до н. е. - початок VI ст.), давньоримська філософія (II ст. до н. е. -VI ст.). Для цього етапу характерне не стільки висування нових ідей, скільки осмислення, уточнення, коментування ідей і вчень, створених мислителями попереднього періоду. Крім того, якщо на двох перших етапах розвитку поняття античної філософії збігається з поняттям давньогрецької філософії, то на третьому етапі розвитку сюди додалися і філософські досягнення інших, культурно споріднених з Грецією регіонів.

Розглянемо названі етапи розвитку античної філософії детальніше.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >