Загальна характеристика принципів, методів і форм статистичних обстежень підприємств

Основу методології статистики підприємств становлять такі загальнонаукові методи пізнання, як діалектика та метафізика, логіка, аналіз, синтез, порівняння, а також сукупність методів загальної теорії статистики, хоча їх застосування у статистичному вивченні підприємств має свої особливості.

Методологія статистичного вивчення підприємств - це комплекс принципів, прийомів, способів і методів, які використовуються для вивчення та кількісної оцінки закономірностей у структурі, динаміці та взаємозв'язках масових явищ, пов'язаних з господарською діяльністю підприємств.

Принципи державної статистики підприємств є вихідними методологічними та організаційними положеннями, які забезпечують системність, узгодженість і прозорість економічної інформації та дають змогу використовувати статистичні дані про діяльність підприємств для цілей макроекономічного аналізу, управління економікою та міжнародних порівнянь.

У Концепції державної статистики підприємств України визначено сім рівнів принципів її розвитку [50];

Перший рівень принципів пов'язаний із розвитком ринкових відносин в Україні і передбачає, що підприємство розглядається не тільки як джерело інформації, але й як суб'єкт цивільного та господарського права. Статистика підприємств повинна враховувати окрім інтересів споживачів інформації, можливості та інтереси відповідних суб'єктів права.

Другий рівень принципів передбачає розвиток статистики підприємств, який би забезпечував глобальну ефективність статистики, тобто внутрішню ефективність усього процесу виробництва даних. Головним серед цих принципів є принцип системності.

Третій рівень принципів статистики підприємств виходить із того, що її головними методологічними межами є Система національних рахунків, тому статистична оцінка господарської діяльності підприємств має передбачати:

• - домінування інституційного принципу економічного синтезу статистичних даних за секторами економіки;
• - єдність потреб аналізу кон'юнктури і структури економіки;
• - єдність коротко -, середньо - і довгострокового прогнозування;
• - забезпечення міжнародних зіставлень завдяки використанню єдиних для всіх країн статистичних стандартів.

Четвертий рівень принципів статистики підприємств передбачає постійний розвиток методології та організації статистики підприємств, а саме:

• - використання узгоджених типів одиниць статистичного спостереження;
• - уніфікацію методологічних підходів до формування програми спостережень і визначення їх основних показників;
• - наскрізний характер формування інформації: зв'язок мікроекономічних і макроекономічних даних;
• - зворотний зв'язок з респондентами;
• - комплексне використання різних джерел інформації;
• - безпосереднє звернення до мікроданих з метою реалізації різних етапів статистичного спостереження.

П'ятий рівень принципів статистики підприємств пов'язаний з комплексним формуванням, використанням та удосконаленням інструментів статистики підприємств.

Шостий рівень принципів спрямовує розвиток статистики підприємств на оптимізацію організації процесів збирання, обробки та синтезу даних, тобто:

• - децентралізацію і координацію інформаційних джерел;
• - розмежування функцій центру та регіональних управлінь статистики;
• - розмежування задач і обсягу узагальнення статистичної інформації для центрального та регіонального рівнів.

Сьомий рівень принципів передбачає підвищення суспільного статусу статистики підприємств, як і державної статистики загалом, а саме:

• - максимального задоволення потреб споживачів статистичної інформації;
• - оптимізації звітного навантаження на респондентів;
• - забезпечення конфіденційності первинної інформації;
• - оптимізації витрат на виробництво інформації за умов обмеженості ресурсів;

відкритості методології і джерел статистичної інформації;

- відповідності прийнятим критеріям якості.

Особливості статистичної методології (прийомів, способів, методів)5 у вивченні підприємств випливають з об'єктивного характеру властивостей і закономірностей кількісних відношень і зв'язків, які вивчає статистика, а саме: вивчення масових явищ і процесів, систематизація даних про них за групами та класами, визначення зведених кількісних характеристик (синтетичних та аналітичних показників). Завдяки таким особливостям виявляються найбільш суттєві, типові властивості та закономірності явищ, хоча нівелюються нетипові, випадкові, одиничні особливості масових явищ, пов'язаних з діяльністю підприємств, що не завжди сприяє забезпеченню якості статистичних оцінок.

Основна особливість статистичної методології - це конкретність досліджень, яка виражається у нерозривному зв'язку кількісного аналізу з якісними властивостями об'єкта дослідження за конкретних умов місця та часу. Наприклад, при групуванні підприємств за розміром і запровадженні спрощеного порядку подання статистичної звітності для малих підприємств до категорії останніх статистика відносить підприємства за критеріями кількості працівників та обсягом річного обороту. Однак у різних країнах порогові значення цих критеріїв можуть бути різними. Крім того, при встановленні спрощеного порядку подання статистичної звітності для певної категорії підприємств у статистичній практиці насамперед враховують їх частку у національній економіці.

Статистична методологія пов'язана з основними етапами (стадіями) статистичного дослідження. Будь-яке статистичне дослідження поділяється на три основних етапи:

І етап - збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів;

ІІ етап - зведення і групування зібраних у ході статистичного спостереження первинних даних шляхом розподілу їх на певні групи або класи за однією чи більше ознаками;

ІІІ етап - аналіз зведених даних на підставі узагальнених синтетичних показників у формі абсолютних, відносних чи середніх величин; на підставі аналітичних показників, за допомогою яких можна провести аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей. Сформульовані за результатами аналізу висновки можуть бути викладені у текстовій формі, проілюстровані таблицями і графіками.

Етапи статистичного дослідження об'єднуються попередньо визначеною метою. На кожному з них використовують ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічну характеристику явищ, що вивчаються. В арсеналі статистики - методи вивчення варіації, аналітичного групування, диференціації і сталості, швидкості й інтенсивності розвитку, індекси, регресійні моделі та ін.

На етапі збору первинного статистичного матеріалу базовим є метод масового спостереження, теоретичною основою якого є закон великих чисел. Метод масового спостереження передбачає можливість виявлення та кількісної оцінки закономірностей в економічній діяльності підприємств лише на підставі дослідження достатньо великої кількості проявів певного явища чи процесу. Пояснюється це тим, що окреме одиничне явище, що розглядається як одне із явищ даного роду, містить у собі елемент випадковості - воно могло бути або не бути, бути таким чи іншим. При об'єднанні ж великої кількості проявів таких явищ у загальних характеристиках всієї їх маси вплив випадковості є тим меншим, чим більше одиничних явищ об'єднано.

Основні теореми закону великих чисел є математичною основою для застосування вибіркового методу у статистиці підприємств, зокрема, у вивченні показників діяльності малих підприємств, а також фізичних осіб-підприємців (див. розділ 3).

У статистичній практиці метод масового спостереження на етапі збору первинних даних про підприємства передбачає розробку відповідного плану спостереження. Такий план містить програмно-методологічні та організаційні питання і передбачає визначення та обгрунтування організаційної форми, виду та способу спостереження. У статистичному вивченні підприємств застосовуються три загальноприйняті в економічній статистиці організаційні форми збору первинних даних:

• - ведення реєстрів,
• - запровадження статистичної звітності,
• - проведення спеціально організованих спостережень. Специфіка цих форм у статистиці підприємств детально висвітлена у наступних розділах.

Види статистичного спостереження розрізняють за часом і ступенем охоплення одиниць спостереження. їх визначення та приклади застосування у статистиці підприємств наведені у табл. 1.5.

Таблиця 1.5. Види статистичних спостережень у статистиці підприємств

Систематизація зібраних під час спостереження відомостей про підприємства на другому етапі їх статистичного вивчення передбачає застосування методу зведення та групування. Програма статистичного зведення передбачає: вибір групувальних ознак, а також їхніх можливих значень; визначення порядку формування груп (зокрема їх кількості та меж можливих значень у кожній групі); визначення переліку показників, за допомогою яких можна оцінити розміри груп та явища загалом. Застосовуючи метод зведення та групування, слід пам'ятати, що його основ не завдання - це розподіл даних про статистичну сукупність підприємств на якісно однорідні групи, види, оскільки дотримання принципу однорідності досліджуваних одиниць - одна з найважливіших вимог, яку теорія статистики висуває до науково обґрунтованого аналізу.

За допомогою групувань у статистиці підприємств вирішуються такі аналітичні завдання:

• - вивчення типів, груп, класів підприємств та соціально-економічних явищ, пов'язаних з їх діяльністю (детальніше див. розділ 4);
• - вивчення структури та структурних зрушень у діяльності підприємств;
• - виявлення та оцінка взаємозв'язку між ознаками, які характеризують підприємства.

Відповідні групування, які дають змогу виконати сформульовані вище завдання, називаються типологічними, структурними та аналітичними. Виявити та кількісно оцінити взаємозв'язок між ознаками, що характеризують підприємства, можна за допомогою методу аналітичного групування. Особливістю методу є можливість оцінки зв'язку між якісними (атрибутивними) та кількісними ознаками підприємств. Так, за допомогою методу аналітичного групування можна перевірити існування та щільність зв'язку між ефективністю діяльності підприємств та організаційно-правовою формою їх господарювання, розміром, видом економічної діяльності, іншими атрибутивними ознаками. Метод аналітичного групування, покладений в основу дисперсійного аналізу, використовується для вивчення найбільш суттєвих ознак, які впливають на обсяги діяльності підприємства. Виявлені ознаки в подальшому використовуються для стратифікації генеральної сукупності малих підприємств у вибірковому обстеженні обсягів їх діяльності.

Для дослідження якісної однорідності статистичної сукупності підприємств важливе значення має виявлення так званих нетипових підприємств. Поширеними методами виявлення таких статистичних одиниць є методи: "трьох сигм", графічний (b-x-pl-t), алгебраїчний.

Особливими видами групувань, які використовуються у статистичному вивченні підприємств, є класифікації, класифікатори та номенклатури. Такі стандартні групування передбачають чітко визначений перелік можливих значень групувальної ознаки, кожному з яких присвоюється код - літерно-цифрова комбінація знаків, що слугує засобом ідентифікації одиниць сукупності у процесі автоматизованої обробки даних. Різновиди групувань, класифікацій, класифікаторів і номенклатур, які прийнято використовувати у статистиці підприємств, розглядаються у розділі 4.

Статистичний аналіз діяльності підприємств є завершальним етапом їх вивчення і передбачає використання таких груп синтетичних та аналітичних показників:

• - абсолютних величин у натуральних, вартісних і трудових одиницях вимірювання - для оцінки економічного стану, ресурсів і результатів господарської діяльності підприємств;
• - відносних величин (структури, інтенсивності, порівняння, динаміки тощо) - для аналізу структури та структурних зрушень в економіці держави та її регіонів за секторами економіки, видами діяльності, формами власності та іншими класифікаційними ознаками підприємств; концентрації та інтенсивності виробництва, збуту та інших стадій бізнес-циклу, порівняльного аналізу конкурентоспроможності підприємств;
• - середніх величин і показників варіації - для оцінки типових значень виробничо-технічних і фінансово-економічних характеристик діяльності окремих груп чи всієї сукупності підприємств, перевірки якісної однорідності та рівномірності розподілу значень цих характеристик;

індексного аналізу - для відстеження бізнес-циклів, оцінки динаміки, сезонних коливань і прогнозування економічного розвитку виробництва, інвестиційної діяльності, збуту, динаміки цін і загалом - ділової активності підприємств; - кореляційно-регресійного аналізу - для виявлення та оцінки тісноти зв'язків між окремими ознаками підприємств, а також кількісного опису цих зв'язків за допомогою регресійних моделей. У вивченні закономірностей взаємозв'язку, зокрема основних чинників, які визначають економічні та фінансові показники діяльності підприємств, важливе місце посідають методи економічного аналізу, зокрема, детермінованого та стохастичного факторного аналізу, евристичні методи.

У зв'язку з активним розвитком можливостей інформаційних технологій, зокрема обчислювальної техніки та програмного забезпечення, у сучасному статистичному аналізі діяльності підприємств широко використовуються економіко-математичні методи: лінійне програмування, дисперсійний аналіз, теорія ігор, метод експертних оцінок тощо.

Загалом, за визначенням фахівців, у більшості країн методологія статистики, у тому числі статистики підприємств, не існує явно як система, а проявляє себе у формі низки загальноприйнятих принципів, стандартів і методів, доцільних, рекомендованих чи обов'язкових до використання. Доцільність такого використання обґрунтовується метою, відповідними завданнями, специфікою об'єкта та ресурсами, необхідними для проведення дослідження, а якість методології загалом - точністю, об'єктивністю, своєчасністю результатів статистичного дослідження.