Реалізація функцій суду, сторони обвинувачення, захисту та інших учасників кримінального провадження

Поняття суб'єктів кримінальної процесуальної діяльності та їх класифікація

Законодавче (ст. 3 КПК України) унормування інституту учасника кримінального і судового провадження та його змістовного наповнення лише у вигляді дефініції, тобто короткого визначення, обумовило полярність думок, тривалі і поки що безплідні дискусії у наукових колах стосовно самого поняття "учасник (суб'єкт) кримінального процесу".

Системний аналіз ст. 3 (п.п. 8, 15, 17, 19, 25-26), ст.ст. 36, 39, 40, 42-45, 55, 58-59, 60-65, 68-69, 71, 73, 74 КПК України дає підстави стверджувати про штучність подібних дискусій, які, можливо, дають новий поштовх для подальших наукових досліджень, теоретичного осмислення й обґрунтування новел кримінального процесу, проте суттєво не впливають на їх практичне правозастосування у повсякденній прокурорсько-слідчій діяльності. Разом з тим обізнаність практичних працівників з науковими поглядами, теоретичними обґрунтуваннями висновків мають і для них певний інтерес, принаймні в контексті системної прокурорської самоосвіти, своєрідний індикатор їх загальної і правової культури.

Незважаючи на відмінність у підходах до визначення поняття "учасники кримінальної процесуальної діяльності", всі вони зводяться до наступного - це посадові особи і громадяни, які у зв'язку з відкриттям кримінального провадження (внесенням відповідних відомостей до ЄРДР) вступають у правовідносини відповідно до наданих службових повноважень (прав та обов'язків), обсяги, коло і зміст яких визначається кримінальним процесуальним законодавством.

До учасників кримінального провадження кримінальний процесуальний закон (п.п. 19, 25 ст. 3 КПК України) відносить слідчого, керівника органу досудового розслідування, прокурора, а в прямо вказаних у законі випадках - також потерпілого, його представника чи законного представника (сторона обвинувачення), підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, виправданого, їх захисників та законних представників (сторони захисту). До учасників кримінального провадження (п. 25 ст. 3 КПК України) також віднесено потерпілого і його представника (законного представника), цивільного позивача, його представника (законного представника), цивільного відповідача та його представника, особу, стосовно якої розглядається питання про екстрадицію, заявника, свідка та його адвоката, понятого, заставодавця, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, судового розпорядника.

Учасниками судового провадження визнаються всі учасники кримінального провадження, за винятком свідка, понятого, заставодавця, перекладача, експерта, спеціаліста та працівників суду.

Порівняльний аналіз п. 19 і п. 25 (у сукупності з п. 26 ст. 3 КПК України) вказує на певну особливість правового статусу потерпілого (їх представника чи законного представника) залежно від конкретних обставин перебігу досудового розслідування та подальшого судового процесу: він може бути стороною кримінального провадження і особисто підтримувати обвинувачення у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення (п. 4 ч. 3 ст. 56 КПК України), а може бути просто учасником такого провадження з дещо відмінним обсягом прав і обов'язків від тих, на які уповноважена лише сторона обвинувачення (ч. 4 ст. 340 КПК України).

Окремо необхідно зазначити про ще одну категорію учасників кримінального та судового провадження, які завжди є стороною провадження (з боку захисту) - це особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного та виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування. До цієї ж категорії належать їх захисники та законні представники.

Варто зауважити, що перелік учасників кримінального (як і судового) провадження не є вичерпним. Зокрема, оперативні підрозділи у цих переліках не вказуються. Однак, враховуючи зміст ст. 41 КПК України, такі підрозділи, за письмовим дорученням прокурора чи слідчого, виконують слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, а співробітники у цих випадках користуються повноваженнями слідчого.

У науковій і навчально-методичній літературі терміни "учасники" і "суб'єкти" одні автори вживають ідентичними (однорідними), інші (без достатньої аргументації) - різнорівневими, що співвідносяться між собою як частка до цілого чи окреме до загального.

І хоча кримінальне процесуальне законодавство України (ст. 1 КПК України) складається з широкого (не лише КПК України) переліку законодавчих актів, зокрема і КК України, у якому використовується термін "суб'єкти", в межах кримінального процесу доцільним є використання саме терміна "учасник", як це прямо передбачено ст. 3 КПК України.

Учасники (суб'єкти) кримінальної процесуальної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, правовим статусом у кримінальному провадженні, обсягом, змістом функцій і виконуваних завдань, спрямованості поставленої мети, що й обумовлює відмінності правовідносин, як наслідок - дає підстави для їх класифікації.

Кожна із запропонованих науковцями класифікація за своєю змістовною сутністю має достатнє теоретичне обґрунтування, не містить докорінних, а тим більше конфронтаційних відмінностей. Проте найбільш усталеною класифікацією можна вважати таку.

1. Органи й посадові особи, які безпосередньо здійснюють кримінальне провадження: прокурор, слідчий органу досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, оперативні підрозділи. їх об'єднує належність до єдиного управлінсько-правового механізму державного примусу, наявність владно-розпорядчих повноважень, що жорстко регламентовані законодавством, насамперед Кримінальним процесуальним кодексом України і головне - обов'язки та процедури їх реалізації. Саме до цієї категорії учасників кримінального провадження застосовується правова норма найвищої юридичної сили (ч. 2 ст. 19 Конституції України): "...органи державної влади, ... їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
2. Учасники кримінального провадження, що обстоюють особисті інтереси: заявник; потерпілий; цивільний позивач; підозрюваний; обвинувачений; цивільний відповідач; особа, щодо якої розглядається питання про екстрадицію.
3. Учасники кримінального провадження, які захищають (представляють інтереси) інших учасників кримінального провадження: захисник; законний представник підозрюваного, обвинуваченого, цивільного відповідача; представники і законні представники потерпілого, цивільного позивача; адвокат свідка.

Особливістю цієї категорії учасників є те, що, захищаючи інтереси інших, вони мають і певну свою (зокрема матеріальну) зацікавленість.

4. Учасники кримінального провадження, які своєю участю сприяють його здійсненню: свідок, понятий, перекладач, спеціаліст, експерт, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Необхідно зазначити про деякі відмінності правової природи сприяння кримінальному провадженню учасниками цієї категорії.

Дехто (секретар судового засідання і судовий розпорядник) виконують ці функції, бо мають службовий обов'язок, перебуваючи у трудових відносинах з судовою адміністрацією, оскільки є штатними працівниками апарату відповідного суду. Однак вони не мають прямого відношення до відправлення власне правосуддя, оскільки правосуддя є виключною прерогативою суду (професіонального судді), про що прямо вказано у ст.ст. 124, 127 Конституції України та відповідних нормах Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Інші учасники (перекладач, спеціаліст, експерт), не перебуваючи у трудових відносинах з судом чи судовою адміністрацією, в силу закону (наприклад, ст.ст. 243, 244 КПК України) зобов'язані виконати постанову прокурора, слідчого, ухвалу суду (слідчого судді) і вчинити певні дії в інтересах кримінального провадження: здійснити переклад, надати висновок, провести експертне дослідження. Про відносну добровільність їх участі у кримінальному провадженні, що межує з ознаками державного примусу, вказує наявність правової норми про їх відповідальність за певних обставин (ст.ст. 68, 70, 72 КПК України, ст.ст. 384, 385, 387 КК України, ст.ст. 185-3, 185-4 КУпАП).

Стосовно таких учасників, як свідок і понятий, то їх сприяння кримінальному провадженню, зрештою - правосуддю, обумовлюється одночасно їх громадянським обов'язком (ст. 68 Конституції України), загальноприйнятими заходами взаємовідносин людини і суспільства та наявністю державного примусу за невиконання вимог закону у прямо визначених випадках. Такий примус застосовується, зокрема, за невиконання вимог ч. 2 ст. 66 КПК України накладенням грошового стягнення (ст. 139 КПК України) чи притягненням до кримінальної відповідальності (ст.ст. 384, 385 КК України). До свідка також може бути застосовано привід.

Підсумовуючи, зазначимо, що об'єднує всіх учасників кримінального провадження. Всі вони:

- беруть участь у кримінальному провадженні на підставах і в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом з урахуванням деяких винятків, за яких закон виключає таку участь;
- мають права та обов'язки, порядок реалізації яких чітко визначено законом;
- перебувають у жорстко регламентованих законодавством процесуальних правовідносинах;
- несуть визначену законом відповідальність за невиконання своїх обов'язків чи порушення прав інших учасників.