Центральний банк у банківський системі країни

Центральні банки в зарубіжних країнах

Процес створення центральних банків тісно пов'язаний із процесом демонетизації золота і переходом від грошової системи золотомонетного стандарту до системи обігу кредитно-паперових грошей.

Створення центральних банків відбувається двома шляхами: еволюційним та директивним.

Історичні шляхи виникнення центральних банків

У формуванні органів управління центрального банку головну роль відіграє держава. За формою власності центральні банки можуть бути: державними, акціонерними, змішаними

Види форм власності центральних банків

Моделі взаємовідносин і взаємозв

Виникнення перших центральних банків: 1668 р. - Центральний банк Швеції; 1694 р. - ЦБ Англії; 1816 р. - ЦБ Норвегії; 1860 р. - ЦБ Росії; 1875 р. - ЦБ Німеччини; 1880 р. - ЦБ Франції; 1893 р. - ЦБ Італії.

Функції центральних банків

Всі функції, які виконують центральні банки можна розділити на регулюючі, контрольні і обслуговуючі.

Національний банк України та грошово-кредитна політика

Банківська система і Національний банк України створювалися протягом 1991р. Правовою основою банківської системи став Закон України "Про банки і банківську діяльність", ухвалений Верховною Радою України 20 березня 1991 року відповідно до постанови ВРУ, введеної в дію з 1 травня 1991 року, "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Національний банк за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Свою діяльність здійснює на засадах незалежності та економічної самостійності. Проте цей головний орган банківської системи з ряду питань є залежним від Верховної Ради України, перед якою і звітує про свою діяльність.

Рада НБУ відповідно до ст. 100 Конституції України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку

України визначається законом.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконанням своєї функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності (ст. 6 Закону України "Про Національний банк України").

Стаття 7 Закону України "Про Національний банк України" визначає такі функції НБУ:

Основні функції Національного банку України

В Законі України "Про Національний банк України" статтею 42 визначено операції НБУ. Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

Основні операції Національного банку України

За роки незалежності Україна зіткнулася з низкою кризових ситуацій, які спричинили пряму або непряму дію на банківську систему:

- російський дефолт 1998 року;
- банкрутство одного з найбільших банків "Україна" в 2001 році;
- політична криза 2004 року;
- криза іпотечного кредитування в США 2007-2008 року

Оцінка ефективності дій НБУ під час фінансових і економічних криз

Рік	Подія	Вплив на економіку і банківську систему	Дії НБУ	Оцінка ефективності
1998	Дефолт в Росії	Девальвація гривни на 80% . Падінню ВВП на 1,7 %. Зростання інфляції до 20 % Відшив капіталу нерезидентів, скорочення внесків фіз. осіб. Зростання дефіцит} бюджету до 2,2 % від ВВП. Зниження лік бідності банківської системи.	Проведення інтервенцій на валютному ринку (резерви НБУ знизилися на 70 % - до 700 млн. дол.). Встановлення нового валютного коридору- 2,5-3,5	Вдалося істотно пом'якшити наслідки кризи (девальвація гривни - 80 % , рубля - 246 % ). Жоден український банк не збанкрутів. Збережена довіра до банківської системи.
2001	Банкрутство системного банку "Україна"	Банкрутство одного з найбільших банків послабило довіру населення до банківської системи.	В основному заходи, направлені на виплату депозитів вкладникам банку "Україна". Посилення нагляду за банками.	Національному банку не вдалося запобігти банкрутству, оскільки він втрутився в роботу даної банківської установи лише на останній стадії кризи. Проте НБУ забезпечив погашення банком заборгованості перед більшою частиною вкладників і кредиторів.
2004	"Помаранчева революція"	Політична криза і невизначеність можливого розвитку подій (аж до розпаду країни) спровокували відплив капіталу з економіки, а також призвели до вилучення депозитів з банківської системи.	Жорсткі заходи адміністративного характеру. Мораторій на дострокове зняття внесків, подовження термінів проходження платежів, "ручний" відбір заявок на покупку валюти. Масова видача стабілізаційних кредитів.	За час революції жоден банк не збанкрутів. Банківська система зберігала свою працездатність. Після завершення революції були зняті всі обмеження.
2007-2008	Іпотечна криза в США. Криза ліквідності української банківської системи.	Фактично закритий доступ на зовнішні ринки запозичень. Падіння ліквідності. Зростання ставок за кредитами. Скорочення обсягів їх видачі. Зростання ставок за міжбанківськими кредитами overnight до 30 % річних (квітень 2008).	Пріоритет НБУ - боротьба з інфляцією. Політика "дорогих" грошей. Підвищення облікової ставки. Зменшення обсягів рефінансування банків. Скорочення грошової бази. Ревальвація курсу гривни.	Падіння ліквідності створює реальну загрозу кризи неплатежів в економіці. Дефіцит кредитних ресурсів скорочує інвестиційну активність підприємств і знижує темпи зростання ВВП. Потенційна загроза банкрутства банків з низьким рівнем капіталізації.
2007 2012	Загроза кризи споживчого кредитування	Зниження якості кредитних портфелів. Розповсюдження практики видачі бланкових кредитів фіз. особам. Витіснення інвестиційних кредитів. Підсумок- масові неплатежі по кредитах можуть призвести до системної банківської кризи.	Ряд нормативних рішень, направлених на те, що збалансувало банківські активи і пасивів за строками. Посилення нормативів з формування резервів під споживчі кредити.	НБУ досить швидко відреагував на зростання проблемної заборгованості банків за споживчими кредитами, а також дуже високі темпи зростання обсягів кредитування фізичних осіб. Прийняті заходи призведуть до скорочення числа виданих кредитів.

Структура Національного банку України

Структура Національного банку України

Структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням

Банківська система України - дворівнева: перший (вищий) рівень у структурі банківської системи України займає Національний банк України - головний банк держави, другий (нижчий) рівень - всі банки, які зареєстровані НБУ у країні. Станом на березень 2011 року в Україні нараховується 195 банків.

Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення і реалізація певної грошово-кредитної, або, як її ще називають, монетарної політики.

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на критеріях макроекономічних показників загальнодержавної програми економічного розвитку України на відповідний період, що включають:

- прогнозні показники обсягу ВВП;
- рівні інфляції;
- розмір дефіциту державного бюджету та джерел його покриття;
- платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Мета грошово-кредитної політики центрального банку - створити сприятливі умови для зайнятості робочої сили, стримування інфляції, регулювання темпів економічного зростання та збалансованості народного господарства і платіжного фонду.

Основні напрями державної грошово-кредитної політики включають:

Методи регулювання обсягу грошової маси

Сутність грошово-кредитної політики полягає у зміні пропозиції грошей, тобто збільшення пропозиції в період спаду для заохочення витрат і зменшення - під час інфляції для зменшення витрат.

Цілі монетарної політики

Методи проведення грошово-кредитної політики

Регулювання грошово-кредитного ринку

Процентні ставки рефінансування в Україні (ставки в річному обчисленні, % )

Процентні ставки рефінансування в Україні (ставки в річному обчисленні, % )

На кінець періоду.

2 До 1998 року - кредитні аукціони.
3 До 2001 року - ломбардні кредити.

З 23.03.2012 облікова ставка НБУ складає 7.50 % (Постанова Правління НБУ від 21.03.2012 №102)

Нормативи обов'язкового резервування

Грошова база в Україні

Період	Грошова база 1		у тому числі
Період	Грошова база 1		готівкові кошти, випущені в обіг	переказні депозити 2 інших депозитних корпорацій	переказні депозити 2 інших секторів економіки
1	2 3 4 5
	залишки коштів на кінець періоду, млн.грн.
2002	30 808		27 703	3 064	41
2003	40 089		36 048	3 999	42
2004	53 763		45 669	8 018	76
2005	82 760		65 409	17 252	98
2006	97 214		82 133	14 899	182
2007	141 901		122 470	19 050	381
2008	186 671		167 538	18 623	510
2009	194 965		170 536	23 183	1 246
2010	225 692		200 092	24 404	1 195
2011
вересень	234 351		207 502	25 690	1 159
жовтень	234 175		205 776	27 011	1 388
листопад	231 061		200 977	28 884	1 200
грудень	239 885		209 565	29 185	1 135
2012
січень	229 884		201 560	27 101	1 223
лютий	228 537		203 323	24 114	1 100
березень	233 128		204 918	26 967	1 243
квітень	236 802		212 175	23 493	1 135
травень	237 039		213 002	22 888	1 149
червень	243 224		218 330	23 751	1 142
липень	245 034		219 460	24 379	1 196
серпень	249 774		220 327	28 256	1 190
вересень	247 924		217 425	29 191	1 308
	зміна у річному обчисленні, %
2003	30,1	30,1		30,5	3,2
2004	34,1	26,7		100,5	82,1
2005	53,9	43,2		115,2	28,8
2006	17,5	25,6		-13,6	85,3
2007	46,0	49,1		27,9	109,3
2008	31,6	36,8		-2,2	34,0
2009	4,4	1,8		24,5	144,3
2010	15,8	17,3		5,3	-4,1
2011
вересень	8,1	9,7		-2,9	8,0
жовтень	5,7	8,0		-9,5	16,9
листопад	7,1	6,3		13,0	9,7
грудень	6,3	4,7		19,6	-5,0
2012
січень	3,7	4,3		0,5	-21,2
лютий	5,1	5,2		6,8	-28,0
березень	4,3	4,9		0,6	-12,7
квітень	3,2	5,2		-11,9	-9,4
травень	4,0	5,5		-5,7	-35,1
червень	6,6	6,8		6,8	-20,6
липень	3,9	4,6		-1,7	-5,7
серпень	4,1	4,0		6,0	-9,3
вересень	5,8	4,8		13,6	12,9

Грошова база - сукупність готівкових коштів, випущених в обіг Національним банком України, коштів обов'язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів інших фінансових корпорацій, нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у Національному банку України.

2 Переказні депозити - фінансові активи, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові кошти за номіналом та безпосередньо використані для здійснення платежу.

Балансовий звіт Національного банку України (залишки коштів на кінець періоду, млн. грн.)

1. Активи

Період	Монетарне золото та СПЗ	Готівкові кошти та депозити	Цінні папери, крім акцій	Кредити	Акції та інші форми участі в капіталі	Похідні фін. інструменти	Інша дебіторська заборгованість	Нефінансові активи	Усього активів
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
2002	1 086	23 799	9 043	12 244	197	-	10 038	2 169	58 576
2003	1 214	34 424	10 858	13 117	266	-	11 415	2 283	73 577
2004	1 186	48 588	10 779	14 272	162	-	12 639	2 394	90 020
2005	1 398	78 735	20 578	10 410	145	-	10 521	3 213	124 999
2006	1 814	70 717	43 477	10 856	145	-	10 764	3 464	141 237
2007	2 489	87 754	77 710	10 787	150	-	11 034	8 409	198 333
2008	4 144	115 327	135 888	72 632	187	-	20 159	7 790	356 128
2009	5 942	98 020	165 352	91 332	217	-	18 144	9 249	388 257
2010	7 254	122 401	206 362	78 650	217	-	31 604	10 233	456 721
2011
вересень	9 289	112 859	231 646	72 040	239	-	23 168	10 574	459 815
жовтень	9 931	123 224	220 278	74 233	239	-	25 937	10 730	464 572
листопад	9 107	112 535	220 634	76 194	239	-	25 597	10 865	455 170
грудень	8 202	101 454	225 187	78 222	234	-	29 152	10 965	453 416
2012
січень	9 830	108 736	214 581	70 909	234	-	30 529	11 173	445 993
лютий	9 451	108 558	213 449	71 314	234	-	30 566	11 295	444 869
березень	8 882	106 925	215 597	71 381	234	-	19 793	11 373	434 187
квітень	9 496	107 842	218 069	71 795	234	-	20 811	11 548	439 796
травень	8 371	103 871	215 638	73 445	234	-	16 971	11 508	430 039
червень	8 616	92 429	217 570	77 607	260	-	17 363	11 624	425 469
липень	9 331	95 904	221 794	78 156	329	-	18 432	11 653	435 598
серпень	9 061	91 091	229 482	78 050	329	-	18 594	11 806	438 414
вересень	9 659	91 207	223 296	79 075	329	-	20 707	12 079	436 353

2.Пасиви

Період	Готівкові кошти, випущені в обіг	Депозити	Цінні папери, крім акцій	Кредити	Похідні фін. інструменти	Інша кредиторська забор-ть	СПЗ, отримані в порядку розподілення	Акції та інші форми участі в капіталі	Усього пасивів
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
2002	27 703	25 692	74	302	-	1 982	-	2 823	58 576
2003	36 048	30 144	53	386	-	1 702	-	5 244	73 577
2004	45 669	34 941	201	421	-	1 135	-	7 653	90 020
2005	65 409	52 374	2 427	335	-	1 090	-	3 364	124 999
2006	82 133	48 982	180	255	-	1 378	-	8 309	141 237
2007	122 470	48 308	3 117	156	-	2 186	-	22 096	198 333
2008	167 538	85 039	2 809	124	-	2 713	-	97 905	356 128
2009	170 536	91 944	3 421	59	-	16 271	1 020	105 005	388 257
2010	200 092	124 999	9 441	-	-	17 187	999	104 002	456 721
2011
вересень	207 502	132 492	1 815	-	-	18 071	1 014	98 922	459 815
жовтень	205 776	133 237	252	-	-	18 087	1 030	106 190	464 572
листопад	200 977	133 028	93	-	-	18 403	1 010	101 659	455 170
грудень	209 565	120 787	5 529	-	-	17 699	999	98 838	453 416
2012
січень	201 560	121 602	62	-	-	17 725	1 009	104 035	445 993
лютий	203 323	115 181	72	-	-	17 749	1 012	107 531	444 869
березень	204 918	116 326	167	-	-	17 728	1 008	94 040	434 187
квітень	212 175	110 218	2 379	-	-	17 729	1 008	96 286	439 796
травень	213 002	108 209	1 156	-	-	23 942	983	82 746	430 039
червень	218330	101 873	403	-	-	19 340	985	84 538	425 469
липень	219 460	111 221	68	-	-	17 634	982	86 233	435 598
серпень	220 327	110 304	71	-	-	17 660	991	89 060	438 414
вересень	217 425	107 783	23	-	-	17 494	1 004	92 623	436 353

Системи страхування банківських депозитів

Країна	Орган страхування	Розмір гарантій
Великобританія	Фонд захисту вкладників (федеральний)	75 % від суми вкладу, але не більше 20 000 ф. ст. на одного вкладника
Німеччина	Федеральна асоціація німецьких банків (недержавна)	30 % від суми вкладу
Канада	Канадська корпорація страхування депозитів	60 000 кан. дол. на одного вкладника
США	Федеральна корпорація страхування депозитів	100 000 дол. на одного вкладника
Японія	Корпорація страхування депозитів (федеральна)	10 млн. єн на одного вкладника

Системи обов'язкового резервування

Канада	10 % від суми депозитів до запитання, 3 % від депозитів
Франція	5 % від суми депозитів до запитання, 1 % від суми ощадних вкладів
Італія	25 % від суми депозитів (з виплатою відсотків на суму надлишку)
Японія	За строковими вкладами: 0,125 % при сумі 50-500 млрд. єн, 1,75 % при сумі 500-2500 млрд. єн
Люксембург	Резервних вимог немає
Швейцарія	2 % за ощадними вкладами, 9 % за строковими вкладами, 12 % за вкладами до запитання
Великобританія	0,45 % за депозитами
США	3 % за рахунками до запитання та іншими трансакційними рахунками сумою до 42,2 млн. дол., 10 % - за рахунками з більшою сумою коштів, 3 % за неособовими строковими рахунками строком до 1,5 року

Моделі та структура наглядових органів за діяльністю фінансового сектору в країнах ЄС за станом на 01.01.2010 р. [10]

Країна	Модель			Кількість наглядових органів	Відповідальність центробанку за прийняття остаточного рішення у сфері банківського нагляду
Країна	секторна	За завданнями	Єдиного нагляду	Кількість наглядових органів
Австрія			+ 2000	1	+
Бельгія			+ 2003	1
Греція	*			3	+
Данія			+	1
Естонія			+ 2000	1
Ірландія			+ 2000	1
Іспанія	+			3	+
Італія	+	+		4	+
Кіпр	+			4	+
Латвія			+ 2000	1
Литва	+			3	+
Люксембург	+			2
Мальта			+ 2000	1
Німеччина			+ 2000	1	+
Нідерланди		+		2	+
Об'єднане Королівство			+ 2000	1
Польща			+ 2003	1
Португалія	+	+		3	+
Словаччина			+ 2003	1	+
Словенія	+			3	+
Угорщина			+ 2000	1
Фінляндія	+			2
Франція	+	+		4
Чехія			+ 2003	1	+
Швеція			+	1
Швейцарія			+ 2010	1
Болгарія	+			2	+
Румунія	+			4	+
ЄС-27	12	4	15	-	14

У практичній діяльності органів регулювання та нагляду за фінансовим сектором виділяють три моделі; секторну, на основі завдань і модель єдиного нагляду.

Секторна модель основана на чіткому розподілі завдань і функцій наглядових органів за діяльністю окремих секторів - банківського, страхового та фондового (інвестиційного).

Відповідно до другої моделі обов'язки наглядових органів розподілено на основі завдань (модель "двох вершин"), а функції нагляду - на пруденційний нагляд за діяльністю фінансових посередників і на регулювання бізнесу у фінансовому секторі.

Цю модель можна розглядати як перехідну від секторної до моделі єдиного нагляду.

За умови використання третьої моделі відбувається концентрація всіх наглядових функцій у єдиному наглядовому органі.

Характеристика механізмів співробітництва та обміну інформацією між центральними банками та наглядовими органами в країнах ЄС за станом на 01.10.2006 р. [10]

Країна	Механізм співпраці та обміну інформацією	Участь центробанку в управлінні банківським наглядом	Спільне використання персоналу	Спільні ресурси фінансового бюджету	Інше спільне використання ресурсів	Здійснення центробанком певних операційних завдань
Бельгія	М, К, У	+	+	+	+
Великобританія	М	+			+
Данія	М, К, У
Естонія		+			+
Ірландія			+		+	+
Латвія	У	+	+	+	+	+
Македонія	М, К
Польща		+	+	+
Угорщина	М, К, У					+
Фінляндія	М, К	+			+
Франція		+	+	+	+
Швеція	М, К	+

Примітки: М - меморандум про взаєморозуміння, К - комітети співпраці, У - угоди про співпрацю.

У зв'язку з ускладненням структури фінансового сектору та інституційних засад нагляду виключно важливого значення набуває налагодження ефективних комунікаційних та інформаційних зв'язків між окремими під секторами та їх регуляторами.

Найбільш поширеними способами досягнення необхідного рівня обміну інформацією між регуляторами є: взаємне представництво керівництва регулятора у колективних органах управляння та створення наглядової ради, яка об'єднує керівників регуляторів і може стати першим кроком до створення єдиного регулятора фінансового сектору [10].

На відміну від взаємодії національних регуляторів, у структурі транснаціональних механізмів співробітництва та комунікацій регуляторних і наглядових органів переважають меморандуми про порозуміння (79,8 %), неформальні контакти (79 %), спеціальні наради (69,4 %) та робота в регіональних групах (48,4 %) (табл.).

Зміни структури наглядових органів обумовлені інституційним, технологічним, технічним, правовим та функціональним ускладненням бізнесу у фінансовій сфері, появою фінансових конгломератів, що об'єднують різні ринки фінансових послуг посилення взаємозв'язків між окремими складовими фінансового сектору, розширенням та інтеграцією міжнародних фінансових ринків, що вимагає координації зусиль та уніфікації відповідальності наглядових органів, які регулюють діяльність фінансових установ у різних сферах фінансового сектору.

Законодавством України не визначено відповідальність за стан справ на ринках фінансових послуг відповідних органів та посадових осіб цих органів.

Досить часто вжиття заходів безпосередньо зачіпає певні політичні чи приватні інтереси (прийняття рішення про обмеження діяльності ліквідацію банку або його ре капіталізацію).

Причиною існування цих недоліків є недостатність інституційної незалежності, під якою розуміють відокремленість регуляторного органу від впливу ви виконавчої та законодавчої гілок влади.

Інституційне незалежність складається з трьох елементів:

- гарантії керівництву органу від необґрунтованого звільнення;
- наявності в структурі органу комісії експертів;
- відкритості та прозорості схвалення рішень.

Варіанти вирішення проблеми недостатнього ступеня незалежності органів регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні [10]

Варіант 1

Варіант 2

Варіант 3

Варіант 4

Подальша розбудова існуючих регуляторів (НБУ, ДКЦПФР, Держфінпослуг

Створення окремо -го мегарегулятора

Створення мегарегулятора при НБУ

Запровадження діяльності двох окремих органів регулювання та нагляду (модель "twin peaks")

Внесення змін і доповнень до Закону України "Про НБУ" щодо:

Порядку призначення та звільнення з посади члена Правління НБУ, відповідального за банківське регулювання та нагляд

Прийняття окремих законів про ДКЦПФР і Держфінапослуг щодо:

- визначення їх державними органами з особливим статусом, що не належать до системи центральних органів виконавчої влади;
- порядку призначення та звільнення керівника (голови) комісії;
- запровадження ефективних механізмів підзвітності перед ВРУ та урядом.

Забезпечення прозорості у діяльності регуляторів, насамперед через розроблення загальної Стратегії комунікацій та її реалізації

Ухвалення рішення про створення мегарегулятора з покладенням на нього функцій щодо здійснення регулювання та нагляду за банківським, небанківськими фінансовим установами та ринком цінних паперів.

Внесення змін і доповнень до законодавства щодо:

- визначення особливого статусу, основних завдань, повноважень новоствореного мегарегулятора;
- визначення джерел фінансування мегарегулятора;
- порядку призначення та звільнення з посади керівника мегарегулятора;
- запровадження ефективних механізмів підзвітності перед ВРУ та урядом.

Забезпечення прозорості у діяльності мегарегулятора, насамперед через розроблення та реалізацію Стратегії комунікацій

Внесення змін до Закону України "Про НБУ" щодо:

- розширення переліку функцій НБУ як мегарегулятора фінансового сектору;
- визначення основних завдань, повноважень та відповідальності мегарегулятора фінансового сектора;
- посилення незалежності НБУ шляхом:
- - порядку призначення та звільнення з посади члена Правління НБУ, відповідального за банківське регулювання та нагляд;
- запровадження ефективних механізмів підзвітності перед ВРУ та урядом.

Внесення змін до Закону України "Про НБУ" щодо:

- визначення місії, основних завдань, повноважень та відповідальності керівних органів НБУ (або - Служби фінансового нагляду при НБУ);
- визначення порядку взаємодії НБУ та нового Регулятора фінансового ринку;
- посилення незалежності НБУ шляхом врегулювання порядку призначення та звільнення з посади члена Правління НБУ, відповідального за банківське регулювання та нагляд;
- запровадження ефективних механізмів підзвітності переду ВРУ та урядом.

Створення нового Регулятора фінансового ринку, у компетенції якого б перебувало: встановлення правил здійснення діяльності на фінансових ринках та нагляд за ними, захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, а також питання, пов'язані з конкуренцією.

Визначення основних засад організаційної структури Регулятора фінансового ринку.

Створення законодавчої бази щодо його діяльності:

- визначення його державним органом з особливим статусом, що не належить до системи центральних органів виконавчої влади;
- порядку призначення та звільнення з посади керівника Регулятора фінансового ринку;
- визначення місії, основних завдань, повноважень та відповідальності (Регулятора фінансового ринку).

Забезпечення прозорості у діяльності фінансових регуляторів, насамперед, через розроблення та реалізацію Стратегії комунікацій.

Переваги варіантів вирішення проблеми недостатнього ступеня незалежності органів регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні [10]

Варіант 1	Варіант 2	Варіант 3	Варіант 4
Подальша розбудова існуючих регуляторів (НБУ, ДКЦПФР, Держфінпослуг	Створення окремого мегарегулятора	Створення мегарегулятора при НБУ	Запровадження діяльності двох окремих органів регулювання та нагляду (модель "twin peaks")
1. Відсутність змін у нормативно-правовій базі в частині перерозподілу повноважень; 2. Відсутність необхідності фінансування змін в організаційній структурі органів регулювання та нагляду; 3. Відсутність ризику перехідного періоду.	1. Закріплення відповідальності за розроблення політики фінансового сектору; 2. Запровадження консолідованого нагляду за фінансовими установами; 3. Створення єдиної бази даних фінансових установ; 4. Спрощення (уніфікація) та зменшення обсягів звітності; 5. Більш ефективне використання ресурсів (фінансових людських); 6. Вироблення уніфікованого підходу до регулювання та нагляду за фінансовими установами.	1. Закріплення відповідальності за розроблення політики фінансового сектору. 2. Відсутність ризику перехідного періоду для банківського сектору. 3. Запровадження консолідованого нагляду за фінансовими установами. 4. Створення єдиної бази даних фінансових установ на основі програмно-технічних засобів НБУ. 5. Спрощення (уніфікація) та зменшення обсягів звітності. 6. Вироблення уніфікованого підходу до регулювання та нагляду за фінансовими установами. 7. Здійснення макропруденційного нагляду; 8. Більш ефективне використання ресурсів (фінансових, людських). 9. Підвищення професійного рівня співробітників регуляторного органу та фінансових установ на базі учбових закладів НБУ. 10. Зменшення навантаження на Державний бюджет.	1. Закріплення відповідальності за розроблення політики фінансового сектору. 2. Відсутність ризику перехідного періоду для банківського сектору. 3. Запровадження консолідованого нагляду за фінансовими установами. 4. Створення єдиної бази даних фінансових установ на основі програмно-технічних засобів НБУ. 5. Спрощення (уніфікація) та зменшення обсягів звітності. 6. Вироблення уніфікованого підходу до регулювання та нагляду за фінансовими установами. 7. Здійснення макропруденційного нагляду; 8. Відсутність ризику перетворення органу регулювання та нагляду на "бюрократичну машину". 9. Підвищення професійного рівня співробітників регуляторного органу та фінансових установ на базі учбових закладів НБУ. 10. Підвищення рівня захисту прав інвесторів і споживачів фінансових послуг.

Недоліки варіантів вирішення проблеми недостатнього ступеня незалежності органів регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні [10]

Варіант 1

Варіант 2

Варіант 3

Варіант 4

Подальша розбудова існуючих регуляторів (НБУ, ДКЦПФР, Держфінпослуг

Створення окремого мегарегулятора

Створення мегарегулятора при НБУ

Запровадження діяльності двох окремих

органів регулювання та нагляду (модель "twin peaks")

1. Труднощі запровадження консолідованого нагляду.
2. Низький рівень координації дій органів регулювання та нагляду.
3. Збільшення навантаження на державний бюджет.
4. Відсутність єдиної бази даних фінансових установ.
5. Відсутність уніфікованого підходу до регулювання та нагляду за фінансовими установами.
6. Низький рівень захисту прав інвесторів і споживачів фінансових послуг.
7. Відсутність макропруденційного нагляду.

1. Ризик перетворення мегарегулятора у "бюрократичну машину".
2. Збільшення навантаження на державний бюджет щодо фінансування розроблення законодавства та організаційних змін.
3. Ризик перехідного періоду, насамперед, для банків.
4. Збільшення навантаження на державний бюджет на утримання регулятора.
5. Відсутність макропруденційного нагляду.
6. Низький рівень захисту прав інвесторів і споживачів фінансових послуг.

1. Ризик перехідного періоду для небанківського сектору.
2. Ризик перетворення мегарегулятора у "бюрократичну машину".
3. Ризик виникнення хибного уявлення щодо надання НБУ рефінансування небанківським фінансовим установам.
4. Збільшення навантаження на державний бюджет щодо фінансування розроблення законодавства та організаційних змін.
5. Низький рівень захисту прав інвесторів і споживачів фінансових послуг.

1. Ризик перехідного періоду для небанківських фінансових установ.
2. Ризик координації дій органів регулювання і нагляду.
3. Збільшення навантаження на державний бюджет щодо фінансування розроблення законодавства та організаційних змін.

Структура регулювання фінансового сектору в окремих країнах світу [10]

Механізм регулювання	Країна
Механізм регулювання	Об'єднане королівство	Німеччина	Канада	Японія	Польща	Угорщина
Орган регулювання фінансового сектору	Управління з фінансових послуг (Financial Services Authority)	Федеральне управління фінансового нагляду (Federal Fina cial Supervisory Authority (BAFin))	Управління нагляду за фінансовими установами (Office of the Superintendent of Financial Institutions (OSFI))	Агентство з фінансових послуг (Financial Services Agency (FSA))	Народний банк Польщі, Комісія з банківського нагляду (Narado-wy Bank Polski (NBP), Commision for Banking Supervision)	Управління фінансового нагляду (Hung rian Financial Superv sory Authority (HFSA))
Правова основа	Закон "Про фінансові послуги та ринки", 2000р. (Financial Services and Markets Act)	Закон "Про створення Управління фінансового нагляду", 2002р. (Act establishing the Federal Financial Supervisory Authority)	Закон "Про Управління нагляду за фінансовими установами", 1997р. (Office of the S perintendent of Financial Institutions Act)	Закон "Про Агентство з фінансових послуг", 2000р. (FSA Law)	Закон "Про банківську діяльність", 1997р. (Banking Law)	Закон "Про управління фінансового нагляду", 1999р. (Act on the Hungarian Fina cial Supervisory Authority)
Функції регулятора	Регулювання та нагляд за діяльністю банків, страхових та інвестиційних компаній, бірж, клірингових палат	Нагляд за діяльністю установ, що надають фінансові послуги, за страховими компаніями, ринком цінних паперів і деривативів	Нагляд за діяльністю банків та інших фінансових установ	Нагляд за банками, страховими компаніями та ринком цінних паперів	Банківський нагляд	Нагляд та регулювання сфери фінансових послуг
Наглядовий орган за діяльністю регулятора	Невиконавчий комітет, відповідальний за перевірку діяльності Управління	Адміністративна рада, яка регулює склад керівництва	Комітет нагляду за фінансовими установами	Міністерство фінансових послуг	Правління, яке складається з голови та 6-8 членів, з яких 2 є заступниками голови Центробанку та призначаються урядом. Функція правління полягає у керуванні діяльністю Центробанку	Наглядова рада є консультативним органом, включає 15 членів; її очолює президент Управління. 5 членів призначаються за погодженням з міністром фінансів, а 10 членів - за результатами консультацій з професійними асоціаціями
Встановлені законом цілі регулювання	Підвищення довіри до фінансової системи, захист прав споживачів фінансових послуг, зменшення фінансових правопорушень	Заходи щодо підвищення стабільності фінансової системи	Нагляд за діяльністю фінансових установ з метою підвищення їх надійності та дотримання законодавства; сприяння впровадженню процедур моніторингу ризиків	Створення стабільної фінансової системи, розробка та впровадження нормативних актів щодо захисту прав споживачів фінансових послуг	Забезпечення дотримання банками закону про банківську діяльність	Сприяння стабільному функціонуванню фінансового ринку та ринку капіталу; підвищення прозорості діяльності ринків фінансових послуг; підтримка конкуренції