< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Філософській світогляд: його роль у житті особи та суспільства.

Філософський світогляд це один із різновидів світогляду, він має гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття, постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору, також окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути, прагне поставити і розв'язати граничні, абсолютні проблеми людського буття.

Філософський світогляд орієнтується на раціональне пояснення світу. Загальні уявлення про природу, суспільство, людину є предметом теоретичного розгляду і логічного аналізу. Філософський світогляд успадкував від міфологічного і релігійного сукупність питань про походження світу, його будівлі, місце людини, але відрізнялося логічною упорядкованістю, систематизацією знань, характеризуючись прагненням теоретично обґрунтувати положення і принципи. Теоретико-пізнавальна функція здійснює синтез знань і створення єдиної картини світу, що відповідає визначеному рівню розвитку науки, культури й історичного досвіду.

Філософському світогляду властива не чуттєво-образна, а абстрактно-понятійна; філософський світогляд - це теоретична форма світогляду, що виникла історично, і перша форма систематизованого теоретичного мислення взагалі; Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного та релігійного полягає в тому, що релігія і міфологія збігаються з відповідним світоглядом, тоді як філософія становить ядро наукового світосприйняття;

Таким чином, філософський світогляд - закономірний етап у духовному розвитку людства, який був обумовлений як змінами в суспільному побуті людей, так і розвитком різних галузей суспільної свідомості.

Східний і західний типи філософствування.

Філософія Стародавнього світу зародилася співвідносно трьом центрам цивілізації: Індії, Китай, Стародавня Греція. На Сході (Індія) у філософії висловилися особливості менталітету самозаглиблення, самоспостереження, що шукає і осягає істину в глибині власного духовного життя, тому тип світогляду можна назвати споглядальним. Але піти у самого себе від світу до кінця неможливо. Відмовитися від природи можна, тільки дотримуючись правила духовної практики. Інша стихія Сходу - культура Китаю - породила філософію, звернену до природи і її життєвим силам. Звідси тип світогляду - натуралістичний, де у відношенні до світу людина відчуває себе частиною природи, її дух творчий. Парадоксальним виглядає прагнення східної мудрості досягти стану повного розчинення індивідуального в загальному, прагнення зануритися у якусь первісну порожнечу, первісну світову тишу.

Західна цивілізація бере початок у Древній Греції. Греки побачили у світі об'єкти для аналізу. Ставлення до світу виразилося у світогляді дослідника, суворо дотримує дистанцію між собою і об'єктом, який прагне і що встановлює діалог у відносинах, що аналізує самі ці відносини.

Для східного типу філософствування притаманний ірраціоналізм, як методологічна традиція. Ірраціоналізм - це філософія яка,осягаючи позамежні сутності світу, користується надраціональними методами пізнання: одкровення, інтуїція, медитація тощо. В той час як західний тип філософствування керується раціоналізмом. Розум - головний шлях пізнання миру і людини.

На сході переважає етична проблематика, а захід відрізняється розмаїтістю проблематики. На різних етапах історичного шляху висувалися на перший план ті або інші проблеми: онтологічні (ранньогрецька філософія), етико-психологічні (середньовічна), гносеологічні (новий час).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >