< Попер   ЗМІСТ   Наст >

"Фінансовий сектор в економічній системі країни"

Принципи побудови і основні категорії системи національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) — це система зведених взаємопов'язаних економіко-статистичних показників, які характеризують виробництво, розподіл і використання кінцевого продукту та національного доходу держави.

СНР — це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкової економіки.

СНР являє собою розгорнуту статистичну макроекономічну модель економіки та ґрунтується на балансовому методі на основі поєднання статистики національного доходу з іншими розділами економічної статистики.

Основною метою СНР є інформаційне забезпечення комплексного, всеохоплюючого аналізу процесу створення й використання ВВП та національного доходу країни.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:

  • - всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;
  • - всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, нагромадженням активів та іншими аспектами економічного процесу;
  • - всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

Методика складання СНР розроблена статистичною Комісією ООН на основі досвіду розвинених країн і є загальноприйнятою для більшості країн світу.

СНР створена в кінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. у найбільш розвинених країнах.

Питання про те, хто є винахідником СНР, на сьогоднішній день залишається дискусійним.

СНР є основою національного рахівництва. Терміни "національні рахунки", "національне рахівництво" був уперше запропоновані голландським економістом-статистиком

Ед Ван Кліффом, який у 1941 році опублікував у голландському щомісячному журналі "De economist)) дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 рік. Е. В. Кліфф під національним рахівництвом розумів систему таблиць, які за формою нагадують бухгалтерські рахунки і баланси.

Французькі статистики, наприклад, впевнені, що перші національні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом у 1938 році.

Відомо також, що у 1941 році в Англії Джеймс Мід і Річард Стоун розробили власну СНР як наслідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю роботу обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса.

Значний вклад у розвиток СНР зробив Джон Мейнард Кейнс, який вважав, що СНР — це система взаємозв'язаних показників, числові характеристики яких широко використовують органи державного управління при ухваленні рішень з питань економічної політики та розроблення заходів, спрямованих на регулювання ринкової економіки.

Приблизно в той самий період (середина 30-х pp.) Василь Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв'язку економіки, але у формі таблиць "витрати — випуск", в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом.

У 1926 році було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923-1924 рік — перший у економіко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі.

Отже, національні рахунки були вагомим внеском у вдосконалення методів обчислення національного доходу, який вже на початку Другої світової війни робили у формі детальної таблиці, побудованої на солідній статистичній базі. Часто економісти, працюючи над проблемами національного доходу, бачили обмеженість цього одиничного показника і відчували потребу у розкритті його зв'язків з іншими макроекономічними показниками, тобто національне рахівництво "народилося" з обчислення національного доходу.

Отже, ідея побудови СНР та її здійснення стало видатним досягненням економічної статистики та економічної науки взагалі.

СНР — це один із найбільш поширених і досконалих методів вивчення економіки та результатів її діяльності.

СНР передбачає розмежування категорій внутрішньої та національної економіки. Для їх розмежування використовують такі поняття, як "інституційна одиниця", "резидент" "економічна територія", "центр економічного інтересу".

При розподілі внутрішньої економіки на сектори використовується концепція інституціональної одиниці відповідно до визначення, яке надано в СНР-93.

Інституційна одиниця — це господарська одиниця, якій властиві ознаки (рис. 2.1), визначені у СНР 1993 року.

Прикладом інституційних одиниць є домашні господарства, корпорації, державні установи та некомерційні організації.

Ознаки інституційної одиниці

Рис. 2.1. Ознаки інституційної одиниці

Інституційна одиниця вважається резидентом певної країни, якщо вона має центр економічного інтересу на економічній території цієї країни, бере участь в економічній діяльності цієї країни протягом необмеженого або досить тривалого періоду (рік або більше), а також керується законодавством цієї країни. Резидентом є також інституційна одиниця, що тимчасово знаходиться на території іншої країни та проводить діяльність в інтересах своєї країни.

Економічна територія країни — це географічна територія, що перебуває під юрисдикцією уряду країни, у межах якої відбувається пересування людей, товарів та капіталів.

До економічної території країни включаються:

  • - повітряний простір над нею, територіальні води і та частина континентального шельфу, який розташований у міжнародних водах, щодо якої країна користується винятковим правом на вилов риби чи видобуток на шельфі палива або інших корисних копалин;
  • - вільні зони, приписані (митні) склади та підприємства, експлуатація яких здійснюється під контролем митних органів країни;
  • - територіальні анклави країни, які розташовані на території інших країн (території посольств, консульств, військових баз, наукових станцій) .

Частину власної географічної території, яку використовують інші держави або міжнародні організації, до економічної території країни не включають.

Інституційні одиниці мають центр економічних інтересів на економічній території, якщо вони володіють приміщеннями або землею на цій території, здійснюють або планують здійснювати на цій території економічні операції впродовж тривалого періоду часу (не менш як один рік).

Для підприємств (фірм) центр інтересів знаходиться на території тієї країни, де вони здійснюють свою діяльність. Тобто всі підприємства, організації, установи, які здійснюють свою діяльність на території певної країни, згідно з СНР вважаються її резидентами, навіть якщо вони частково або повністю перебувають у власності іноземців. Відповідно, іноземні філіали внутрішніх підприємств (або їхні дочірні компанії) не є резидентами економіки тієї країни, де розташована головна компанія.

Стосовно фізичних осіб резидентами при розробленні національних рахунків вважаються всі ті, хто працює і проживає на території країни протягом року або більше, незалежно від громадянства і національності. До резидентів не належать іноземні туристи, сезонні робітники, іноземці, які прибули в короткотермінові відрядження, іноземні дипломати (незалежно від терміну їхнього перебування). Проте іноземці, які проживають на території країни протягом тривалого часу і пов'язані з нею економічно, належать до резидентів цієї країни.

Органи державного управління є резидентами своєї країни навіть у разі здійснення ними діяльності за кордоном (наприклад, посольства іноземних країн і громадяни цих країн, які в них працюють, є резидентами своєї країни).

Водночас можлива ситуація, коли власник є резидентом іншої країни і не має будь-якого економічного інтересу в тій країні, де він володіє землею або приміщеннями, крім цієї землі і цих приміщень. В такому разі вважається, що власник передав своє право власності умовно інституційній одиниці, яка фактично є резидентом цієї країни.

До резидентів країни належать іноземні компанії, банки, що знаходяться впродовж тривалого періоду часу на території країни.

Співробітники іноземних посольств, іноземні студенти та іноземні військові, які обслуговують певні об'єкти на території країни, не вважаються резидентами цієї країни.

Отже, внутрішня економіка — це діяльність резидентів і нерезидентів на економічній території країни.

Національна ж економіка — це діяльність резидентів незалежно від того, перебувають вони на економічній території цієї держави чи за її межами.

Серед основних понять СНР чільне місце посідає поняття "економічна операція".

Операція — ключова категорія в СНР. Операціями називають більшість економічних дій, які здійснюються за погодженням між інституційними одиницями з приводу обміну економічних вартостей (економічна операція) або добровільної передачі (трансферт) певної кількості економічних вартостей без відповідного еквівалентного трансферту від однієї одиниці до другої.

Окремі економічні дії, які проводяться тільки однією економічною одиницею, в СНР також розглядаються як операції (наприклад, приріст основного капіталу для власного споживання).

Усі економічні операції в СНР поділяються на такі групи:

1. Операції з товарами і послугами — характеризують походження (внутрішня продукція чи імпорт) і використання (проміжне споживання, кінцеве споживання, нагромадження капіталу чи експорт) товарів та послуг;

Термін "продукти" використовується як синонім "товарів" і "послуг".

  • 2. Операції з розподілу — це операції, за допомогою яких додана вартість, створена в процесі виробництва, розподіляється між найманими працівниками, власниками підприємств і державою, а також операції, пов'язані з перерозподілом доходів і багатства (податки з доходів і майна та інші трансферти);
  • 3. Операції з фінансовими інструментами (фінансові операції) — це операції, що стосуються чистого придбання фінансових активів або чистого сальдо взятих зобов'язань за кожним видом фінансових інструментів;
  • 4. Інші операції (проведення) — це операції, що охоплюють інші економічні потоки, які не були враховані до цього і не змінювали кількість або вартість активів і зобов'язань (споживання основного капіталу, відкриття або вичерпання родовищ корисних копалин, передача інших природних активів для здійснення економічної діяльності, стихійне лихо, війна та ін.).

СНР побудована на принципах, які забезпечують системне, компактне та уніфіковане подання соціально-економічної інформації, зокрема:

  • - кожна операція фіксується двічі — один раз як ресурс (або зміни в пасивах), і один раз як використання (або зміни в активах);
  • - операції відображуються на рахунках обох інституційних одиниць одночасно (за методом нарахування);
  • - кожна операція фіксується на всіх рахунках за однією (фактичною) вартістю;
  • - агрегування даних на більш високому рівні використовується принцип консолідації (вилучення операцій між одиницями однієї групи, а також вилучення взаємних фінансових активів та пасивів);
  • - з метою компактного подання даних в СНР використовується принцип сальдування (методом заліку), наприклад, податки, крім субсидій, податки за вирахуванням субсидій.

За допомогою СНР вирішують такі завдання:

  • - обчислення узагальнюючих статистичних показників для оцінювання результатів економічної діяльності;
  • - оцінювання динаміки макроекономічних показників;
  • - проведення аналізу макроекономічних співвідношень і пропорцій.

На основі взаємозв'язку між показниками СНР моделюють макроекономічні процеси, обґрунтовують управлінські та фінансові рішення на всіх рівнях економіки (на макро- і макрорівні).

В Україні національні рахунки розробляються і складаються Державною службою статистики України згідно із стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 р.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >