< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Адміністративно-правове регулювання в сфері юстиції

Основною метою публічного адміністрування в галузі юстиції є забезпечення законності, організація захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також держави. До об'єктів державного впливу у галузі юстиції слід віднести систему судових установ, державного та приватного нотаріату, адвокатури, органів реєстрації актів цивільного стану, судово-експертні установи, органи виконавчої служби, систему правової освіти населення тощо. Адміністративно-правове регулювання в сфері юстиції здійснюється на підставі таких нормативно-правових актів: закони України від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат", від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру", від 1 липня 2010 р. "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", від 24 березня 1998 р. "Про державну виконавчу службу" тощо.

Система суб'єктів публічного адміністрування у сфері юстиції включає:

  • - Міністерство юстиції України;
  • - Державну архівну службу України;
  • - Державну виконавчу службу України;
  • - Державну пенітенціарну службу України;
  • - Державну реєстраційну службу України;
  • - Державну службу України з питань захисту персональних даних.

Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Положення про Міністерство юстиції України затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 395/2011.

Завданнями Міністерства юстиції України є:

  • - формування і забезпечення реалізації державної правової політики, політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС, політики з питань банкрутства;
  • - формування і забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності;
  • - забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України;
  • - експертне забезпечення правосуддя;
  • - організація роботи нотаріату;
  • - виконання функцій центрального засвідчувального органу шляхом забезпечення створення умов для функціонування засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів та центрів сертифікації ключів;
  • - протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги);
  • - здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з правових питань.

Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.

Через Міністра юстиції України Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність інших суб'єктів публічного адміністрування у сфері юстиції.

Державна архівна служба України (Укрдержархів) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації (СФД), а також міжгалузеву координацію з питань, що належать до її компетенції. Правовий статус Державної архівної служби України визначається Положення, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 407/2011.

Основними завданнями Укрдержархіву є:

  • - внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи СФД, забезпечення її реалізації;
  • - організація формування, державного обліку та зберігання документів Національного архівного фонду, використання відомостей, що в ньому містяться;
  • - координація і контроль за формуванням СФД, його веденням, утриманням і видачею користувачам копій документів СФД, необхідних для поставлення на виробництво, експлуатацію та ремонт продукції оборонного, мобілізаційного і господарського призначення, для проведення будівельних (відбудовчих), аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій та в особливий період, а також у сфері збереження інформації про культурні цінності, забезпечення зберігання та використання архівних електронних документів;
  • - контроль за діяльністю архівних установ, служб діловодства, управління та контроль відповідно до законодавства за діяльністю підприємств, установ, організацій СФД;
  • - організація проведення науково-дослідних робіт у сфері архівної справи, документознавства, археографії, формування та зберігання СФД.

Державна виконавча служба України (ДВС України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів. Правовий статус ДВС України визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 385/2011.

Основними завданнями ДВС України є:

  • - реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);
  • - внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);
  • - забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) у порядку, встановленому законодавством;
  • - здійснення освітньо-роз'яснювальної роботи з питань виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Правовий статус ДПтС України визначено Положенням, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. N9 394/2011.

Основними завданнями ДПтС України є:

  • - реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
  • - внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
  • - забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту;
  • - контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту.

ДПтС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька областей) територіальні органи управління, а також через підпорядковані територіальним органам управління кримінально-виконавчу інспекцію, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, основними завданнями якого є:

  • - реалізація державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності;
  • - внесення на розгляд Міністра юстиції України пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Правовий статус Державної реєстраційної служби України визначено Положенням, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 401/2011.

Державна служба України з питань захисту персональних даних (ДСЗПД України) є центральним органом виконавчої влади, яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту персональних даних. Правовий статус ДСЗПД України визначено Положенням, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 390/2011.

Основними завданнями ДСЗПД України є:

  • - внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері захисту персональних даних;
  • - реалізація державної політики у сфері захисту персональних даних;
  • - контроль за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних;
  • - здійснення міжнародно-правового співробітництва у сфері захисту персональних даних.

Важливою ділянкою роботи Міністерства юстиції України є організація діяльності органів нотаріату та реєстрація адвокатських об'єднань.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом "Про нотаріат", з метою надання їм юридичної вірогідності. Правові засади організації і діяльності нотаріальної служби закріплено зазначеним Законом, згідно з яким вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, окремі нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

Також окремі нотаріальні дії здійснюють уповноважені посадові особи консульських установ України, що розташовані за кордоном.

Класифікацію повноважень, якими наділені Міністерство юстиції та відповідні управління юстиції щодо реалізації функцій управління нотаріатом, розподіляють на наступні групи:

  • - повноваження, які становлять організаційну групу (керівництво державними нотаріальними конторами, забезпечення допуску до професії, а саме організація стажування осіб, що мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю, проведення кваліфікаційних іспитів, видача та анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, реєстраційних посвідчень приватних нотаріусів, встановлення вимог щодо робочого місця приватного нотаріуса, визначення нотаріальних округів тощо);
  • - повноваження щодо здійснення нормативних функцій (видання різноманітних наказів, інструкцій, правил та інших правових актів, що стосуються нотаріальної діяльності);
  • - повноваження щодо здійснення методичних функцій (узагальнення нотаріальної практики, проведення методичних семінарів, нарад, здійснення відповідної видавничої діяльності тощо);
  • - повноваження в галузі контролю (зокрема, це контроль за виконанням професійних обов'язків та контроль за дотриманням правил нотаріального діловодства).

Відповідно до Конституції (ст. 59) кожен має право на правову допомогу. Особливе місце серед інституцій, що забезпечують реалізацію цього права, посідає адвокатура, яка покликана на професійному рівні виконувати важливі завдання щодо надання правової допомоги громадянам, підприємствам, установам, організаціям, громадським об'єднанням.

Адвокатура - це добровільне професійне громадське об'єднання, яке покликане згідно з Конституцією сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Відповідно до Закону "Про адвокатуру" юридична допомога адвокатами здійснюється шляхом: надання консультацій, роз'яснень, довідок, рекомендацій, порад з правових питань; складання документів юридичного характеру (позови, скарги тощо); представництва в судах загальної юрисдикції з цивільних, адміністративних та кримінальних справ; юридичного обслуговування підприємств, установ, організацій, окремих громадян на підставах складених окремих договорів.

Законом "Про адвокатуру" встановлено, що адвокат надає правові послуги індивідуально або об'єднавшись з іншими адвокатами в адвокатські колегії, фірми, об'єднання.

Вищим органом колегії адвокатів є загальні збори чи конференція членів колегії, що обирають-президію колегії адвокатів, ревізійну комісію; встановлюють чисельний склад, штати колегії; заслуховують і затверджують звіти про діяльність президії і ревізійної комісії колегії; розглядають скарги на постанови президії колегії тощо.

З огляду на те, що адвокатура - це громадська організація, яка діє на засадах самоврядування і самостійно вирішує всі свої питання, її взаємовідносини з Міністерством юстиції України та його органами будуються в основному на засадах співробітництва.

Водночас органи юстиції здійснюють організуючий вплив на адвокатську діяльність: Державна реєстраційна служба України реєструє адвокатські колегії, узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність, фінансує оплату праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги; Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, Головні управління юстиції областей, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій формують кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури і здійснюють організаційне забезпечення їх діяльності. Названі комісії, до складу яких входять представники органів юстиції, беруть участь у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю та вирішують питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів.

Забезпечення виконання покладених на Міністерство юстиції України завдань щодо розвитку системи нотаріальних послуг, організації роботи органів нотаріату та адвокатських об'єднань покладено на Департамент нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань.

Значною є діяльність Міністерства юстиції в галузі правової роботи та освіти. Відповідно, основними завданнями Управління координації правової роботи та правової освіти є:

  • - здійснення методичного керівництва правовою роботою у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади;
  • - координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо правової освіти населення, здійснення методичного забезпечення цієї освіти, формування у громадян правового світогляду, вивчення стану правового інформування у навчальних закладах, на підприємствах, установах та організаціях, надання їм необхідної допомоги;
  • - підготовка проектів нормативно-правових актів з питань, що віднесені до компетенції Управління;
  • - участь у розробці пропозицій, спрямованих на реалізацію державної правової політики та здійснення в Україні правової реформи.

На формування та функціонування системи юстиції здійснює вплив також й Вища рада юстиції, адміністративні повноваження якої останнім часом, зокрема після набрання чинності Законом "Про судоустрій і статус суддів", значно розширилися. На Вишу раду юстиції покладено вирішення низки питань, які стосуються функціонування не тільки судової, а й прокурорської систем. До ЇЇ відання належать: внесення подань Президенту України про призначення на посади суддів та звільнення їх з посад, призначення суддів за поданням відповідної ради суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад, розгляд справ про порушення суддями вимог щодо несумісності тощо. Основне її завдання - це формування високопрофесійного суддівського корпусу із висококваліфікованих правознавців, здатних неухильно дотримуватись законів, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя.

Вища рада юстиції формується трьома гілками влади - законодавчою, виконавчою і судовою, а також прокурорською системою та інститутами громадянського суспільства - адвокатурою, навчальними та науковими юридичними колами. Відповідно до Конституції Вища рада юстиції складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по 3 члени, всеукраїнська конференція працівників прокуратури - 2 членів. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Керівництво роботою Вищої ради юстиції здійснює Голова Вищої ради юстиції, а в разі його відсутності - заступник Голови Вищої ради юстиції. Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції працюють на постійній основі. Голова Вищої ради юстиції обирається з членів Вищої ради юстиції на 3 роки, без права переобрання, на першому засіданні Вищої ради юстиції таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-якою кількістю кандидатур, запропонованих членами Вищої ради юстиції.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший 35 років і не старший 65 років, який проживає в Україні не менш як 10 останніх років, володіє державною мовою, має вишу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше 10 років.

У разі якщо на посаду члена Вищої ради юстиції має бути призначений суддя, він призначається з числа суддів, обраних на посаду судді безстроково.

У Вищій раді юстиції створені наступні секції: з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад; дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Щодо судової системи слід розглянути і повноваження Державної судової адміністрації (ДСА), яка відповідно до покладених на неї завдань:

  • 1) забезпечує належні умови діяльності судів, органів суддівського самоврядування, кваліфікаційних комісій суддів, Академії суддів;
  • 2) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, Програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень;
  • 3) розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж 1 раз на 3 роки;
  • 4) виконує функції головного розпорядника коштів державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації та ДСА;
  • 5) вивчає практику організації діяльності судів, узагальнює відповідні пропозиції територіальних управлінь;
  • 6) бере участь у підготовці проектів актів законодавства щодо організаційного забезпечення діяльності судів та інших питань судоустрою;
  • 7) веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів, готує матеріали щодо призначення, обрання та звільнення суддів;
  • 8) забезпечує проведення заходів, пов'язаних із складенням присяги суддями, призначеними на посаду вперше;
  • 9) оприлюднює в офіційних друкованих виданнях інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково, а у передбачених законом випадках - про початок діяльності судів;
  • 10) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює в установленому порядку державне замовлення на підготовку відповідних спеціалістів тощо.

Крім того, варто зазначити, що певні зміни торкнулись системи судової гілки влади, а саме було ліквідовано військові суди, які до прийняття Закону "Про судоустрій і статус суддів" були складовою частиною судів загальної юрисдикції. Тепер, відповідно до ст. 17 Закону "Про судоустрій і статус суддів" систему судів загальної юрисдикції складають:

  • 1) місцеві суди;
  • 2) апеляційні суди;
  • 3) вищі спеціалізовані суди;
  • 4) Верховний Суд України, який є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >