< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Картографічна підготовка туриста

Складовою топографічної підготовки є картографічна підготовка туристів.

Картографічна підготовка туриста - процес засвоєння туристами знань про туристські географічні карти, методи їхнього створення і використання.

Вона спрямована на формування вмінь працювати 3 картами, схемами, планами.

План - зменшене зображення місцевості на аркуші паперу, яке складають без урахування нерівностей земної поверхні на невеликі ділянки території.

Крім планів користуються також картами. Карта відрізняється від плану тим, що вона має сітку географічних координат і її масштаб не постійний на різних ділянках.

Карта - зображення великих ділянок специфічної поверхні Землі, виконане у певному масштабі за допомогою умовних топографічних знаків.

На картах земну поверхню зображують із певним вимушеним викривленням розмірів площини чи кутів або площини та кутів усіх без винятку ліній. Викривлення на картах тим значніше, чим більша площина на них зображена. Оскільки зображення на карті в багато разів менше за відповідну поверхню землі, у картографії вводять поняття "масштаб".

Масштаб -- ступінь зменшення об'єктів при зображенні їх на площині.

Наприклад, масштаб 1 : 100 000 означає, що 1 см на карті дорівнює 100 000 см (або 1 км) на місцевості. Для визначення відстані між окремими точками на карті необхідно виміряти відстань між ними (у см), а результат помножити на знаменник кількісного масштабу.

Розрізняють карти дрібно-, середньо- і великомасштабні. У туризмі послуговуються різними їх видами: для вивчення під'їздів - дрібно- і середньомасштабни-ми; для розроблення активної частини маршрутів, участі у змаганнях з орієнтування на місцевості - великомасштабними.

Класифікація карт

У процесі туристсько-краєзнавчих походів користуються різними видами карт.

Основними видами карт є такі:

  • 1. Географічні карти. їх класифікують за змістом (загальногеографічні й тематичні) і масштабом (оглядово-географічні (1:100 000 і менше) і оглядово-топографічні (1 : 200 000, 1 : 500 000)).
  • 2. Топографічні карти. Основний зміст топографічних карт становить рельєф, відображений горизонталями. Кожна горизонталь означає контур відповідної нерівності, усі точки якої розміщені на місцевості на однаковій висоті над рівнем моря. Висота зрізу для відображення рельєфу горизонталями залежить від масштабу карти. Нормальною для карти вважають висоту зрізу, яка дорівнює 0,02 величини масштабу карти (5 м за масштабу 1 : 26 000; 10 м за масштабу 1: 650 000; 20 м за масштабу 1 : 100 000 і т. д.).
  • 3. Спортивні карти. Вони е великомасштабними спеціальними картами, призначеними для спортивного орієнтування і виконаними з допомогою спеціальних умовних знаків. Складають спортивні карти на основі великомасштабних (від 1:10 000 до 1: 26 000) топографічних карт і матеріалів аерофотозйомки.

Для швидкого і впевненого визначення спортсменом місцеперебування на карті підкреслюються індивідуальні особливості і характерні ознаки різних складових ландшафту. Зокрема, кордони болота окреслюють точно з деталізацією контурів, рельєф місцевості - із нанесенням дрібних форм і мікрооб'єктів (пагорбів, ям, віддалених дерев тощо). На карті вказують лінії магнітних меридіанів, що допомагає орієнтуватися з компасом під час визначення азимутів.

Для оформлення спортивних карт використовують шість фарб: чорну (дороги, штучні споруди, скелі і камені); коричневу (рельєф); блакитну (гідрографія); білу (незарослий, добре прохідний ліс); жовту (поля і відкриті простори); зелену (зарості, чагарники, буреломи, які утруднюють прохідність); червону (спеціальні позначки дистанцій).

Інформацію про рослинний світ подають інакше, ніж на топографічних картах. Для кращого сприймання у змагальних умовах рослинність відображають за допомогою площинних умовних знаків різного кольору та інтенсивності.

Спортивну карту випускають, як правило, на площу, яка перевищує 10 км2. Використання спортивних карт у походах не популярне через неможливість зобразити великі площі районів, однак їх застосування є корисним для туристів.

Спортивні карти дають змогу легко обрати оптимальний шлях, запобігти невиправданим подоланням складних перешкод, обійти непрохідні місця (болота, чагарники, дуже круті схили).

Туристські схеми і карти зображують для районів, якими пролягають туристські стежки. На них зазначено дороги, населені пункти, річкову сітку, кордони лісових масивів, цікаві природні комплекси. Відстань вказують часто приблизно, тому використовувати карти як основний картографічний матеріал небажано.

Умовні топографічні знаки

Місцеві предмети на картах прийнято зображати умовними топографічними знаками. Розрізняють три види знаків (див. Додатки, рис. 40, 41).

  • 1. Масштабні. З їх допомогою зображують місцеві об'єкти (населені пункти, ділянки лісу, озера, болота, річки)', які за своїми розмірами можуть бути виражені у масштабі карти. Зовні кордони таких місцевих об'єктів показують на карті суцільними лініями (озера, ріки) або крапками (контури лісу, луки, болота), точно дотримуючись справжніх контурів на місцевості. Площу всередині контуру на карті замальовують фарбою відповідного кольору або заповнюють умовними знаками.
  • 2. Позамасштабні. Слугують для зображення місцевих об'єктів, які не можуть бути виражені в масштабі карти, але мають важливе значення (колодязі в пустелі, зимівля в тайзі та ін.). Ці місцеві предмети, позначають на карті у збільшеному розмірі.
  • 3. Пояснювальні. До цих умовних знаків належать цифри, особисті найменування об'єктів і підписи, які дають додаткову характеристику місцевим об'єктам (у контурі лісу зображення хвойного дерева означає, що ліс хвойний).

Отже, теоретична підготовка має важливе значення, оскільки дає змогу туристам в процесі подорожі орієнтуватись навіть у незнайомій місцевості, тобто визначати своє місцезнаходження.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >