Система сівозмін

Отримання урожаю — головний результат сільськогосподарського виробництва, і кількість його визначається дією факторів навколишнього середовища та продуктивними можливостями культури. Чим повніше фактори середовища задовольняють біологічні вимоги культур, тим краще проявляються генетичні можливості продуктивності рослин.

Спільна дія таких факторів, як умови зволоження, поживний режим, особливості агрофізичних характеристик, дія біологічних процесів у ґрунті після кожного з попередників з впливом метеорологічних умов вегетації у кінцевому підсумку й обумовлює рівень продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур у ґрунтово-кліматичній зоні.

Землеробство в Степу спеціалізоване на вирощуванні зерна. Основними польовими культурами є пшениця озима, кукурудза, ячмінь, з технічних культур — соняшник. Тому зона Степу є одним з найважливіших районів виробництва продовольчого і фуражного зерна та насіння соняшнику.

В Степу добре розвинене молочно-м'ясне тваринництво, а в південних його районах — вівчарство. Більшість господарств багатогалузеві — зерно-олійно-тваринницькі. Навколо великих міст і промислових центрів господарства спеціалізуються на виробництві молока та овочів.

Враховуючи біологічні особливості провідних культур, доцільна така їхня частина в сівозміні за умов забезпечення кращих попередників: пшениці озимої — у північних районах Степу до 40-50%, у центральних та південних — 30%. Можливе розширення посівів пшениці озимої за умов збільшення у складі попередників частки чистих та зайнятих парів.

Склад попередників для кукурудзи за впливом на її продуктивність не має такого важливого значення, як для пшениці. Тому у всіх районах Степу частка кукурудзи може зростати до 40-50%, а у спеціалізованих сівозмінах — і до 75-80%.

У структурі посівних площ ячмінь не повинен перевищувати 1015 %, оскільки збільшення площі, зайнятої цією культурою, як правило, призводить до зменшення виходу зерна з 1 га.

Чорний пар у структурі посівних площ північних районів зони складає не менше як 5%, у центральних — 5-10%, у південних — 10-20%.

У господарствах зерно-олійно-тваринницького напряму в сівозмінах під зернові відводять 55-60%, технічні — 10-20%, кормові — 20-25% площі з наступним чергуванням:

У північній частині

I. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3- буряки цукрові; 4 — ярі; 5 — кукурудза на силос; 6 — пшениця озима; 7 — кукурудза на зерно; 8 — горох, кукурудза на силос; 9 — пшениця озима; 10 — соняшник.

II. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3- буряки цукрові, кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос; 5 — пшениця озима, ячмінь; 6 — зернобобові однорічні трави на зелений корм; 7 — пшениця озима; 8 — соняшник, кукурудза на зерно.

У південній частині

I. 1 — чорний пар; 2 — пшениця озима; 3 — кукурудза на зерно; 4

— ячмінь + люцерна; 5 — люцерна; 6 — пшениця озима; 7 — кукурудза на силос; 8 — пшениця озима; 9 — соняшник.

II. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — кукурудза на зерно і силос; 4 — ячмінь + 1/2 люцерни; 5 — люцерна, зернобобові; 6 — пшениця озима; 7 — соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві свинини і продукції птахівництва, орієнтовними схемами чергування культур у польових сівозмінах можуть бути.

У північній частині Степу

I. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3- буряки цукрові; 4-ячмінь + багаторічні трави; 5 — багаторічні трави на один укіс; 6

— пшениця озима; 7 — кукурудза на силос і зерно; 8 — зернобобові, кукурудза на зерно; 9 — ярі; 10 — соняшник.

II. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — буряки цукрові; 4 — ячмінь + багаторічні трави; 5 — багаторічні трави на один укіс; 6 — пшениця озима; 7 — кукурудза на зерно; 8 — соняшник, кукурудза на зерно.

У південній частині

I. 1 — чорний пар; 2 — пшениця озима; 3 — кукурудза на зерно; 4

— ячмінь + /2 люцерни; 5 — люцерна, горох; 6 — пшениця озима; 7 — пшениця озима; 8 — кукурудза на силос, однорічні трави на зелений корм; 9 — пшениця озима; 10 — соняшник.

II. 1 — чорний пар; 2 — пшениця озима; 3 — кукурудза на зерно; 4

— ярі; 5 — зернобобові, кукурудза на силос; 6 — пшениця озима; 7 — ячмінь + 1/2 багаторічних трав, просо, сорго; 8 — багаторічні, однорічні трави; 9 — пшениця озима; 10 — соняшник.

Для господарств, що спеціалізуються на виробництві молока та овочів (приміські райони):

1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — овочі, картопля; 4 — ячмінь; 5 — однорічні трави на зелений корм + люцерна; 6 — люцерна; 7 — люцерна; 8 — пшениця озима; 9 — кукурудза на зерно, коренеплоди, рицина; 10 — ячмінь, овес.

Лабораторія сівозмін Інституту зернового господарства НААН рекомендує такі орієнтовні схеми спеціалізованих кукурудзяних сівозмін короткої ротації:

I. 1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос; 5 — ячмінь або пшениця озима.

II. 1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — кукурудза на силос + люцерна; 5, 6 — люцерна; 7 — пшениця озима.

III. 1, 2, 3, 4 — кукурудза на зерно; 5 — горох або ячмінь, просо, сорго;

IV. 1, 2, 3 — кукурудза на зерно; 4 — соя; 5 — пшениця озима або ячмінь.

Пшеничні спеціалізовані сівозміни доцільно мати такого типу:

У північних районах

I. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — буряки цукрові; 4 — ячмінь + еспарцет, люцерна; 5 — еспарцет, люцерна на один укіс; 6 — пшениця озима; 7 — зернобобові; 8 — о пшениця озима; 9 — соняшник.

II. 1 — чорний і зайнятий пар; 2 — пшениця озима; 3 — буряк цукровий; 4 — кукурудза на силос; 5 — пшениця озима; 6 — зернобобові; 7 — пшениця озима; 8 — соняшник.

Основою ґрунтозахисних сівозмін у Степу є багаторічні трави. На родючих ґрунтах тут можна вирощувати такі бобові трави, як люцерна, на інших — еспарцет. Із злакових — стоколос безостий, райграс високий, пирій безкореневищний, а в південних районах — житняк посухостійкий. На південних схилах польова схожість насіння багаторічних трав у 1,5-2 рази менша, ніж на північних.

У цій зоні рекомендують такі орієнтовні схеми ґрунтозахисних сівозмін:

I. 1, 2 — багаторічні трави; 3 — кукурудза у фазу викидання волоті; 4 — пшениця озима; 5 — ярі зернові + багаторічні трави.

II. 1, 2 — багаторічні трави; 3 — жито озиме; 4 — кукурудза на зелений корм та ранній силос; 5 — пшениця озима + післяжнивне висівання багаторічних трав.

На сильно еродованих ґрунтах висівають культури суцільного способу сівби. Прикладом може бути така схема: 1, 2 — багаторічні трави; 3 — жито озиме або однорічні трави на зелений корм; 4 — пшениця озима; 5 — ярі зернові + багаторічні трави.

Використання поливних земель у країні підпорядковано основному напряму спеціалізації сільського господарства — виробництву зерна та тваринницької продукції. Питома вага зернових культур у структурі посівних площ становить 30-33%, кормових — 48-52%, а в південних областях — відповідно 38-42 і 42-50%.

Удосконалення структури посівних площ відбувається в основному розширенням на поливних землях посівів найбільш продуктивних культур, сортів, гібридів, встановлення їх доцільного співвідношення з урахуванням водозабезпечення, наявності поливної техніки та інших умов.

На поливних землях, на відміну від неполивних, при визначенні продуктивності культур враховують не лише урожайність, а й період часу, необхідний для вирощування цієї рослини, та загальний вихід продукції з поливного гектара.

Із зернових культур на поливних землях найбільшу продуктивність забезпечують кукурудза та пшениця озима, з кормових — люцерна, кукурудза на силос, буряки цукрові та кормові, а в проміжних посівах — злако-бобові сумішки та кукурудза, овочі та картопля. У проміжних посівах розміщують більш скоростиглі сорти з урахуванням основного місця їх у сівозміні, потреби продукції, рівня забезпечення водою, теплом тощо.

Орієнтовні схеми чергування культур у сівозмінах основних напрямів використання поливних земель можуть бути такими. Польові сівозміни:

I. 1, 2 — люцерна; 3 — пшениця озима, післяжнивні посіви; 4 — буряки цукрові; 5 — соя; 6, 7 — кукурудза на зерно; 8 — кукурудза на силос; 9 — пшениця озима + літня сівба люцерни.

II. 1, 2 — люцерна; 3 — пшениця озима; 4 — пшениця озима, пожнивні посіви; 5 — кормові буряки; 6, 7, 8 — кукурудза на зерно; 9 — кукурудза на зелений корм + люцерна.

III. 1, 2 — люцерна; 3 — озима пшениця; 4 — озима пшениця, післяжнивні посіви; 5, 6, 7 — кукурудза на зерно; 8 — ячмінь + люцерна.

У польових сівозмінах з посівами буряків цукрових чергування культур може бути таким:

I. 1, 2 — люцерна; 3 — пшениця озима; 4 — буряки цукрові; 5 — кукурудза на зерно; 6 — кукурудза на силос; 7 — пшениця озима, післяжнивні посіви; 8 — ячмінь + люцерна.

II. 1, 2 — люцерна; 3 — пшениця озима; 4 — буряки цукрові; 5 — кукурудза на силос; 6 — пшениця озима; 7 — буряки цукрові; 8 — ячмінь + люцерна.

З рисових сівозмін найбільш поширені восьмипільні з таким чергуванням культур:

1, 2 — люцерна; 3, 4, 5 — рис; 6 — агромеліоративне поле; 7, 8 — рис.