Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи
Співробітництво з країнами "великої вісімки"
У світі розрізняють три великі групи країн: індустріально розвинуті, країни, що розвиваються, та країни із перехідною економікою. Основою промислово розвинутих країн є невелика кількість держав, об'єднаних під умовною назвою "велика вісімка", або група С8: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада та Росія, економіку якої Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 р. зараховує до числа тих, "що розвиваються".
"Велика вісімка" створювалась як неформальний форум, тому в неї немає адміністративної структури, на відміну, приміром, від інших міжнародних організацій - ООН чи Світового банку. "Велика вісімка" не має постійного секретаріату або кабінетів для своїх учасників. Після саміту "великої вісімки" 2008 р. група могла б змінити назву на 69, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту. Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів Урядів, який проводиться посередині року. Такі зустрічі збирають з метою обговорення питань, котрі становлять взаємний або глобальний інтерес. Діапазон тем - здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя і питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Організовують серію зустрічей - "8+5", започатковану 2005 р. на
саміті в Шотландії, які відвідують міністри фінансів та енергетики всіх восьми країн - учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.
У червні 2005 р. міністри юстиції та міністри внутрішніх справ країн групи G8 погодили створення міжнародної бази даних педофілів. Представники G8 створили спільну базу даних стосовно тероризму, що заборонений законодавчо в окремих країнах.
Під час розвитку світової економіки загалом та економік окремих країн виникла нагальна потреба об'єднання зусиль впливових і промислово розвинутих країн для розв'язання багатьох проблем людства, у тому числі й глобальних. "Велика вісімка" покликана виступати з пропозиціями їх подолання, запропонувавши нові заходи.
У 2003 р. лідери країн "великої вісімки" та Президент Російської Федерації на саміті в Сі-Айленді (штат Джорджія, США) визначили перелік тих питань, над котрими організація буде працювати. До них увійшли: виробництво зброї масового ураження; міжнародний тероризм; транспортна безпека; миротворча діяльність; проблема бідності; проблеми поширення СНІДу та поліомієліту; проблема голоду; демографічна проблема; питання державного втручання в економіку; питання кліматичних змін і глобального потепління.
Така робота мала певні успіхи. Так, для урегулювання проблем голоду та бідності в країнах, що розвиваються, були запрошені лідери Алжиру, Бахрейну, Йорданії, Тунісу, Ємену та ін. Набув чинності договір між главами зазначених держав про надання гуманітарної допомоги населенню країн, які розвиваються. "Велика вісімка" має також власний план залучення до цих держав іноземних інвестицій для створення додаткових робочих місць.
В окремих країнах, що розвиваються, на СНІД хвора майже четверта частина населення. Країни "великої вісімки" за участю благодійних організацій фінансували відповідні програми запобігання подальшому поширенню "чуми XX і XXI століть". Причому в цьому випадку Росія - країна, яка не надає допомоги іншим, а її одержує. За програмою "великої вісімки" у Росії створено благодійний фонд PAS (Protect AIDS Siberia), фінансований США, Німеччиною, Канадою та їхніми благодійними організаціями.
Після подій 11 вересня 2001 р. з ініціативи США "велика вісімка" застосовує на території своїх держав та держав - пунктів кінцевого призначення (особливо в авіаперевезеннях) посилені заходи транспортної безпеки. Як не дивно, провідну роль у розв'язанні транспортного питання посідає Росія, котра після захоплення заручників у Беслані суттєво збільшила охорону в аеропортах, тривалість та якість перевірок і вперше у світі ввела систему "рентгену" (аби не піддавати пасажирів необхідності особистого огляду, дозволяється перевірити особу на апараті, схожому на рентгенівський, що дає такі самі результати, як і подібний огляд багажу, який практикують в усіх аеропортах десятиліттями).
"Велика вісімка" у 2004 р. розробила Протокол про зменшення викидів до атмосфери шкідливих речовин. Але цей Протокол набуде чинності лише тоді, коли його ратифікують 55 держав, причому серед них повинні бути країни, що відповідають за 55 % викидів парникових газів (основний парниковий газ - СО", на його частку припадає близько 80 % парникового ефекту, приблизно 20 % дає метан (СН4), внесок решти газів: N20, HFCs, PFCs, SF2 - 2-2,5 %). Частка Росії становить близько 17 %. Згідно із Протоколом, розвинуті країни, котрі ратифікують його, були зобов'язані до 2008-2012 pp. скоротити викиди парникових газів не менше ніж на 5 % від рівня 1990 р. Причому існує диверсифікація держав за рівнем викидів - зокрема, самі країни "великої вісімки" та окремі країни - учасниці Євросоюзу мали досягти зменшення на 8% від рівня 1990 р.
Демографічна проблема пов'язана передусім зі старінням націй у країнах "великої вісімки". Його ще інколи називають "старінням золотого мільярда". Ця проблема є однією з причин спаду темпів зростання економік промислово розвинутих країн у зв'язку із поступовим зменшенням працездатного населення. Заходом, до якого вдалося керівництво держав "великої сімки", є стимулювання зростання народжуваності внаслідок збільшення соціальних виплат на утримання дитини та пропаганди в ЗМІ. Для запобігання можливому зменшенню працездатного населення уряди країн домовилися про пом'якшення умов в'їзду на їхню територію іноземців, котрі прибули в пошуках роботи.
Для боротьби із міжнародним тероризмом, а відповідно - для перекриття можливих шляхів його фінансування, щорічно група з фінансових операцій країн "великої вісімки" FATF (Financial Action Task Force) публікує чорний список, який складається з держав, котрі не хочуть співпрацювати з іншими країнами у боротьбі з відмиванням грошей. Існує низка країн, що потрапляють до цього списку кожного року: Гватемала, Домініка, Єгипет, Ізраїль, Індонезія, Острови Кука, Ліван, Маршаллові Острови, М'янма, Науру, Нігерія, Ніуе, Сент-Вінсент і Гренадини, Федерація Сент-Кристофер і Невіс, Філіппіни та ін.
Україна свого часу також була занесена до чорного списку. Тоді FATF висунула вимоги стосовно збільшення відкритості української економіки. США вважає, що Україна не виконала ці вимоги повністю, а це є однією із причин впровадження стосовно українців, котрі підозрюються у корупції, додаткових санкцій (заборона в'їзду на територію США, заморожений всіх рахунків цих осіб у США і под.). Отже, не завжди країни "великої вісімки" дотримуються загальних правил; інколи санкції вводяться в односторонньому порядку без узгодження з іншими членами "великої вісімки". Це передовсім пов'язано з тим, що підписання угод у рамках "великої вісімки" не перешкоджає державі керуватися власними інтересами та приймати власні рішення.
Для згортання програм розроблення та виробництва зброї масового ураження за пропозицією США (у випадку неспростовних доказів) щодо країни-розробника застосовуватимуться санкції економічного характеру аж до можливості економічної блокади на зовнішньому ринку. На думку експертів країн "великої вісімки", для їхньої економіки характерною й актуальною залишається проблема втручання держави у механізм ринкових відносин. Метод розв'язання цієї проблеми - не тільки коригування ставок оподаткування та розмірів соціальних виплат, які мають технічний характер і не вчинять негайного та дуже потужного впливу на поведінку людей. Уряди країн "великої вісімки" співпрацюють у сфері можливості створення системи привабливих стимулів для праці, зокрема для молоді.
Україна тісно контактує з країнами "великої вісімки", що створює умови для відновлення давніх політичних, економічних, культурних , духовних її зв'язків з європейською цивілізацією, прискорення демократизації, здійснення ринкових реформ та оздоровлення національної економіки. Водночас така співпраця дає підґрунтя для розширення участі України в європейських структурах, інтегрування її господарства до загальноєвропейського економічного простору.
Геополітичну карту і баланс інтересів на континенті неможливо врахувати без таких великих і високорозвинутих країн, як Німеччина, Велика Британія, Франція й Італія, котрі заклали підвалини європейської цивілізації. Для України вони мають не лише самодостатнє значення як провідні партнери в галузі торгівлі, науково-технічних і культурних зв'язків, а й виразники українських інтересів у європейських інтеграційних структурах. У розвитку взаємовідносин між Україною та провідними західноєвропейськими державами можна виокремити два етапи.
Перший хронологічно відповідає початку 90-х років XX ст., коли між країнами не спостерігалося активної співпраці. Це дещо пояснюється тим, що відносини між ними лише зароджувалися і західноєвропейська спільнота не сприймала Україну незалежною державою та розглядала її через призму російських інтересів.
Другий етап у розвитку взаємовідносин хронологічно відповідає другій половині 90-х років XX ст. і продовжується донині. У цей період узаємин між Україною та провідними державами "великої вісімка" значно активізуються, стають плідними, взаємовигідними для обох сторін, до чого спричинилося і розв'язання двох основних проблем, які домінували у відносинах із Заходом, зокрема, західноєвропейськими країнами, - відмова України від ядерної зброї та визнання її незалежності з наданням відповідних гарантій. Ці проблеми розв'язують у комплексі: Україна відмовилася від статусу ядерної держави, а західні країни у відповідь на зважену й послідовну політику визнали її повноправним членом світового співтовариства, надали гарантії безпеки. Це можна пояснити і тим, що Європа усвідомила: Україна - важливий геополітичний чинник загальноєвропейської безпеки, новий ринок збуту та можливий вигідний економічний партнер.
Отже, "велика вісімка" має на меті розв'язання багатьох питань, нагальних не лише для її учасників, а й для всього людства. Вона намагається здійснювати конкретні заходи щодо розв'язання проблем виробництва зброї масового ураження, міжнародного тероризму, транспортної безпеки, миротворчої діяльності, бідності, поширення СНІДу, поліомієліту, голоду, демографічних змін, державного втручання в економіку, кліматичних змін і глобального потепління через тісну співпрацю між керівництвом держав, з іншими країнами.
