< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Завдання адвокатури згідно з Конституцією України. Коло осіб, які можуть залучатися до надання правової допомоги як захисники з кримінальної справи. Рішення Конституційного Суду України та постанови Пленуму Верховного Суду України з цього питання

Конституція України наділила адвокатуру певними конституційними повноваженнями, зокрема ст. 59 передбачено право кожного на правову допомогу і на вільний вибір захисника, ст. 63 гарантовано право на захист підозрюваному, ст. 29 дозволено кожному заарештованому чи затриманому користуватися правовою допомогою захисника.

Постала потреба уточнити коло осіб, з яких кожен має право вільно обрати захисника своїх прав. За Конституцією, види діяльності, покладені на адвокатуру, чітко розмежовані: забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Особливості участі захисника у кримінальній справі регулюються параграфом 3 Кримінального Кодексу України. У Статті 20 Кримінально кодексу України передбачено забезпечення права на захист, а саме - підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Стаття 45 КК визначає, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Щодо суб'єкта, який може бути захисником у кримінальній справі, є рішення Конституційного Суду України у справі про право вільного вибору захисника. Право вільного вибору захисника стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого і підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та інтересів, що виникають з цивільних, трудових, адміністративних відносин.

Конституційний Суд України роз'яснив, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, можуть вибирати захисником особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, однак спеціального закону щодо фахівців у галузі права досі не існує. Потребують законодавчого закріплення критерії, що свідчать про належний рівень професійної кваліфікації захисника.

Адвокатська таємниця та гаранти адвокатської діяльності за Законом України "Про адвокатуру". Оскарження адвокатом дій певних осіб, що посягають на збереження адвокатської таємниці та порушують гарантії адвокатської діяльності

Відповідно до статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта. При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

Обов'язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання зобов'язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

У разі пред'явлення клієнтом вимог до адвоката у зв'язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов'язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред'явлення таких вимог, зобов'язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.

Адвокатська таємниця - один з основоположних принципів здійснення адвокатської діяльності - регламентована Основними положення про роль адвокатів (VIII Конгрес ООН із запобігання злочинам), Стандартами незалежності юридичної професії та міжнародно-правовими документами.

Складаючи Присягу, адвокат бере на себе обов'язок "суворо зберігати адвокатську таємницю". За Законом "Про адвокатуру", предмет адвокатської таємниці становлять питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, зміст консультацій (ст. 10).

Стосунки адвоката і його клієнта будуються на принципі належного забезпечення конфіденційності, встановленому ч. 1 ст. 4 Закону "Про адвокатуру", рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи від 25.10.2000 Про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків (п. 6 принципу І), відповідно до національного законодавства, внутрішніх нормативних актів.

Закон "Про адвокатуру" забороняє адвокату а) розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці (ст. 9); б) розголошувати дані досудового слідства (ч. 2 ст. 9); в) вимагати від адвоката відомостей, що складають адвокатську таємницю, а також допит його як свідка з питань, які становлять адвокатську таємницю (ст. 10) - за порушення передбачено кримінальну відповідальність (ст. 397 КК). Відповідно до Правил адвокатської етики принцип конфіденційності поширюється на будь-яку інформацію, отриману адвокатом у процесі здійснення адвокатської діяльності (ч. 7, 8 ст. 9), за розголошення передбачено дисциплінарну відповідальність (ст. 16 Закону).

В Основних положеннях про роль адвокатів зазначено, що адвокат повинен мати кримінальний і цивільний імунітет від переслідувань. Професійні права адвоката, право на адвокатську таємницю, охороняються законом (ст. 10 Закону), за втручання в діяльність захисника чи представника особи встановлено кримінальну відповідальність (ч.1 ст. 397КК). Гарантії адвокатської діяльності передбачено Указом Президента України від 30.09.1999 "Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >