< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Конкуренція і ринкова влада. Антимонопольне регулювання

Однією із визначальних рис світової економіки є те, що економічні взаємовідносини її суб’єктів проявляють себе у конкуренції, яка є іманентною (властивою) існуванню ринкової системи господарювання. Конкуренція - могутня рушійна сила усієї системи ринкового господарства, тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є намагання перевершити інших. Конкуренція - це динамічний процес, що прискорює свій рух. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами. Конкуренція - це елемент ринкового механізму, який забезпечує взаємодію ринкових суб’єктів у виробництві і збуті продукції, а також у сфері прикладання капіталу.

Конкуренція (лат. concurrere - зіштовхуватися) означає суперництво між окремими суб’єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів.

У ринковій економіці таке зштовхування неминуче, бо воно породжується наступними об’єктивними умовами:

  • - наявністю великої кількості рівноправних ринкових суб’єктів;
  • - повною економічною відокремленістю кожного з них;
  • - залежністю ринкових суб’єктів від кон’юнктури ринку;
  • - протиборством з усіма іншими ринковими суб’єктами за задоволення купівельного попиту.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства. Це боротьба серед продавців, серед покупців, між продавцями і покупцями. Продавці хочуть продати свої продукти якомога дорожче, але конкуренція змушує їх збувати продукцію дешевше, щоб стимулювати купівельний попит. Інколи на ринку застосовують демпінг (англ. Dumping - скидання, штучне зниження цін на товари на зовнішніх ринках для їх завоювання, усунення конкурентів) - продаж товарів за надзвичайно низькими (так званими викидними) цінами.

Конкуренція - двигун економічного прогресу. Це пояснюється тим, що ринкове суперництво призводить до успіху у тому випадку, якщо підприємець турбується не лише про збереження, але й розширення свого виробництва. Для цього він намагається удосконалити техніку і організацію праці, підвищує якість товарів, знижує витрати на виробництво одиниці продукції і тим самим має можливість знизити ціни, розширює асортимент товарів, покращує торгове і післяторгове обслуговування покупців.

Формою існування конкуренції є суспільна система норм і правил ринкової поведінки господарських суб’єктів (підприємств), яка визначається ринковими методами функціонування економічної системи і державними нормами (економічною політикою).

Сучасна економічна наука виділяє дві форми конкуренції: вільну (чисту або досконалу) і обмежену (недосконалу), що стало результатом еволюції ринкової системи. Внаслідок цього відбувається модифікація законів конкуренції, виявом якої є те, що вільна конкуренція перетворюється на регульовану.

Як свідчить історичний досвід, еволюція ринкової системи пройшла три етапи:

I - з XVI ст. до 70-х років XIX ст., який відзначався домінуванням вільної конкуренції;

II - з 70-х років XIX ст. до 30-40-х років XX ст., де пануючою ринковою структурою стає монополія і ринкова влада;

III - з 30-40-х років XX ст. до сьогодні, який характеризується пануванням обмеженої (недосконалої) конкуренції, яка ґрунтується на державному обмеженні монополії і стимулюванні конкурентних відносин. Вона представлена у двох формах - монополістичної конкуренції і олігополії.

Для вільної конкуренції властиві такі риси:

  • - мобільність (рухливість) виробничих ресурсів всередині ринку;
  • - вільний вхід на ринок і вихід з нього;
  • - незалежність дій виробників (продавців) один від одного;
  • - однорідність (стандартизація) виробленого продукту;
  • - доступність і повнота інформації про ціни.

Отже, досконала конкуренція відповідає такій моделі ринкових відносин, коли:

  • - товар випускається дуже великою кількістю незалежних підприємств, тому частка кожної фірми в загальному обсязі виробництва галузі є вкрай обмеженою;
  • - маса капіталу, що застосовується окремим підприємством, є настільки малою, що жодна фірма не має можливості суттєво вплинути на обсяги пропозиції товару;
  • - конкуруючі фірми випускають стандартизовану продукцію (це означає, що для споживача не існує пріоритету фірми-виробника);
  • - вільне входження в галузь, вихід з галузі (низька квота кожної фірми зумовлює те, що ринок стандартизованого товару фактично не реагує на появу або зникнення ще одного продавця товару);
  • - відсутність будь-якого впливу окремої фірми на рівень ринкової ціни.

З цією формою конкуренції пов’язане поняття ефективної конкуренції - це коли продавці і покупці діють незалежно, навіть за умови, що ринок не є чисто чи повністю конкурентним.

У період панування вільної конкуренції пануючою була не лише внутрішньогалузева, але і міжгалузева конкуренція.

Внутрішньогалузева конкуренція - конкуренція виробників однієї галузі, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт. її результатом стає формування єдиної ринкової вартості або ціни товару. Міжгалузева конкуренція - це боротьба за найприбутковіші сфери прикладання капіталу, її механізм полягає у вільному переміщенні капіталів з менш прибуткових у більш прибуткові галузі. Результатом стає утворення рівноважної (середньої) норми прибутку, тобто на рівний капітал отримують рівний прибуток незалежно від галузі його прикладання.

У сучасних умовах модель ринку чистої конкуренції зустрічається дуже рідко, час її панування залишився у минулому (XVII-XIX ст.). Сьогодні вона проявляється на обмежених ринках деяких сільськогосподарських продуктів (кукурудзи, бавовни, пшениці) і частково на ринках цінних паперів та іноземних валют.

Досконала (чиста, вільна) конкуренція дає можливість на повну силу діяти ринковому механізму саморегулювання через ціну, попит і пропозицію.

Вільна конкуренція обов’язково має ціновий характер. Цінова конкуренція ґрунтується виключно на коливаннях цін, адже стандартизований продукт різних фірм не має особливих відмінностей. Отже, модель досконалої конкуренції функціонує на засадах "невидимої руки" і управляється механізмом цін. Ціна чутливо реагує на зміни попиту і пропозиції, визначаючи тим самим необхідні обсяги виробництва, що дає можливість запобігти надвиробництву.

Відсутність можливостей прямого втручання в механізм ціноутворення примушує фірми (для збільшення доходів) максимально нарощувати обсяги виробництва, що стимулює повне та раціональне використання усіх видів ресурсів. Таким чином конкурентний ринковий механізм розв’язує економічні проблеми, не потребуючи втручання бюрократії (державного регулювання) (див. статті до графіків: "Крива пропозиції", "Крива попиту графічне подання", "Рівновага попиту і пропозиції", "Рівновага фірми в довгостроковому періоді в умовах чистої конкуренції").

Отже, досконала конкуренція є ідеальною моделлю функціонування ринкових відносин і може бути своєрідним критерієм оцінки досконалості та ефективності інших типів ринкових структур.

Вільна конкуренція зумовила розвиток концентрації та централізації виробництва і капіталу, і на певному етапі (останні третина XIX ст.) призвела до виникнення монополій.

Монополія - виключне право держави, виробництва, організації, продавця (тобто таке, що належить одній особі, групі осіб чи державі) на здійснення будь-якої господарської діяльності. За своєю природою монополія виступає силою, яка підриває вільну конкуренцію, стихійний ринок і стає основою формування ринкової влади.

Ринкова влада - ступінь контролю, яку фірма або група фірм має над ціною та виробничими рішеннями у певній галузі. У випадку монополії фірма має високий ступінь ринкової сили; фірми у досконалих конкурентних галузях не мають ринкової сили.

Фірма-монополіст завойовує виключне становище на галузевому ринку, завдяки чому встановлює монопольно високі ціни (якщо це виробник) чи монопольно низькі ціни (якщо це покупець чи споживач) на продукт і отримує монопольно високі прибутки, не допускаючи до них конкурентів.

Пануючою ринковою структурою монополія стала на другому етапі ринкової еволюції, який продовжувався з 70-х років XIX ст. до 30-40-х років XX ст. у більшості галузей утворилися монополістичні неконкурентні ринки. Це стан, коли ринковий механізм втрачає здатність відновити ринкову рівновагу в умовах панування монополістичних структур:

  • - у галузі панує одна гігантська фірма;
  • - вона випускає унікальний продукт;
  • - вступ до галузі повністю блоковано;
  • - здійснюється значний контроль за ціною в даній галузі.

Тобто монополія заперечує конкуренцію і ґрунтується на виключності економічного становища одного суб’єкта, здійснюючи ринкову владу.

Спираючись на різні причини виникнення, монополію можна звести до трьох основних форм: природної, адміністративної та економічної.

Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин, коли природними монополістами стають власники і господарюючі суб’єкти, які мають у своєму розпорядженні рідкісні і унікальні родовища або земельні ділянки з унікальними природними властивостями (рідкісні метали, земля тощо).

Адміністративна монополія виникає внаслідок того, що держава (уряд чи органи місцевої влади) створює виняткові привілейовані умови господарської діяльності певним підприємствам або цілим галузям.

Такі господарюючі суб’єкти опиняються в ситуації штучно створеного захисту від конкуренції, що генерує ще один феномен економічної виключності.

Економічна (агломераційна) монополія виникає на основі закономірностей господарського розвитку, коли підприємство опиняється в ситуації економічної виключності, що проявляє себе у можливостях впливу на ціноутворення. Домагаючись вигідних цін, такі підприємства починають отримувати монопольні прибутки.

З ринковою владою пов’язані такі поняття як: монопсонія (монопольне становище одного покупця на даному ринку); олігопсонія (тип ринкової структури, де існує група покупців певного товару); дуополія (де є лише 2 постачальники певного товару і між ними не існує монопольної змови про ціни, ринки збуту, квоти виробництва); балатеральна монополія (тип ринкової структури, коли на галузевому ринку здійснюється протиборство єдиного постачальника і єдиного, часто об’єднаного споживача).

З’ясування економічної природи та форм монополії взагалі дає можливості обґрунтованіше з’ясувати суть чистої монополії як особливого типу економічної структури.

Як вже зазначалося вище, третій етап еволюції ринкової системи пов’язаний з пануванням обмеженої (недосконалої) конкуренції, яка представлена у двох формах - монополістичної конкуренції і олігополії.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >