< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості туристичного попиту

Визначення і специфіка туристичного попиту

В економічній літературі попит визначається як "відношення між доброю ціною блага й послуги та їх якістю, яку споживачі здатні сплатити і спроможні купити у певному часі, за умови, що всі інші елементи, які характеризують ринкову ситуацію, залишаються незмінними "1. Ця категорія є "ідеальною потребою і реальною можливістю покупця придбати певну кількість благ та послуг"2.

Аналогічно попит розглядається стосовно туристичного ринку. Отже, туристичний попит є, за визначенням В. Хунзікера та К. Крап-фа, "сукупністю туристичних благ і послуг, які туристи можуть купити за певного рівня цін"8. Натомість К. Каспар визначає туристичний попит "як готовність туриста до купівлі визначеної кількості туристичних благ за визначену суму грошей"4. Стосовно туристичної пропозиції попит можна трактувати як "обсяг замовлень на туристичний продукт за певної ціни й у певний період".

Характеризуючи туристичний попит, необхідно пам'ятати,що закономірності, які стосуються цієї економічної категорії, мають іншу природу, ніж закономірності, які стосуються попиту на матеріальні блага. Ці відмінності полягають у наступному:

  • - туристичний продукт складається як з матеріальних благ, товарів, так і з послуг;
  • - оцінка продукту споживачем зазвичай має суб'єктивний характер, тому на обсяг попиту та його структуру часто мають вплив невимірювані чинники;
  • - туризм не має на меті задоволення основних потреб людини; щоби справа дійшла до туристичного споживання, мають бути виконані відповідні умови.

Перші два чинники пов'язані з характером туристичного продукту. Це засвідчує, що туристичний попит є гетерогенний і неоднорідний. Натомість третій чинник належить до проблематики задоволення потреб людини і використання вільного часу.

Потреба - це стан відчуття відсутності чогось (предмета, явища, процесу) і одночасно чинник, який активізує мотиваційні функції до дії щодо зміни цього ставу5.

Особливим виявленням способу задоволення потреб є прагнення. Наприклад, потреба відпочинку є одна, а способів її задоволення може бути дуже багато - від перегляду телебачення, походу у кінотеатр, театр чи товариських зустрічей аж до найрізноманітніших туристичних подорожей. Прагнення можуть змінюватися під впливом суспільства (суспільні групи, соціальне становище), а також різноманітних інституцій (сім'я, школа, церква, фірма).

Посилаючись на загальноприйняту класифікацію людських потреб1, необхідно зазначити, що зазвичай туризм асоціюється із задоволенням потреб вищого рівня. Однак деякі види туризму можуть бути присутні у нижчих щаблях ієрархії потреб людини, якими є:

  • - біологічні потреби - необхідні для функціонування організму (лікувальний, оздоровчий, реабілітаційний туризм);
  • - суспільні потреби - потреба реалізації задумів, спільна діяльність (види туризму, які стосуються розвитку відносин, налагодження контактів між людьми);
  • - культурні потреби - стосуються залежності людини від досягнень матеріальної й духовної культури (пізнавальний, релігійний, краєзнавчий туризм);
  • - потреби вищого рівня, так звані інструментальні-пов'язані з реалізацією особистості (відпочинковий, ексклюзивний туризм).

Специфіка потреб людини, їх складений характер виявляються у таких ознаках:

  • - необмеженість потреб (час, кількість, охоплення);
  • - обмеженість можливостей задоволення цих потреб;
  • - відмінності в інтенсивності виявлення окремих груп потреб;
  • - замінність потреб;
  • - виявлення тенденції у потребах вищого рівня після задоволення потреб нижчого рангу.

Необмежена і постійно зростаюча, в міру розвитку цивілізації, сфера потреб наштовхується на зовнішні перешкоди у вигляді пропозиції, яка завжди є обмеженою. Стосовно туризму обмеженими благами є туристичні об'єкти. Окрім цього, уречевлення намірів покупців може переноситися у часі, наприклад, очікування чергової чи додаткової відпустки, шкільних канікул або відповідної пропозиції, знижки цін чи нових умов продажів.

Другою суттєвою перешкодою у задоволенні потреб є дохід туриста. Задоволення потреб вимагає дій економічного характеру, метою яких є ощадливе використання фінансових засобів. Прийняті рішення можуть призвести до задоволення певної потреби або виявитися недостатніми. Однак такі прагнення сприяють перетворенню потреби на потенційний попит.

На практиці не завжди можна встановити межі між потребою і потенційним попитом. Прийняття рішення економічного характеру щодо конкретної потреби може бути випадковим актом* Прагнення до задоволення однієї або декількох потреб, яке виявляється у загальному збільшенні доходів, може призвести до виникнення потреб, задоволення яких спершу не було заплановано, а отже, може спричинитися до зміни рішення.

Потенційний попит не фігурує на ринку, якщо немає його покриття у реальній купівельній спроможності споживачів. Однак потенційні покупці туристичних благ і послуг мають бути об'єктом досліджень з метою визначення відповідної пропозиції.

Ефективний попит виявляється на ринку, коли отримує покриття у доходах. Отже, важливою проблемою є досягнення такого рівня доходу, за якого з'явиться туристичний попит.

Туристичний попит може бути ефективним, реалізованим або незадоволеним1. Реалізований попит визначається як сума придбаних туристами вартостей (цінностей) і дорівнює ефективному попиту лише за умови збалансованого туристичного ринку. 6 інших випадках він є незадоволеним попитом, тобто різницею між ефективним і реалізованим.

Залежно від мотивації розрізняють функціональний і нефункціональний попит. Перший залежить від якісних ознак продукту і є функцією його споживчої вартості. Прикладом може бути мікроклімат курортополісу Трускавця з лікувальними властивостями для осіб із захворюванням органів травлення. Натомість нефункціональний попит виникає під впливом зовнішніх чинників на оцінку споживчої вартості продукту (ця оцінка може змінюватися залежно від поведінки інших споживачів).

Знати рівень доходів туристичного споживання щодо конкретного ринку надзвичайно важливо з погляду господарської діяльності. Можна стверджувати, що ця межа є досить високою. Однак існують випадки залучення до цієї межі суспільних груп, які не досягають необхідного рівня доходів. Така ситуація має право на існування, якщо:

  • - на активізацію туристичного попиту впливатимуть неекономічні чинники (мода, ефект демонстрації);
  • - на ринку розвинуті соціальні види туризму.

Якість товарів і послуг, що споживаються, залежить від зростання доходу. Таку закономірність виявив і описав у своїх дослідженнях німецький статистик Б. Енгель.

Закон Енгеля проголошує, що зі збільшенням доходу його частка, яка витрачається на товари першої необхідності, зменшується, а частка витрат на предмети розкоші й на духовний розвиток збільшується1.

У зв'язку зі зміною впливу доходів на поведінку споживачів туристичних послуг (відповідно до закону Енгеля) прийнято виділяти три їх групи (хоча такий поділ є нетиповим для сучасної туристичної сфери):

  • - перша група - споживачі з низьким рівнем доходу (до 50 дол. на місяць), можуть задовольнити свої потреби у заміській рекреаційній зоні, недовготривалих турах, спортивно-пішохідних заходах;
  • - друга група - споживачі зі середнім рівнем доходу (до 400 дол. на місяць), можуть здійснювати поїздки до моря, у тому числі виїзні тури, освоювати пізнавальні маршрути до Західної Європи;
  • - третя група - споживачі з високим рівнем доходу (від 800 дол. на місяць), можуть здійснювати пригодницькі, екзотичні та ділові тури.

Окрім цього, туризм є розповсюдженим явищем, тому потенційні туристи можуть знайти такі його форми, за яких купівельна спроможність не є вирішальним чинником прийняття рішення про організацію туристичної подорожі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >