< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Соціальний захист: сутність, особливості

Соціальний захист існує у всіх розвинених країнах світу. Необхідність соціального захисту була усвідомлена в кінці XIX на початку XX ст. Система соціального захисту включає захист громадянина від негативних наслідків безробіття, хвороби, старості тощо. Ця система є комплексом соціально-економічних, правових гарантій. Система соціального захисту покликана створити нормальні умови існування людини. Соціальний захист є пріоритетним напрямком соціальної політики.

Соціальний захист - це розгалужена мережа визнаних і гарантованих державою заходів щодо матеріального забезпечення громадян у разі втрати годувальника, працездатності, хвороби, безробіття, старості та в інших випадках, передбаченим законодавством.

Формами соціального захисту є загальнообов'язкове соціальне страхування, державне забезпечення, соціальна допомога та соціальна підтримка.

Соціальна допомога полягає у наданні матеріальної допомоги та пільг громадянам незалежно від їх доходів на підставах та в розмірах, визначених законодавством за рахунок Державного та місцевих бюджетів.

Соціальна підтримка - система заходів щодо надання за рахунок місцевих бюджетів допомоги у грошовій або натуральній формі, соціальних послуг і пільг сім'ям і громадянам, які опинились в скрутних життєвих обставинах та самостійно не можуть вийти з цього становища.

Державне забезпечення (пенсійне забезпечення) - надання медичних послуг та соціальної допомоги військовослужбовцям, працівникам органів внутрішніх справ, компенсацій та пільг громадянам, що потерпіли від техногенних та екологічних катастроф, медичне обслуговування за рахунок Державного бюджету.

Загальне обов'язкове соціальне страхування - включає матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, старості за рахунок коштів Національного фонду соціального страхування.

Основні напрями соціального захисту:

  • o забезпечення прожиткового мінімуму, надання допомоги тим, хто неспроможний сам подбати про себе;
  • o створення умов, що дають змогу громадянам заробити кошти для існування законним способом;
  • o забезпечення кожному громадянинові мінімум соціальних благ і послуг;
  • o створення сприятливих умов праці для найманих робітників і т. д.

Ядром соціального захисту є соціальне забезпечення. Формами його реалізації є:

  • o матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування;
  • o соціальна допомога непрацездатним і малозабезпеченим;
  • o підтримка гідного рівня життя в умовах зростання споживчих цін;
  • o компенсації, пільги громадянам, які потерпіли від техногенних, екологічних та природних катастроф.

Основні принципи соціального захисту:

  • o принцип загальності;
  • o принцип рівності;
  • o принцип всебічності форм і видів соціального захисту;
  • o принцип доступності;
  • o адресність;
  • o принцип єдності та диференціації соціального захисту;
  • o принцип законодавчого визначення умов та порядку здійснення соціального захисту;
  • o принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Здійснення соціального захисту має забезпечити громадянину гідні умови існування - достатній життєвий рівень, включаючи достатнє харчування, одяг, житло. Держава для виконання цієї функції визначає "соціальні нормативи" та "державні соціальні стандарти". Соціальний норматив - це встановлений у визначеному законодавством порядку показник, що характеризує соціально прийнятний рівень споживання матеріальних благ та послуг, на основі яких обраховуються розміри основних соціальних гарантій - доход на члена сім'ї, мінімальна заробітна плата, пенсія.

Використовуються наступні нормативи:

  • o нормативи споживання - розміри споживання в натуральному вираженні за певний проміжок часу продовольчих та непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
  • o норми забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів соціальних та житлово-комунальних послуг;
  • o норми витрат - розмір необхідних витрат на задоволення певної потреби, що обраховується на основі визначення вартісної величини певного набору нормативів споживання та забезпечення;
  • o нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм певний рівень задоволення потреб.

З метою визначення міри задоволення цих потреб використовуються: нормативи раціонального споживання, нормативи мінімального споживання та статистичні нормативи, які визначаються на основі показників фактичного споживання.

Державні соціальні стандарти в багатьох країнах світу включають наступні типи стандартів:

  • 1. Населення
  • 1.1. Демографія:
    • o очікувана тривалість життя чоловіків і жінок;
    • o дитяча смертність (на тисячу новонароджених);
    • o смертність від вбивств і самогубств;
    • o сумарний коефіцієнт народжуваності;
    • o коефіцієнт старіння населення (частка населення старше 65 років);
    • o рівень депопуляції (співвідношення кількості народжених до кількості померлих).
  • 1.2. Здоров'я:
    • o захворюваність населення (на 100 тис. осіб);
    • o державні витрати медичних установ.
  • 1.3. Освіта:
    • o рівень освіти населення;
    • o середня кількість років навчання;
    • o забезпеченість дітей дошкільними закладами;
    • o витрати на освіту (у % від ВВП);
    • o державні платежі учбовим закладам.
  • 2. Ринок праці:
    • o рівень безробіття;
    • o частка безробітних в загальній чисельності економічно активного населення;
    • o чисельність безробітних, які зареєстровані в службі зайнятості;
    • o відсоток безробітних, які отримують допомогу по безробіттю.
  • 3. Рівень життя:
  • 3.1. Мінімальні соціальні стандарти рівня життя:
    • o прожитковий мінімум;
    • o розмір заробітної плати;
    • o розмір трудової пенсії за віком;
    • o розмір соціальної пенсії;
    • o розмір допомоги по безробіттю;
    • o споживчий бюджет.
  • 3.2. Доходи:
    • o співвідношення прожиткового мінімуму та мінімального споживчого бюджету з рівнем грошових доходів різних груп населення;
    • o чисельність населення з грошовими доходами нижче прожиткового мінімуму;
    • o співвідношення мінімальної і середньої заробітної плати;
    • o частка заробітної плати в грошових доходах населення;
    • o частка населення, яке проживає за межею бідності;
    • o співвідношення 10 % самих багатих до 10 % самих бідних.
  • 3.3. Витрати:
    • o споживання продуктів в розрахунку на душу населення;
    • o частка державних витрат на соціальну сферу;
    • o частка державних витрат у всьому споживанні населення;
    • o платні послуги;
    • o відсоток споживчих витрат, які використовуються на харчування групами населення з різними доходами.
  • 4. Соціальне забезпечення і соціальні послуги:
    • o муніципальні та транспортні послуги населенню, засоби зв'язку та інше;
    • o норми соціального обслуговування населення в установах та вдома.
  • 5. Екологія і суспільна безпека:
    • o показники забруднення та масштаби шкідливих викидів;
    • o кількість зареєстрованих злочинців (за 1 місяць);
    • o питома вага осіб віком до 30 років у загальній кількості засуджених.

Основні соціальні гарантії, механізми їх реалізації встановлюються законодавством країни. Існують і міжнародні правові документи, які встановлюють певні соціальні стандарти, яких мають дотримуватись держави - члени міжнародних організацій. Так Конвенція МОП № 102 1952 р. "Про соціальне забезпечення мінімальних стандартів" передбачає вісім видів соціального забезпечення: безкоштовне медичне обслуговування, допомога по інвалідності, по хворобі, безробіттю, в випадку травми, пенсії по віку, допомога матерям на утримання дітей і допомога в випадку втрати годувальника. В умовах перехідної економіки державі часто доводиться робити вибір між інвестиціями в економіку і соціальним захистом.

Держава гарантує надання громадян їм матеріального забезпечення та функціонування органів соціального обслуговування, охорони здоров'я через центральні та місцеві органи виконавчої влади; фінансує виконання органами місцевого самоврядування заходів державної політики соціального захисту, які здійснюються відповідно до делегованих ним повноважень органів виконавчої влади; гарантує органах місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб; через спеціально уповноважені органи здійснює контроль і нагляд за діяльністю закладів та організацій, що виконують функції соціального захисту населення.

Право на соціальний захист закріплено Конституцією України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що передбачає право на їх забезпечення у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, годувальника, безробіття та обставин, що не залежать від них, а також в старості й інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, система соціального захисту покликана створити нормальні умови існування людини. Система соціального захисту передбачає не тільки забезпечення прожиткового мінімуму, надання допомоги тим, хто неспроможний сам подбати про себе, але і створення умов, що дають змогу громадянам заробити кошти для існування законним способом, створення сприятливих умов праці для найманих робітників і т. д. Ядром соціального захисту є соціальне забезпечення. Здійснення соціального захисту має забезпечити громадянину гідні умови існування - достатній життєвий рівень, включаючи достатнє харчування, одяг, житло.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >