< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Висновки

  • 1. Україна - європейська держава. Загрози та небезпеки для нашої держави мали місце і раніше як на Заході і Сході, так і на Півдні. Нерідко воєнна небезпека виникала н усередині держави. Зараз, як ніколи раніше, воєнна безпека України, ослабленої в економічних і військових відносинах, в значній мірі залежить від поміркованості політиків. Вимогами до них є здатність:
    • • проводити всебічний аналіз потенційних воєнних загроз і реальних небезпек;
    • • ухвалювати рішення, адекватні обстановці, що складається, з прогнозом на майбутнє.

При цьому необхідно пам'ятати про мистецтво вибору союзників і нейтралізації ворогів. На даному етапі розвитку нашої держави саме така політика повинна зіграти головну роль в забезпеченні воєнної безпеки України, яка з одного боку прагне до вступу до НАТО, а з іншого проголошує Росію своїм стратегічним партнером.

У світі не зникли сили і чинники, дія яких може призвести до військових зіткнень: ця наявність міждержавних і інших суперечностей, що раніше традиційно вирішувалися військовою силою, агресивний настрій деяких існуючих політиків світу, які вважають, що основною формою вирішення будь-яких конфліктів є застосування збройної сили.

У цій ситуації Україні, щоб зберегти себе як суверенну і соборну державу, слід, по-перше, використовувати всі можливі мирні засоби. По-друге, і це, має усвідомити нова влада — тримати у постійній готовності до використання для стримування і відбиття можливої агресії силові засоби — Збройні сили.

2. Найважливішим елементом воєнної безпеки є система забезпечення воєнної безпеки держави, під якою розуміється механізм, що перетворює прийняту державою стратегію в області воєнної безпеки на скоординовану діяльність конкретних відомств, організацій, громадських об'єднань і громадян на основі чинного законодавства.

Побудова системи забезпечення воєнної безпеки України, адекватної прогнозованим військовим загрозам її національній безпеці і умовам соціально-економічного розвитку є нині однією з нагальних проблем держави.

Слід зазначити, що її рішення залежить не лише від достатнього і своєчасного фінансування воєнної сфери, а й від створення ефективної системи керівництва військовим будівництвом і управління військовою організацією України, від розробки і вдосконалення в цілому теоретичних і організаційних основ формування і планування розвитку воєнної організації країни, а також механізму реалізації основних напрямів військового будівництва з урахуванням кардинальної зміни характеру збройної боротьби, що відбулася за останні десятиліття, із застосуванням сучасної зброї і технічних засобів.

Наявність структур забезпечення воєнної безпеки не розв'язує всіх проблем воєнної безпеки в країні. Вони можуть бути вирішені лише за умови діяльності цих структур у рамках єдиної органічно функціонуючої системи. Необхідний єдиний підхід до проблем воєнної безпеки, вироблений в масштабах держави, а також не лише наявність відповідного законодавства, а розроблення механізмів його реалізації і впровадження у життя.

Важливу роль в системі забезпечення воєнної безпеки відіграє наявність єдиного органу, що здійснює координацію діяльності елементів системи забезпечення воєнної безпеки.

Координуючим органом у питаннях забезпечення воєнної безпеки і узгодженні діяльності елементів системи воєнної безпеки є Рада Національної безпеки і оборони України.

  • 3. Удосконалення законодавчої бази для забезпечення воєнної безпеки держави та діяльності призначеної для цього системи має бути спрямовано на:
    • • визначення порядку розробки, узгодження і затвердження законів і нормативно-правових актів України, пов'язаних із забезпеченням воєнної безпеки держави;
    • • розроблення програми розвитку законодавства у сфері забезпечення воєнної безпеки;
    • • істотне підвищення якості законів і нормативних правових актів України;
    • • державну зацікавленість і юридичну відповідальність урядових органів у першочерговому фінансовому забезпеченні ефективного функціонування законів, що приймаються, і нормативних правових актів, що стосуються сфери воєнної безпеки України.
  • 4. Структура, чисельність і оснащення Збройних сил України мають відповідати рівню існуючих і потенційних військових загроз і небезпек національній безпеці Україні, а не стандартам Європейського Союзу. Збройні сили мають бути здатні вирішувати задачі по захисту національних інтересів України у регіональній війні та готовим до ведення війн шостого покоління.

б. Важливим компонентом майбутнього незалежності є реформування Збройних сил України, яке не є тотожним їх знищенню і скороченню, що відбувається зараз. Реформування це процес, спрямований на формування оптимальної структури Збройних сил, здатної ефективно вирішувати завдання щодо забезпечення національної безпеки. Скорочення армії, зменшення строку навчання офіцерів стратегічного і тактичного рівнів призведе до фатальних наслідків — відсутності воєнної еліти, здатної вирішувати завдання щодо забезпечення національної безпеки України.

6. З урахуванням тимчасової економічної неспроможності держави формувати системні Збройні сили, в яких би всі роди військ були однаково добре підготовлені, постає потреба в окресленні пріоритетів розвитку Збройних сил України. Такими, на наше переконання, є сили повітряно-космічної оборони, а також сили ядерного стримування.

Держава має готувати Збройні сили не до тих воєн і не проти таких супротивників, які загрожували нам у минулому або загрожують нам у далекому майбутньому, а вже завтра і навіть сьогодні. Відмову від завдання готовності до кругової оборони, безумовно, слід вітати, але будівництво Збройних сил країни в плані їх здатності до відбиття агресії на одному напрямі є лише напівзаходом, що не відображає реалій збройного протиборства сучасності. Для того, щоб поставити ту або іншу країну "на коліна" разом з вторгненням угрупувань сухопутних сил (традиційний спосіб), буває також досить могутньої безконтактної дії на ключові державні і військові об'єкти. Причому дія здійснюється в основному силами і засобами повітряно-космічного нападу, засобів сторони, що обороняється, що все частіше знаходяться поза зоною дії. Очевидно, що виникає завдання пошуку асиметричних засобів протидії агресору у разі даного сценарію подій і при цьому засоби повітряно-космічної оборони країни покликані зіграти одну з вирішальних ролей.

Головною особливістю збройного протиборства сучасності є те, що відбувся перерозподіл ролі різних сфер в його ході, а саме — хід і результат збройної боротьби переважно визначатиметься результатами протиборства в повітряно-космічній сфері, а угрупування сухопутних військ і військово-морських сил покликані закріпити досягнутий військовий успіх і своїми діями забезпечити досягнення політичної мети війни (озброєного конфлікту).

Відтак, Україна має реформувати Збройні сили якісно, створюючи такі роди військ, котрі могли б забезпечити національну безпеку у XXI столітті. До таких військ, окрім сухопутних і військово-морських сил, а також сил швидкого реагування, належать сили повітряно-космічної оборони, а також сили ядерного стримування. Саме дані сили у майбутньому і вирішуватимуть завдання геополітичних лідерів у разі застосування силових компонентів. Сила держави полягає у її впевненості в майбутньому, яка ґрунтується на повазі інших до неї.

7. Потребує докорінної зміни як Закон України "Про основи національної безпеки України", так і Воєнна Доктрина, в яких по суті відображений пасивний стан України (недопущення, унеможливлений тощо). Формування потужної держави передусім передбачає формування системи активних заходів, зміст яких має відповідати проголошеним національним інтересам, і меті розвитку українського суспільства.

Контрольні запитання для самоперевірки

  • 1. Поняття та зміст воєнної небезпеки, її відмінність від воєнної загрози.
  • 2. Окресліть чинники, що впливають на ступінь воєнної безпеки.
  • 3. Визначте основні загрози воєнній безпеці на сучасному етапі розвитку України.
  • 4. Призначення системи забезпечення воєнної безпеки.
  • 5. Правові основи забезпечення воєнної безпеки.
  • 6. Окресліть складові елементи системи воєнної безпеки.
  • 7. Окресліть сучасний стан воєнної безпеки України.
  • 8. Які основні напрями реформування Збройних сил України.

Завдання для самопідготовки

  • 1. Поняття та зміст війни.
  • 2. Модель ЗС України на сучасному етапі розвитку.
  • 3. Класифікація війн.
  • 4. Концептуальні можливості Збройних Сил України щодо ведення війн шостого покоління.
  • 5. Перспективи.формування повітряно-космічних України.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >