< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Давньоримські монети у грошовому обігу на українських землях

Знахідки римських монет на позаримських землях свідчать про зв'язки римлян із багатьма країнами. У слов'ян римські монети були поширені лише в межах лісостепової смуги. Цілком зрозуміло, що вони потрапили сюди, маючи практичне використання. Тому мають рацію більшість дослідників, коли кажуть, що римські монети надійшли до слов'ян через торговельні зв'язки і відігравали у східнослов'янському світі роль грошового знака.

Товарно-грошові відносини охоплювали здебільшого верхівку східнослов'янського суспільства, яка лише починала складатися, але вже нагромаджувала у своїх руках досить значні багатства. Свідченням цього є величезна кількість грошового металу, що містився у скарбах. Проте виникнення у східних слов'ян у перші століття н. е. товарно-грошових відносин аж ніяк не означало, що вся економіка східнослов'янського суспільства перейшла на товарну основу. Господарство слов'ян іще впродовж тривалого часу залишалося натуральним. Оскільки гроші є універсальним товаром, що його завжди можна обміняти на будь-який інший товар, то виникало прагнення, особливо на ранній стадії розвитку товарного обігу, до перетворення якомога більшої кількості товарів у гроші, що стають, таким чином, символом багатства. Подібне явище спостерігається у будь-якого народу, який перебуває на порівняно ранній стадії розвитку товарного виробництва.

Одначе, були серед дослідників й інші думки. Певна група вчених вважає, що давньослов'янське суспільство у часи піднесення Риму перебувало на дуже низькому рівні суспільного розвитку, коли грошова торгівля виникнути не могла. А ще інша група дослідників дотримується думки, що римські монети мали у стародавніх слов'ян певне утилітарне значення, наприклад, як сировина для ювелірних виробів. Мовляв, слов'яни самі срібла не добували, тому дуже ймовірно, що сировину вони ввозили частково саме у вигляді монет, яку перетоплювали у метал. Але немає жодних підстав уважати, що це було єдиним чи, принаймні, головним призначенням римських монет у стародавніх слов'ян. Нарешті, ніколи разом із монетами не було знайдено зливків срібла, а були лише випадки, коли у скарбах разом із римськими монетами траплялися не срібні, а золоті зливки.

Інший можливий спосіб утилізації римських монет - використання їх як прикрас. Про це свідчить низка етнографічних та археологічних фактів. Наприклад, на Поділлі та в інших регіонах України дівчата нерідко використовували знайдені ними монети як намиста. Але з десятків тисяч римських монет відомо лише кілька десятків екземплярів, оформлених як прикраси. Та й для того, щоб монета у конкретному суспільстві змогла знайти застосування у вигляді прикраси, вона повинна була існувати тут у своєму прямому грошовому призначенні, тобто як засіб обслуговування товарного обігу. Тому твердження про те, що стародавні слов'яни нібито ще не могли через свою соціально-економічну відсталість вести грошову торгівлю,- безпідставне. Племена, належні до черняхівської культури, досягли вже на початку нової ери досить високого рівня розвитку. Тому використання римських монет як грошового знака в тій епосі було цілком природним.

Римські монети, що їх знаходять на землях східних слов'ян, можуть бути доказом торгівлі з ними римлян. Зрештою, сумніви про реальність такої торгівлі можна розвіяти, провівши паралель з історією германських племен, які перебували на приблизно рівному ступені соціально-економічного розвитку. У тих і тих це була доба, коли відбувалося відокремлення ремесла від основної галузі господарства і складалися умови для ширшого розвитку торгівлі, остаточного розкладу родоплемінних відносин і поступового утворення класового суспільства; доба утворення перших, іще примітивних, політичних об'єднань. Тож знахідки римських монет є слідами грошової торгівлі слов'ян з римлянами.

Додатковими доказами цього факту є знахідки речей, які, поза сумнівом, мають римське походження і належать до того ж періоду, коли відбувався масовий приплив римських монет на територію сучасної України.

Розвиток торговельних зносин слов'ян із римлянами був тісно пов'язаний з політичними подіями того часу. Римські монети у більш або менш значних кількостях почали потрапляти на слов'янські землі за правління Нерона, Веспасіана, Домішана, а також Траяна. І справді, приплив римських монет на територію сучасної України тривав саме тоді, коли римляни панували в Дакії.

Переважну більшість римських монет, знайдених на слов'янській території, становлять срібні денарії, тоді як мідні й золоті монети трапляються досить рідко. Більшість із знайдених римських монет карбовані у другій половині І-І І ст. н. е. Більш ранні або пізніші трапляються значно рідше. Процес потрапляння римських монет на позаримські землі міг відбуватися тільки впродовж того часу, коли ці монети були в обігу в самому римському суспільстві.

Припинення масового поширення римських монет на слов'янських землях безпосередньо пов'язано з політичними і соціально-економічними обставинами навколо Римської імперії в III ст. н. е. Для того періоду було характерним явище псування монет. Римський денарій втрачав свої пробу і вагу, знецінювався, внаслідок чого повноцінний денарій II ст. н. е. дуже швидко зник з обігу. Тому на слов'янські землі монети, найімовірніше, потрапили на початку кризи, тобто впродовж II ст. н. е. Отже, відтинок часу від середини І до початку III ст. н. е. слід уважати основним періодом припливу римських монет на слов'янські землі, хоча, можливо, справді масовий приплив почався десь на зламі 1-І І ст. н. е.

Деякі дослідники вважають, що повторний максимум припливу римських монет на територію східних слов'ян мав місце в епоху Кон стантина Великого та його спадкоємців (IV ст. н. е.), пов'язуючи його з воєнно-політичною діяльністю слов'янських племен.

Кінець римського панування в Дакії негайно спричинив майже повне припинення будь-яких зв'язків.

Висновки

  • 1. Перша римська монета мала назву ас. Вона виливалася з міді та важила 273 г. Крім того, в обігу були фракції аса: семіс, трієнс, квад-ранс, секстанс, унція. Порад із зображенням римських богів вони містили позначення номіналів.
  • 2. Карбування монет у Стародавньому Римі почалося 269 р. до н. е. З'явилися срібні денарії, вікторіати, квінарії, сестерції. В основі монетної справи лежав фунт, який важив 327,4 г. Рішення про карбування монет виносилося державними органами, що представляли сенат та імператора.
  • 3. Масове карбування золотих монет почалося в період правління імператора Августа. Вони називалися ауреусами і відповідали 25 денаріям. Тоді ж у монетній справі почав використовуватися аурихалк, з якого карбувалися сестерції та дупондії.
  • 4. Вміст срібла в римських монетах віддзеркалював стан економіки в той час, коли вони карбувалися. Війни, економічні труднощі, розбрат у суспільстві призвели до зменшення частки дорогоцінного металу в монетах до 2-3%. Це відображало величезну інфляцію, характерну для Риму в новій ері.
  • 5. Банківську справу Стародавній Рим запозичив у Стародавньої Греції. Банкіри обмінювали й перевіряли монети, приймали вклади, видавали кредити, проводили безготівкові розрахунки. В їхню діяльність активно втручалася держава.
  • 6. Характерними ознаками ведення банківництва були високий рівень організації діловодства та детальна правова регламентація банківських операцій. Римським банкірам приписують введення в економічну науку таких понять, як дебет і кредит, використання прибутково-видаткової та головної книг, представлення їх як доказів у суді.
  • 7. Римські монети найбільш масово надходили на українські землі у II ст. н. е. Це було обумовлено значними торговельними зв'язками між народами, які населяли відповідні території. Східнослов'янські племена використовували римські монети для обслуговування внутрішньої торгівлі, утворення скарбів, а також для виготовлення прикрас.
  • 8. Римські монети та банківська справа мали великий вплив на розвиток економіки цілого світу. Деякі номінали (солід, денарій) лягли в основу назв окремих європейських грошових одиниць (наприклад, су і деньє), а документальне і юридичне оформлення були успадковані у подальшому розвитку людської цивілізації.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >