< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин

Сільськогосподарське виробництво щорічно втрачає від шкідників, хвороб та бур'янів до 30 відсотків валових зборів і, зокрема, зерна 25-30%, цукрових буряків - 20-27, соняшнику - 23-25, сої, картоплі - 32-35, овочів - 27, плодових насаджень - 48% і більше. Захист рослин від шкідливих організмів посідає одне з провідних місць серед технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур. При технологіях вирощування сільськогосподарських культур без застосування пестицидів урожайність знижується на 35-50%, значно погіршується якість продукції.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері захисту рослин є Закон України "Про захист рослин" від 14 жовтня 1998 р., згідно з яким захист рослин - це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Проте це широке визначення захисту рослин, що охоплює всі галузі економіки, які використовують у своїй виробничо-господарській діяльності рослини. Тому прийнятнішим є поняття захисту саме сільськогосподарських рослин, яке надає Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р. Отже, захист сільськогосподарських рослин - це комплекс заходів щодо попередження і зменшення втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур'янів.

Шкідниками є види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути. Під хворобами розуміють порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища. До бур'янів належить небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб.

Посівам сільськогосподарських культур, плодово-ягідним, лісовим та лісопарковим насадженням, продукції рослинництва завдають шкоду понад 400 видів шкідників, рослини уражують 200 збудників небезпечних хвороб, а поля засмічують близько 300 видів бур'янів. Всі вони мають свої біологічні особливості життєвого циклу, а для боротьби з ними застосовуються, поряд з комплексом агротехнічних та організаційних заходів, понад 300 хімічних і біологічних засобів захисту рослин. Таким чином, слід відзначити комплексний інтегрований характер захисту сільськогосподарських рослин, який складається із застосування організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, хімічних, біологічних та інших методів.

До організаційно-господарських методів належить своєчасне забезпечення матеріальними і трудовими ресурсами у їх оптимальному співвідношенні. Агротехнічні методи включають дотримання схеми сівозмін, технологічних вимог тощо, що дозволяє випереджати або заглушувати розвиток шкідливих організмів. Селекційні методи дають змогу одержати рослини, стійкі проти певних шкідливих організмів. Фізичні методи спрямовані на фізичне знищення шкідників шляхом їх ручного збирання, виполювання бур'янів тощо. Зазначені методи є досить обмеженими через вплив на одного зі шкідливих організмів або високі затрати ручної праці. Тому найприйнятнішими нині все ж є засоби боротьби проти шкідливих організмів, які містять токсичні речовини.

Такі засоби об'єднуються під загальною назвою пестицидів, визначення яких містить ст. 1 Закону України "Про пестициди і агрохімікати". Пестицидами є токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.

Сутність і значення біологічного методу розкриває Галузева програма "Захист рослин 2008-2015", затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 6 грудня 2007 р. № 867/112. Біологічний метод захисту рослин передбачає використання живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для запобігання чи зменшення збитків, яких завдають шкідливі організми, та створення сприятливих умов для діяльності корисних видів. Біологічний метод не потребує значних фінансових витрат і, головне, біологічні засоби можуть виробляти в достатній кількості біофабрики і біолабораторії України. Основна доля у використанні біологічних засобів (близько 80%) припадала на трихограму. Трихограма стримує розвиток і поширення лускокрилих шкідників у посівах сільськогосподарських культур.

Загалом біологічний метод боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур повинен займати до 50% в інтегрованих системах захисту рослин.

Основною метою Галузевої програми "Захист рослин 2008-2015" є насичення ринку пестицидів ефективними засобами захисту рослин у необхідних обсягах і асортименті та забезпечення їх раціонального використання, і на цій основі поліпшити фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь, що неодмінно стабілізує і підвищить рівень виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва. Виконання програми значно поліпшить фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь, посівів і насаджень, а також сприятиме виробництву прогнозованих обсягів продукції рослинництва та створенню додаткових робочих місць і забезпеченню продовольчої безпеки країни.

Державний контроль у сфері захисту рослин за проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами нагляду за фітосанітарним станом рослин сільськогосподарського призначення, багаторічних насаджень рослин закритого ґрунту, а також захистом їх від шкідливих організмів, додержанням технології та регламентів зберігання, транспортування і застосування засобів захисту рослин здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин. Такими органами є Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, компетенція яких визначається статтями 8-10 Закону України "Про захист рослин". Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту рослин є Міністерство аграрної політики України у особі Департаменту рослинництва, а також Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики, що діє на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 18 червня 2007 р. № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2007 р. за № 880/14147. У регіонах функції державного контролю за захистом рослин здійснюють державні станції захисту рослин Автономної Республіки Крим і областей, діючих на підставі положень, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18 липня 2000 р. № 127. До спеціальних органів належить також Державна служба з карантину рослин України, Положення про яку затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 8 травня 2007 р. №310, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 травня 2007 р. за № 532/13799.

Однією з важливих умов зниження собівартості продукції рослинництва є застосування вітчизняних засобів захисту рослин, які значно дешевші за їх імпортні аналоги. З метою збільшення виробництва таких засобів із залученням коштів вітчизняних та іноземних інвесторів було прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про організацію виробництва вітчизняних засобів захисту рослин" від 24 січня 2001 р. № 42. Водночас відповідно до ст. 9 Закону України " Про ліцензування певних видів господарської діяльності" виробництво, оптова та роздрібна торгівля пестицидами підлягає ліцензуванню.

Органом ліцензування виробництва пестицидів згідно з п. 14 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, визначено Міністерство промислової політики України. Для одержання ліцензії виробник пестицидів повинен виконати організаційні, кваліфікаційні, технологічні, санітарні та інші вимоги, встановлені Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва пестицидів та агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 31 січня 2006 р. № 8/29, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2006 р. за № 144/12018.

Водночас відповідно до п. 1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р., ліцензування оптової та роздрібної торгівлі пестицидами в межах будь-якої території України здійснює Мінагрополітики України, а в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць - відповідні місцеві органи виконавчої влади. Ліцензія на торгівлю пестицидами видається за умови відповідності вимогам Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), і складу ліцензійної комісії, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 19 березня 2008 р. № 167. Загалом можна зробити висновок про схожість ліцензування оптової торгівлі пестицидами і викладеної раніше процедури ліцензування оптової торгівлі насінням і садивним матеріалом.

Як уже зазначалося, пестициди містять токсичні речовини, тобто речовини хімічного чи біологічного походження, здатні у певних кількостях викликати порушення життєдіяльності людського чи тваринного організму. Пестициди мають різні рівень токсичності та період розпаду шкідливих речовин. Це викликає необхідність суворого санітарного контролю за вмістом токсичних речовин у виробленій сільськогосподарській продукції, що реалізується споживачам. Залишки токсичних речовин у продукції не повинні перевищувати встановлені Державними санітарними правилами та нормами 8.8.1.2.3.4-000-2001 "Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті", затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 20 вересня 2001 р. №137.

Разом із тим, з метою забезпечення охорони здоров'я населення і навколишнього природного середовища визначено Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджений наказом Державної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив (Укрдержхімкомісії) від 5 серпня 1997 р.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >