< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

  • 5.1. Сутність соціального партнерства.
  • 5.2. Узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства.
  • 5.3. Чинники оптимального збалансування та реалізації інтересів суб'єктів соціального партнерства.

Сутність соціального партнерства

Основна мета створення соціально-трудового партнерства полягає у формуванні зв'язків, відносин між суб'єктами економічної діяльності — найманими працівниками і роботодавцями, які б розв'язували виробничі та соціальні завдання на основі прямих домовленостей, рівноправності, довіри і прозорості при прийнятті та реалізації рішень. Надійність таких зв'язків забезпечується законодавчою діяльністю держави, яка встановлює принципи, норми і форми такої співпраці сторін.

Правовою основою соціального партнерства в Україні є національні законодавчі, нормативні акти: закони України "Про зайнятість населення", "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці", "Про охорону праці" та ін., укази Президента України "Про Національну раду соціального партнерства", "Про Національну службу посередництва і примирення" та ін.

Вказані законодавчі акти розробляються на основі ратифікованих Україною Конвенцій і Рекомендацій Міжнародної організації праці. Слід зазначити, що у МОП і в західних країнах для соціального партнерства, використовуються терміни "соціальний діалог", "дво- або тристоронні консультації" суб'єктів трудових відносин. Поряд із цими термінами у західних публікаціях на тему соціально-трудових відносин також зустрічається термін "механізм соціального партнерства". Схематично система соціально-трудового партнерства показана на рис. 5.1.

Соціальне партнерство здійснюється на різних рівнях: міжнародному (мегаекономічному), національному (макроекономічному), галузевому і регіональному (мезоекономічному), виробничому (мікроекономічному).

Суб'єктами соціально-трудового партнерства, як і суб'єктами соціально-трудових відносин, є наймані працівники, трудові колективи, професійні спілки, з одного боку, роботодавці та їх об'єднання — з другого, і держава та органи місцевого самоврядування, їх представники та спільно створені органи з регулювання соціально-трудових відносин — з третього.

Система соціального партнерства

Рис. 6.1. Система соціального партнерства

На міжнародному (мегаекономічному) рівні суб'єктами соціально-трудового партнерства виступають окремі держави та міжнародні організації.

Соціальне партнерство реалізується через систему взаємних консультацій, переговорів, угод на державному, галузевому, територіальному рівнях, укладання колективних договорів на підприємствах або в їхніх підрозділах, укладання індивідуальних трудових контрактів між роботодавцем та працівником, а також систему вирішення трудових спорів.

Соціальне партнерство, як і будь-який інший суспільний інститут, має свій економічний базис і соціальну надбудову. Економічним базисом соціально-трудового партнерства є модель регулювання соціально-трудових відносин (передусім, відносин на ринку праці), тип соціально-трудових відносин. Усі інші функції партнерства (створення поля для діалогу сторін, забезпечення соціальної злагоди, економічного зростання і т. ін.) повинні базуватися на цій основі. Тому базисним завданням усіх сторін соціально-трудового партнерства е чітке визначення і безумовне виконання своїх обов'язків щодо регулювання ринку праці. Зокрема, профспілки повинні стати реальним колективним представником найманих працівників, здатним забезпечити їм більш вигідні умови продажу трудових послуг. Роботодавці і виконавча влада (стосовно працівників підприємств бюджетної сфери) повинні відмовитися від одностороннього механізму формування ціни на трудові послуги, а об'єднання роботодавців — сформувати механізми делегування їм прав представництва роботодавців при укладанні колективних угод на ринку праці. Держава повинна сформувати такі "правила гри" на ринку праці, які б забезпечили баланс стимулів і протидій, мотивуючи сторони до врегулювання відносин через процедури соціально-трудового партнерства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >