Цехи з виробництва неметалевих матеріалів
У машинобудуванні зараз широко застосовують склопластики, що містять скловолокнистий наповнювач і зв'язуючі смоли (фенолформальдегідні, епоксидні, ненасичені поліефірні). Виділення шкідливих парів речовин при формуванні й полімеризації різних смол наведено в табл. 2.10 [9].
При виробництві ебонітових виробів у вентиляційну систему потрапляють в02, СО, Н^, пари бензину, толуолу, гліцерину, пил.
Зварювальні цехи
Кількість шкідливих речовин у повітрі при зварюванні металів залежить від видів і режимів технологічного процесу, властивостей зварювальних (електродів і флюсів) та зварюваних матеріалів. Найбільш шкідливим є ручне електродугове зварювання. Так, при витраті 1 кг електродів у процесі ручного електродугового зварювання сталі утворюється до 40 г пилу, 2 г фтористого водню, 1,5 г оксидів вуглецю та азоту; в процесі зварювання чавуну — до 45 г пилу і 1,9 г фтористого водню [9].
Під час напівавтоматичного та автоматичного електродугового зварювання металів загальна маса шкідливих речовин, що виділяється у повітря, менша в 1,5—2 раза, а при зварюванні під флюсом — в 4—6 разів.
Валові виділення шкідливих речовин у повітря при зварюванні металів наведені в табл. 2.11.
Таблиця 2.10. Основні види шкідливих речовин, що виділяються у повітря робочої зони при формуванні та полімеризації різних смол
Марка смоли |
Температура формування та полімеризації, °С |
Шкідливі речовини, г/кг |
||||
стирол |
толуол |
талеїновий ангідрид |
гипориз |
ацетофенол |
||
НПС-609-2ІМ |
5-15 |
25 |
9,0 |
0,90 |
0,05 |
0,04 |
20-30 |
32 |
11,0 |
1,10 |
0,07 |
0,05 |
|
40—50 |
40 |
14,0 |
1,40 |
0,08 |
0,06 |
|
70 |
47 |
16,0 |
1,60 |
0,10 |
0,07 |
|
НПС-609-26с |
5—15 |
20 |
3,6 |
0,07 |
0,07 |
0,05 |
20-30 |
25 |
4,5 |
0,09 |
0,09 |
0,04 |
|
40—50 |
32 |
5,7 |
0,11 |
0,11 |
0,05 |
|
70 |
40 |
7,0 |
0,14 |
0,14 |
0,06 |
|
ПН-3 |
5—15 |
215 |
— |
4,40 |
0,30 |
0,07 |
20—30 |
260 |
— |
5,20 |
0,40 |
0,22 |
|
40-50 |
290 |
— |
6,00 |
0,50 |
0,25 |
|
70 |
340 |
— |
7,00 |
0,50 |
0,30 |
Газове та плазмове різання металів супроводжується виділенням пилу та шкідливих газів. Пил є конденсатом оксидів металів, розмір частинок якого не перевищує 2 мкм. Хімічний склад пилу визначається в основному маркою матеріалу, що розрізається. При різанні металів переважно виділяються токсичні сполуки хрому й нікелю, марганець, шкідливі гази — СО, N0, Ж)2, озон та ін.
Фарбувальні цехи
Шкідливі речовини в цих цехах виділяються в таких випадках:
- — при знежиренні поверхонь органічними розчинниками перед фарбуванням;
- — при підготовці лакофарбових матеріалів (ЛФМ);
- — при нанесенні ЛФМ на поверхні виробів;
- — при сушінні лакованих і фарбованих поверхонь. Основними джерелами загазованості повітря робочих зон та
атмосфери є змішувачі ЛФМ, фарбувальні камери, сушарки, ванни з розчинами для знежирення.
При знежиренні з поверхні дзеркала ванн випаровують пари вуглеводнів (г/(м2 х хв)): бензину — 67—83; гасу — 17—34; уайт-спіриту — 83—100.
Таблиця 2.11. Основні валові викиди шкідливих речовин у повітря при різних видах і режимах електродугового зварювання металів [6]
Концентрація шкідливих речовин, що виділяються з фарбувальних камер, залежить від характеристики ЛФМ, витрати й способу їх нанесення. Характеристика вентиляційних викидів шкідливих речовин наведена в табл. 2.12.
Таблиця 2.12. Концентрації шкідливих речовин, що викидаються з фарбувального цеху
Масу парів розчинників (легких компонентів), що викидаються в атмосферу від фарбувальних і сушильних камер, визначають за формулою [7]
де т. — маса лакофарбових матеріалах (при нанесенні лаку лако-наливною машиною к1 = 0,6 і 0,8 — відповідно для металевих і дерев'яних деталей); кг - - коефіцієнт, що враховує кількість виділеного розчинника із ЛФМ при фарбуванні та сушінні (для пульверизаційних камер — 0,3, для сушарок — 0,7); Л3 — коефіцієнт, що враховує проникання парів у робочу зону, приймають 0,975; г| — коефіцієнт, що враховує ефективність вловлювання парів розчинників фільтрами вентиляційних установок, приймають 0,3—0,35.
Масу викидів аерозолів від фарбувального обладнання разом з вентиляційним повітрям в атмосферу визначають за формулою
де к4 — частка ЛФМ, що витрачається на утворення фарбувального аерозолю, залежить від способу розпилення фарби (лаку); /г5 — коефіцієнт; що враховує потрапляння фарбувального аерозолю в робочу зону, часто приймають кь > к3= 0,975; г)в — коефіцієнт, що враховує ефективність вловлювання фарбувального аерозолю гідрофільтрами, приймають 0,92—0,98.