< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Педагогічний процес у професійній школі

Високоорганізована гуманістична система, що об'єднує процеси навчання, виховання й розвитку в тому чи іншому освітньо-виховному закладі й забезпечує разом із сім'єю підготовку особистості до повноцінного життя і творчої праці, називається цілісним педагогічним процесом.

Системотвірною ланкою педагогічного процесу є цілеспрямована педагогічна діяльність, носій якої - спеціально підготовлена людина-педагог. Окрім того, головним компонентом системи, в якій відбувається педагогічний процес, є вихованці, що стають центром усього педагогічного процесу, разом з вихователями створюють динамічну паритетну систему "педагог - вихованець" і одночасно виконують ролі об'єктів та суб'єктів педагогічного процесу. Третім компонентом системи, в якій відбувається педагогічний процес, е його зміст та умови виховання.

У свою чергу сам педагогічний процес має такі компоненти: цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний.

Цільовий компонент містить всі цілі та завдання педагогічної діяльності від головної мети виховання до конкретних завдань щодо формування певної якості особистості.

Змістовий компонент відображає зміст, яким наповнюється як головна мета виховання, так і конкретні завдання стосовно окремої особистості.

Діяльнісний, або організаційний, компонент включає взаємодію педагогів і вихованців, їхнє співробітництво, організацію та управління процесом для досягнення кінцевого результату, методи, засоби і форми взаємодії. Результативний компонент віддзеркалює його ефективність.

Педагогічний процес - це якісно нове утворення, не тотожне механічному поєднанню процесів виховання, навчання та розвитку.

Цілісність цього процесу полягає в підпорядкуванні всіх процесів, що його утворюють, загальній та єдиній меті - формуванню всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Педагогічний процес можна розглядати як безперервний ланцюг педагогічних ситуацій. Педагогічна ситуація виникає внаслідок цілеспрямованої, змістової взаємодії педагога з вихованцями, вихованців між собою та з довкіллям. Педагогічна ситуація завжди є активною взаємодією та єдністю всіх основних компонентів педагогічного процесу. Якщо в педагогічній ситуації ставиться мета, яка має бути досягнута шляхом перетворення її умов, то виникає педагогічна задача, що потребує свого розв'язання шляхом аналізу педагогічної ситуації. Педагогічні задачі повинні вирішувати педагогічні суперечності, що супроводжують педагогічний процес. Вони виникають унаслідок невідповідності між педагогічними уявленнями, застарілими концепціями і новими вимогами до особистості, зумовленими постійними змінами довкілля й розвитком особистості.

Усі педагогічні суперечності можна поділити на дві групи: 1) соціально-педагогічні - між педагогічним і провідними соціальними процесами (економічними, політичними, культурними тощо); 2) педагогічні, що відображають внутрішні суперечності, діалектику самого педагогічного процесу.

Внутрішні суперечності педагогічного процесу є рушійною силою і джерелом удосконалення відносин педагогів та вихованців.

Загальними закономірностями педагогічного процесу є:

  • 1. Закономірність динаміки педагогічного процесу - це педагогічний процес, що відбувається як взаємодія між вихователями і вихованцями, має поступовий, ступеневий характер, більш важливим проміжним досягненням відповідають більш вагомі кінцеві результати.
  • 2. Закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі, яка залежить від її спадковості, виховного та навчального середовища.
  • 8. Закономірність управління навчально-виховним процесом - його ефективність залежить від інтенсивності зворотних зв'язків між вихованцями і вихователями, величини, характеру й обґрунтування коригувальних впливів на вихованців.
  • 4. Закономірність стимулювання - продуктивність педагогічного процесу залежить від дії внутрішніх стимулів (мотивів) навчально-виховної діяльності і від інтенсивності характеру та своєчасності зовнішніх (громадських, педагогічних, моральних) стимулів.
  • 5. Закономірність єдності чуттєвого, логічного і практичного - ефективність його залежить від інтенсивності та якості чуттєвого сприйняття, логічного осмислення сприйнятого, практичного застосування осмисленого.
  • 6. Закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності - ефективність педагогічного процесу залежить від якості педагогічної діяльності та власної навчально-виховної роботи вихованців.
  • 7. Закономірність зумовленості педагогічного процесу - результати навчально-виховного процесу залежать від потреб суспільства й особистості, можливостей (матеріально-технічних, економічних, культурних та ін.) суспільства та умов перебігу цього процесу (морально-психологічних, естетичних, екологічних тощо).

Зазначені закономірності не вичерпують усіх зв'язків, які діють у педагогічному процесі. Процес пізнання цих зв'язків - завдання сучасної педагогічної науки.

Педагогічний процес циклічний. Послідовність його розвитку відображається в етапах, головними з яких є підготовчий, основний, заключний.

Підготовчий етап - на цьому етапі необхідно створити умови, найбільш сприятливі для перебігу педагогічного процесу. їх організація потребує розв'язання низки завдань: цілепокладання, діагностування умов, прогнозування досягнень, проектування та планування розвитку процесу.

Сутність цілепокладання полягає у трансформації загальної педагогічної мети, яка стоїть перед системою освіти, в конкретні завдання для кожної освітньої установи, кожного навчального колективу.

Педагогічна діагностика - це дослідження, спрямоване на з'ясування умов, у яких має відбуватися педагогічний процес, їх потенційних можливостей для сприяння або утруднення перебігу цього процесу.

Сутність прогнозування полягає в оцінюванні результативності конкретного педагогічного процесу в заданих умовах ще до його початку. Завдяки прогнозуванню можна задавати вихідні дані процесу, активно втручатися в його перебіг та проектування.

Завершується цей етап проектом організації процесу, який після заключної доробки перетворюється у план, у якому точно визначається що, як і коли потрібно робити в конкретному педагогічному процесі того чи іншого навчально-виховного закладу.

Основний етап - етап здійснення педагогічного процесу, що містить такі елементи: постановку і роз'яснення цілей та завдань майбутньої діяльності, взаємодію педагогів та учнів; використання методів, засобів і форм педагогічного процесу, передбачених заздалегідь; створення сприятливих умов; здійснення різноманітних заходів стимулювання діяльності школярів; забезпечення зв'язку педагогічного процесу з іншими. Важливу роль на цьому етапі відіграє зворотний зв'язок, завдяки якому можна знайти оптимальну відповідність між педагогічним керівництвом і самоврядуванням вихованців. Саме цей зв'язок робить педагогічний процес саморегулюючою системою, здатною до корекції і самовдосконалення. При цьому оперативний контроль лише стимулює процес.

Заключний етап передбачає аналіз одержаних результатів, виявлення помилок аналіз причин, що призвели до цих помилок, і проектування заходів для подальшого їх запобігання або усунення.

Оскільки головна мета професійної освіти полягає в загальному та професійному розвитку особистості, становленні її професійної культури, то педагогічний процес повинен здійснювати три головні взаємопов'язані функції: освітню, виховну і розвивальну.

Освітня функція педагогічного процесу полягає у формуванні в студентів системи наукових, технічних, спеціальних, технологічних, виробничих, безпосередньо професійних знань; умінь застосовувати знання для розв'язання навчальних і виробничих завдань як репродуктивного, так і творчого характеру; загальнонаукових, політехнічних і суто професійних умінь, навичок виконання своїх професійних дій як у звичайних, так і нестандартних ситуаціях.

Виховна функція педагогічного процесу полягає у формуванні гуманістичного й демократичного світогляду, високих моральних якостей, національної свідомості, особистісних рис громадянина України, незалежно від національності. Особливе місце в системі професійної школи посідають завдання професійного виховання: виховання поваги до обраної професії, до праці, гідності фахівця - професіонала високого ґатунку, розвитку творчого потенціалу тощо.

Велика увага повинна приділятися підготовці молоді до сімейного життя, виховання дітей, виконання функцій господаря і трудівника, керівника і виконавця, захисника Батьківщини, патріота своєї країни, активної особистості, що поважає право, закон, Конституцію, має сформовані усталені, моральні, екологічні, естетичні погляди, установку на здоровий спосіб життя тощо.

Виховання в системі професійної освіти багато в чому залежить від особистості вихователя: викладача, майстра виробничого навчання, куратора і т. ін. та від того, яку позицію займають вихователь і вихованці у процесі виховання, від характеру взаємовідносин, від урахування особистісних рис вихованця, від наявності колективу вихователів і колективу вихованців, від можливості співпраці між ними і т. ін.

Розвивальна функція педагогічного процесу в закладах професійної освіти реалізується шляхом розвитку у студентів творчого, продуктивного мислення, зокрема активізації розумових операцій аналізу, синтезу, зіставлення, узагальнення, класифікацій тощо; розвитку пізнавальної активності та самостійності, формуванні потреби в пізнанні, творчому пошуку, самовдосконаленні та самоосвіті; розвитку різноманітних психологічних і фізичних якостей студентів; формуванні культури праці, навчання, відпочинку тощо.

Усі зазначені функції педагогічного процесу діалектично пов'язані, взаємозалежні, взаємозумовлені, але не тотожні.

Специфіка педагогічного процесу у професійній школі полягає в тому, що він поєднує два складники: навчально-виховний і виробничий процеси. Адже педагогічний процес у закладах професійної освіти відбувається в умовах орієнтації студентів/учнів на оволодіння певною професією, спеціальністю.

Навчально-виховний процес у професійній школі визначається насамперед рівнем професійної освіти. Зазначимо, що залежно від рівня освіти це поняття змінюється. Так, професійно-технічна освіта згідно із Законом України "Про професійно-технічну освіту" є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння знаннями, уміннями і навичками в обраній галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Вища освіта - це комплекс фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, який має визначити темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу і формувати інтелектуальний потенціал нації.

Навчально-виховний процес у професійних закладах освіти забезпечує інтелектуальну, емоційну та практичну взаємодію викладача і студентів. Характер цієї взаємодії впливає на ефективність цілісного педагогічного процесу. З погляду людиноцентристської парадигми навчально-виховний процес набуває особистісно орієнтованої спрямованості, яка характеризується пріоритетом індивідуальності, самоцінності студента, що є суб'єктом навчального процесу; співвідношенням технології професійного навчання на всіх ступенях професійної освіти із закономірностями професійного становлення особистості; визначенням змісту професійної освіти з урахуванням рівня розвитку сучасних соціальних, інформаційних, виробничих технологій і майбутньою професійною діяльністю; встановленням дієвості професійно-освітнього процесу шляхом організації навчального педагогічно доцільного середовища.

Важливим компонентом навчально-виховного процесу є зміст освіти, в якому втілюються соціальні цілі, що ставляться перед системою професійної освіти щодо підготовки робітничих кадрів та спеціалістів вищої кваліфікації. У свою чергу мета освіти визначає принципи, методи і форми навчання та виховання.

Педагогічному процесу притаманна певна логіка, згідно з якою забезпечується виховання учнів, а також засвоєння знань, умінь, навичок; розвиток пізнавальних, інтелектуальних та інших здібностей. У логіці педагогічного процесу відображено специфіку діяльності як студента, так і педагога. Для студентів це процес навчального пізнання, що найбільш повно реалізується в цілях учіння, які кожен студент з різним ступенем повноти й усвідомлення висуває на занятті. Це може бути навчання професійним діям, виконання тієї чи іншої дії/операції краще за інших, швидке виконання завдання викладача, застосування матеріалу на практиці, самоконтроль і само-корекція власних дій. Цілі студентів можуть збігатися з цілями викладачів, але можуть бути й діаметрально протилежними. Так, цілями викладання є засвоєння загальної культури суспільства загалом і навчального предмета зокрема, розвиток пізнавальних здібностей учнів, формування їхнього світогляду, потреби у знаннях і досягнення студентами такого ступеня оволодіння знаннями, який би забезпечував їх свідоме застосування на практиці, тощо. Слід зазначити, що логіка навчання може змінюватися залежно від того, на що спрямований цілісний педагогічний процес. Наприклад, якщо він налаштований на особистість, її розвиток, а не просто на засвоєння певних знань та правил поведінки, то його логіка й етапи суттєво відрізняються від традиційних.

Виховний процес у закладах професійної освіти також має свою специфіку, яка визначається необхідністю формування у студентів ставлення до професійної діяльності у процесі професійно-етичного, професійно-естетичного, професійно-економічного, професійно-екологічного і професійно-правового виховання.

Універсальна характеристика педагогічного процесу - педагогічна взаємодія. В умовах особистісно орієнтованої професійної освіти ця взаємодія ґрунтується на засадах гуманізму, демократії та співпраці. Саме завдяки цій взаємодії стає можливим ураховувати потреби, мотиви, цілі, здібності, активність та інші індивідуально-психологічні особливості тих, хто навчається, а студент/учень та викладач стають суб'єктами навчально-виховного процесу. Особистісно орієнтована взаємодія супроводжується педагогічною фасилітацією через довірчі стосунки й особливі якості педагога, такі як установка на розвиток здібностей молоді, творчість, емпатія, мотивація на успіх. Завдяки цьому підсилюється продуктивність професійної освіти і відбувається взаємний розвиток суб'єктів професійно-освітнього процесу.

Виробничий процес у професійному закладі освіти також має свою специфіку. У професійно-технічних закладах він включає професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку. Професійно-теоретична підготовка передбачає оволодіння сукупністю знань, що мають стати частиною досвіду професійно-трудової та наукової діяльності. їх засвоєння забезпечить ефективність виконання робітничих функцій.

Професійно-теоретична підготовка не тільки забезпечує отримання нових знань, а й формує ставлення до професії та виробництва, а також до елементів творчої діяльності. Разом це забезпечує отримання певної кваліфікації. Професійно-теоретичне навчання не тільки продовжує загальну шкільну освіту, якщо йдеться про ПТУ, але й створює наукове підґрунтя для професійної практичної діяльності, є основою для подальшого набуття середньої та вищої професійної освіти, наукових досліджень і т. ін. Зміст професійно-технічної підготовки майбутніх фахівців визначається конкретною професією, фахом. Теоретичне навчання в закладах професійно-технічної освіти охоплює природничо-математичну, гуманітарну, загальнотехнічну і професійно-теоретичну підготовку та реалізується шляхом проведення різних типів уроків та лекцій, а також індивідуальних занять. Особлива увага приділяється фізичній підготовці, яка проводиться у спеціальних приміщеннях у формі уроку фізичного виховання та в позаурочний час.

Професійно-практична підготовка є складником виробничого процесу, оскільки проводиться в навчальних майстернях, на полігонах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг1. Професійно-практична підготовка має за мету набуття частини професійно-трудового досвіду, що втілюється у практичних діях - сутності професії/спеціальності. Відтак, професійно-практична підготовка сприяє формуванню в майбутніх фахівців професійних умінь і навичок. Перехід від професійних навичок та вмінь діяти у стандартних обставинах до уміння виконувати професійні дії в непередбачуваних умовах, творчо використовувати набуті знання сприяє формуванню професійної майстерності. Для цього студентів слід учити як репродуктивним, так і творчим способам досягнення результатів. Майбутні фахівці засвоюють такі види діяльності, які відповідають рівню розвитку сучасної економіки та культурі виробництва, завдяки чому в подальшому відбувається формування цілісної професійної діяльності. Як вид навчально-виховного процесу сучасне виробництво в ПТУ будується на засадах особистісно орієнтованого підходу як до студентів, так і до самого педагогічного процесу.

Навчально-виховний процес у вищій школі має свою специфіку, пов'язану з вимогами суспільства до спеціалістів вищої кваліфікації.

Педагогічний процес у вищій школі відповідає таким закономірностям:

  • - єдність історичного та логічного, що вимагає єдності генетичних і структурних зв'язків у розвитку теорії науки; єдність історії та теорії науки і практики; єдність історичної та теоретичної форм наукового пізнання; єдність історичного, теоретичного й логічного в системі вищої освіти; єдність історичних і сучасних методів наукового дослідження. Згідно з цією закономірністю вивчають історію науки, історію вищого навчального закладу, історію педагогіки вищої школи та їх зв'язок із сучасністю;
  • - застосування емпіричних та теоретичних методів пізнання у процесі вивчення об'єктів дослідження. Згідно з цією закономірністю у структурі науки та розділах, що вивчаються студентами, емпіричну інформацію поєднують з її теоретичними узагальненнями;
  • - взаємозв'язки у реальному житті, що поєднує навчально-виховний процес та життєдіяльність вищого навчального закладу, а саме: взаємозумовленість усього цілісного педагогічного процесу (єдність комплексу навчально-освітньої та матеріально-господарської діяльності); соціального стану суспільства з процесом підготовки фахівців; професійно-педагогічної, викладацької діяльності педагогів з навчальною та науково-пошуковою діяльністю студентів; мети, змісту, методів і форм педагогічного процесу з мотивацією обов'язку, інтересу та престижності вищої освіти студентів; процесу підготовки професіоналів та виховання любові до своєї професії; якості викладання у вищих закладах з рівнем психолого-педагогічної підготовки кожного члена педагогічного колективу, а також із підвищенням кваліфікації кожного викладача.

Центром педагогічного процесу у вищих закладах освіти є інтелектуальна та емоційна взаємодія між викладачами і студентами, яка відрізняється від характеру взаємодії вчителя та учнів у школі, її характер та форма вияву відрізняються залежно від умов. Натомість за будь-яких умов педагогічний процес стає ефективним, коли діяльність викладача, його вплив на студентів відповідає їхнім пізнавальним можливостям і характеру діяльності.

Цей необхідний, постійний зв'язок, що розкриває сутність педагогічного процесу вищої школи, є однією з основних закономірностей навчання у вищих навчальних закладах (процес навчання роз гл я дається як складова педагогічного процесу). Він відображає спрямованість зусиль викладачів, студентів і характер їхньої спільної діяльності. Викладачі та студенти при цьому є рівноправними учасниками педагогічного процесу, між якими встановлюються суб'єкт-суб'єктні відносини, що мають особистісно орієнтований характер.

Характер взаємовідносин викладача і студентів визначається також загальними цілями діяльності викладача (як "двигуна" педагогічного процесу) у вищих закладах освіти, а саме:

  • 1) організацією та керівництвом процесом оволодіння студентами професійними знаннями, уміннями і навичками певної спеціальності;
  • 2) забезпеченням студентів інформацією, необхідною для досягнення певної мети;
  • 3) проведення навчального процесу таким способом, щоб він сприяв максимально можливому розвитку загальних психічних здібностей, зокрема інтелектуальних;
  • 4) вихованням кожного студента як високоморальної, творчої, активної та соціально зрілої особистості шляхом спрямування організацією, керівництвом і проведенням навчального процесу у відповідний напрям.

Отже, характер взаємовідносин є взаємодію, спрямованою на ефективне здійснення зазначених вище цілей.

В умовах вищого навчального закладу якості, необхідні студентам для їхньої майбутньої професійної діяльності, найбільш ефективно формуються тоді, коли весь зміст навчально-виховного процесу максимально наближений до умов практичної діяльності майбутніх фахівців. Отже, педагогічний процес у вищих навчальних закладах підпорядковується закону моделювання, згідно з яким усі заходи мають бути насичені професійним змістом і відбуватися в ситуаціях, максимально наближених до дійсності, тобто до тих умов, у які випускник може потрапити на реальному виробництві.

Відповідно до закону моделювання частка навчальних занять та заходів, що імітують майбутню діяльність, постійно зростає за рахунок впровадження сучасних інноваційних технологій навчання.

Педагогічний процес у вищій школі перебуває у постійному русі, удосконалюється та розвивається. Головним напрямом його розвитку є постійне підвищення активності, самостійності та свідомості студентів, збільшення в їх роботі частки самовиховання, самоосвіти, елементів наукового дослідження.

Рушійними силами розвитку педагогічного процесу у вищих навчальних закладах є, з одного боку, притаманні йому суперечності, а з іншого - мотиваційно-цільові установки його учасників.

З-поміж суперечностей найбільш вагомими є такі:

  • 1) суперечності між діями викладача (постановка навчальних та практичних завдань, викладання навчального матеріалу, показ прийомів виконання дій, засоби організації діяльності студентів, контроль цієї діяльності, висування проблемних питань тощо) і можливостями студентів (рівень знань, умінь, навичок; ступінь розумового та фізичного розвитку; засвоєні засоби і прийоми навчальної діяльності; мотиви навчання, психічний стан тощо);
  • 2) суперечності між вимогами сучасного виробництва та ступенем моделювання професійної діяльності на заняттях;
  • 3) суперечності між більшою самостійністю викладачів вищих навчальних закладів у відборі інформації (порівняно зі школою) та більшою самостійністю студентів у її засвоєнні (зміна форм навчання і контролю порівняно зі школою);
  • 4) суперечності, пов'язані з особливостями адаптації колишніх школярів до нової системи навчання, нового колективу, змін режиму праці та відпочинку тощо.

Мотиваційно-цільові настанови учасників педагогічного процесу перебувають під впливом нової сучасної ідеології, що розвивається у напрямі формування самосвідомості людини, яка сама відповідає за своє життя та кар'єру. Відповідно складаються мотиви розкриття свого інтелектуального, творчого потенціалу, прагнення поєднувати навчання із саморозвитком, досягти успіхів у навчанні, науково-дослідній діяльності, стати компетентним фахівцем тощо.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >