КУЛЬТУРА УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

ВИМОГИ ДО УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Без спілкування люди не могли б жити в суспільстві, працювати та передавати свій досвід і знання іншим. Усе, що ми робимо, вимагає обміну інформацією. Отже, основою людських взаємин є спілкування.

' Спілкування - це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.¹⁰

Спілкування відбувається за певними визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки. Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти його "технікою" та застосовувати її у щоденній практиці.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Через спілкування виявляється стан мовної культури суспільства, рівень володіння усним мовленням та характер взаємин між людьми. Щоб оволодіти мистецтвом спілкування, потрібно дотримуватися основних його правил:

• 1. Бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитися до співрозмовника.
• 2. Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.
• 3. Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього:

Зверніть увагу, будь ласка, на ... Як Ви переконалися, що ...

Вам уже відомо, що ....

• 4. Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.
• 5. Брати до уваги статуси і ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).
• 6. Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування:

Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас уважно слухаю! Продовжуйте, будь ласка! Мені приємно це чути. Це дуже цікаво, розповідайте далі.

• 7. Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які б виявилися недоречними.
• 8. Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами:

На жаль, я не готовий зараз дати відповідь. Дозвольте подумати. Дозвольте поміркувати.

На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.

• 9. Вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.
• 10. Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіона-лізмами, цитуванням.
• 11. Належно обґрунтовувати свої думки.
• 12. Добирати мовні засоби, не виходячи за межі стилю, який відповідає типові комунікативної ситуації.
• 13. Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то потрібно приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення:

А Ви що з цього приводу скажете?

А Ви, добродію Кравченко (пане Петре), не хотіли б висловитися (щось додати до наших міркувань)?

Гадаю, що й пан Петро такої ж думки. Цікаво було б знати думку пана Петра.

14. Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості - словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей:

Даруйте! Вибачте!

Будь ласка, не ображайтеся! Перепрошую, чи не могли б Ви ... На жаль, так вийшло ... Щиро дякую за ... Дозвольте подякувати Вам за ...

Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

• o мати всебічні знання та інтереси, які постійно слід розвивати і поглиблювати;
• o говорити про те, що цікавить слухачів;
• o запам'ятовувати й записувати все цікаве, що чуєте чи читаєте;
• o обдумувати початок розмови, щоб він привернув увагу слухачів;
• o розмову будувати за принципом логічної послідовності; коли наступне випливає з попереднього, коли тези підкріплюються аргументами, а висновки закономірні й умотивовані;
• o наводити цікаві факти;
• o залучати слухачів до дискусії;

Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивість мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою безумного (Ф. Ларошфуко).

Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, а й не казати того, чого не треба (Цицерон).

Усе, про що маєш намір сказати, розглянь перше в умі своєму, бо у багатьох язик випереджує саму думку (І. Сократ).

Невзяття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту (А. Вен).

Отже, до усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

• - точність у формулюванні думки, недвозначність;
• - логічність, послідовність;
• - стислість;
• - відповідність між змістом і мовними засобами;
• - відповідність між мовними засобами та ситуацією спілкування;
• - відповідність між мовними засобами й стилем викладу;
• - різноманітність мовних засобів;
• - нешаблонність у побудові висловлювання;
• - доречність;
• - виразність дикції;
• - відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Усі ці вимоги мають грунтуватися на знанні літературних норм і чутті мови.