< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Виникнення і становлення соціології як самостійної науки

Логіка виникнення соціології

Розвиток уявлень про суспільство та людину

Соціологія як самостійна галузь наукового знання виникла досить пізно, у 40-х роках XIX ст., і є порівняно молодою наукою. Однак формування і накопичення знань про суспільство та його розвиток, місце і роль у ньому людини почалося з давніх-давен, спираючись на уявлення первісних людей, відображених у міфах, легендах та героїчних епосах. З часом, приблизно два з половиною тисячоліть тому, на основі первісної міфології виникла філософія, яка на перших етапах свого існування була сукупним знанням про світ і містила в собі елементи астрономічних, математичних, фізичних та інших знань. Окремою галуззю філософії як "цариці всіх наук" поступово стає соціальна філософія, вбираючи в себе численні спроби пояснення суспільних явищ, суті та призначення людини.

Соціальна філософія як попередниця соціології

Крім філософії, соціальні процеси і явища вивчала також історія. Як слушно зазначає український соціолог М. Захарченко, у стародавньому світі розвиток філософії та історії здійснювався паралельно, але ці два пізнавальні процеси ніколи не перетиналися: пізнавальний досвід історичної науки не вивчався філософією, а соціально-філософський аналіз суспільних проблем практично залишався поза історією. Філософія з її абстрактно-умоглядним розумінням соціальної дійсності була дуже далекою від реального суспільного життя в його неповторно-індивідуальних проявах, а історія уникала філософсько-теоретичних узагальнень, будучи скерованою саме на дослідження й опис унікальних і неповторних явищ та історичних осіб. До того ж історію завжди вважали наукою про минуле; соціальна ж філософія більше тяжіла до спроб розуміння сучасного їй світу. Тому саме соціальну філософію можна вважати попередницею соціології.

Однак філософи давнини не розглядали суспільство як окреме і самостійне утворення, що має свої власні закони і механізми розвитку. Для них суспільство та суспільне життя є складовою частиною загального космічного буття, незалежного від людини та її волі. Відтак і суспільство філософи стародавнього світу розглядали не як суб'єкт, не як цілісний соціальний організм, що саморозвивається й самовдосконалюється, а як простий або складний об'єкт вивчення за аналогією з іншими природними об'єктами. До того ж стародавні філософські уявлення про суспільство і людину мали умоглядний, позадослідний характер.

Отже, із сивої давнини, впродовж тисячоліть історії людства домінуючою залишалася думка про органічну належність людини до природного світу (чи це був космос, чи земний світ), про людину як частку природи, підвладну природним законам, про суспільство як продовження і вищий продукт природи.

Зміна уявлень про можливості вивчення суспільства і людини

Подальший розвиток філософії, виокремлення з неї природничих наук, не змінюючи панівної думки щодо сутності людини й суспільства, вносить певні корективи у спроби їх тлумачення і дослідження. З доби Нового часу (XVII ст.) починає формуватися переконання, що суспільні процеси і явища можуть досліджуватися за допомогою методів природничих наук, що дасть змогу подолати абстрактність і описовість, забезпечить здобуття науково достовірного, дослідно підтвердженого знання про суспільний простір і діючу в ньому людську особистість.

Проте всі ці намагання забезпечити науковість у поглядах на суспільство і людину здійснювалися в межах старої класифікації наук, у якій не було місця соціальній сфері як окремому предмету дослідження. Першим, хто переглянув усталену класифікацію наук і вирізнив у ній окрему науку про суспільство, був французький учений Опост Конт (1798-1857), якого і вважають засновником соціології. Вперше Конт вжив слово "соціологія" 1839 р. у 47-й лекції "Курсу позитивної філософії" (том IV).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >