< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Економічне вчення фізіократів

Фізіократи - невелика група французьких економістів-теоретиків другої половини XVIII ст., які вперше в історії економічної думки об'єдналися в наукову школу [1]. Засновником школи фізіократів був Ф. Кене (1694 - 1774 рр.) [2].

Економічна школа фізіократів генетично належить до класичної політичної економії. її роль полягає в наступному: 1) вона піддала нищівній критиці меркантилізм, принципи якого у Франції мали велике практичне застосування; 2) перенесла центр ваги теоретичних досліджень зі сфери обігу до сфери виробництва; 3) вперше дала аналіз капіталу, чистого продукту і розподілу доходу; 4) поставила проблему продуктивної непродуктивної праці; 5) започаткувала теорію відтворення і теорію корисності.

"Економічна таблиця" Ф.Кене - перша спроба макроекономічного аналізу. Відновлення має всі передумови свого здійснення: фермери мають виробничі ресурси, безплідний клас - сировину та продовольство. Таблиця Кене репрезентує закономірності міжгалузевого зв'язку і несе відбиток своєї доби. Фізіократи показали міжгалузеві зв'язки землеробства та промисловості. Наявність класів у суспільстві - все той же природний порядок. Заслуга школи фізіократів у тому, що вона висвітлила закономірності існування класів, довела, що особистий інтерес виходить з того, що йому найбільш вигідно, але це не суперечить інтересам загальним, що в конкуренції народжується рівноважна ціна; запропонувала першу класифікацію доходів та законів їх розподілу. В економічну політику ввійшла вимога свободи праці, свободи торгівлі загалом і зовнішньої зокрема, було визначено, що роль держави - в обмеженні торгівлі; доведено переваги прямих податків перед непрямими.

Примітки

  • 1. Фізіократія (від фр. фізіс - природа, кратос - влада). Фізіократія - це, як стверджують фізіократи, наука про природний порядок, концептуальна база школи фізіократів, які вперше досліджують проблему соціальних відносин і перші поставили її. Сутність порядку така, що особистий інтерес одного ніколи не може бути відокремлений від інтересу всіх (усі - діти Божі), і це може бути реалізоване за панування свободи (люди вільні істоти). Завдання уряду, монарха полягає в тому, щоб усувати штучні перепони, забезпечити охорону власності і свободи, карати тих, хто робить на них замах, і наставляти в законах природного порядку, виховувати, освічувати, формувати потрібні якості в людині. Повага до власності і влади - очевидні засади природного порядку, а це - найважливіший елемент вільної підприємницької діяльності, ринкової економіки.
  • 2. Найбільш значущими працями Ф.Кене є: "Економічна таблиця"(1758), "Загальні принципи економічної політики землеробської держави"(1758), "Природне право" (1765) та ін.

Економічна думка в Україні (ХVІІ-ХVІІІ ст.)

У надрах козаччини сформувалися соціально-економічні традиції та певна економічна думка, що знайшли відображення в унікальному за змістом документі Конституції П. Орлика (1672-1742 рр.)[1]. У цьому документі, по суті, сформульована національна модель ранньобуржуазного суспільства з елементами ринкового господарства. Земля зосереджувалася в руках селян, козаків та міщан. Основним типом господарства стало дрібне і середнє козацько-селянське та індивідуально-приватне, у якому використовувалася власна і частково наймана праця. Козацьке господарство втілювало потенційні тенденції капіталістичного фермерства. Конституція гарантувала право приватної власності. Стаття 10 забороняла старшині забирати у рядових козаків землю або силою змушувати до її продажу. Державний скарб відокремлювався від гетьманського та передавався в розпорядження генерального підскарбія. На цю посаду могла бути обрана лише "людина значна й заслужена, маєтна і добросовісна". Таким чином створювалися державні фінанси. Правила ярмаркової торгівлі регламентувалися звичаєвими нормами. На жаль, усі ці конституційні норми не було втілено в життя, але Конституція залишилася однією з найвидатніших пам'яток політичної та економічної думки.

Значний внесок у розвиток меркантилістичних ідей зробив Феофан Прокопович (1681-1736 рр.). Він був прихильником активного господарського і торговельного балансу, якого можна було досягти шляхом безперервного розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, засобів і шляхів сполучення. У стосунках з іншими країнами він закликав переслідувати інтереси власної країни.

У першій половині XVIII ст. власну економічну думку розвивав Іван Тихонович Посошков (1652-1726 рр.). Посошков пропонував: будувати заводи на державні кошти, а потім передавати їх у приватні руки, сприяти винахідництву, дбати про розвідку та охорону природних ресурсів; із-за кордону необхідно ввозити тільки те, що не виробляється всередині країни і без чого обійтися неможливо. Пропонував заборонити ввезення предметів розкоші, які вже вироблялися у країні. Для стимулювання власного виробництва потрібно зупинити вивезення із країни промислової сировини, а вивозити за кордон лише готові вироби.

Примітка

1. Цей документ називався "Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького, укладені між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п'ятого дня у Бендерах".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >