< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Класифікація інституційних секторів економіки в СНР

Поділ економіки на інституційні сектори застосовується в СНР для відображення поведінки і функцій окремих типів економічних суб'єктів12.

Інституційний сектор економіки — це сукупність інституційних одиниць, які мають подібні інтереси, функції та джерела фінансування, що обумовлює подібність їхньої економічної поведінки13.

Відповідно до міжнародних статистичних стандартів інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:

  • - нефінансові корпорації — це інституційні одиниці, основною діяльністю яких є виробництво ринкових товарів або надання нефінансових послуг;
  • - фінансові корпорації — всі корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах або допоміжній фінансовій діяльності;
  • - сектор загального державного управління — об'єднує юридичні особи, для яких основною діяльністю є виконання функцій законодавчої, виконавчої або судової влади стосовно інших інституційних одиниць в межах певної території;
  • - сектор домашніх господарств — домогосподарство визначається в "Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики" як невелика група осіб, які спільно проживають та об'єднують повністю або частково свої доходи та майно і спільно споживають певні види товарів та послуг (головним чином житло та продукти харчування). Згідно з вітчизняною Класифікацією інституційних секторів економіки домогосподарства — це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
  • - сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, визначається як сукупність всіх некомерційних організацій-резидентів за винятком некомерційних організацій, які є ринковими виробниками, а також неринкових некомерційних організацій, які контролюються та в основному фінансуються органами державного управління.

Склад і структура інституційних секторів економіки України відповідно до вітчизняних методологічних положень статистики наведено у табл. 2.1.

Згідно з вітчизняною Класифікацією інституційних секторів економіки некомерційна господарська діяльність (діяльність некомерційних організацій (НКО)) — це самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Оскільки НКО відрізняються значною різноманітністю стосовно засновників і функцій, вони можуть належати до різних інституційних секторів. При вирішенні цього питання необхідно насамперед провести межу між ринковими та неринковими НКО.

До ринкових НКО належать НКО, які надають товари та послуги за економічно значущими цінами, тобто за ціною, яка дозволяє вплинути на рівень попиту. З іншого боку, статус НКО дозволяє їм мати додаткові кошти у вигляді добровільних пожертвувань приватних осіб, корпорацій або органів державного управління.

З іншого боку, статус НКО дозволяє їм мати додаткові кошти у вигляді добровільних пожертвувань приватних осіб або корпорацій, що дає їм можливість володіння високодохідними активами.

У складі ринкових НКО переважають НКО, які обслуговують підприємства. Більшість з них утворюються асоціаціями підприємців, в інтересах яких ведеться їхня діяльність.

До них належать торговельні палати, сільськогосподарські, виробничі та торговельні асоціації, організації підприємців, науково-дослідницькі інститути, лабораторії та інші організації.

Ці НКО можуть займатися рекламною діяльністю в інтересах будь-якої групи, надавати консультаційні послуги тощо. Такі НКО в основному фінансуються коштом членських внесків, що сплачуються працівниками підприємств, які вони обслуговують.

До неринкових належать НКО, які надають основну частину товарів і послуг безкоштовно або за цінами, які не мають економічного значення. Головним джерелом фінансування для них є кошти державного бюджету, регулярні внески їхніх членів, пожертвування, інші трансферти, а також доходи від власності.

Таблиця 2.1. Склад інституційних секторів в економіці України

пор.

Інституційний сектор

Інституційній одиниці, що входять до інституційного сектору

1

Нефінансові корпорації

  • 1.1. Державні нефінансові корпорації;
  • 1.2. Приватні нефінансові корпорації;
  • 1.3. Нефінансові корпорації під іноземним контролем

2

Фінансові корпорації

  • 2.1. Національний банк України;
  • 2.2. Інші депозитні корпорації;
  • 2.3. Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів;
  • 2.4. Допоміжні фінансові організації;
  • 2.5. Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди

3

Органи державного управління

  • 3.1. Центральні органи державного управління (центральний уряд);
  • 3.2. Регіональні та місцеві органи державного управління;
  • 3.3. Фонди соціального страхування

4

Домашні господарства

  • 4.1. Наймані працівники;
  • 4.2. Роботодавці;
  • 4.3. Самостійно зайняті працівники;
  • 4.4. Одержувачі доходів від власності та трансфертів

5

Некомерційні організації,

які обслуговують домогосподарства

  • 5.1. Політичні партії та інші громадські організації;
  • 5.2. Благодійні організації і фонди;
  • 5.3. Соціально-культурні підрозділи нефінансових і фінансових корпорацій

У складі неринкових НКО виділяють дві основні групи:

  • - НКО, які контролюються і в основному фінансуються органами державного управління;
  • - НКО, які обслуговують домогосподарства.

Одиниці-нерезиденти, що здійснюють операції з резидентними інституційними одиницями або мають з ними інші економічні зв'язки, утворюють групу, що може розглядатися як своєрідний сектор "іншого світу", призначений для обліку зовнішньоекономічної діяльності країни. До складу "іншого світу" входять деякі нерезиденті інституційні одиниці, що знаходяться у географічних кордонах країни, наприклад, посольства, консульства, військові бази, міжнародні організації.

До сектору зовнішньоекономічних зв'язків ("інший світ") входять інституційні одиниці-резиденти інших країн, діяльність яких пов'язана із операціями з інституційними одиницями-резидентами даної країни.

Ознаками класифікації інституційних одиниць за секторами є їхні головні економічні функції та джерела формування доходів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Основні функції та джерела доходів (ресурсів) секторів

пор.

Сектор

Основні функції

Основні джерела доходів (ресурсів)

1

Нефінансові корпорації

Виробництво товарів та ринкових нефінансових послуг

Виручка від реалізації товарів та послуг

2

Фінансові корпорації

Фінансові операції на комерційній основі та операції зі страхування

Надходження від кредитно-депозитних операцій, проценти, страхові внески за контрактами

3

Органи державного управління

Надання неринкових послуг для колективного споживання та перерозподілу національного доходу, багатства

Обов'язкові платежі (податки) з інституційних одиниць інших секторів

4

Домашні господарства:

  • - як споживачі;
  • - як підприємці

Споживання;

Виробництво товарів і ринкових послуг

Оплата праці, трансферти з інших секторів, доход від власності;

Виручка від реалізації товарів і послуг

5

Некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства

Надання неринкових послуг домашнім господарствам

Добровільні та благодійні внески населення (домогосподарств), доходи від власності, а також трансферти

6

"Інший світ"

Цей сектор не характеризується якоюсь принциповою функцією або доходами (ресурсами); він включає іноземні одиниці (нерезиденти), тому що вони здійснюють операції з вітчизняними інституційними одиницями (резидентами даної країни)

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >