< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Сільськогосподарські інспекції у тваринництві та рибницькій галузі

Тваринництво є однією з визначальних для життєдіяльності суспільства галузей, тому в кожній країні на державному рівні створені органи, які відповідають за безпеку цієї галузі. В Україні існує система ветеринарних органів, які об'єднані у Державний департамент ветеринарної медицини. Ця система функціонує на підставі розвиненого галузевого законодавства, що включає Закони України "Про ветеринарну медицину", "Про безпечність та якість харчових продуктів" та низку підзаконних актів.

Окремою галуззю, яка перебуває на стику сільського господарства та використання природних живих ресурсів, є рибництво, що передбачає спеціальне використання риб та інших водних живих ресурсів згідно із законодавчим визначенням - усі види використання риб, інших водних живих ресурсів (за винятком любительського та спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюється шляхом їх вилучення (лов, добування, збирання тощо) з середовища перебування.

Ветеринарією називається система наук, що вивчають хвороби тварин, методи запобігання і лікування хвороб, питання підвищення продуктивності тваринництва і засоби захисту людей від хвороб, властивих тваринам і людині.

Діяльність суб'єктів племінної справи у тваринництві врегульована Законом України "Про племінну справу у тваринництві". Закон регулює відносини у галузі племінної справи у тваринництві, визначає права та обов'язки власників і споживачів племінних (генетичних) ресурсів, встановлює вимоги до якості та порядку використання цих ресурсів, визначає систему селекції та основи державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві, а також порядок фінансування племінної справи у тваринництві.

Нормативно-правовою базою функціонування інспекції є Тимчасове положення про Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Міністерства аграрної політики України, затверджене наказом Мінагрополітики "Про положення про структурні підрозділи Мінагрополітики України" від 8 листопада 2000 р. № 222. У Положенні зазначено, що воно діє до моменту створення, згідно зі ст. 15 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" від 21 грудня 1999 р., системи державної племінної служби.

Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики України. Департамент очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади міністром. Інші працівники Департаменту призначаються на посаду і звільняються з посад у встановленому у Міністерстві порядку. Начальник Департаменту здійснює керівництво його діяльністю і несе персональну відповідальність за виконання функцій Департаменту, організацію роботи, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку і дисципліни у Департаменті. Структура і чисельність працівників Департаменту визначається штатним розкладом Міністерства аграрної політики України.

Основними завданнями Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією є:

  • - участь в реалізації державної аграрної політики у тваринництві та здійсненні заходів щодо продовольчої безпеки;
  • - розроблення і координація виконання загальнодержавних та галузевих програм розвитку тваринництва і птахівництва;
  • - здійснення науково-технічної і технологічної політики в тваринництві, птахівництві і бджільництві;
  • - розробка проектів законодавчих і нормативно-правових актів та галузевих стандартів, норм і нормативів, що стосуються тваринництва.

Профільний контролюючий орган у галузі ветеринарної медицини - Державний комітет ветеринарної медицини (Держкомветмедицини). У структурі Комітету окремих, інспекційних органів не створено, оскільки, по суті, за характером своєї діяльності він сам є інспекцією, хоч окрім суто інспекційної діяльності, значна частина повноважень Держкомветмедицини полягає в управлінні системою ветеринарної медицини. Проте в цьому органі завжди існує структурна ланка, як правило, управління ветеринарної інспекції, яка опікується питаннями інспектування і юрисдикційної діяльності.

Характер завдань, що стоять перед Комітетом, і специфіка роботи мають свої особливості, що відрізняють Комітет від більшості державних сільськогосподарських інспекцій, оскільки тут також, з одного боку, завданням є боротьба з розповсюдженням хвороб тварин через недодержання фізичними та юридичними особами спеціальних галузевих норм і правил, а з другого боку - безпосередня робота по боротьбі з цими хворобами, їх виникненням і розповсюдженням, а також надання власне ветеринарно-лікарських послуг широкому колу суб'єктів.

Державний комітет ветеринарної медицини функціонує на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини" від 30 серпня 2007 р. № 1075. Згідно з Положенням Державний комітет ветеринарної медицини є центральним органом виконавчої влади.

Держкомветмедицини у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян, а також відповідними органами іноземних держав, міжнародними кваліфікаційними товариствами. Держкомветмедицини у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Організаційне становище Держкомветмедицини є особливим також і тому, що це окремий державний орган, що не входить до структури Мінагрополітики.

Держкомветмедицини будучи центральним органом виконавчої влади, виконує також низку важливих завдань, що характеризують його правове становище:

  • 1) участь, у межах своєї компетенції, у реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини;
  • 2) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів та харчових продуктів (далі - продукція) тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
  • 3) узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо удосконалення цього законодавства;
  • 4) розроблення та реалізація в установленому порядку комплексу заходів щодо:
    • - охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
    • - профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних і незаразних захворювань тварин та їх лікування;
    • - захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
    • - державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження;
    • - державного ветеринарно-санітарного контролю за якістю ветеринарних медикаментів і препаратів, кормів, кормових добавок;
    • - скасування експлуатаційного дозволу та ветеринарних документів.

Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (Держрибінспекція) є спеціально вповноваженим органом державного нагляду в сфері охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України (у тому числі в усіх поверхневих, територіальних і внутрішніх морських водах, які використовуються (можуть використовуватися) для рибальства, вирощування чи розведення риби), в інших об'єктах водного промислу або об'єктах, які мають значення для природного відтворення запасів риби та інших водних живих ресурсів, а також у виключній (морській) економічній зоні України та акваторіях у межах континентального шельфу України, який діє в Державному департаменті рибного господарства (Укрдержрибгосп), йому підпорядковується і входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Основними завданнями Держрибінспекції є:

  • - здійснення охорони риби та інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України (у тому числі в усіх поверхневих, територіальних і внутрішніх морських водах, які використовуються (можуть використовуватися) для рибальства, вирощування чи розведення риби), в інших об'єктах водного промислу або об'єктах, які мають значення для природного відтворення запасів риби та інших водних живих ресурсів, а також у виключній (морській) економічній зоні України та акваторіях у межах континентального шельфу України, у процесі рибальства, утримання, транспортування, переробки, зберігання, реалізації, знищення риби та інших водних живих ресурсів;
  • - установлення обмежень та заборон при використанні водних живих ресурсів в окремих водоймах (їх ділянках) за погодженням центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища або його територіальних органів.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >