Система обробітку ґрунту

Систему обробітку ґрунту в адаптивній системі землеробства складають основний (зяблевий), передпосівний і післяжнивний та догляд за посівами. Така система обробітку ґрунту створює сприятливі агрофізичні, агрохімічні і біологічні умови для відновлення родючості ґрунту і збільшення врожайності сільськогосподарських культур, зокрема, в еколого-біологічному землеробстві найважливішим заходом боротьби з бур'янами, шкідниками і збудниками хвороб є сільськогосподарська культура. Кращим строком для основного обробітку ґрунту під ярі культури є кінець літа — початок осені попереднього року, при якому краще використовується атмосферні опади осені й талі води навесні. Все це свідчить про необхідність диференційовано виконувати технологічні операції системи обробітку ґрунту відповідно до ґрунтово-кліматичних умов зони, області і конкретного господарства.

Дерново-підзолисті поверхнево оглеєні ґрунти Передкарпаття орють плугами з ґрунтопоглиблювачами, встановивши їх на 10 -15 см глибше від корпуса плуга. Оранку необхідно здійснювати комбінованими агрегатами в складі плугів з передплужниками, секцій кільчасто-шпорових катків та вирівнюючої шлейф-балки, що забезпечує за один прохід вирівнювання та ущільнення ґрунту.

Після пізніх попередників (картоплі, кукурудзи) можна виконувати поверхневий обробіток ґрунту дисковими лущильниками або дисковими боронами в два сліди на глибину 10-12 см в агрегаті з боронами, але на чистих від бур'янів площах.

Однак, лише комплексне застосування заходів може дати максимальний ефект і значно зменшити прояви ерозії ґрунтів.

Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства, розроблена вченими України, за техніко-економічними параметрами і ефективністю значно переважає закордонні аналоги. Зараз застосовують класичний плужний обробіток ґрунту, плоскорізний, чизельний, поверхневий (дисками і культиваторами) і спосіб без обробітку ґрунту — пряма сівба (No-till система). Практично в чистому вигляді вже не існує жодної системи обробітку ґрунту, а переважає диференційований його обробіток (чергування оранки або чизелювання і поверхневого мінімального обробітку ґрунту).

Відновлення і поліпшення родючості ґрунту

Екстенсивна система землеробства за якої мало або ж зовсім не застосовується органічні і мінеральні добрива, а врожайність сільськогосподарських культур досягається за рахунок поживних елементів мінералізованого гумусу. Тому з року в рік їх стає менше у ґрунтах, що призводить до погіршення фізичних і агрофізичних властивостей, розвиток водної і вітрової ерозії, руйнування структури ґрунту, а вміст гумусу зменшився на 30-50% від його запасу.

За умов кризового стану у сільському господарстві, який поглиблюється унаслідок диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, найефективнішими, на думку ряду вчених України, є такі реальні заходи поліпшення родючості ґрунтів в адаптивних системах землеробства та їх ефективного використання:

раціональне використання сівозмінного чинника: підбір культур основного і проміжного вирощування і їх чергування у сівозміні;

у сівозмінах з проміжними посівами використовувати їх зелену масу на сидерат, а на малородючих і слабокультурних ґрунтах запроваджувати сидеральні сівозміни з полем сидератів основного вирощування, 1-2 поле проміжних посівів з використанням на корм і зелене добриво. Завдяки їх — за рахунок біологізації рослинного покриву зменшити ерозію ґрунту та мінералізацію органічної маси, поліпшити родючість ґрунту і збільшити врожайність культур, поліпшити якість продукції та стан довкілля в агроландшафтах;

впровадження мінерального енергоощадного обробітку ґрунту, який зменшує його розпилення, мінералізацію гумусу, що сприяє покращенню фізичних властивостей ґрунту і є однією з ознак поліпшення родючості;

вирощування науково-обґрунтованої діагностики мінерального живлення рослин. Це сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів добрив;

оптимізація норм і співвідношення N : Р : К з урахуванням рівня забезпечення ґрунту доступними для рослин поживними елементами, захист ґрунтів від ерозії, боротьба з бур'янами, меліоративні заходи та ін.;

ефективне використання наявних ресурсів органічних добрив (гною, торфогноєвих компостів, сапропелю, органічних відходів переробки сільськогосподарської продукції та ін.);

мінеральні добрива використовувати під пріоритетні культури: буряки цукрові, пшеницю, ріпак, картоплю найбільш ефективним способом — у рядки за сівби та у підживлення;

повніше використання переваг екологізації та біологізації землеробства розширенням площі посіву багаторічних трав, а також місцевих сировинних ресурсів для поліпшення родючості ґрунтів: фосфати, цеоліти, глауконіти, фосфатшлак, дефекат, попіл, сапропелі, торф, а також біологічні стимулятори росту рослин.