< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Зовнішні елементи книги.

Зовнішні елементи книги показано на схемі 5.6.

Зовнішні елементи книги

Схема 5.6. Зовнішні елементи книги

Характеристика наведених вище зовнішніх елементів книги знаходиться в таблиці 5.24.

Таблиця 5.24. Зовнішні елементи книги

Зовнішні елементи

книги

Загальна

характеристика

1.

Книжковий блок

Комплект скріплених на корінці зошитів чи аркушів, який містить усі сторінки та комплектаційні деталі майбутнього видання й призначений для накриття обкладинкою або для вставляння в палітуркову кришку

2.

Палітурка

Міцне покриття з цупкого паперу, пластмаси, або картонних сторінок, обтягнених шкірою, тканиною чи папером, яке скріплюється з книжковим блоком за допомогою форзаців та слугує захистом для блока від пошкоджень та забруднень, а також для первинної інформації про видання та в якості елементу художнього оформлення

3.

Обкладинка

Паперове покриття видання, не розраховане на тривале зберігання, інколи захищене плівкою прозорого полімеру, що з'єднується 3 книжковим блоком без форзаців

4.

Форзац

Складений навпіл аркуш паперу або конструкції з двох аркушів, що з'єднані смужкою тканини, що скріплює перший зошит книжкового блока з лицьовою сторінкою палітурки

5.

Суперобкладинка

Одягається на палітурку або основну обкладинку, що приклеєна до книжкового блока, і тримається за допомогою клапанів - широких відворотів, що загинаються на внутрішній бік передньої та задньої стінок палітурки або основної обкладинки

6.

Манжетка

Обгортка, паперова смужка (стрічка) зі склеєними кінцями, котрі закривають лише частину палітурки

7.

Футляр

Картонна або пластикова коробка спеціальної форми для зберігання особливо цінних книг

Книга як вид медіа

Завдяки сучасному тяжінню науки до міждисциплінарності, з'являються нові оригінальні теорії, що використають для осмислення реалій інформаційного суспільства (суспільства знань) досягнення одночасно книгознавства й документології.

У цьому плані особливий інтерес представляє концепція феномена мультимедіа О. В. Шликової [29]. Відповідно до міркувань автора, книга може бути віднесена до медіа, тобто до засобів, що опосередковують людську комунікацію.

Слово "медіа" у перекладі з англійської означає "засіб", "спосіб", "посередник". Деякі дослідники відносять до медіа усну мову і виділяють три види медіа: усні, документні, електронні [25].

Народження письмової форми комунікації-медіа для запису, зберігання й передачі інформації - фіксує поява найстаршого з існуючих документів, написаних на глині, папірусі, дереві тощо. Еволюція в області медіа йшла через розвиток кожного з його видами і привела в цей час до появи мультимедіа й цифрових медіа (телебачення, Інтернет) [29].

До медіатехнології, як технології створення посередника людської діяльності в інформаційній галузі, можна віднести й друкарство. Книга є інформаційним засобом, друкованим посередником, друкованим медіа.

Зміна медіатехнології означає зміну парадигми й спричиняє розвиток і зміну культур. Використання для записів папірусу замість каменю привело до глобальних змін у культурі Єгипту й Римської імперії. М. Мак-Люен, наприклад, стверджує, що знамениті римські дороги зобов'язані своєю появою й розвитком папірусу. Цей дослідник навіть зв'язує кризу Рима із кризою "виробництва" папірусу. Упровадження друку й паперу поклало кінець у Середні віки влади церкви над знанням й інформацією й підготувало цілі революції, що змінили світосприйняття [22].

Дослідники медіа-технологій, стверджують, що кожна нова медіатехнологія змінювала й тип знання, й тип суспільства. Приміром, С Харнад у статті "Постгутенбергова галактика: четверта революція в засобах виробництва знання" пише, що історія людської думки пережила три революції й стоїть на порозі четвертої. Революційними були поява мови, винахід паперу й друкарства. Саме ці три трансформації визначили форми комунікації: мова дозволяє передавати думки у вигляді висловлень, папір - зберігати їх незалежно від мовця, друкування дає можливість зберігати їх незалежно від писання. Однак папір і друк володіють рядом недоліків, таких як повільне поширення, обмеженість доступу до них, недовговічність. Четверта революція - виникнення електронних засобів поширення інформації, направлена перебороти обмеження існуючих форм комунікації. Тексти минулого й сьогодення можуть тепер існувати в єдиному загальнодоступному середовищі, забезпечуючи наступність колективного знання [34].

Таким чином, книга з найдавніших часів і до сьогодення була предметом пізнання людей. Вона усвідомлювавалась як зберігач, транслятор знань, засіб пізнання навколишнього світу.

Літературознавці, семіотики, книгознавці тощо розглядають це явище шляхом світосприймання своєї науки. Наприклад, для історика книга - об'єктивний образ історичної дійсності, для літературознавця - суб'єктивне джерело, що відбиває свідомість автора, для книгознавця - певна єдність форми й змісту, для культуролога - соціокультурний феномен тощо.

Одним з результатів глибокого міркування над сутністю книги можна назвати приналежні ХЛ. Борхесу слова: "книга - не замкнена сутність, а відношення або, точніше, вісь незліченних відносин" [14].

Інакше кажучи, сутність книги не в її предметності, а в її взаємодіях. Інший відомий мислитель XX ст. У.Эко, який, приділяючи велику увагу проблемі книги, писав: "книги - це машини для провокування власних нових думок. Вони дозволяють зберегти спонтанні ідеї" [36].

Отже, слід зазначити тенденцію змін у відношенні до поняття "книга" тільки як до об'єкту книгознавчої науки. Слід враховувати таке розумінням книги, коли основний акцент став переноситися з інформаційно-функціональної ролі на її сутнісні особливості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >