< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Муніципальне ціноутворення і муніципальна конкуренція

  • 1. Муніципальні платежі.
  • 2. Муніципальні підприємства в муніципальній конкуренції.
  • 3. Муніципальне замовлення.

Муніципальні платежі

Світова практика управління комунальною власністю свідчить про те, що основними джерелами доходів є такі види власності:

  • - земля;
  • - водо- і тепло комунікації;
  • - оренда житлових приміщень.

Для більшості муніципалітетів господарська діяльність, яка ґрунтується на цих видах власності, збиткова.

В основному українські муніципалітети розраховують на такі неподаткові надходження:

  • - оренда нежитлових приміщень;
  • - муніципальну торгівлю;
  • - банківську, страхову діяльність;
  • - діяльність підсобних господарств, автостоянок, складів тощо.

Місцеві органи влади можуть самостійно встановити принципи формування ціни на товари та послуги, які надають муніципальні підприємства.

Традиційний підхід до ціноутворення вкладається в таку формулу:

Ціна = Собівартість + Норма прибутку.

Але особливість муніципального ціноутворення полягає в тому, що ціни на муніципальні товари і послуги мають не лише комерційний зміст, а й соціальний, а подекуди й політичний.

У сфері муніципального ціноутворення, а також у формуванні системи адміністрування платежів дуже важливим є "принцип справедливих платежів", базовим положенням якого є: сплачує той, хто споживає. Але впровадити такий принцип заважають такі проблеми:

  • - платежі не можна застосувати для сплати багатьох муніципальних послуг (пожежники, міліція, освіта тощо);
  • - платежі за певні муніципальні послуги необхідно вводити з урахуванням того, що адміністрування цих платежів за вартістю може виявитися більшим, ніж самі платежі;
  • - формування платежів на основі традиційного підходу часто суперечить гуманітарним цілям розвитку муніципалітетів (плата за відвідування музеїв, бібліотек, театрів тощо).

Тому в практиці ціноутворення бажано було б, щоб доходи, які отримують муніципалітети від цього виду діяльності, давали можливість покривати змінні, поточні витрати. Постійні капітальні витрати припустимо за необхідності відшкодовувати з коштів муніципального бюджету.

Крім цього, за рахунок бюджету фінансуються такі види послуг, плату за які стягувати неможливо або складно.

Умовно всі муніципальні платежі розподіляють на фактичні платежі і псевдоплатежі.

Ознаки фактичних платежів:

  • - сума платежу визначається як доданок обсягу отриманої послуги і ціни одиниці послуги;
  • - ціноутворення подібне до ринкового ціноутворення;
  • - такі платежі оптимізують споживання;
  • - дотримується принцип соціальної справедливості: сплачує той, хто більше споживає.

Псевдоплатежі здійснюються за принципами, відмінними від принципів реальної оплати наданих послуг (тарифи, субсидії).

У деяких випадках податки можуть здійснювати функцію реальних і псевдоплатежів, наприклад дорожній збір

Отже, муніципальне ціноутворення є дуже важливим питанням, яке не може відбуватися за одними принципами до всіх муніципальних товарів, послуг.

Муніципальні підприємства в муніципальній конкуренції

Як відомо, муніципальні підприємства - це підприємства, створені на комунальній формі власності. Відповідно до Цивільного кодексу України, муніципальні підприємства однакові в цивільно-правових, господарських відносинах з підприємствами інших форм власності.

Як підприємницькі структури, в умовах ринкової економіки вони повинні дотримуватися принципів підвищення ефективності, зниження витрат виробництва, підвищення якості товарів та послуг. Для підвищення ефективності роботи муніципальних організацій застосовуються різні методи:

  • - реорганізація;
  • - фінансування конкретних робіт, а не структури як такої;
  • - застосування системи бюджетування, планування;
  • - самофінансування;
  • - доручення службовців до управління підприємством;
  • - підвищення кваліфікації службовців.

Проте відсутність довгострокового позитивного ефекту від запровадження цих заходів пов'язане з відсутністю конкурентного середовища. Слід зазначити, що більшість сфер підприємницької діяльності муніципальних підприємств не є природно монопольними. Таке монопольне становище невиправдане, воно є певним економічним рудиментом командно-адміністративної системи.

Незалежні дослідження в СІЛА, Канаді, ФРН показали, що витрати комунальних підприємств на збирання сміття вищі, ніж у приватних підприємств на 35 %, вартість шляхового будівництва - на 96, праця двірників - на 75, догляд за зеленими насадженнями - на 37,обслуговування транспортної сигналізації - на 56 %. Тобто витрати муніципальних служб, пов 'язані з наданням різних послуг, у середньому на 40 % вищі, ніж витрати приватних фірм. При цьому ціна в приватних фірмах на 28 % нижча, ніж у муніципальних. Основною причиною таких розходжень є вища інтенсивність праці в приватних компаніях порівняно з муніципальними, а також хибна, нерідко корумпована, практика муніципального ціноутворення

Слон - це миша, яка зроблена на держзамовлення.

Роберт Хайнлайн

З урахуванням наведених фактів видно, що дуже важлива демонополізація сфери діяльності муніципальних підприємств. На конкурентних засадах мають виконуватись усі роботи, які належать до компетенції муніципальних підприємств, крім:

  • - робіт і послуг, на які неможливо скласти конкретне технічне завдання;
  • - робіт і послуг, пов'язаних з діяльністю муніципалітету як суб'єкта місцевого самоврядування (видача дозволів, ліцензій, довідок, реєстрація тощо).

Діяльність муніципалітетів у цих сферах повинна регулюватися відповідно до Закону України "Про природні монополії" від 20.04.2000 р.

Муніципальне замовлення

Одним з методів забезпечення конкуренції є формування і розміщення муніципального замовлення.

Муніципальне замовлення - це угода, яка укладена між замовником муніципального замовлення для забезпечення муніципальних потреб, передбачених у складі видатків місцевого бюджету.

В Україні муніципальне замовлення регулюється Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р. Цим законом органи місцевого самоврядування і підлеглі їм установи та організації, уповноважені органами місцевого самоврядування здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, визначені як замовники. У ролі постачальника виступає суб'єкт господарювання (резидент або нерезидент), який підтвердив намір взяти участь у процедурі закупівлі і подав тендерну пропозицію.

Закупівля може здійснюватися шляхом:

  • - відкритих торгів - тендерні пропозиції надають усі зацікавлені виконавці;
  • - торгів з обмеженою участю - тендерні пропозиції мають право надавати лише ті виконавці, яких запросив замовник для участі у тендері. Причиною цього може бути спеціалізоване замовлення, державна таємниця тощо;
  • - двоступеневих торгів - застосовується, якщо замовник не може скласти конкретного переліку товарів та послуг або якщо для прийняття оптимального рішення необхідні попередні переговори з виконавцями. У такому випадку на першому етапі всім виконавцям пропонується подати попередні тендерні пропозиції без зазначення ціни; на другому етапі замовник пропонує всім виконавцям, заявки яких не були відхилені на першому етапі, надати остаточні тендерні пропозиції з зазначенням ціни;
  • - запиту цінових пропозицій - застосовується для закупівлі вже готових до споживання товарів та послуг;
  • - закупівля в одного постачальника (виконавця) - замовник заключає угоду з виконавцем після проведення з ним переговорів. Застосовується, якщо здійснюється закупівля витворів мистецтва або закупівля, пов'язана із захистом авторських прав, відсутності конкуренції (з технічних причин), необхідністю здійснення додаткових поставок первинним виконавцем, державна таємниця.

На базі цього закону слід розробити процедуру закупівлі за кошти бюджетів місцевого самоврядування. Крім того, законодавчо не визначена процедура визначення виконавця послуг або робіт, замовником яких є територіальні громада і які здійснюються за кошти населення. У цьому випадку органи місцевого самоврядування повинні зайняти позицію захисників споживацьких інтересів територіальної громади. Необхідно розробити процедуру визначення виконавців таких робіт і послуг. До того ж визначення виконавців певних робіт і послуг, які здійснюються за кошти населення, слід віднести до компетенції органів самоорганізації населення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >