Відносини України з Республікою Польща
Формування українсько-польських відносин нового типу стало можливим завдяки докорінним змінам у Європі наприкінці XX ст. Розпад Радянського Союзу, поява незалежної України, розпад комуністичної системи в Польщі, демократизація незалежних держав на початку 90-х років, геополітичне розташування, територіальна близькість, традиційні економічні зв'язки й взаємний інтерес створили сприятливі передумови для того, щоб відносини між Україною та Польщею набули якісно нового виміру. Діалог української та польської опозиційної еліти, розпочатий в умовах радикальних змін у СРСР, також позитивно позначився на розвитку двосторонніх зв'язків. У цей період політичні партії та позаурядові структури Польщі, зокрема представники партії "Солідарність", починали налагоджувати взаємини з українською опозицією.
З офіційним здобуттям Україною незалежності в розвитку відносин, як держав незалежних та демократичних, настає новий етап. Польща 2 грудня 1991 р. визнала незалежність України, були встановлені повноцінні дипломатичні зв'язки, підписано основоположний міждержавний Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Республікою Польща, укладено низку угод і домовленостей, котрі створювали повноцінну договірно-правову базу українсько-польських взаємин.
Для ефективного впровадження у життя спільних документів було створено координаційні органи, в тому числі Міжурядову українсько-польську змішану комісію з питань торговельного та економічного співробітництва, Міжурядову координаційну раду з питань регіонального співробітництва, Консультаційний комітет Президентів України та Польщі тощо. Активне формування договірно-правової основи розвитку двосторонніх українсько-польських відносин на початку 90-х років сприяло створенню підґрунтя для реального й повноцінного співробітництва в усіх сферах, яке в подальшому підкріплювалося новими угодами.
Упродовж 1991-2009 рр. українсько-польські зв'язки пройшли шлях від становлення до найглибшого ступеня розвитку відносин - стратегічного партнерства. З самого початку новітніх відносин між Україною та Польщею вищі державні органи, зокрема парламенти, тісно співпрацювали у розв'язанні важливих питань двосторонніх стосунків. Успішний міжпарламентський діалог, що регулярно відбувається між Україною та Польщею, сприяє швидкій ратифікації міждержавних угод, гармонізації правових норм, зміцнює взаєморозуміння політичних еліт. Конструктивним та виваженим є й співробітництво між дипломатичними представництвами України і Польщі: в обох країнах, окрім посольств, створено мережу консульських установ, котрі також сприяють розвитку зв'язків.
З другої половини 90-х років українсько-польські взаємини у політичній площині почали набувати ознак стратегічного партнерства, тобто це відносини між державами, які охоплюють кілька важливих сфер співробітництва і мають довготривалий характер. Умовною датою офіційного оголошення виходу українсько-польських відносин на рівень стратегічного партнерства вважається 1996 р. Однак уже з 1994 р. таким відносинам притаманна динаміка нарощування потенціалів двосторонньої взаємодії, що дало привід у майбутньому оголосити відносини стратегічними. Наприклад, у березні 1994 р. підписано Декларацію міністрів закордонних справ України та Польщі про принципи формування українсько-польського партнерства, де вони вперше на міждержавному рівні оголосили про стратегічне значення українсько-польських зв'язків і зобов'язалися розвивати їх у майбутньому.
Зі середини 90-х років Польщу почали називати адвокатом України в Європі. Починаючи з 1995 р., Варшава виступила з низкою ініціатив стосовно Києва: у 1995 р. підтримала курс України на здобуття членства в Центральноєвропейській ініціативі (ЦЄІ), тоді ж захищала інтереси України і в питанні входження до Ради Європи (вересень 1995 р.).
Етапний крок у розвитку українсько-польських стратегічних відносин - 1996 р. Взаємна орієнтація на вступ до ЄС та НАТО спричинила новий погляд на сутність українсько-польського партнерства. У контексті все більшого поглиблення процесу євроатлантичної інтеграції цілі обох країн почали збігатися й отримали стратегічний вимір. Центральним документом та легітимною підставою для переходу українсько-польських відносин на рівень стратегічного партнерства стала укладена під час візиту Л. Кучми до Польщі Спільна декларація Президента України і Президента Республіки Польща від 25 червня 1996 р.
Спільна стратегічна мета, для досягнення якої обидві держави обрали спільні шляхи, юридичне закріплення стратегічних відносин, дієві механізми реалізації стратегічного партнерства й взаємопідтримка з найвагоміших питань сприяють позитивній динаміці розвитку міждержавного українсько-польського діалогу. Так, наприкінці 2004 р. Республіка Польща надала вагому допомогу Україні в процесі виходу з політичної кризи, яка виникла внаслідок президентських виборів. Окрім того, активна підтримка пересічними польськими громадянами українського народу засвідчила: події Помаранчевої революції в Україні та їхній відголос у Польщі ознаменували новий висхідний виток відносин двох держав. Відбулося українсько-польське поглиблення зв'язків на основі загальнолюдських цінностей, відмова від усталених стереотипів, що є позитивним чинником у розвитку двосторонніх відносин. Це яскраво підтвердило зростання кількості громадських організацій, культурних товариств, самодіяльних колективів, розвиток узаємин між поляками й українцями на особистісному рівні та ін. А розв'язання кількарічної проблеми відкриття меморіалу польських вояків "Орлят" та воїнів Української галицької армії на Личаківському кладовищі у Львові, яке відбулось 24 червня 2005 р., підтверджує, на нашу думку, наступний історичний крок, коли обидва народи можуть розглядати з повагою найтрагічніші сторінки історії, спільне майбутнє та, безсумнівно, кардинальний розвиток двосторонніх відносин. Відкриття некрополя з української сторони - знак приязні, миру й бажання українсько-польського єднання, порозуміння і зміцнення стратегічного партнерства. Політичні зміни в Україні наприкінці 2004 р. - на початку 2005 р. дали новий поштовх розвитку українсько-польського стратегічного партнерства, яке сьогодні можна цілком слушно вважати в головних рисах сформованим. Адже міцне стратегічне партнерство України та Польщі - двох найбільших держав у контактній зоні між європейським і євразійським просторами - є важливим стабілізуючим фактором у Європі. Розвиток повноцінної співпраці обох держав сприяє зміцненню внутрішньої безпеки країн, зниженню рівня зовнішньої загрози, уникненню можливості створення нових завіс. Такий стратегічний курс відповідає й інтересам інших Центральноєвропейських країн як певної гарантії стабільності та миру в цьому регіоні.
Українсько-польське стратегічне партнерство найяскравіше виражається у дотриманні спільної позиції в міжнародній і загальноєвропейській політиці. Особливого значення у цьому контексті набуває військово-політична співпраця, завдяки чому обидві країни можуть брати активну участь у міжнародній політиці, забезпеченні миру й стабільності в Європі та світі.
У лютому 1993 р. було підписано Угоду між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Польщі про військове співробітництво, доповнену в наступні роки низкою протоколів. У1994-1995 рр. військово-політична співпраця між Україною та Польщею піднялася на новий рівень, що було пов'язано з приєднанням України та Польщі до оголошеної НАТО Програми ПЗМ і прийняттям рішення про утворення спільного українсько-польського миротворчого батальйону, правовою основою функціонування якого стала угода, укладена міністрами оборони України та РП у листопаді 1997 р. Українські й польські військові беруть активну участь у навчальних програмах у рамках Програми ПЗМ, а із вступом РП до НАТО створилися нові умови для здійснення миротворчих місій спільного миротворчого батальйону під егідою Північноатлантичного альянсу. Ефективність створення батальйону була практично доведена під час миротворчої місії, що розпочалась у липні 2000 р. у Косові в рамках контингенту Міжнародних сил сприяння безпеці під егідою НАТО та ООН. Ще одним практичним підтвердженням активної військової співпраці стала діяльність українських та польських військовослужбовців у гуманітарній місії з надання допомоги в ліквідації наслідків воєнних дій у складі багатонаціональної дивізії під командуванням польських військових у вересні 2003 р. в Іраку. Спільну миротворчу українсько-польську співпрацю високо оцінили на міжнародній арені як важливий чинник, що сприяє зміцненню довіри, стабільності, миру та будівництву нової Європи, подальшій інтенсифікації українсько-польських відносин. Практикуючи нові форми співробітництва, Українська держава відстоює свої національні інтереси й використовує миротворчий досвід західних країн та їхніх військових організацій.
Приєднання РП до Європейського Союзу також значно вплинуло на розвиток узаємин між Україною та Польщею. Польська керівна еліта з 1998 р. вела активні переговори про вступ до ЄС, тому головною особливістю українсько-польських візитів був розгляд усіх питань крізь призму євроінтеграційного курсу обох держав. Акцентувалося на необхідності: поглиблення співпраці між Україною і Вишеградською групою у напрямі євроінтеграції та передання польського досвіду у сфері соціально-економічних перетворень; налагодження тісної співпраці між законодавчими органами України й Польщі на рівні комісії з питань європейської інтеграції, а також українсько-польської та польсько-української міжпарламентських груп Верховної Ради і сейму для прискорення процесу наближення українського законодавства до норм ЄС; опрацювання в рамках шенгенських положень окремої угоди про максимально ліберальні умови майбутнього візового режиму між Україною та Польщею і под. Вагоме значення у цьому контексті надавалось українсько-польському стратегічному партнерству, оскільки саме воно повинно виявлятися у взаємній підтримці прагнень обох сторін інтегруватись до загальноєвропейських структур. На найвищому рівні було закріплено, що РП і Україна здійснюватимуть взаємну підтримку для інтеграції з європейськими економічними та політичними структурами і регулярно обмінюватимуться досвідом. Це засвідчив і офіційний документ, підготовлений у жовтні 2002 р. польськими експертами, "Східна політика Європейського Союзу в перспективі його розширення за рахунок держав Центральної та Східної Європи - польська точка зору". В документі наголошується: політичний діалог з Україною повинен стати одним з пріоритетів східної політики ЄС, враховуючи істотне геополітичне значення та безпосереднє сусідство України з розширеним Євросоюзом і те, що Польща готова надалі передавати Україні польський досвід у сфері підготовки до членства в ЄС.
Позитивну політичну й економічну співпрацю підтверджує аналіз кількості візитів на президентському рівні. Особливо частими були візити екс-президента Польщі О. Кваснєвського під час складної ситуації, яка виникла у процесі президентських виборів 2004 р. в Україні. Кваснєвський підтримав прагнення українського народу до справедливого і чесного волевиявлення. Він неодноразово заявляв, що хоче бачити Україну в ЄС. Для досягнення цієї мети країна має бути демократичною, а перший крок до демократії - це чесні вибори.
Перший офіційний візит нового Президента Польщі Л. Качинського до України відбувся 28 лютого 2006 р., а 12-13 травня 2006 р. відбувся черговий візит Президента України до Польщі. Під час візиту польського Президента обговорювались різні питання, зокрема у сфері євроінтеграції-одного з найперспективніших напрямів співпраці України та Польщі. Польща проводить політику адвоката України стосовно питань вступу до ЄС, надає допомогу у сфері реформ і адаптації її законодавства до європейських стандартів.
Вступ Польщі до ЄС мав не лише позитивні, а й негативні наслідки для України. Так, він позначився на візовому режимі між державами. Якщо для польських громадян діє безвізовий режим, то українським громадянам для перетину кордону потрібна віза. Необхідність запровадження візового режиму для українців обумовлена саме вступом Польщі до ЄС.
Упродовж 22-24 квітня 2008 р. у м. Швіноуйсцє (Республіка Польща) під патронатом віце-прем'єр-міністра, міністра економіки Республіки Польща В. Павляка та віце-прем'єр-міністра України Г. Немирі відбувся Перший міжнародний інвестиційний форум "Україна: нові можливості". Цей Форум, організацією якого займалася Польсько-Українська господарча палата за сприяння і підтримки посольства, був присвячений презентації інвестиційного потенціалу України та сприянню її європейській інтеграції.
До складу української делегації, що взяла участь у Форумі, ввійшли перший заступник глави Секретаріату Президента України О. Шлапак, Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Польща О. Моцик, заступник міністра юстиції України Л. Єфіменко, заступник голови Державного агентства України з інвестицій та інновацій С. Москвін, директор департаменту Держмитслужби України Н. Овдієнко. У роботі Форуму взяли участь також українські й польські підприємці, представники неурядових організацій, економісти, експерти, політики, а також представники ділових кіл Німеччини, Данії, Скандинавських країн. Польський уряд представляли заступник міністра економіки Республіки Польща М. Королец, заступник міністра економіки Республіки Польща Р. Баняк, віце-маршалки західнопоморського воєводства Республіки Польща В. Яблонський і В. Дрождж, Президент м. Швіноуйсцє Я. Жмуркевич.
У рамках роботи Форуму було проведено дев'ять тематичних секційних засідань: "Енергетична безпека Європи"; "Польські органи місцевого самоврядування та регіони України"; "Проблеми розвитку інфраструктури"; "Принципи діяльності бізнес-сфери"; "Спільна сільськогосподарська політика"; "Фінансовий ринок України"; "Роль ЗМІ та проєвропейських організацій у питанні подолання економічної кризи"; "Питання безпеки здійснення взаємного товарообігу"; "Принципи програми ЄС "Східне партнерство".
У виступі перед учасниками Форуму О. Шлапак окреслив сучасний стан і перспективи розвитку української економіки, наголосивши також на позитивних тенденціях приросту роздрібного товарообігу в Україні, навів дані про рівень інфляції за перші три місяці 2009 р. в Україні, що становить 5,9 %, тобто менше за відповідні показники першого кварталу 2008 р. Окрім того, вагомими чинниками стабілізації української економіки він назвав підтримку державою національного виробника, здійснення структурних реформ в енергетичній сфері, реалізацію інфраструктурних проектів, пов'язаних з підготовкою України до Євро-2012.
Як зазначив у виступі під час відкриття Форуму О. Моцик, в умовах світової економічної кризи двостороннє українсько-польське співробітництво набуває усе більшого значення, а досвід Польщі в питанні європейської інтеграції є цінним для України. Подальше поглиблення двосторонніх економічних відносин залежить, окрім інших питань, від збільшення кількості пунктів пропуску на українсько-польському кордоні у найближчі кілька років, упровадження положень Угоди про малий прикордонний рух між країнами з 1 червня 2009 р., а також скоординованості у питаннях спільної підготовки до чемпіонату Європи з футболу.
Невдовзі 10 квітня 2010 р. Польщу сколихнула трагедія. Президент Польщі Л. Качинський загинув під час катастрофи літака Ту-154, який прямував з Варшави до Смоленська. У катастрофі ніхто не вижив. Усього на борту лайнера перебувало 96 людей. Українська офіційна делегації на чолі з Президентом В. Януковичем 18 квітня вилетіла до Кракова для участі у церемонії поховання Президента Польщі Л. Качинського та його дружини Марії.
У 2011 р. З-4 лютого Президент України В. Янукович відвідав Польщу з державним візитом. Значна увага приділялася питанням українсько-польської співпраці у підготовці до проведення Євро-2012. Водночас Президент України В. Янукович та Президент Республіки Польща Б. Коморовський підписали Дорожню карту українсько-польського співробітництва на 2011-2012 рр. У присутності Президентів також підписано Меморандум про співробітництво між Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України, Польським агентством інформації та іноземних інвестицій і Польсько-українською господарською палатою.
У Львові 24 січня 2012 р. у Палаці Потоцьких відбулася робоча зустріч делегацій митних служб України та Республіки Польща на чолі з головою Державної митної служби України І. Калетніком та заступником міністра фінансів - генеральним директором Митної служби Республіки Польща Я. Капіцою. У цій зустрічі взяв участь також голова Львівської облдержадміністрації М. Костюк. Сторони обговорили широке коло питань двосторонньої співпраці між Україною та Республікою Польща у митній справі, розвитку туризму під час Євро-2012 та ін.
Кульмінаційною подією українсько-польських відносин у 2012 р. стало спільне проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 - 14-го чемпіонату Європи. Його фінальна частина відбувалася в Україні й Польщі з 8 червня до 1 липня 2012 р. Восьмого червня з робочим візитом до Республіки Польща завітав Президент України, який взяв участь у церемонії відкриття фінальної частини чемпіонату Європи.
Чемпіонат Європи з футболу 2012 р. - перший подібний турнір у країнах Східної Європи. Його учасники - 16 збірних команд країн Європи. Польща й Україна кваліфікувалися до фінальної частини чемпіонату на правах господарів турніру. Матчі проходили на восьми стадіонах: чотирьох у Польщі та чотирьох в Україні.
Чемпіонат відкрився 8 червня 2012 р. на Національному стадіоні у Варшаві, де в першому матчі зіграли збірні Польщі й Греції, а фінальний матч - 1 липня на НСК "Олімпійський" в Києві. Гасло чемпіонату - "Творимо історію разом" презентоване разом з логотипом 14 грудня 2009 р. у Києві, а талісмани чемпіонату - 16 листопада 2010 р. у Варшаві: ними стали брати-близнюки Славек і Славко.
У рамках візиту в Україну Президента Польщі В. Коморовського 20 вересня 2012 р. відбувся Одинадцятий економічний форум "Україна - Польща" в приміщенні Торгово-промислової палати України (м. Київ). Обговорювалось питання двосторонньої торговельно-економічної співпраці, впровадження спільних проектів у галузях енергетики, транспорту, розвитку інфраструктури. Організовано роботу трьох секцій: торгівля, інвестиції, фінанси; інфраструктура та туризм; енергетика. Констатувалось, що Україна і Польща мають значний потенціал в об'єднанні зусиль стосовно вдосконалення транзитної системи - і транспортної, і газо- та нафтотранспортної. Наголошувалось на важливості підтримки малого і середнього бізнесу двох країн, Б. Коморовський висловив вдячність за створення у Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" Меморіалу загиблим полякам і українцям, що стало значною подією в контексті встановлення історичної справедливості й ушанування жертв тоталітаризму.
В останні роки активізувалася й співпраця між Україною та Польщею в оборонній сфері. Таке переконання висловили міністри оборони обох країн під час двосторонньої зустрічі 11 жовтня 2012 р. у штаб-квартирі НАТО в рамках засідання Північноатлантичної ради на рівні керівників оборонних відомств з країнами - контрибуторами операції сил НАТО у Косові. Під час зустрічі сторони погодили напрями, за котрими оборонне співробітництво розвиватиметься надалі, зокрема в рамках проектів країн Вишеградської четвірки, міжнародної миротворчої діяльності, створення спільної литовсько-польсько-української бригади, військово-технічного співробітництва, подальшої професіоналізації Збройних сил, підготовки представників Збройних сил України у польських військових навчальних закладах, а також стажування фахівців Міністерства оборони України у Міністерстві національної оборони Республіки Польща.
Характеризуючи українсько-польські відносини згідно з критеріями стратегічного партнерства, доходимо таких висновки: між Україною та Польщею існує співпраця у декількох стратегічних сферах - економічній, політичній, соціально-гуманітарній.
Підтримка і розвиток рівня партнерства між Україною і Польщею значно залежить від збереження нинішніх політичних контактів, зміцнення суспільного діалогу, а також успіху реформаторської політики в Україні. Республіка Польща - вигідний і корисний партнер для України. Відносини з цією країною мають непогане підґрунтя та перспективу для розвитку. Становлення польсько-українських зв'язків відбувалося під час значної міжнародної ізоляції України, спричиненої наслідками дезінтеграції Радянського Союзу, і саме в цьому контексті можна розглядати виважену та далекоглядну позицію Польщі щодо зв'язків з Україною. Вихід України на міжнародну арену як суб'єкта міжнародного права був схвально прийнятий польським керівництвом, і 2 грудня 1991 р. Республіка Польща першою серед зарубіжних країн визнала державну незалежність України, а 4 січня 1992 р. між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини на рівні посольств.
