Політика стимулювання інноваційної діяльності за групами суб'єктів малого підприємництва

Систематизація результатів опитувань підприємців дає змогу запропонувати таку агрегацію проблем, що стримують інноваційну активність малого бізнесу:

• - проблеми фінансового характеру: нестача власних коштів підприємств, ускладненість залучення фінансових ресурсів з ринкових джерел (зокрема, жорсткі умови кредитування, недостатня фінансова підтримка з боку держави);
• - проблеми організаційно-комунікаційного характеру: нерозвинутість ринку технологій; незрілість інноваційної інфраструктури, що має надавати посередницькі, інформаційні, юридичні, експертні, фінансово-кредитні та інші послуги; недоліки нормативно-правової бази інноваційної діяльності; відсутність умов для налагодження коопераційних зв'язків з іншими суб'єктами інноваційного процесу;
• - проблеми інформаційного характеру; відсутність (або недоступність) систематизованої інформації про нові технології, що мають потенціал комерціалізації, а також про стан та прогнозні оцінки кон'юнктури ринків збуту інноваційної продукції;
• - проблеми внутрішньовиробничого характеру; низький інноваційний потенціал підприємства, нестача кваліфікованого технічного та управлінського персоналу на тлі незрілості консалтингової та інжинірингової інфраструктур;
• - проблеми ринкового характеру: висока вартість нововведень, невизначеність строків інноваційного процесу, значний економічний ризик інноваційної діяльності, тривалі строки окупності нововведень, низький платоспроможний попит на вітчизняну інноваційну продукцію.

У процесі розробки політики стимулювання інноваційної діяльності доцільно диференціювати суб'єкти малого підприємництва. Зокрема, за критеріями регулярності та мети ведення інноваційної діяльності варто вирізняти окремі прошарки малих підприємств (рис. 9.6).

Рис. 9.6. Диференціація суб'єктів малого підприємництва, що здійснюють інноваційну діяльність

Для кожної з наведених груп малих підприємств мають бути запропоновані специфічні заходи підтримки їх інноваційної діяльності. Для малого підприємництва такими є:

• - створення та фінансове забезпечення діяльності установи, головним призначенням якої має бути страхування гарантій повернення кредитів суб'єктами малого підприємництва;
• - здійснення інформаційної, організаційної, гарантійної підтримки розвитку ринку лізингових послуг для малого підприємництва як альтернативи фінансово-кредитним послугам;
• - створення мережі місцевих центрів інформаційної підтримки малого підприємництва за напрямами: кон'юнктура місцевих ринків (сировина, послуги, товари, пошук партнерів, підрядчиків та ін.); наявність пропозицій вільних матеріально-технічних об'єктів, що підлягають оренді (приміщення, обладнання, транспортні засоби, офісна техніка, засоби зв'язку тощо); інформація про наукові розробки та винаходи, що можуть бути надані суб'єктам малого підприємництва у використання тощо;
• - стимулювання впровадження інноваційних технологій на підприємствах торгівлі.

Україна долучилася до дослідження інновацій за міжнародною методологією, починаючи з CIS 6 (пілотне обстеження п'яти регіонів основного кола підприємств та організацій, за винятком малих підприємств, на суцільній основі). Результати дослідження показали, що у вибраних регіонах (Донецька, Харківська, Чернівецька області, АР Крим, м. Київ) рівень інноваційної активності підприємств становить від 10 до 30 %.

Статистичне спостереження у п'ятьох регіонах України засвідчило, що рівень інноваційної активності серед великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23 до 49 %; середніх (50-249 осіб) -11-29 %; малих підприємств (10-49 осіб) - 7-23 %. Найвищий показник - серед великих підприємств м. Києва, найнижчий - серед малих Чернівецької області.

Варто зазначити, що існує прямий зв'язок між масштабами підприємств і їхнім рівнем інноваційності. Малі підприємства з персоналом до 10 осіб не були охоплені спостереженням, але це не означає, що вони інноваційно неактивні. Скоріш за все вони запроваджують інновації іншим способом, аніж великі підприємства. Якщо підприємство намагається бути постійно активним у виконанні науково-дослідних робіт і, як наслідок, інноваційно активним, йому необхідно мати належну чисельність персоналу. Проблема з персоналом полягає в тому, що багато технічних продуктів потребують довгих років досліджень. При цьому багато малих і середніх підприємств не в змозі заплатити одному або декільком службовцям за виконання науково-дослідних робіт неповний робочий день.

З метою активізації інноваційної діяльності прошарку інноваційно орієнтованого малого підприємництва необхідно:

• - розробити програму створення регіональних ринків інтелектуальної власності, в якій, зокрема, передбачити механізми передачі технологій та захисту прав інтелектуальної власності у сфері малого підприємництва, сприяння комерційному використанню результатів інтелектуальної діяльності, стимулювання розвитку інноваційних ідей та впровадження їх у виробничі процеси на великих підприємствах;
• - сформувати електронну біржу інновацій, а саме, створити базу даних про інвестиційно привабливі інноваційно орієнтовані малі підприємства, розвивати регіональні Інтернет-портали інноваційного підприємництва у напрямі популяризації та рекламування інноваційних проектів малого підприємництва, надавати допомогу з підготовки бізнес-планів та інвестиційних проектів малих підприємств в інноваційній сфері;
• - розглянути можливість створення Венчурного інноваційного фонду України за участю коштів державного бюджету, що має виконувати функцію каталізатора створення регіональних венчурних фондів за участю вітчизняного та іноземного капіталу.

Реалізація зазначених заходів не лише сприятиме розвитку інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва, а й створить підґрунтя для формування інтелектуальної економіки, зміцнить конкурентні переваги вітчизняного бізнесу та прискорить формування повноцінного середнього класу в Україні.