< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Загальні засади професійної освіти

Тенденції суспільного розвитку і вимоги до підготовки спеціалістів у професійній школі

Органічною частиною життя суспільства є освіта, яка відображає рівень його розвитку, суперечності, проблеми. Професійна школа розвивається як частина державної структури. її функції чітко визначені: соціалізація наступних поколінь, підготовка молоді до виконання соціальних ролей, що задаються суспільством, передача знань, умінь та навичок відповідно до подальших соціальних і професійних станів людини.

Система освіти в усьому світі підлягає критиці, тому що не відповідає рівню вимог виробництва, науки та культури, спричиняє загострення суперечності між орієнтацією на систему знань, умінь і навичок як основу підготовки людини до життя та її особистісним розвитком.

Провідні тенденції, спрямовані в умовах сьогодення на оновлення світового освітнього простору, такі1:

  • 1) орієнтація більшості країн на перехід від елітної до високоякісної освіти для всіх;
  • 2) поглиблення міждержавного співробітництва у галузі освіти, яке залежить від потенціалу національної системи освіти й умов партнерства держави й окремих учасників;
  • 3) збільшення гуманітарного складника у світовій освіті в цілому за рахунок введення наукових і навчальних дисциплін, орієнтованих на людину: політології, психології, соціології, культурології, екології, ергономіки, економіки.
  • 4) значне впровадження нововведень за умов збереження національних традицій, що склалися, та національної ідентичності країн і регіонів.

Заходи, спрямовані на реформування вищої освіти в нашій країні, визначаються нормативно-правовими документами. Реформування вищої освіти передбачає перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості у здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівнів за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці; формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави в цілому; підвищення освітнього й культурного рівнів суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя; піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти розвинених країн та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Професійну освіту необхідно розглядати як систему самостійних інтегративних процесів у багаторівневій структурі, цілеспрямована взаємодія яких приводить до створення нової цілісності - професійної діяльності виробника нового типу. Внаслідок цього створено концептуальні засади багаторівневої неперервної професійної освіти й професійної педагогіки як базової наукової дисципліни, яка інтегрує поняття, закономірності, принципи, категорії інших наук (соціальних, природних, технічних), що визначають природу формування людини, можливості реалізації особистості в умовах інноваційного соціально-економічного розвитку.

У нових соціально-економічних умовах велике значення має кооперація навчальних закладів з іншими соціальними інститутами, підприємствами, фірмами. Це зумовлено проведенням виробничого навчання на підприємствах, на робочих місцях; свободою працевлаштування випускників, коли в умовах ринкової економіки підприємства й установи не гарантують їх зайнятості; необхідністю соціального захисту молоді; потребою у створенні умов для продовження освіти, опанування нових професій.

Сьогодні відбувається інтеграція нашої країни у світову економічну систему, отже, інтегрована професійна освіта має бути гарантією від безробіття, а володіння декількома професіями значною мірою сприятиме адаптації особистості в нових соціально-економічних і техніко-технологічних умовах, які швидко змінюються.

Зважаючи на це, зміст професійної освіти повинен будуватися на основі синтезу знань, умінь і навичок, єдності загальної та професійної освіти, що зумовлює певні об'єктивні закономірності:

  • - діалектичну єдність суспільства, науки, техніки і виробництва, взаємодію та взаємозумовленість їх розвитку;
  • - укріплення зв'язку теорії і практики, посилення практичної спрямованості змісту освіти;

діалектику зв'язку теоретичного і прикладного знання, що визначається єдністю і розбіжністю теоретичного й виробничого навчання;

  • - функціонування технічних систем, які створюють нові об'єкти, що розвиваються на основі загальнонаукових, загальнотехнічних і специфічних закономірностей;
  • - взаємодію наук про природу й суспільство;
  • - інтеграцію та диференціацію професійного наукового знання;
  • - провідну роль практики - вихідного і заключного етапів професійного навчання;
  • - суттєве підвищення значення методологічної функції професійної підготовки1.

Зазначимо, що загальними тенденціями розвитку професійної освіти в наш час є: гуманізація і демократизація освіти, підприємницькі цінності, орієнтація молоді на економічну діяльність та ін.

Гуманістична переорієнтація суспільної свідомості, критика авторитаризму і стандартизованого підходу до виховання й навчання справді стимулювали теоретичну думку в педагогіці, що сприяло висуненню нею на перший план гуманістичного напряму.

Гуманістична професійна школа - це повага до того, хто навчається, віра в його здатність до розвитку, довірливі відносини між педагогом та учнем. Гуманістична модель школи орієнтована на різноманітний розвиток усіх творчих зусиль учнів. У цій школі діє атмосфера поваги, доброзичливості, партнерства, співпраці, учню не ставлять невиважених заборон та обмежень, які деформують його як особистість. Він перестає бути пасивним об'єктом впливу зі сторони дорослих, а відіграє активну роль у своїх освіті й вихованні. Тенденція до гуманізації навчання посилює людинознавчу орієнтацію в усіх колах освіти і виявляється в допомозі учням пізнати себе й суспільство.

У наш час у вітчизняній педагогіці сформувалось якісно нове ставлення до проблем гуманізації. У ній вбачають не тільки ідеологію і стратегію для всього освітнього кола, але й усе більше впроваджують у практику шкіл усіх рівнів, а конкретні питання гуманізації отримують технологічну інтерпретацію.

Процес гуманізації передбачає відповідні зміни в діяльності вчителя і ставить перед педагогічними навчальними закладами держави таку мету, як підготовка вчителя нового типу з гуманістично орієнтованою свідомістю, тому що гуманізація загальноосвітньої і професійної школи - це відтворення гуманізму як цінності у практиці навчання та виховання учнів.

Особистість вчителя стає основним суб'єктивним фактором у всьому процесі гуманізації навчання, яка якісно вирішує актуальні поточні завдання, що стоять перед освітою, фахівець має бути високопрофесійним.

Гуманізація освіти базується на активізації автономних, само-управлінських механізмів особистості: самопізнання - самореалізація.

  • 1. Самопізнання - система уявлень людини про саму себе.
  • 2. Самооцінка - уявлення людини про моральні норми та норми поведінки, постійні заповіти й ситуативні стандарти, що склалися.
  • 3. Саморозвиток - вибір людиною зазначених шляхів розвитку.
  • 4. Самовизначення - фаза саморозвитку, зі сформованим професійним світоглядом.
  • 5. Самореалізація (самоактуалізація) - прагнення людини до більш повного виявлення своїх можливостей.

Гуманізація процесу навчання - це сукупність усіх цих механізмів у їх взаємозв'язку й взаємозалежності, взаємодії. Реалізація демократичного і гуманістичного начал у житті суспільства багато в чому детермінована рівнем підготовки фахівців. Від того, наскільки фахівець, який починає самостійну професійну діяльність, глибоко професійно підготовлений, компетентний, має високу загальну культуру, відповідальний, ініціативний, прагне постійно творчо оновлюватися, здатен приймати й реалізовувати сміливі новаторські рішення, залежить рівень його професіоналізму, професійної цінності.

Другою важливою тенденцією професійної освіти є підприємницькі цінності, орієнтація молоді на економічну діяльність. Ринкова економіка ставить якісно нові завдання у вихованні та освіті молоді. Зважаючи на те, що перехідний період до цивілізованої економіки невиправдано затягнувся, у суспільстві ще не сформувалась усталена парадигма моралі та моральної поведінки в нових соціально-економічних умовах. Поняття добра і зла достатньо не сформовані, а молодь, активно реагуючи на зміни у суспільстві, не спроможна самостійно повною мірою усвідомити цю ситуацію. Отже, такі поняття, як любов до Батьківщини, патріотизм, громадянськість, для певної групи молодих людей нічого не варті.

Тоді виникає питання, що треба зробити владним структурам, системі освіти, громадськості, щоб налаштувати молоде покоління на зміцнення державності, встановлення цивілізованих відносин між людьми, на поєднання зусиль для подолання кризи?

Питання про ціннісні економічні орієнтації та перспективи їх розвитку в учнівської молоді вивчалося на Черкащині. Як свідчить опитування, досить значна частина випускників шкіл планує пов'язати своє майбутнє саме з економічною діяльністю. Підтвердженням цього є відповіді на запитання: "Чи збираєтесь ви в майбутньому стати підприємцем, бізнесменом?" Більше третини старшокласників відповіли ствердно. Щодо рис нової людини, то на перше місце вони ставлять наполегливість, уміння спілкуватися, практицизм, діловитість, уміння аналізувати і вдало вести свою справу.

Вимоги до підготовки спеціалістів професійної школи можна звести до таких: 1) професійна компетентність; 2) професійна культура; 3) професійна етика.

Зміна сучасної стратегічної мети професійної підготовки, орієнтація на результативність діяльності спеціалістів зумовили запровадження в науковий обіг поняття професійна компетентність (від лат. competo - досягати, відповідати, підходити), яке досліджують людинознавчі науки. Загальновизнаний зміст цього поняття - оволодіння знаннями, досвідом і повноваженнями, що надаються працівнику згідно із законом, статутом. У словнику С.І. Ожегова поняття "компетентний" трактується як "поінформований, авторитетний у будь-якій сфері".

Більшість дослідників проблеми компетентності пов'язують це поняття з конкретною професією матеріальної або духовної сфери. Загальновизнані такі характеристики професійної компетентності: розуміння сутності завдань, що виконуються; знання досягнень попередників у цій сфері й активне їх використання; вміння обирати засоби, відповідно до конкретних обставин; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність визнавати власні помилки і виправляти їх.

Науковці розглядають компетентність як оцінну категорію, що характеризує людину як суб'єкта професійної діяльності, її здатність успішно виконувати завдання, які належать до її компетентності2.

Професійна компетентність педагога - це складний комплекс професійних знань зі свого предмета в галузі філософії, педагогіки, психології, соціології, методологічних, теоретичних, технологічних, методичних та інших наук; професійних умінь моделювати, проектувати, програмувати, продукувати результат, рефлексувати як власну викладацьку діяльність, так і разом з ними навчальну діяльність студентів/учнів; професійно важливих особистісних якостей: креативності, прагнення до самопізнання, саморозвитку і самореалізації, комунікабельності, толерантності, урівноваженості, педагогічного оптимізму, почуття гумору тощо.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >