< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Характеристика методів аграрного права

У сучасному розумінні правовий метод - це сукупність засобів, прийомів і способів правового впливу на відповідні суспільні відносини. Екстраполюючи зазначені положення на аграрне право можна визначити методи аграрного права як сукупність способів, прийомів і засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання аграрних відносин.

Особливості аграрного права, як приватно-публічної галузі права, спричинюють свій належний вплив і на формування відповідного конгломерату методів аграрно-правового регулювання у оптимальному поєднанні приватноправових і публічно-правових методів.

Диспозитивний характер мають методи самостійних рішень, рекомендацій та локальної нормотворчості. Метод самостійних рішень дає змогу суб'єктам аграрного права вільно обирати власну лінію поведінки при здійсненні сільськогосподарської діяльності у межах, визначених аграрним законодавством. Метод рекомендацій дає право вибору чи відмови від розроблених державою пропозицій щодо врегулювання певних видів аграрних відносин. Широкого застосування цей метод набув у нормотворчій діяльності Міністерства аграрної політики України при розробці нормативно-правових актів, зокрема Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Мінагрополітики від 9 квітня 2001 р. № 97, Рекомендацій з уточнення вартості майна, що складає пайові фонди членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, та форм документів для розрахунку уточненого пайового фонду та його структури, затверджених наказом Мінагрополітики від 21 червня 2001 р. № 174 тощо. Нарешті, метод локальної нормотворчості покладається у основу розробки і прийняття внутрішніх локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств.

Метод імперативної вказівки застосовується у процесах державного регулювання сільського господарства. Це жорсткий метод, який не дає змоги суб'єктам аграрних правовідносин вільно обирати модель поведінки, а змушує діяти в межах, визначених відповідними імперативними нормативними приписами. Наприклад, ст. З Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" визначено чіткий перелік об'єктів державного цінового регулювання, щодо яких встановлюються мінімальні або максимальні інтервенційні ціни. На інші види сільськогосподарської продукції такий порядок регулювання цін не розповсюджується. Чітко виражений імперативний характер мають приписи Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від З грудня 1999 р. щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 р. колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно.

Принципи аграрного права

Загалом поняття принципу розкривається як основне висхідне положення, на якому базується певне наукове положення, висновок, концепція. Переносячи загальне наукове значення принципу на сферу дії галузі аграрного права, можна визначити принципи аграрного права як основні засади, на яких ґрунтується механізм правового регулювання аграрних відносин.

Існування принципів відіграє дуже важливу роль. По-перше, розробка нових нормативно-правових актів аграрного законодавства повинна базуватися на принципах аграрного права і випливати з них.

Неврахування основоположних засад, визначених принципами аграрного права, обов'язково призведе до неповного охоплення новоствореним нормативно-правовим актом специфіки аграрних відносин, які він покликаний врегульовувати, і, як наслідок, до його слабкої дієвості. По-друге, існування принципів дає змогу застосувати аналогію права у разі, коли існують аграрні відносини, не врегульовані жодним з чинних аграрних нормативно-правових актів. Регламентація таких відносин здійснюється саме за допомогою принципів аграрного права.

Природа правових принципів об'єктивна, тому вони не придумуються вченими, а виникають самостійно і незалежно від волевиявлення останніх та постійно уточнюються ними на основі узагальнень практики правового регулювання відповідних аграрних відносин. На сучасному етапі розвитку аграрних відносин актуальними є сукупність наведених нижче принципів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >