< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Зовнішнє середовище

На дослідженні внутрішніх елементів організації зосереджували свою увагу всі класичні школи наукового управління. Так, школа наукового управління вивчала задачі та технології управління; школа адміністративного управління - створення організаційних структур; школа людських стосунків вивчала роль людини в організації.

Лише системний підхід до управління, який сформувався в кінці 50-х років, зробив новий внесок у науку управління і став розглядати організацію як ціле, що складається із взаємозалежних частин і зв'язків із зовнішнім світом.

Ситуаційний підхід розширив теорію систем. Відповідно до цього підходу ефективне управління враховує складові як внутрішнього, так І зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище включає всі сили і колективи, з якими фірма зіштовхується у своїй повсякденній і стратегічній діяльності. Буквально все, що впливає на прийняття рішень в процесі діяльності, може бути включено в це поняття. Середовище ніколи не буває стабільним. І, звичайно, кожне підприємство повинно не тільки знати своє середовище і його природу змін, але й вміти реагувати на ці зміни: недоліки в пристосуванні до середовища стануть причиною невдалого бізнесу взагалі.

Існує думка, що фірмі, як економічній одиниці, варто брати до уваги, в першу чергу, чисто економічні чинники (рівень прибутків споживачів, ставку відсотка, обмінний курс валюти, рівень безробіття), а потім і допоміжні: соціальні, юридичні, технологічні і політичні чинники, що утворюють зовнішнє середовище.

За широтою і періодичністю впливу на фірму зовнішнє середовище поділяється на:

  • - середовище найближчого оточення;
  • - віддалене середовище фірми.

Основне середовище, з іншого боку, включає сили, що проявляються час від часу. На параметри цього середовища впливають соціальні, культурні, демографічні, екологічні, юридичні І технологічні чинники.

Відповідно до іншого розподілу (функціонального), стан зовнішнього середовища поділяється за його природою: на соціальне, економічне, політичне і технологічне.

Маючи справу з кожним із них, ми повинні розуміти істотну різницю між найближчим (безпосереднім) оточенням І загальним середовищем. Тому перша класифікація не суперечить іншій, а вибирається виходячи з поставленої задачі вивчення середовища фірми в загальному значенні. З огляду на приведені рекомендації пропонуємо розглядати середовище, у якому функціонує фірма, як умовну складову мікросередовища (внутрішнього середовища фірми і сил найближчого оточення, безпосередньо і найбільш впливових) і макросередовища, що об'єднує більш віддалені сили і зовнішні, по відношенню до фірми.

Розглянемо найближче середовище підприємницької діяльності з урахуванням двох основних моментів:

  • - організації бізнесу і середовища, в якому він функціонує;
  • - процесу прийняття рішень усередині виробничої системи. Внутрішні чинники також можуть бути причинами організаційних змін. При цьому:
  • - частина з них може бути наслідком прямого або непрямого впливу змін у зовнішньому середовищі;
  • - решта - може бути результатом розвитку самої організації.

Зовнішнє середовище суттєво впливає на ефективність роботи організації, але наслідки цього впливу дуже важко піддаються прогнозуванню. Саме тому взаємодію "організація - зовнішнє середовище" повинні здійснювати менеджери вищої ланки, тобто керівництво організації.

При цьому при врахуванні впливу зовнішнього середовища необхідно обмежуватися лише тими чинниками, що здійснюють найбільший вплив на організацію, оскільки врахувати всі складові зовнішнього середовища неможливо.

Слід зазначити, що саме визначення зовнішнього середовища організації і його складові в міру розвитку менеджменту постійно переглядалися та доповнювалися. Так, якщо на перших етапах розвитку менеджменту складовими зовнішнього середовища, які здійснювали вплив на ефективність дії організації, вважалися лише фактори економічної та технічної дії, то зараз їх коло значно розширилося.

Згідно з визначенням американського дослідника Джеральда Белла, зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, державні заклади (інституції), фінансові організації, джерела трудових ресурсів, тощо [55].

В підручниках з маркетингу [83, 12, 88, 75, 51, 6] зовнішнє середовище розглядають через такі його складові: конкуренти, науково-технічний прогрес, соціокультурні фактори, політичний та економічний стан країни.

На думку Г.Осовської, О.Фіщук та І.Жалінської, зовнішнє середовище має три рівні:

  • - мезосередовище (безпосереднє оточення);
  • - макросередовище (опосередковане оточення);
  • - мегасередовище (світовий масштаб) [65, с.93].

Й. Прокопенко визначає фактори зовнішнього середовища як:

  • - структурні зміни (економічні, демографічні);
  • - природні (робоча сила, земля, енергетичні ресурси, сировина);
  • - уряд та інфраструктура (інституційні механізми, політика і стратегія, інфраструктура, державні підприємства).

При цьому зовнішні фактори - це ті, які знаходяться поза контролем з боку окремого підприємства. Зовнішні фактори, на думку Й.Прокопенка, цікаві тим, що їх розуміння повинно мотивувати певні рішення, які б могли змінити поведінку підприємства, його стратегію і продуктивність на тривалий період [65].

Структурні зміни в країні відбуваються у царині політики, економіки, соціальній сфері та демографії. Розуміння цих зрушень полегшує проблеми планування діяльності підприємства.

Економічні зміни відбуваються в моделях зайнятості, складі капіталу, технологіях, масштабах економіки та конкурентоспроможність. Вони впливають на вартість ресурсів, обсяги виробництва та рівень прибутковості організацій.

Демографічні та соціальні зміни впливають на обсяги та структуру споживання населення, вартість та якість робочої сили, а також, відповідно, на витрати на виробництво, його обсяги, політику ціноутворення в організації.

Природні ресурси для організації є одним із основних факторів впливу зовнішнього середовища, оскільки саме вони формують левову частку витрат на виробництво і регулюють рівень пропозиції на ринках товарів та послуг. Основною характеристикою природних ресурсів є їхня обмеженість.

До природних ресурсів Й. Прокопенко відносить: робочу силу, землю, енергію та сировину [65].

Робоча сила - один із найбільш цінних природних ресурсів. Люди в конкретних країнах мають специфічні характеристики: якість І рівень освіти, тривалість життя тощо. Зростання ВВП на душу населення сприяє якісним зрушенням у робочій силі, оскільки якість праці та здатність до праці визначаються станом освіти та охорони здоров'я в країні.

Земля - обмежений ресурс, який має велику значущість як для організацій, так і для людини. її часто називають найбільш важливим фактором виробництва. Якість використання землі забезпечується раціональною національною політикою.

Енергія - природний ресурс, вартість якого постійно зростає, але функціонування будь-якої організації без нього неможливе. Підвищення вартості енергії на діяльність організації виявляється через пряму дію та мультиплікаційний ефект.

Економічна політика в країні, стратегія і урядові програми значною мірою випивають на діяльність кожної організації. Це відбувається шляхом: обмежень діяльності організацій через законодавче поле; здійснення контролю за діяльністю підприємств; прийняття відповідних урядових рішень щодо контролю над цінами; регулювання доходів; визначення політики щодо оплати праці тощо.

Безпосередній вплив на діяльність підприємств здійснює законодавче поле країни, стан її інфраструктури, суспільні відносини, політичне становище.

Уряд може активізувати діяльність організацій або ж гасити її активність, сприяти притоку інвестицій або ж блокувати процес їх надходження [70].

Елвар Елбінг зробив висновок, що фактори зовнішнього середовища доцільно поділяти на дві групи:

  • - прямої дії тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації й залежать від цієї діяльності: постачальники, конкуренти, споживачі, профспілки, закони.
  • - непрямої дії, тобто на діяльність організації вони впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини: економіка країни, соціокультурні фактори, міжнародні події, політика, науково-технічний прогрес [49].

При визначенні впливу на організацію зовнішнього оточення важливо розуміти, що характеристики середовища відмінні, але тісно пов'язані з його факторами. Характеристики взаємозалежності, складності, рухливості та невизначеності описують фактори як прямої, такі непрямої дії.

Факторами зовнішнього середовища визначається стан організації на ринку через вплив постачальників, конкурентів, оскільки саме через них визначаються масштаби діяльності організації.

Постачальники через обсяги і вартість ресурсів впливають на збутову та цінову політику підприємств.

В організації постачальники є одним із основних чинників ефективності її діяльності. Від якості взаємодії постачальників Із організацією залежить життєздатність організації. Постачальники енергії, сировини, матеріалів, капітану, трудових ресурсів, інновацій тощо формують якісні характеристики діяльності організації.

Конкуренти впливають на частку ринку і, в тому числі, на масштаби виробництва підприємства та його цінову політику. Це один Із зовнішніх факторів, вплив якого важко переоцінити. Якщо задоволення потреби споживача відбувається гірше, ніж конкурентом, малоймовірно, що організація зможе утриматися на ринку. Саме конкуренти, якістю та ціною продукції, що випускають, визначають товарну політику організацій.

Споживачі через платоспроможний попит впливають на ефективну пропозицію, що проявляється в обсягах, ціні пропозиції на ринку товарів чи послуг; асортиментній політиці організації.

Більшість спеціалістів з менеджменту вважають, що єдина достовірна ціль бізнесу - створення споживача. Організація існує доти, доки є споживач, доки вона задовольняє його потреби.

Законодавче поле формує податкову політику та правила гри для організацій, що визначає ефективність та масштаби їхньої діяльності.

Діяльність організації підпадає під значну кількість правових обмежень, які встановлює держава через закони, яких організація має дотримуватися. Стан законодавства в Україні характеризується не пише складністю, але й рухливістю та протиріччями.

Вплив профспілок на організацію в економічно розвинутих країнах проявляється досить сильно. В сучасних умовах розвитку України цей вплив суттєво обмежений.

Фактори непрямої дії здійснюють свій вплив на стан організації через опосередковані механізми, які проявляються в наступному. Економіка країни формує певний рівень розвитку продуктивних сил в країні, рівень купівельної спроможності населення, що в свою чергу визначає напрями витрат та їх обсяг. Середовище непрямої дії, як правило, складніше, ніж середовище прямої ДІЇ. Прогнозуючи вплив середовища непрямої дії на організацію, керівництво, як правило, не має достовірної інформації щодо напрямку та абсолютних значень чинників зовнішнього середовища, адже організація не може впливати прямо на них. Чинник політичної стабільності формує інвестиційну привабливість країни та впливає на міжнародний товарообмін з цією країною, формує її зовнішньоекономічну політику. Соціокультурні фактори визначають традиції споживання, структуру витрат І тим самим обсяги ринків певних товарів країни.

Рівень розвитку науково-технічного прогресу в конкретній країні визначає потребу в інноваціях, темпи оновлення основних фондів, якісні параметри товарів і послуг на ринку країни, обсяги та рівень інвестицій.

Міжнародні події впливають на економічну активність в країні та визначають пріоритетні напрямки розвитку економіки. Організації можуть підпадати або під обмеження діяльності, або під інтенсивний розвиток в залежності від міжнародних подій, що відбуваються.

Останнім часом все більшого розвитку набувають процеси міжнародного розподілу праці, що призводить до необхідності виходу організацій зі своїми товарами на світовий ринок. Особливості функціонування таких організацій проявляються у потребі значно більшого обсягу інформації щодо зовнішнього середовища, в якому організація працюватиме: економічного, політичного, соціокультурного розвитку країни, які б найбільш повно відображали характерні особливості та умови функціонування організації в конкретній країні. Таким чином, для організацій, які діють за межами внутрішнього ринку на міжнародному рівні, особливого значення набуває група факторів міжнародного оточення. Особливість їхньої дії полягає в тому, що вони включають в себе всі розглянуті фактори зовнішнього середовища.

При цьому слід враховувати те, що взаємодія на міжнародних ринках може відбуватися різними шляхами: через експорт, імпорт, відкриття дочірніх або спільних підприємств, ліцензування, відкриття представництв, інвестування в зарубіжні компанії тощо.

Ще один погляд на класифікацію факторів зовнішнього середовища представлено на рис. 2.1. Ця точка зору відрізняється більшою деталізованістю факторів впливу зовнішнього середовища, хоча поділ на фактори прямої та непрямої дії збережено [ 36].

Оцінка факторів впливу зовнішнього середовища менеджером повинна будуватися за наступними його характеристиками [23]:

  • - взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фактора може привести до зміни інших);
  • - складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр їхніх значень).

Ускладнюється ця оцінка через:

  • - важку прогнозованість майбутнього стану зовнішнього середовища та непередбачуваність змін;
  • - рухливість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації);
  • - невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інформації);
  • - багатогранність зовнішнього середовища (відображення різних подій та аспектів).

Таким чином, проведений аналіз дозволяє стверджувати, що всі фактори зовнішнього оточення взаємозалежні і взаємодіють між собою. Значення зовнішніх факторів змінюється від організації до організації і від підрозділу до підрозділу в одній і тій же організації. Врахування менеджерами впливу зовнішнього середовища організації забезпечує її ефективний розвиток, ринкову та фінансову стійкість, спрямовує її діяльність на досягнення поставленої мети.

Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії

Рис.2.1. Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії

Оскільки зовнішнє середовище є непрогнозованим та неконтрольованим при значній рухливості, то передбачити його зміни та відповідний вплив на організацію дуже важко. Але збільшити ймовірність та достовірність прогнозу стану зовнішнього середовища й, відповідно до цього, його впливу на організацію, можна за рахунок обробки значних масивів інформації.

З'ясувавши, які зовнішні фактори можуть викликати найбільші зміни в організаційній ефективності, можна розробити заходи, що забезпечать адекватну реакцію на зміни, що відбудуться, та зменшать можливі втрати організації.

Крім того моніторинг зовнішнього середовища може застосовуватися для з'ясування нових тенденцій у перспективному розвитку організацій або ж для з'ясування можливих загроз.

Під моніторингом зовнішнього середовища мають на увазі спостереження за процесами в економіці, політиці, екології, науково-технічному прогресі, суспільстві тощо та відслідковування всіх нових явищ, ідей протягом тривалого періоду часу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >