< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Функції та операції Національного банку України

Зміст діяльності НБУ розкривається через систему його функцій, основних напрямів функціонування.

Для виконання завдань, покладених на цей особливий центральний орган державного управління, Законом України "Про Національний банк України" (статті 6-7) передбачено такі функції. Насамперед, ст. 99 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про Національний банк України" визначають, що основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Діяльність НБУ спрямована на створення таких грошово-кредитних механізмів, які спроможні забезпечити стабільність національної грошової одиниці (гривні) з метою цінової стабільності, платоспроможності, стримання інфляції, що створює передумови для економічного зростання в країні. Стабільність грошової одиниці, як відомо, прямо пов'язана зі стабільністю споживчих цін і курсовою політикою держави. При виконанні своєї основної функції НБУ має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, а також, у межах своїх повноважень,- цінової стабільності, тобто утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової одиниці України (гривні). Головною метою цінової стабільності є підтримка купівельної спроможності національної грошової одиниці, яка досягається за рахунок підтримки низького рівня інфляції.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ виконує також такі функції.

  • 1. Відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та здійснює грошово-кредитну політику.
  • 2. Монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг.
  • 3. Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.
  • 4. Встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.
  • 5. Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.
  • 6. Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
  • 7. Визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення системи електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.
  • 8. Здійснює банківське регулювання та нагляд.
  • 9. Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.
  • 10. Веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.
  • 11. Здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку.
  • 12. Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування.
  • 13. Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.
  • 14. Здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банкам та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ, на здійснення валютних операцій.
  • 15. Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.
  • 16. Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин.
  • 17. Організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.
  • 18. Реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі НБУ.
  • 19. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.
  • 20. Визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи НБУ.
  • 21. Вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
  • 22. Здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю.
  • 23. Здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Зокрема, важливе значення для ефективності банківського регулювання відіграє нормотворча функція НБУ.

НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видає у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної дії, крім випадків, коли вони, згідно з законом, пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набувають чинності згідно із законодавством України.

Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України. У практиці нормотворення НБУ мали розповсюдження і такі види документів, як листи і телеграми, які не можуть мати нормативного характеру і не відповідають вимогам, встановленим Єдиною державною системою діловодства.

При здійсненні НБУ функції щодо проведення єдиної державної грошово-кредитної політики передбачено, що основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного і соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Мін і сірі в України.

Щороку НБУ інформує Верховну Раду України про Основні засади грошово-кредитної політики та стан грошово-кредитного ринку в державі.

Основними напрямами державної грошово-кредитної політики є:

  • а) аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка складається у державі;
  • б) обґрунтування обсягу грошової маси, що перебуває в обігу на початок і кінець року;
  • в) методи грошово-кредитного регулювання;
  • г) шляхи регулювання рівня облікової та відсоткових ставок банківських й інших фінансово-кредитних установ;
  • д) засади валютної політики;
  • е) заходи щодо забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та стійкості її курсу відносно іноземних валют.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

  • 1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;
  • 2) відсоткову політику;
  • 3) рефінансування комерційних банків;
  • 4) управління золотовалютними резервами;
  • 5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;
  • 6) регулювання імпорту та експорту капіталу;
  • 7) емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними. Національний банк має право надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне ризиків для банківської системи.

НБУ встановлює банкам нормативи обов'язкового резервування коштів. При цьому:

  • а) норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків у процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів у національній та іноземній валюті;
  • б) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні норми обов'язкового резервування;
  • в) рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервування набуває чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.

НБУ виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування, якою визначаються форми, порядок, умови та ліміти кредитування банків. НБУ надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою, не нижче ставки рефінансування НБУ та в порядку, визначеному ним. З метою впливу на грошовий обіг та кредитування Національний банк встановлює облікову та ломбардні відсоткові ставки, розмір яких визначається залежно від рівня інфляції, попиту і пропозицій на кредит на кредитних аукціонах міжбанківського ринку. Облікова ставка НБУ - це той відсоток, який комерційні банки сплачують при купівлі коштів на кредитних аукціонах НБУ (з 10 серпня 2010 р. вона встановлена в розмірі 7,75% річних).

НБУ, виступаючи емісійним центром держави, мас виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організовує їх обіг і вилучення з обігу. Готівка перебуває в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот і монет. Для друкування банкнот і карбування монет в Україні діють фабрика банкнотного паперу і Банкнотно-монетний двір. НБУ визначає систему захисту, платіжні ознаки та дизайн грошових знаків.

Банкноти і монети, які вводяться в обіг НБУ, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, і приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. НБУ встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

На НБУ, банки України покладено обов'язок вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки. Порядок вилучення таких грошових знаків встановлює НБУ і регулюють відповідні нормативні акти. Виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошових знаків, державних цінних паперів тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст. 199 КК України.

До функцій НБУ належить організація розрахунків та бухгалтерського обліку. НБУ встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

НБУ забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їхні власні розрахункові системи.

Відповідно до чинного законодавства всі юридичні особи всіх форм власності та видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках в установах банків. В Україні у структурі загальної грошової маси на готівку, яка обертається значною мірою поза банками, припадає сьогодні 28,7%, у той час у розвинутих країнах світу обсяг готівки у складі загальної грошової маси не перевищує 10%. Держава в особі НБУ здійснює заходи щодо максимального зменшення в обігу грошової маси.

Усі розрахунки в господарському обігу України юридичні та фізичні особи здійснюють як готівкою, так і у безготівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових і касових операцій, затверджених НБУ. Порядок ведення касових операцій підприємств усіх форм власності передбачає, що підприємства можуть мати готівку у своїх касах в межах лімітів залишку готівки в касі і використовувати її в межах зазначених норм. Перевірку касової дисципліни суб'єктами господарювання здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, органи Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи. За порушення касової дисципліни до винних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

НБУ також установлює обов'язкові для банків стандарти і правила ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Особливе місце займає НБУ в проведенні валютної політики держави, і йому належить активна роль щодо операцій з валютними цінностями.

НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

У сфері валютного регулювання та контролю НБУ має такі повноваження:

- здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України:

визначає у разі потреби ліміти заборгованості нерезидентам в іноземній валюті уповноважених банків;

  • - видає у межах своєї компетенції обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
  • - накопичує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
  • - видає ліцензії та письмові дозволи на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
  • - установлює способи визначення і використання валютних курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
  • - установлює за погодженням з Держкомстатом України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
  • - забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

НБУ визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства про валютне регулювання.

Для забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ провадить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження.

НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

НБУ здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.

НБУ здійснює валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Валютні цінності та інше майно резидентів, які перебувають за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню в НБУ. Порядок і терміни декларування встановлюються НБУ. НБУ гарантує таємницю зазначеної інформації.

Визначаючи валютну політику, НБУ забезпечує формування певної стратегії і тактики у здійсненні валютного регулювання, управлінні валютними резервами, здійснює заходи, спрямовані на забезпечення поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України.

У сучасних умовах набуває дедалі більшого розвитку міжнародне співробітництво у сфері правового регулювання банківської діяльності. У зв'язку-з цим НБУ представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

НБУ тісно співробітничає з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку, Банком міжнародних розрахунків у Базелі, центральними та провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у світовій практиці систем розрахунків та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту.

З метою виконання своїх зовнішньоекономічних функцій НБУ має право відкривати кореспондентські рахунки і свої представництва за кордоном. Нині НБУ встановив кореспондентські відносини з більш як 50 іноземними банками.

Останнім часом в Україні реалізується стратегія інтеграції до Європейського Союзу, спостерігається процес адаптації законодавства України до законодавства Євросоюзу, приведення його у відповідність до вимог законодавства ЄС . Розвиток міжнародних зв'язків, реалізація програми інтеграції України до ЄС у банківській сфері сприяє плідному співробітництву НБУ з міжнародними фінансовими організаціями та співпраці з центральними банками і фінансовими установами розвинутих країн.

НБУ має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками (ст. 43 Закону України "Про Національний банк України").

Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження ефективної банківської діяльності багато в чому залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Закон України "Про Національний банк України" містить спеціальний розділ 10 (статті 55-63), присвячений питанням банківського регулювання і банківського нагляду, в якому визначено механізми і засоби підтримання надійності банківської системи України.

Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

НБУ виконує важливі функції щодо здійснення банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків. У здійсненні державою пруденційного регулювання банківської діяльності важливе значення має організація ефективного нагляду за роботою кредитних установ .

Ці завдання вирішуються таким чином. НБУ здійснює постійний нагляд за додержанням банками, їхніми підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативних актів НБУ та економічних нормативів, веде державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та встановлює обов'язкові для банків стандарти і правила ведення бухгалтерського обліку й звітності та ін.

НБУ при здійсненні нагляду за діяльністю банків не рідше ніж один раз на рік проводить перевірку банків з питань додержання ними законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Для здійснення своїх функцій НБУ має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їхню діяльність і пояснення стосовно отриманої інформації та проведених операцій.

Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації НБУ має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання усіх форм власності.

Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Одним з найважливіших елементів пруденційного регулювання банківської діяльності виступають економічні нормативи, які є методом управління грошовим обігом і регулювання банківською діяльністю. До них належать показники відрахування кредитних ресурсів, інших відрахувань, достатності капіталу, платоспроможності і ліквідності кредитних установ.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Національний банк України" з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків НБУ встановлює для них обов'язкові економічні нормативи, які мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиками. Про подальші зміни нормативів та методики їх розрахунку НБУ офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію. Більш детальне визначення економічних нормативів і порядок їх застосування регулює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена 28 серпня 2001 р. постановою Правління НБУ № 368 та відповідною методикою1.

НБУ встановлює такі нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

  • o нормативи капіталу:
  • - мінімальний розмір регулятивного капіталу;

адекватність регулятивного капіталу;

  • - адекватність основного капіталу;
  • o нормативи ліквідності:
    • - миттєва ліквідність;
    • - поточна ліквідність;
    • - короткострокова ліквідність;
  • o нормативи кредитного ризику:
  • - максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента;
  • - великих кредитних ризиків;
  • - максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;
  • - максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;
  • o нормативи інвестування:
  • - інвестування в цінні папери окремо за кожною установою;
  • - загальні суми інвестування;
  • - ризик загальної (довгої/короткої) валютної позиції банку.

Нормативи капіталу.

Для розрахунку економічних нормативів використовується регулятивний капітал.

Регулятивний капітал - це розрахунковий показник, який встановлюється та використовується наглядовим органом із метою регулювання ризиків у банківській діяльності. Регулятивний капітал банку складається з основного та додаткового капіталу. Основний капітал є незмінним і складається: з фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, розкритих резервів, що створені або збільшені за рахунок перерозподіленого прибутку. Додатковий капітал може підлягати коригуванню і включає такі елементи: резерви під стандартну заборгованість інших банків та заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків, результат переоцінки основних засобів, прибуток звітного поточного року, що зменшені на суму неотриманих доходів, субординований борг.

З метою визначення реального розміру регулятивного капіталу банки з урахуванням ризиків своєї діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість всіх своїх активів і позабалансових зобов'язань, здійснювати відповідні корегування їх вартості шляхом формування резервів для покриття можливих збитків за зобов'язаннями контрагентів. Мінімальний розмір капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 120 млн грн1 (ст. 31 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Перерахування розміру капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених НБУ на день укладення установчого договору.

НБУ має право встановити для окремих банків залежно від їхньої спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче від розмірів, передбачених ст. 31 Закону України "Про банки і банківську діяльність". НБУ залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу.

Норматив адекватності регулятивного капіталу відображує здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних та інших операцій грошового характеру. Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Від банків вимагається підтримувати їх регулятивний капітал на рівні, що становить не менше 8% зважених до ризику активів та позабалансових зобов'язань.

Норматив адекватності основного капіталу розраховується як співвідношення основного капіталу і загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Цей норматив має бути не менший ніж 4%.

Нормативи ліквідності.

Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати ). З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності, поточної ліквідності та короткострокової ліквідності.

Нормативи кредитного ризику:

  • а) Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента. Цей показник визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента (мінус фактично сформовані резерви) та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, і капіталу банку.
  • б) Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів. Кредитний ризик, що банк прийняв на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10% і більше регулятивного капіталу банку. Норматив великих кредитів визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань одного контрагента або групи пов'язаних контрагентів перед банком (мінус фактично сформовані резерви) і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку. Норматив великих кредитних ризиків не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.
  • в) Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та порук, наданих одному інсайдеру. Цей норматив визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком (мінус фактично сформовані резерви) і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера і капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5%.
  • г) Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та порук, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупності заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (мінус фактично сформовані резерви) і 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, і капіталу банку. Нормативне значення цього нормативу не має перевищувати 30%.

До нормативів інвестування належать: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, норматив загальної суми інвестування і норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.

  • а) Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру інвестицій, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, і регулятивного капіталу банку. Нормативне значення цього нормативу не має перевищувати 15%.
  • б) Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, і регулятивного капіталу банку. Нормативне значення цього нормативу не має перевищувати 60%.
  • в) Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої") валютної позиції банку встановлюється для обмеження операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку. Цей норматив визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті і регулятивного капіталу банку. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції має бути не більше ніж 30%.

НБУ здійснює регулювання спеціалізованих банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Важливим інструментом грошово-кредитної політики є обов'язкові резерви банків, що становлять собою кошти комерційних банків, які вони зобов'язані зберігати в НБУ як забезпечення своїх операцій відповідно до нормативів, передбачених законодавством1. На сьогодні застосовується нова форма формування банками обов'язкових резервів, диференційована залежно від видів залучених коштів.

НБУ визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших фінансових ризиків банків. Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу від оподаткування відповідно до законодавства України.

НБУ виконує функцію банку банків і є органом регулювання банківської діяльності та нагляду за діяльністю банків. Відповідно до ст. 55 Закону України "Про Національний банк України" головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів. Регулятивні та наглядові функції НБУ здійснює як безпосередньо, так і через створений при ньому орган банківського нагляду. Наглядова діяльність НБУ охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб щодо здійснення банківської діяльності. Стаття 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає такі форми державного регулювання банківської діяльності:

I. Адміністративне регулювання:

  • 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
  • 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
  • 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
  • 4) нагляд за діяльністю банків;
  • 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків;

II. Індикативне регулювання:

  • 1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;
  • 2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;
  • 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
  • 4) визначення процентної політики;
  • 5) рефінансування банків;
  • 6) кореспондентських відносин;
  • 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
  • 8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
  • 9) імпорту та експорту капіталу.

Нагляд за комерційними банками НБУ здійснює двома методами: шляхом безвиїзного нагляду та виїзного інспектування банків. Безвиїзний нагляд полягає в аналізі звітності, що надається установам НБУ на регулярній основі. Інспекційні перевірки банків на місцях проводяться кваліфікованими спеціалістами служби банківського нагляду НБУ.

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно з іншими заходами впливу.

Важливе значення для забезпечення надійності комерційних банків має застосування НБУ заходів впливу згідно зі ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність". У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ адекватно вчиненому порушенню має право застосовувати такі заходи впливу:

  • 1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
  • 2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;
  • 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
  • 4) видати розпорядження щодо:
    • а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
    • б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
    • в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
    • г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

ґ) заборони надавати бланкові кредити;

  • д) накладення штрафів на: керівників банків у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 166 КУпАП); на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням НБУ, але у розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного капіталу;
  • е) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі у банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;

є) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;

  • ж) примусової реорганізації банку;
  • з) призначення тимчасової адміністрації.

У разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настання ознак неплатоспроможності банку, НБУ має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно зі ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Якщо в діях керівника банку або фізичної особи чи представника юридичної особи - власника істотної участі у банку, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, складу злочину не встановлено, але має місце порушення вимог цього Закону або нормативно-правових актів НБУ, або якщо таку особу визнано винною у вчиненні корисливого злочину із призначенням покарання без позбавлення волі, НБУ має право видати банку розпорядження про звільнення такої особи з посади або заборону користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", від 17 березня 2004 р. № 108 за неналежне виконання або невиконання банком вимог щодо протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачено застосування Комісією НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків установленого штрафу у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі несплати порушником (банком) суми штрафу НБУ звертається з позовом до суду про стягнення відповідної суми коштів.

Правилами НБУ також визначено розмір штрафу за невиконання вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ щодо попередження та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Штраф становить 0,01% від зареєстрованого статутного фонду банка за кожне порушення. Загальна сума за однотипні порушення, що виявлені перевіркою, не можуть перевищувати 1% суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Підстави і порядок застосування до банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки, заходів впливу НБУ за порушення банківського законодавства, конкретніше викладено в Положенні про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженому постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 369, та в Положенні про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженому постановою Правління НБУ від 29 грудня 2001 р. № 563 з відповідними змінами від 21 травня 2003 р.№211.

У Положенні про порядок накладення адміністративних штрафів визначено підстави, за яких НБУ вживає заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за допущені порушення:

  • 1) банківського законодавства;
  • 2) нормативно-правових актів НБУ;
  • 3) у разі здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;
  • 4) порядку подання фінансової звітності, ліквідаційного балансу та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації банку;
  • 5) у разі незаконного розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю;
  • 6) у разі створення перешкод будь-якою особою для доступу тимчасового адміністратора або ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів;
  • 7) у разі здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії;
  • 8) вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію;
  • 9) порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу;
  • 10) у разі неподання, несвоєчасного подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;
  • 11) у разі невиконання вимог щодо зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведення ними фінансових операцій;
  • 12) у разі розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу або факту надання такої інформації.

Заходи впливу застосовуються НБУ на підставі:

  • - результатів інспекційних (планових і позапланових) перевірок діяльності банків чи їхніх філій;
  • - результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення, пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі порушення банками норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"; результатів перевірки дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками Національного банку, що свідчать про порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Наведений перелік підстав є вичерпним.

Заходи впливу, що застосовуються НБУ до банків мають бути адекватними конкретним порушенням. Вибір адекватних заходів впливу НБУ має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень, причин, які зумовили виникнення виявлених порушень, загального фінансового стану та рівня достатності капіталу.

Банк або інші особи мають право оскаржити в суді рішення про застосування заходів впливу. До прийняття відповідного рішення судом дія застосованих заходів впливу не зупиняється.

Запроваджено також процедуру досудового регулювання спорів, які можуть виникнути між банками (фінансовими установами) та Національним банком України (в тому числі його територіальними управліннями) з приводу застосування НБУ до банків (фінансових установ) заходів впливу за порушення банківського законодавства та міри відповідальності (фінансових санкцій) за порушення валютного законодавства.

Зазначені спори розглядає спеціально створена в рамках НБУ Апеляційна комісія1. Банки можуть у п'ятиденний строк оскаржити у цій комісії постанови, протоколи, рішення НБУ, що стосуються банків. У разі звернення до Апеляційної комісії на час розгляду питання припиняється застосування до банку оскаржуваних заходів впливу.

Важливим засобом банківського нагляду є ліцензування банківських операцій. Ліцензування - це порядок видачі банкам, які з часу реєстрації НБУ набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам НБУ, а їхня діяльність не загрожує інтересам клієнтів.

На здійснення банківських операцій НБУ видає комерційним банкам ліцензії (п. 9 ст. 7, п. 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України", статті 19-20 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Банківська ліцензія - це документ, що видається НБУ в порядку і на умовах, визначених законодавством, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою залучення на ринок банківських послуг комерційних банків та фінансових установ, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам та діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. "

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється одночасно залучати вклади та інші кошти, що підлягають поверненню, надавати кредити, а також вести рахунки.

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільному чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Здійснення банківської діяльності або банківських операцій без спеціального дозволу (ліцензії"), якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах (перевищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в 1000 і більше разів) вважається одним із видів злочинів у сфері господарської діяльності (ч. 2 ст. 202 КК України) і карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років. Правопорушення меншого ступеня суспільної небезпеки у даній сфері тягне за собою адміністративну відповідальність. Стаття 166 КУпАП передбачає, що здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Банківська ліцензія видається НБУ на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують: наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку в розмірі, що встановлюється чинним законодавством; наявності як мінімум трьох осіб, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком, і забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями.

Чинними правилами НБУ встановлено певні умови і документи, необхідні банкам для отримання банківських ліцензій та письмових дозволів1. Так, для отримання банківської ліцензії банки подають до територіального управління НБУ такі документи:

  • - клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку;
  • - інформацію про керівників банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління, кандидатури яких відповідають кваліфікаційним вимогам;
  • - відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам НБУ, потрібним для здійснення банківських операцій;
  • - документ про право власності на приміщення (свідоцтво про власність, цивільно-правові угоди, що підтверджують право власності) або договір оренди на приміщення, в якому буде розміщено банк на строк не менше ніж п'ять років;

відомості про відповідність технічного стану та організації охорони приміщень банку вимогам нормативно-правових актів НБУ.

Крім вищезазначених документів, також подаються спеціальні документи: план (бізнес-план), опис банківських операцій з обґрунтуванням їх економічної доцільності, економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати; опис та дані про управлінську та організаційну структуру банку, внутрішні положення про правління (раду директорів) банку, розрахунки балансового звіту та прибутковості всієї діяльності банку та ін.

Висновок щодо можливості видачі банку ліцензії готує територіальне управління НБУ після отримання повного пакета документів протягом одного місяця з дня їх отримання від банку.

У разі позитивного рішення територіальне управління надсилає пакет документів банку зі своїм висновком та клопотанням банку Департаменту з питань реєстрації та ліцензування банків.

Висновок про надання комерційному банку банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій готується зазначеним департаментом НБУ, який передає його і проект відповідного рішення та повний пакет документів на розгляд Комісії НБУ, яка приймає відповідне рішення.

Банківська ліцензія набуває чинності з дня прийняття відповідного рішення Комісією НБУ та оформлення її належним чином на спеціальному бланку за підписом заступника Голови НБУ.

НБУ може відмовити банку у наданні банківської ліцензії, якщо за результатами розгляду поданого пакета документів установлено, що надано недостовірну або неповну інформацію, або якщо банк протягом одного року з дати державної реєстрації не виконав умови, передбачені правилами НБУ. Рішення про відмову у видачі банківської ліцензії НБУ повідомляє банку у письмовій формі протягом місяця із зазначенням причин відмови.

Банківська ліцензія може бути відкликана НБУ у таких випадках:

  • 1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
  • 2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
  • 3) у разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку;
  • 4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення діяльності банку у правову відповідність до вимог банківського законодавства;
  • 5) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

НБУ негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути НБУ свою банківську ліцензію.

У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії у зв'язку з виявленням недостовірних даних у документах банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень закону.

Рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії публікується в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" і є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію банку.

Рішення про відкликання ліцензії на право здійснення банківських операцій є крайнім заходом НБУ, якому мають передувати інші заходи запобіжного характеру згідно з чинним законодавством.

Рішення НБУ про відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських операцій повідомляється всім банкам України.

Чинне законодавство України передбачає, що основною метою будь-якого банку є здійснення ним банківських операцій.

Згідно зі ст. 42 Закону України "Про Національний банк України" для забезпечення виконання покладених функцій НБУ здійснює такі операції:

  • - надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче від ставки рефінансування НБУ та в порядку, визначеному НБУ;
  • - надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції на термін п'ять років;
  • - здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному НБУ;
  • - купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;
  • - відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

  • - зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали, каміння та інші коштовносте пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
  • - розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче від категорії А;
  • - приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;
  • - видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою НБУ;
  • - веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;
  • - виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;
  • - веде особові рахунки працівників НБУ;
  • - веде рахунки міжнародних організацій;
  • - здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів згідно із законодавством України, в тому числі за рішенням суду.

НБУ має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій. НБУ має право встановлювати плату за надані ним послуги. У разі порушення НБУ договорів при здійсненні банківських операцій він несе цивільну відповідальність перед комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами.

Згідно із законом НБУ має право брати участь у формуванні капіталу та діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ним і центральними банками іноземних держав.

Таким чином, перелік банківських операцій, здійснюваних НБУ, створює передумови державного регулювання грошового ринку і наближається до міжнародних стандартів роботи центральних банків розвинутих країн.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >