< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Форми і системи заробітної плати

В умовах ринкових відносин розрізняють номінальну та реальну заробітну плату (див. рис. 13.2).

Номінальна заробітна плата - являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу.

З урахуванням ступеня розвитку суспільства, економічного, інституціонального чинників і навіть природно-кліматичних умов заробітну плату як ціну будь-якого товару визначають багато факторів:

  • - ступінь розвитку науково-технічного, економічного і духовного процесу країни;
  • - ступінь збалансованості трудових ресурсів і робочих місць, тобто співвідношення попиту і пропозиції робочої сили;
  • - фізичне здоров'я людини, її загальноосвітній, культурний і професійний рівень;
  • - умови праці (привабливість, шкідливість, організація);
  • - рівень організованості найманих робітників у боротьбі за свої соціальні права;
  • - рівень захищеності найманих робітників державою, встановлення та дотримання нею соціальних гарантій (обмеження величини робочого дня, отримання нормального співвідношення між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом).

Величина номінальної середньомісячної заробітної плати за регіонами України наводиться в табл. 13.1. Як видно з таблиці, на початок 2009 р. найвища заробітна плата виплачувалася в м. Києві - 2823 грн, на другому і третьому місцях знаходяться Донецька (1888 грн) та Дніпропетровська (1745 грн) області.

Не можна не зазначити, що в умовах переходу до ринкової економіки на такі розбіжності в середньомісячній заробітній платі не останню роль при її обчисленні відіграє своєчасне врахування кількості і якості праці, її продуктивність та ефективність.

Це завдання розв'язується за допомогою:

  • 1) науково-технічного нормування праці;
  • 2) тарифної системи;
  • 3) форм і системи оплати праці.

Науково-технічне нормування праці - процес встановлення обґрунтованих норм праці (норм виробітку, норми часу, норми обслуговування тощо), які необхідні для об'єктивного оцінювання витрат праці на виконання конкретних видів робіт. Норми праці встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології та організації виробництва.

Якість праці найманих працівників вимірюється за допомогою тарифної системи, яка складається з чотирьох елементів:

  • 1) тарифно-кваліфікаційних довідників;
  • 2) тарифних сіток;
  • 3) тарифних ставок (окладів);
  • 4) районних коефіцієнтів.

Тарифно-кваліфікаційний довідник містить у собі детальну характеристику окремих професій і конкретних видів робіт. У ньому перераховуються вимоги щодо знань, умінь, навичок виконання тієї чи іншої роботи. Кожна робота тарифікується певним розрядом. За першим розрядом тарифікуються найпростіші роботи, а за вищим (останнім) розрядом - найскладніші роботи, виконання яких потребує високої майстерності.

Тарифні сітки - шкала співвідношення оплати праці різних груп робітників залежно від складності робіт, рівня кваліфікації виконавців складається з тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів. Кожен з них показує, у скільки разів більше має оплачуватись вищий розряд порівняно з першим (тарифний коефіцієнт першого розряду дорівнює 1).

Тарифна ставка (оклад) - це фіксований розмір оплати праці працівника за виконання норми праці (трудових обов'язків) визначеної складності (кваліфікації) за одиницю часу (година, день, місяць). Початковою тарифною ставкою є ставка першого кваліфікаційного розряду, розмір якої відповідає гарантованому мінімуму заробітної плати.

Районні коефіцієнти показують підвищення заробітної плати за специфічні умови праці у віддалених районах, на островах тощо.

Тарифна система регулює основну частину заробітної плати, тому в процесі перебудови економіки інституційні органи намагаються постійно удосконалювати тарифну систему. Основні шляхи вдосконалення тарифної системи наводяться в Законі "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. та інших нормативних та урядових документах. Серед них:

  • - уніфікація тарифної системи відповідно до стандартів міжнародного рівня;
  • - підвищення тарифного коефіцієнта при отриманні працівником вищого розряду, що створює матеріальний стимул у підвищенні кваліфікації;
  • - встановлення вищих тарифних ставок працівникам, від яких залежить прискорення науково-технічного прогресу;
  • - встановлення науково-обгрунтованих меж граничних ставок тарифної сітки;
  • - забезпечення відповідності між тарифними ставками та умовами відтворення робочої сили;
  • - досягнення єдності у визначенні якості праці при нарахуванні заробітної плати.

Таблиця 13.1

Середньомісячна заробітна плата по регіонам за період з 2007-2009 рр.

  • (на початок року)
  • (в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)

Назва регіонів

Грн.

Україна 2007 р.

1352

Україна 2008 р.

1806

Україна 2009 р.

1692

Автономна Республіка Крим

1473

Області:

Вінницька

1311

Волинська

1259

Дніпропетровська

1745

Донецька

1888

Житомирська

1289

Закарпатська

1353

Запорізька

1639

Івано-Франківська

1474

Київська

1772

Кіровоградська

1332

Луганська

1689

Продовження табл. 13.1

Львівська

1475

Миколаївська

1589

Одеська

1572

Полтавська

1561

Рівненська

1390

Сумська

1415

Тернопільська

1232

Харківська

1603

Херсонська

1298

Хмельницька

1316

Черкаська

1371

Чернівецька

1334

Чернігівська

1275

м. Київ

2823

м.Севастополь

1674

Будучи перетвореною формою вартості і ціни робочої сили, сама заробітна плата набуває, свою чергу, певних форм організації, в межах яких діють відповідні системи оплати праці. Вони залежать від умов праці на підприємствах. Фірма сама визначає, яку форму і систему оплати праці вона буде використовувати в розрахунках з власними співробітниками.

Сучасний ринок вимагає, щоб при виборі форми і системи оплати праці на підприємстві заробітна плата прив'язувалася до результатів праці, а не до норм, тарифів і окладів.

У більшості країн світу, в тому числі і в Україні, традиційно використовують дві основні форми заробітної плати: відрядну і погодинну (почасову) (див. рис. 13.2).

Відрядна (поштучна) заробітна плата передбачає залежність заробітку від кількості виготовленої продукції відповідно до встановлених незмінних розцінок. Відрядна форма оплати праці виступає як:

  • - пряма відрядна (розцінки не змінюються при будь-якому виконанні норм виробітку);
  • - відрядна-преміальна (поряд з оплатою за кількість виробленої продукції здійснюється виплата премії за певні показники);
  • - відрядна-прогресивна (роботи, виконані понад норму, оплачуються за прогресивною шкалою)
  • - акордна система оплати праці (встановлюється на весь об'єм робіт незалежно від кількості працюючих);
  • - акордна-преміальна система оплати праці (встановлюється за скорочення нормативних строків виконання робіт).

Погодинна заробітна плата - це заробітна плата, яку отримує найманий працівник за фактично відпрацьований час роботи. Вона виникла в процесі становлення капіталістичних відносин і використовується в тих сферах діяльності, в яких складно визначити кількісні та якісні результати праці. При цьому враховуються кваліфікація працівника і кількість відпрацьованих годин. Погодинну оплату праці поділяють на:

  • - погодинно-преміальну (доповнюється преміюванням персоналу за відповідні досягнення в роботі);
  • - погодинно-прогресивну (використовуються значно вищі розцінки за понаднормову тривалість робочого дня).

Багато іноземних підприємств і фірм в Україні фірм використовують багатофакторні системи оплати праці. В цьому випадку оплата праці складається з постійної та змінної частин. Постійна частина заробітної плати включає:

  • o погодинну оплату за тарифними ставками;
  • o персональні надбавки за професійну майстерність;
  • o компенсаційні доплати за особливі умови праці;
  • o премії за підсумками виконаних робіт, в тому числі за економію витрат;
  • o винагороди за підсумками роботи фірми за рік.

Змінна частка заробітної плати залежить від кількості виконаної роботи. Останніми роками іноземні фірми для посилення трудової мотивації використовують різні форми участі найманих працівників у прибутках. Вона має різні назви в різних країнах, але сутність її одна - вона відображає співробітництво праці і капіталу

Наприклад, "система ХЕЛСІ" акцентує увагу на нормах часу під час виконання конкретної роботи. За менший час працівник отримує відсоток від величини зекономленого часу.

"Система Рована" націлює роботу виробництв на винагороду "погодинників" за зекономлений час.

У "системі Барита" передбачається нарахування заробітної плати виходячи із добутку нормо-годин на кількість годин, реально витрачених на виконання роботи.

"Система участі в прибутках" і утворення колективної власності формується шляхом стимулювання більшої зацікавленості працівників у результатах роботи фірм. Участь робітників у прибутках відбувається у формі відрахувань у "фонди робітників" частки прибутку поточного року з використанням пільгового оподаткування.

В Україні заробітна плата формується не тільки на основі співпраці з капіталом. Організація оплати праці в нашій державі здійснюються на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів.

Реальна заробітна плата визначається обсягом життєвих засобів, який можна придбати за номінальну заробітну плату. Отже, реальна заробітна плата - це грошовий еквівалент маси товарів і послуг, які може купити працівник за оплату своєї робочої сили.

Між номінальною і реальною заробітною платою немає прямої пропорційної залежності. Вони можуть змінюватися в одному й тому самому напрямку, а можуть змінюватись і в різних напрямках (табл. 13.2). Наприклад, в умовах інфляції зростання номінальної заробітної плати часто супроводжується зниженням реальної заробітної плати. Це зумовлено тим, що в ринковій економіці діють вільні ціни. І в більшості випадків вони зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, а це призводить до падіння реальної заробітної плати і зниження матеріального добробуту населення. Проте це тільки одна з проблем у співвідношеннях номінальної і реальної заробітної плати.

Друга проблема ґрунтується на тому, що в Україні, Росії, інших країнах СНД заробітна плата відірвана від вартості робочої сили, особистого трудового внеску працівників і результатів роботи колективу. Освіта, рівень кваліфікації, трудовий стаж, навіть робочий час помітного впливу на її рівень не мають. Внаслідок цього реальна заробітна плата знизилася не менше ніж у 5, а з урахуванням виплат із соціальних фондів - приблизно в 10 разів. Особливо погіршилася ситуація з реальною заробітною платою в 2009 р.

Таблиця 13.2

Реальна середня заробітна плата у % до:

січень 2008р.

темпів зростання/зниження у % до відповідного місяця минулого року

Лютий

114,1

Березень

116,9

Квітень

109,3

Травень

107,7

Червень

105,0

Липень

105,4

Серпень

106,2

Вересень

105,6

Жовтень

107,1

Продовження табл. 13.2

Листопад

104,8

Грудень

99,8

Січень' 2009р.

97,0

Лютий

88,8

Березень

86,5

Квітень

89,7

Травень

91,9

(Джерело:bank.gov.ua)

Усе це завдає серйозної шкоди розвитку особистості, відтворенню населення і робочої сили і навіть самій економіці. З урахуванням усіх цих обставин необхідно кардинально підвищити роль держави в регулюванні заробітної плати, забезпечити постійне і стабільне зростання реальних доходів тих, хто створює матеріальні блага, примножує багатство країни, зміцнює її економічну могутність і національну безпеку.

Джерела і види доходів

Доходи - це сума грошових коштів, отриманих за відповідний проміжок часу і призначених для придбання благ і послуг з метою задоволення особистих потреб.

Джерела і види доходів

Рис. 13.1. Джерела і види доходів

Заробітна плата

Заробітна плата (ЗП) - ціна товару робоча сила, що складається на ринку. Це грошова форма вартості робочої сили найманого працівника.

Заробітна плата

Рис. 13.2. Заробітна плата

Сучасна структура заробітної плати

Заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональним значенням складові частини. Співвідношення між ними утворює структуру заробітної плати.

Сучасна структура заробітної плати

Рис. 13.3. Сучасна структура заробітної плати

Практикум

Основні терміни і поняття

Робоча сила

Заробітна плата

Праця

Закон вартості робочої сили

Дохід

Реальна заробітна плата

Прожитковий мінімум

Номінальна заробітна плата

Тарифні сітки

Ціна праці

Тарифна ставка (оклад)

Районні коефіцієнти

Відрядна(поштучна) заробітна плата

Погодинна заробітна плата

"Система ХЕЛСІ"

"Система Рована"

"Система участі в прибутках"

Запитання для самоконтролю

  • 1. Робоча сила: визначення та її вартість.
  • 2. Співвідношення понять "праця" і "робоча сила".
  • 3. Ціна робочої сили.
  • 4. Види безробіття, їхня характеристика.
  • 5. Ринок праці та особливості його функціонування.
  • 6. Відношення "наймана праця - капітал" як економічний зміст капіталістичного привласнення (власності).
  • 7. Вартість товару робоча сила і вартість, що створюється працею робітника.
  • 8. Необхідний і додатковий робочий час.
  • 9. Форми і системи оплати праці.
  • 10. Номінальна і реальна заробітна плата.
  • 11. Дайте визначення категорії "робоча сила", уточніть коли робоча сила перетворюється в товар.
  • 12. Чим відрізняється "робоча сила" від "праці"?
  • 13. Як саме відбувається оцінка вартості "робочої сили" і "праці"?

Теми рефератів

  • 1. Стадії підвищення продуктивності праці в процесі розвитку капіталізму.
  • 2. Чинники, що визначають величину вартості товару робоча сила.
  • 3. Структура і якісні характеристики робочої сили в індустріальному і постіндустріальному суспільстві.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >